Я за Путіна
Я за Путіна

Про дві несхожі демонстрації у Москві

«...и две России глянут друг другу в глаза:

та, что сажала, и та, которую посадили»

Анна Ахматова

Щойно переглянув фото з двох мітингів у Москві, що пройшли у Москві 4 лютого. (Перший - проти Путіна, другий - за), і згадалися мені пророчі слова Анни Ахматової, сказані після XX з'їзду КПРС: «Теперь арестанты вернутся, и две России глянут друг другу в глаза: та, что сажала, и та, которую посадили». Чому така поралель спала на думку? Та тому що просто дивлячись на обличчя людей, навіть не читаючи гасел і транспорантів, можна безпомилково впізнати з якого мітингу фото. Маємо у Росії дві роздільні групи, дві ідеї, дві лінії духу. І що важливо, прослідковуються вони через усю її історію, починаючи від Івана Грозного, Петра І, Миколу І, більшовиків, і в нинішній Росії. Є Росія Пушкіна і є Росія Малюти Скуратова. Є Росія Миколи І, і Росія Федора Достоєвського. Була ліберальна опозиція з «Колоколом» інтелігента Олександра Герцена, і кривава революція «державників» Леніна-Сталіна-Троцького. Був застій генсека Леоніда Брежнєва з прожектами Андропова створити психиатричний ГУЛАГ на сотні тисяч осіб, і був незламний тихий голос протесту акадеіка Андрія Сахарова. Був МОСХ і були бульдозені виставки нон-конформістів. Продовжувати далі? Був Муравйов, той що вішав, і той Муравйов-Апостол, що ішов на шибеницю.

Завжди було дві Росії: та що саджала, і та що сиділа.

Іноді здавалося грань між двома Росіями стиралася, майже зникала. Ось, скажімо, у 60-х, 70-х роках минулого століття. Здається тихий був час, здавалося б - хто сидів, хто саджав? Але ось щойно перечитав «Московські повісті» геніального російського письменника Юрія Тріфонова, дії в яких відбуваються саме в згаданий час у Москві, з московською інтелігенцію, і зрозумів усю велич цієї книги. За побутовим конфліктом комуналки чи тісної московської квартири невпинно і незаперечно(!) виникає конфлікт двох Росій, двох духів, двох ментальних систем, двох ієархій цінностей. Цей конфлікт я визначив як конфлікт інтелігенції і напів-інтелігенції.

Фрідріх Ніцше у «Веселій науці» сказав: «Мы, философы, не вольны проводить черту между душой и телом, как это делает народ, еще менее вольны мы проводить черту между душой и духом». Так от, в кожній повісті непомітно, але наполегливо, Тріфонов художніми засобами проводить думку: інтелігенція має глибоку історично укорінену традицію інтелектуального спротиву системі, духовної боротьби за внутрішню свободу. За нею стоїть дух, що її веде, що є невіддільним від її душі, від її інтуітивних прагнегь. Згідно Тріфонову, передається ця традиція на сімейному рівні, існує як родовий досвід, з усіма можливими паралелями спротиву попередніх поколінь. Затверджена ця традиція й на рівні культури, в ідеях, ідеалах, дискусіях і ідеології. Інтелігенцію від напів-інтелігенції відрізняє належність до духу, до наскрізь-поколінної і поза-часової традиції уміння-бути-собою, захищати свою духовну суть, боротьби за свободу. «Умираю, а ногой дрыгаю», каже архетипальний інтелігент-письменник-народник Іван Прижов, що жив, писав і боровся у 19 столітті, і що став точкою історичної і моральної опори для тріфоновського героя повісті «Долгие проводы». Саме наявність духу - духу спротиву самодержавству та рабству, за ствердження вільної, освіченої, жертовної, самоорганізованої спільності громадян - ось що є водорозділом, що ділить героїв трифоновських повістей. «Ищите да обрящите», ніби кажуть перші і прагнуть з'єднати собою історію Росії, заповнити своїм духом незагойні рани російської історії. Сліпо, нечутливо, дивлячись під ноги, ідуть другі, шукаючи конкретної життєвої мети - комфорту, кар'єри, влади. Не можна сказати що вони не мають аналогів історії Росії. І не можна сказати що ці, другі, не відчувають єдності в групі, чи не мають своїх прославлених вождів - історичних чи сучасних. Але душа їх не з'єднана з їх історичним духом, і про це ясно свідчать їх озлоблені, глумливі, часто агресивні «квадратні» обличчя. Це ті в термінологіх Ніцше «нижчі» (в противагу до «владарних»), для яких за словами Фрідріха Ніцше, заперечення чужого є їх «творчим» актом, оскільки на справжню творчість, на справжню громадську мужність, на позицію і на жертву вони не здатні. Це чеховські герої Фірси з п'єси «Вишневий сад», для яких саме страшне слово - «воля».

