Член діаспори у Росії пояснює причини російсько-української війни та її мету
Член української діаспори на правах анонімності погодився дати нам інтерв’ю, в якому ми затронули низку тем – причини війни в Україні, ставлення рядових росіян до українців, політичні умови для можливих реформ у Росії. На думку нашого співрозмовника, причини війни 2022 року тягнуться ще із часів Київської Русі. І в цьому історичному сенсі сьогоднішня війна має своє обгрунтування і свою мету.
Кобза: Скажіть будь ласка, чи була для Вас несподіваною ця війна, її масштаб і мета?
- Так! Абсолютно несподіваною була для більшості людей ця велика війна Росії проти України, її великий, європейського, навіть світового розміру масштаб.
На це і був розрахунок російських горе-стратегів, які її планували, долучилися до її перших кроків. Для них же, «стратегів», був несподіванкою злам очікуваного бліц-кригу. Та «холодний душ» перших днів війни не привів їх до тями. Нещирими є, в своїй більшості, твердження деяких експертів про те, що вони, мовляв, передбачали та передбачили [війну] ...
Про мету цієї війни, гадаю, не йдеться. Така війна (будь-яка, а ця особливо) надто велике та багатоаспектне явище, щоб можна було прив'язати її до одного якогось окремого суб'єкта, якому може бути притамана «мета» того чи іншого вчинку. В цьому випадку може йтися про мотив окремої людини, яка дала наказ. Подальші пояснення з боку Росії в ЗМІ про нібито загрози, їх упередження, про захист «русскоязычных» нібито від геноциду, гноблення з боку українців, про війну не з Україною, а з якимось Заходом загалом вже не сприймається. Це видно по контроверсійним реагуванням росіян на війну в ЗМІ та в соцмережах.
Кобза: Причини війни? Це російський імперіалізм? Внутрішні протиріччя в елітах? Психічні відхилення вождя у Кремлі? Успіхи України у розбудові незалежної держави? Можливо ще якісь причини?
- Причини мають глибоке історичне коріння, ще від 1132 року, коли князь Ростово-Суздальський Юрій (Долгорукий) став змагатися за Київський великокняжий престол. Він передав екзистенційну ненависть до Києва, жагу руйнації, загарбання своєму синові Андрію Боголюбському. Чого варта лише викрадена Андрієм з Вишгорода ікона Вишгородської Богоматері, яка тепер більш відома у світі як «Владимирская Богоматерь» (зберігається у Третьяковскій галереї – ред.).Тому таке ставлення Росії до України споконвічне.
Імперіалізм - єдиний відомий в Росії сенс та спосіб існування держави. Але не може бути Київської держави та імперії одночасно. Тому «Карфаген (тобто Київ) має бути зруйнований!».
Протиріччя в елітах не грають суттєвої ролі на цьому сьогоднішньому етапі.
Ніяких відхилень в клінічному розумінні цього слова у Путіна немає. Може йтися про «божевілля» лише божевільної, недієздатної системи, яку він побудував і яка дійшла свого краю.
Військові успіхи України безсумнівні. Страх ніби очікуваних економічних успіхів України дуже перебільшений. Можливо, й були такі «страхи»... Були не причини, а мотив до нападу - ненависть до України як такої. Це те, про що я говорив вище..
Кобза: Соціологічні дані свідчать, що 75% громадян Росії підтримують цілі війни, які офіційно визначили як «денацифікація» і «демілітаризація». Як це укладається у головах росіян? При тому, що Росія постійно озброюється, Україна має розброюватися. Як росіяни розуміють, що в Україні є «нацизм»? Це свідомі погляди, чи «хавають» все, що покажуть по телевізору?
- Годі шукати якоїсь рації в головах росіян. 75 відсотків - це не число бажаючих війни, а ширина зони невизначеності між пасивним підсвідомим очікуванням зникнення України (муляє) та пасивним усвідомленням поразки Росії від України в ції незрозумілій загалу росіян війні. Що таке «денацифікація» та «демілітаризація» ніхто не знає та не розуміє. Але все одно «хавають» все, що йде згори.
Кобза: Які умови повинні винукнути у суспільстві, щоб виник спротив війні в ширших прошарках населення? Кажуть, що коли долар буде по 200, а безробіття на рівні 20%, населення вже терпіти не зможе. Які Ви назвете умови для змін у Росії?
- Ніякі умови до змін неможливі до повної зміни верхівки силами самої верхівки. Самі умови та зміни в економіці та добробуті не виникнуть за рік-два. Це потребуватиме десятиліть, коли не більше...
Кобза: Коли слухаєш висловлювання росіян про зовнішню політику, то кидається в очі агресивна лексика і спроби залякування Заходу. Можна почути «з історії ми знаємо як закінчували наші вороги», «нас всі бояться», «привичка побєждать», «война закончится за три-четире дня». Часто це чуєш навіть від жінок. Скажіть, чи у Росії є високий рівень насилля всередині самого суспільства, ставлення до конкурента як до ворога, насилля над жінками, і т.д., і тому це переноситься в сферу міжнародних відносин? Чи брутальна риторика є калькою з телевізора, а саме суспільство всередині досить толерантне?
- Рівень агресіїї в побуті не змінюється, лексикон також. На мій приватний погляд.
Кобза: Ми знаємо, що при президенті Борисові Єльцині була певна обмежена демократія: розвивалися національні громади (діаспори), українці мали якусь свою пресу, проводили Конгреси українців Росії, діяла українська парафія у Ногінську. При Путіні це досить швидко згорнули, організації заборонили. Чим був зумовлений відкат від демократії в останні двадцять років? Цього з якихось міркувань бажало суспільство, чи це була політика верхівки спецслужб?
- Демократії як такої тут не було ніякої і ніколи . Так само, як і в Україні. Але в Україні був потяг до свободи в незалежній державі. Росія після 1480 року звільнилася від монголо-татарського рабства, але не здобула волі для людей. Тому не було якогось стимулу, як в українців, до боротьби, і не було боротьби. На початку 90-х у ХХ сторіччі були очікування швидкого добробуту, але цього не сталося. Тому люд розчарувався в «демократії», яка не годує негайно. Коли ж на початку «нульових» посипалися дурні нафтодолари, то люди подумали, що це Месія їм дав.
Але полуда поступово спадає з очей. Живемо в очікуванні нового Месії. Люди [в Росії]ніколи й не знали, що таке свобода. Тому вирішили, повірили твердженням пропаганди, що свобода є облуда з підступного Заходу, який лише мріє знищити Росію.
«Кобза-українці Росії»
На світлині: Штурм військом Юрія Долгорукого Києва у 1169 р.