Друк
Розділ: Полеміка
Протестант.
Протестант.

Що відбувалося в Україні на метафізичному рівні?

Зараз, коли я пишу ці рядки, в Києві 5.42 ранку 19 лютого, середа. Іде штурм Майдану, який продовжується вже 13 годин. Лідери опозиції знаходяться на сцені, Майдан повен протестантів. Міліція і Беркут вживають гранати, водомети. Напевне вони мають і зброю. В попередній день загинуло коло 20 протестантів-українців. Це був кривавий день України.

Виникають питання. Згадується новітня історія України. Хочеться зрозуміти чому так і не побудували країну, у якій всі могли б жити і нікому не потрібно було б умирати на барикаді за Україну.

Чому не домовилися Янукович і опозиція? Мабуть тому що будували дві діаметрально протилежні країни. Тому що представляли дві різні суспільно-політичні формації. Тому що мали різний підхід до права. Орієнтувалися на різні геополітичні сили. І навіть представляли два різні етноси, фактично два різних духи. І ось так просто сісти за стіл і узгодити всі протиріччя мабуть було неможливо. Мабуть немає такого столу, який примирив би Людовіка і якобінців. Мабуть важко уявити Францію із Людовіком і гільйотіністами в одному часі. І немає такого столу, який примирив би Януковича і українців. Між ними віки ворожнечі і недовіри. А тепер їх роз'єднала Революція.

Чому не домовилися у парламенті? Тому що в Україні парламенту немає. Немає незалежних політиків, які по совісті і професійному розумінню вирішують державні питання. Дві третини Верховної Ради - це проститутки, які за гроші проходять у Раду, за гроші голосують у Раді, і за гроші ж б'ють колег-парламентарів із демократичних фракцій. Демократична частина парламенту, звичайно інша, правдива і національно-свідома, але це скоріше виключення, що підтверджує правило. Отже, не повіям вирішувати долю Мадану і України. Майдан не міг прийняти парламент як рівного партнера і в цьому остаточна оцінка українського парламентаризму, як він склався в останні 23 роки. Тому і роль парламенту у врегулюванні кризи була мінімальною.

Чим є сучасна Україна? Сучасна Україна є еклектикою, нескладеними частинами вітражу, який сильний політик-творець міг би скласти разом, а бездар міг лише розбити. В Україні є сильні вияви феодалізму, коли ми маємо верству олігархів і зубожену масу, якій відведено роль слухняних бездумних рабів. Ділення відбувається не лише на майновому рівні, але на рівні елементарних громадянських прав (скажімо, які права громадяни мають у судах), а також і на рівні самоусвідомлення (коли людина добре відчуває, що ця держава належить кільком, а не мільйонам. Коли, скажімо, міністр освіти може прямо знущатися над титульним народом. Усім зрозуміло, що цим заявляється олігархічний стан держави і заперечується гідність більшості громадян.) З іншого боку в України є і риси радянські. Є тяга до патерналізму з боку держави. Відчутя, що вибори, це формальність. Що громадське суспільство - це щось ефимерне, а держава і уряд це справжні господарі. Совєцькі у великій мірі дивляться на недемократичну Росія як на зразок. Вони вірять, що добробут країни кується виключно на шахтах і заводах важкої індустрії (тобто у Донецьку). А що сам добробут - то виключно ковбаса, а ніякі не духовні цінності. Є в Україні і демократичні сили, які назвемо двома іменами - громадське суспільство і національна буржуазія (або середній клас). Виглядає, що всі ці три формації (феодалізм, радянські і демократи) жили досить герметично у своїх оболонках і не мали достатньої змоги вести відкритий рівний діалог, пояснюючи себе один одному. Все це накопичувало підозру і створювало політичну напругу. Ці сили тягнули Україну в різні боки як лебідь, рак і щука з відомої басні.

Що відбувалося в Україні на метафізичному рівні? Відбувалися дві речі. Україну залило потоком абсурду і всі забули про благість людини. Все що відбувалося у політиці було абсурдом. Офіціні ЗМІ і телебачення олігархів були абсурдом. Економічні відносини - абсурд. Церковна війна - абсурд. Сама Незалежна Україна з її упослідженою титульною нацією була абсурдом. Весь курс життя мав переконати людей - у них немає шансів на нормальне життя, людську гідність і добробут. Убити надію абсурдом - ось як вела Україну її так звана «еліта». Гадаю вела свідомо. І в усьому цьому мотлосі бруду і абсурду втрачалася благість людини. Її неповторність. Її бажання щастя. Її природнє бажання жити для інших, бути в гармонії зі світом, бути добрим, мати дітей, гордитися своєю землею, прагнути до Бога. Втрачалися архетипи людини. Людина перетворювалася на байдужу загнану скотину, якій все одно, яка нічого не прагне. І навпаки, у тих, хто етично був живий, все це породжувало шалений протест. В Україні намітився різкий розподіл на «етично живих» і «етично мертвих». І вони врешті мусили стати на бій у суперечці за основи буття.