Не приведи Господь в історії Росії настане час, коли тисячі новітніх Павліків Морозових кинуться писати доноси, розкуркулювати, валити церкви, зсилати конвоєм на Північ, стріляти по Лубянкам у потилицю, маршом муравйових іти на Київ, проголошувати голосом Вишинского смертні вироки на відкритих політичних процесах. Діяти рознуздано, зп'яніло, остервеніло, по-звірячому, колективно, без всякого відчуття особистої відповідальності, без зв'язку із своєю нацією і предками, лише тому що був «наказ партії», чи посилаючись на право «вєлікой нации», або на «рєволюціонноє учєніє», або «інтернаціональний долг». Впізнаєте з історії? Наші часи в чомусь нагадують застійні 70-ті, і саме тому твори Тріфонова знову перечитуються як актуальні і дають ключ до підводних течій російського суспільства, де творча особистість знову протистоїть обездуховленій масі озлоблених, але одночасно, підгованих з бюджету «совків».

Перегляньте знімки двох демонстрацій і переконайтеся у цьому. Є дві Росії: та що ще не сіла, і та що вже готова писати доноси на - як зазначено на трансаорантах - «померанчевих хомячків». «Если хомячок не сдается - его уничтожают!», - ось це буде логічним гаслом нового етапу для маси ніцшеанських «нижчих», якщо раптом у Кремлі вирішать що момент настав...

Виникає питання: яким шляхом піде російська історія після виборів? Чи буде після виявленого на виборах розділення двох Росій нава-«стара» російська влада натравлювати сліпий озлоблений натовп на інтелігенцію?

Наведу таку паралель. Останні 15 років я живу і працюю у Торонто. А попрередні 14 років я прожив у Москві, і бачив власними очима і Перебудову і серпневий путч 91-го року, і реформи Бориса Єльцина, і навіть переворот Хазбулатова-Руцкого. Так от, останні років десять з Ірану в Канаду емігрує їхня інтелігенція - журналісти, правозахисники, гуманітарії, інженери, люди освічені, з ліберальними незалежними поглядами, представники середнього класу. Люба нація могла б пишатися таким квітом. А якби ви бачили, якими прекрасними є жінки Північного Ірану, між іншим, в чомусь подібні до слов'янок. Мова іде на десятки тисяч осіб на рік, які могли б скласти окрасу любої нації. Кого не спитаєш - кожен був хоч раз затриманий Стажами Революції (аналог радянського КДБ чи путінського ФСБ).Таким чином, режим іранських мул вже десять років свідомо (!) видавлює з країни національну інтелігенцію на Захід. З єдиною метою - забезпечити існування власного режиму.Той факт, що і через 100 років після падіння режиму мул Іран відчуватиме брак талановитих творчих людей їх не обходить. Вони кроять націю у формі власної диктатури, використовуючи як інструмент власну напів-інтелігенцію, корпус Стражів Революції (корумпованих донощиків і катюг). Це приклад наших днів, трагедія сусіднього нам древнього народу, що на одну мить повірив у диктатуру.

Чи піде колишній підполковник ФСБ В.Путін шляхом іранських мул? Відповідь на це ми отримаємо вже в цьому році.

А хто такий Путін? Звичайний напів-інтелігент. Лише одна цитата, де він в ролі прем'єра публічно наводить слова Антона Дєнікіна про те, що відносини України і Росії - це внутрішня справа Росії, свідчить багато. Лише напів-інтелігент міг захопитися Дєнікіним як політиком. Мінімальне знання історії вказує на Дєнікіна як на політика негнучкого, поганого стратега, доктринера, який погубив справу Білого руху, постулюючи непрохідну тезу про «єдину і недєліму». Не зміг генерал Антон Дєнікін домовитися про союз із гетьманом Павлом Скоропадським, його природнім союзником у боротьбі з більшовиками. Саме Дєнікін влаштував на Півдні України репресії проти селян, які й призвели до успіху повстання Нестора Махна в тилу Добровольчєской армії. А далі - крах наступу Добровольчєской армії на Москву і кінець Білої справи. Щоправда, раніше інших зрозумів, що потрібно емігрувати, що справу програно. Де ж тут талант політика? Все що знайшов Путін у Дєнікіна - це демагогічне і зверхнє проголошення «єдіной і нєдєлімой». Погодьтеся, доволі застаріла концепція як на наші часи, коли на місті «недєлімой» ясно постали аж п'ятнадцять незалежних держав, які зовсім не збираються повертатися в лоно Росії. Тому для політика «найкращий» спосіб нахамити сусіднім державам, це саме зробивши комплімент Антону Дєнікіну.

