12.06.2003, 18:51
Поки Україна всіма силами намагається відновити
добру репутацію перед Сполученими Штатами, у
самих США українська діаспора безкомпромісно
бореться за справедливість.
Винуватцем скандалу став кореспондент "The New
York Tіmes" Уолтер Дюранті, дарма, що помер
півстоліття тому.
Він звинувачується у навмисному замовчуванні
факту голодомору в Україні під час висвітлення
радянського життя у 30-і роки. 1932 р. Дюранті
отримав Пулітцерівську премію - найбільшу
нагороду в галузі журналістики - "за безсторонні й об'єктивні репортажі" з
СРСР.
Представники української діаспори зі всього світу почали бомбардувати
Пулітцерівський комітет ще у квітні цього року, і з того часу звалили на нього
більше 15 000 листів, а також тисяч звичайних і електронних повідомлень із
вимогами відкликати премію Дюранті. Про це повідомили представники
діаспори на своєму веб-сайті. Пристрасті ж пов'язані з 70-річчям голодомору,
яке припало на 2003 рік.
Уолтер Дюранті прославився 1929 року, опублікувавши
ексклюзивне інтерв'ю зі Сталіним, якого назвав "the
greatest living statesman" - "найвизначніший політик
сучасності". Відтоді він став улюбленцем радянського
уряду і мало не єдиним репортером, який мав до
нього доступ.
31 березня 1933 Дюранті писав у New York Times:
"Немає ніякого голодомору". Через півроку його думка
не змінилася: "Будь-яка інформація про голодомор є
перебільшенням або навмисною пропагандою" (New York Times, 24 серпня
1933).
А тим часом цілі українські села зникали з лиця землі, а ті, хто залишався в
живих, харчувалися корою дерев, свійськими тваринами й одне одним.
Інший журналіст, Малколм Маггеридж, московський кореспондент
"Manchester Guardian", під великим ризиком таємно вирушив на Україну. Він
був вражений сценами масового голоду й купами мертвих тіл, які побачив, і
описав їх у своїх репортажах. Дюранті накинувся на Маггериджа і намагався
довести, що той бреше. Натомість Маггеридж назвав Дюранті "найбільшим
брехуном серед усіх журналістів, яких зустрічав", - повідомляє британська
газета "The Observer".
Коли інформація про голодомор почала вилазити на поверхню, в одній зі
своїх публікацій Дюранті досить образно висловився про вчинки Сталіна: "Не
можна приготувати омлет, щоб не розбити кілька яєць". Лише потім стало
відомо, що "кількома яйцями" виявилися 7-10 мільйонів українців.
Сама "New York Times" коментує цю подію досить стримано: "У такій ситуації
Times не бачить сенсу намагатися переробити історію".
"The Observer" схильна до більш різких заяв: "Наркоман, сексуальний маніяк
і апологет Сталіна, британський репортер Уолтер Дюранті і досі вважається
переможцем найціннішої журналістської нагороди - Пулітцерівської премії, за
висвітлення радянського життя у 30-і роки".
Підстави для таких коментарів дає, зокрема, книга С.Дж.Тейлора "Апологет
Сталіна" видана 1990 року. Згідно з книгою, Дюранті справді вживав
наркотики та був збоченцем, і навіть підтримував постійні стосунки з відомим
окультистом Алістером Кроулі під час свого перебування в Парижі.
Адміністратор Пулітцерівського комітету Сіґ Ґісслер (Sig Gissler) заявив у
вівторок, що скарги сприймаються серйозно і досліджуються комітетом.
"Стандартів, які регулювали б відкликання премії, не існує. Ми шукаємо
правильне рішення й аналізуємо фактори, які повинні бути враховані", -
говорить Ґісслер.
Проте відкликання Дюранті розглядається Пулітцерівським комітетом не
вперше. 1990 року премію у цього журналіста The New York Tіmes вирішили
не відкликати, бо вона була вручена, за словами Ґісслера, "в іншу епоху і
при інших обставинах".
Уолтер Дюранті помер 1957 року у віці 73 років, повідомляє www.pbs.org.
Живих родичів журналіста розшукати не вдалося.