Хто такий Янукович? Якщо розглядати на метафізичному рівні, то Яукович це упир, який прийшов висмоктати Україну. Позбавити її крові, духу, плоті, єдності нації. Зробити з України покритку, якій дорога у ставок з ополонкою. Все що він підтримував у країні це сили дисипації, руйнівні паразитичні сили, здатні при допомозі брехні, політиканства і погроз, гарячково, як банда, грабувати країну. Янукович це бандит, який привів до влади таких же бандитів, згуртованих у партію з відомою назвою. Назвати цю партію потрібно було - Партія Бандитів. Очікувати від Януковича якогось добра - марна справа. Чим скоріше він і Партія Бандитів підуть від влади, три менше страждань зазнає український народ.

Чому вчить Лєв Гумільов? Видатний російський етнограф і історик Лєв Гумільов відкрив і розвинув теорію етногенезу - теорію про життєвий цикл етносу. Він ввів у обіг масу термінів і понять. Якщо примірити теорії Гумільова до України, виглядає що Україна це етнічна химера, де два етноси зчепилися не не життя, а на смерть у безглуздому протистоянні. Саме це протистояння і викинуло на політичну орбіту фігуру Януковича. Сама ж Партія Бандитів виглядає як гумільовська антисистема. Тобто це спільність, де брехня і цинізм є основною духовною установкою, стрижнем соціуму. Де внутрішня корпоративність перевершує будь-які загальнолюдські якості і притяжіння. І де віра, що зло і насилля є рівноправними силами добру і життю, є цілком офіційною нормою метафізичного сприйняття дійсності. В колі Партії Бандитів ніхто не бажає бути «добрим», оскільки саме зло і насильство сприймаються по-справжньому «чоловічими» і «серйозними». Все це наводить на сумніви у майбутньому існуванні єдиної України. Мабуть упирям прийдеться віддати їх упиреве. Хай смокчуть своїх. А що з того вийде не наша українська справа.

В чому ідеал України? В час, коли український дух проходить жорстке випробування, важливо згадати про наші ідеали. За вогнем і димом шин потрібно бачити наш чистий незамутнений український дух. В чому він? Він у «Заповіті» Шевченка. У його «Кобзарі». В ньому оспівані солідарність народу, самопожертва, героїзм козацької доби, оспівана українська родина, наша любов до Бога, доброта українського народу, краса нашої землі. Українці проходили через випробування не черствіючи, і не втрачаючи віри у свої ідеали. Ми пам'ятаємо своїх героїв. Ми висуваємо нових героїв. Українці бажали жити у власній державі, ми історично прагнули до цього. Культурно ми тяжіли до Європи («європейський психологізм», як це назвав Хвильовий). В Росії ми не сприймали її рабський дух і вічні криваві загарбання сусідів. Хоча культура Росії (її література, живопис, філософія) нами була прийнята як близька і зрозуміла. Українці - вільнолюбна нація, яка завжди прагнула свободи і демократії.

Що нас чекає? Нас чекає багато боротьби, поту і крові. Але власною волею ми утворимо на цій землі державу Україну, за яку нам не буде соромно, яка буде справжнім домом для українського народу. Говорити про контури цієї держави зарано, але дух її буде українським.

Так переможемо!

Василь КОЛОМАЦЬКИЙ

головний редактор

Додатки:

Що я бачив за останні сім годин.

Бачив, як десять тисяч людей спалили військову частину, яку до того місяць блокували, зайшли всередину, роззброїли 300 ВВшників і повезли їхню амуніцію на Майдан. Не треба було рипатися кудись виїжджати.

Бачив вогонь у два поверхи заввишки біля обласної прокуратури та проспект Шевченка, засіяний аркушами викинутих із вікон кримінальних справ.

Бачив, як біля оточеної барикадами будівлі ГУ УМВС у Львівській області палають документи, а в коридорі серед повстанців спокійно стоїть головний обласний мент Рудяк (поважаю).

Бачив перевернуті та потрощені міліцейські машини біля грізного райвідділку на Мартовича, зовсім-зовсім розгромленого. Хлопці відтягнулись за всі кривди.

Бачив захоплене людьми СБУ. Бачив, як палає машина прослушки, про яку мені не без жалю сказали, що вона коштує півмільйона доларів. І багато всього всередині СБУ бачив.

Бачив із балкону останнього поверху Франківського райвідділку людей внизу, які кричали "Слава Україні!" і палили документи. Мені, чесно кажучи, не дуже подобається, що все попалили. Хоча це можливість почати історію, принаймні, цього регіону з чистого аркуша.

Бачив Податкову, яку керівництво здало без бою, попросивши нічого не трощити, але активісти побачили, що там нудно, й пішли геть.

Бачив ізсередини частину на Стрийській, яка вже догоряла, і ВВшників, які спокійно ходять поруч із активістами, стріляють у них сигарети й розмовляють про те, як воно далі буде.

Бачив незворушних вуйків на КПП на Трускавецькій і Княгині Ольги, де всі сплять, попри те, що сусідня військова частина палає.

Не уявляю, що принесе ранок і як ми будемо далі жити, але точно знаю, що влади режиму Януковича у Львові більше немає, і це мене тішить.

Отар Довженко

Львів

Прізвища затриманих в райвідділках, станом на 5 ранку 19 лютого:

Оболонський:

Сергій (друг Тимофієнко Сергій Семенович)
Чепурко Петро Богданович
Клотян Іван Васильовіч 1982 тернопільська область
чапкін микола олексанлрович 1962 росія
швець сергій петрович 1978 івано-франківська область
тимофієнко сергій семенович 1977 полтавська область миргород
катернюк олександр іванович 1977 нововолинськ
кононенко віктор вікторович 1985 ялта
герзаніч олексій васильович 1984 севастополь
Ярощук Олександр Анатолійович 1969 р.
Ковальчук Сергій Вікторович 1991 р. Шепетівка
Бондаренко Вадим Юрієвич 1985 р. Хмельницький
Парадеус Олександр Юрієвич 1990 р. смт

Святошинський:
Нагребельний Олександр Валентинович
Братак Володимир Васильович
Пустовіт Олег Михайлович
Ніколаєв
Кріль Іван Іванович
Білоус Василь Михайлович
Макар Сергій Юліанович
Шевчук Григорій Володимирович
Бабін Андрій Петрович

Дніпровський:
Чувільов Євген
Фесик Василь
Женя Шульга

Ступіцький Олег Михайлович
Сиван Володимир Григорович 07.06.55
Батовкін Олег Віталійович 22.09.68
Голодюк Володимир Олегович 11.03.68
Бачмага Богдан Дмитрович 05.12.54
Срубицький Олег Михайлович 02.07.89
Березій Ірина Іванівна 07.08.69
Ціушко Олександр Володимирович 04.12.77
Голубенко Іван Миколайович 17.01.55
Задолічук Олег Леонідович 13.10.66
Беліков Андрій Борисович 19.02.80
Петрук Володимир Іванович 25.11.88
Якушев Сергій Вячеславович 23.07.05
Захарчук Єлизавета Борисівна 02.07.95

Деснянський:
Великий Віталій Павлович
Тимошик Назар Петрович
Цехмистренко Григорій Віталійович
Литвиненко Олександр Олегович
Назаров Олександр Миколайович
Козаков-Кравченко Олександр
Кирилов Андрій Анатолійович
Барановський Сергій Васильович
Назаров Олександр Миколайович
Кондратенко Григорій Володимирович
Титула Петро
Кайгородов Анатолій Олегович(1992 р.н)
Якубовський Віталій Сергійович
Кукулко Ігор Михайлович
Мирошніченко Костянтин Володимирович

Шукаємо затриманих:
БАРАНОВСЬКИЙ сергій - був у відділку на мілютенко, перевезли з деснянського, наразі невідоме місцезнаходження (скоріш за все косогірний)
КАЙГОРОДОВ анатолій - був у відділку на мілютенко, перевезли з деснянського, наразі невідоме місцезнаходження (скоріш за все косогірний)
СЕСИК іван та СЕСИК василь
БАТУШКІН
ЖИВАК
САМОЙЛЕНКО
ПЕТРИШАК віталій

Є затримані у БСП, прізвища невідомі, окрім одного:
ОЖИГАНЬ

Так виглядає Майдан у цю мить.
Так виглядає Майдан у цю мить.
Упир (політичний плакат).
Упир (політичний плакат).
Шевченко.
Шевченко.
Убивці.
Убивці.

На світлинах: Потестант. Так виглядає Майдан у цю мить. Упир (політичний плакат). Шевченко. Убивці.