Від себе додам, що свого часу з великим задоволенням прочитав журнальну публікацію спогадів генерала, що мають назву «Очерки русской смуты». Безперечно чудовий белетрист, зміг передати біль за розтерзану Вітчизну, героїку Зимових походів, думки про втрачену Росію, аналіз того чому так сталося. Але белетрист і політик - різні якості. Лише панів-інтелігент не розрізнить цього.

А ось прогноз на майбутнє - дух спротиву російської інтелігенції - дух Пушкіна і Герцена - не задушить ніхто. Нині Путін зустрівся не з окремими представниками «розсерджених ліберальних середовищ», а з духом спротиву інтелігенції, який років десять дрімав, а нині знову явив себе в повну силу. Дух цей був у Росії останні 200 років. Я не думаю що кремлівським володарям вдасться з ним домовитися, чи то реєструючи партії, чи давши дозвіл обирати губернаторів за «підрахуйською» системою Чурова. Не за косметичним ремонтом прийшов цей дух, і заспокоїться він лише тоді, коли побачить у Росії демократію за європейськими мірками. Так що спокійного життя колишньому підполковнику ФСБ, і за сумісництвом міліардеру, Володимиру Володимировичу Путіну не передбачається...

 Василь КОЛОМАЦЬКИЙ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Промовець за Путіна
Промовець за Путіна
Учасники мітингу 'За Путіна'
Учасники мітингу 'За Путіна'
Учасники мітингу 'За Путіна', Москва
Учасники мітингу 'За Путіна', Москва
'Хомячки' проти Путіна
'Хомячки' проти Путіна
Далекий Схід проти Путіна
Далекий Схід проти Путіна
Не панікуйте, організуйтеся
Не панікуйте, організуйтеся

На світлинах: Я за Путіна! Промовець за Путіна. Учасники мітингу 'За Путіна'. Учасники мітингу 'За Путіна', Москва. 'Хомячки' проти Путіна. Далекий Схід проти Путіна. Не панікуйте, організуйтеся!

Від редакції:

Спасибі фотокореспондентам Лента.ру за професійну роботу!

Додатки:

Мітинг за Путіна (напів-інтелігенція):

http://www.lenta.ru/photo/2012/02/04/poklonnaya/

Мітинг проти Путіна (інтелігенція):

http://www.lenta.ru/photo/2012/02/04/shestvie/

Ахматова:

http://www.akhmatova.org/bio/iv_18.htm

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D1%8B%D0%B6%D0%BE%D0%B2,_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D0%B2%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Прижов:

http://krotov.info/history/19/1890_10_2/1827_pryzhov.htm

Тріфонов:

http://www.biografii.ru/biogr_dop/trifonov_u_v/trifonov_u_v.php

Вірші Олександра Пушкіна про Свободу:

К ЧААДАЕВУ

Любви, надежды, тихой славы
Недолго нежил нас обман,
Исчезли юные забавы,
Как сон, как утренний туман;
Но в нас горит еще желанье;
Под гнетом власти роковой
Нетерпеливою душой
Отчизны внемлем призыванье.
Мы ждем с томленьем упованья
Минуты вольности святой,
Как ждет любовник молодой
Минуты верного свиданья.
Пока свободою горим,
Пока сердца для чести живы,
Мой друг, отчизне посвятим
Души прекрасные порывы!
Товарищ, верь: взойдет она,
Звезда пленительного счастья,
Россия вспрянет ото сна,
И на обломках самовластья
Напишут наши имена!

Свободы сеятель пустынный...

Изыде сеятель сеяти семена своя
Свободы сеятель пустынный,
Я вышел рано, до звезды;
Рукою чистой и безвинной
В порабощенные бразды
Бросал живительное семя -
Но потерял я только время,
Благие мысли и труды...

Паситесь, мирные народы!
Вас не разбудит чести клич.
К чему стадам дары свободы?
Их должно резать или стричь.
Наследство их из рода в роды
Ярмо с гремушками да бич.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка