Друк
Розділ: Повідомлення редакції
Василь Коломацький, головний редактор.
Василь Коломацький, головний редактор.

Я певний що ми продовжуватимемо працювати і далі!

Шановна Президіє!

Шановні учасники Конфеернції!

Дорогі колеги-журналісти!

Радий вітати вас у моєму рідному місті Суми, де я закінчив десятирічку і де мав честь належати до дисидентських кіл середини 80-х років на чолі із Миколою Даньком. Відзначу, що той імпульс свободи, той ковток високої культури, те почуття патріотизму, що я отримав у Сумах у 1980-82 рр, і досі допомагає мені у моєму житті при вирішенні світоглядних питань. За це я дуже вдячний Сумам і його інтелігенції. Відзначу в цьому ряду імена Віктора Казбана, Олега Прокопчука, Михайла Юденкова, а також та мого вчителя фізики Арнольда Богопольського.

Радію, що діаспорна преса викликала інтерес в тій мірі, що стала предметом окремого обговорення. Гадаю, преса діаспори цього заслуговує.

У своїй доповіді я хочу розповісти про проект, яким я займаюсь з листопаду 2000 року, тобто вже більше 11 років. Це вебсайт «КОБЗА - українці Росії». www.kobza.com.ua .Оскільки формат виступу ? 10 хвилин, я торкнуся лише двох аспектів. Перше - це значення сайту «Кобза» для української громади у Росії. Друге - проблеми, з якими ми зіштовхуємось під час роботи.

Для початку, коротко про сайт. В Інтернеті ми з'явилися 6 червня 2001 р. Засновник сайту Василь Коломацький, Канада. На підготовчому етапі (листопад 2000 р. - червень 2001 р.) велику організаційну роль відіграв Голова ОУН-Руху міста Москви Віктор Гуменюк, який все ж не став членом редакції. У серпні 2001 р. до редакції приєднався професор Стефан Паняк з Єкатеринбургу, у 2003 році ? Андрій Бондаренко із Самари, у 2004 році членом редакції стала Наталка Литвиненко-Орлова із Мурманська. З виходом із редакції Андрія Бондаренка у 2011 році, його місце зайняли журналісти Єлизавета Кейль із Запоріжжя та Тетяна Голуб із Сум. Також у 2011 році Митрополит Богородський Адріан дав згоду стати членом редакції. Таким чином, редакція нині складається із шести осіб, із яких двоє мають дипломи журналістів.

Бюджет сайту складає 2500 дол на рік, і наповнюється двома спонсорами із Торонто, а також особистими пожертвами членів редакції. Сайт у середньому відвідують 300 читачів на день, що у загальному прочитують до 600 матеріалів. За всі 11 років на сайті виставлено приблизно 2500 матеріалів.

Тематика сайту: репортажі із українських громад Росії (регулярно надсилають репортажі прблизно 20 громад), інформація керівництва Об'єднання українців Росії, прес-релізи УВКР та Світового Конгресу Українців, публіцистика (включно із відображенням тертя між різними фракціями нашого руху у Росії), дослідження діаспори, правові звернення на захист українців, інформація з України.

Репотажі із громад становлять більше 50% публікацій і є екслюзтвними матеріалами сайту. Тобто, якщо читач бажає знати, що робиться в конкретних громадах Сибіру чи Камчатки, заходьте на сайт «Кобза», оскільки це практично єдиний сайт, що пише про українські регіональні організації.

Тепер перехожу до першого питання - значення сайту «Кобза» для українського руху в Росії.

По-перше, в історії нашої діаспори ми вперше маємо централізовано зібрану інформацію про життя українців з такої великої кількості регіонів Росії. Інформація ця досить свіжа (затримка, як правило, становить до двох тижнів), репортажі завжди підкріплені чисельними фото. Світові та російській владі все це свідчить про існування потужного руху українців в регіонах, про характер роботи українських організацій (цей напрямок - просвітницький), про вміння українців висвітлювати події у своїй громаді. Все це надзвичайно зміцнює громаду, дає їй відчуття власної сили і можливостей.

По-друге, я б відзначив правозахисний напрямок роботи сайту. Не секрет, що українцям у Росії живеться нелегко. Часто буває що недільну школу в одному місті відкривають по кілька разів через те, що місцева влада її кілька разів закриває під різними приводами (скажімо, що навчальні програми не затверджені офіційно міністерством освіти, чи раптово обрізають фінансування, чи відбирають приміщення, і т.д.). Бувають і вбивства активістів. Маємо три випадки підозрілих і нерозслідуваних убивств, і три випадки нападів на активістів, також нерозслідуваних. Всі ці випадки припадають на епоху правління Володимира Путіна. «Кобза» писала про всі ці випадки, були листи протестів, статті, де висвітлювалися ці факти. Цей напрямок роботи дуже важливий, оскільки керівництво ОУР часто пропускало подібні факти непоміченими, щоб не псувати відносини з владою. Ми ж, як незалежний сайт, не відчуваємо себе зв'язаними із владою жодними забов'язаннями, тому відкрито пишемо про всі відомі нам факти порушень прав людини. Взагалі, першим матеріалом, що з'явився на сайті, був саме «Ногінський документ», де на 50-ти сторінках було описано знущення російскої влади над двома парафіями УПЦ КП у підмосковному місті Ногінську. Цікаво, що саме в цьому документі було введено термін «Ногінський погром» (про події жовтня 1997 року), саме ця назва пізніше закріпилася за цими подіями в Інтернеті.

По-третє, за 11 років існування сайту ми опублікували кілька досліджень діаспори у Росії. Всі ці дослідження були замовлені Комісією Людських і Громадянських Прав при СКУ і потрапили на сайт тому, що Василь Коломацький з 1998 року був членом КЛГП і регулярно замовляв і оплачував з бюджету КЛГП ці дослідження. Зокрема були підготовані: вже згаданий «Ногінський документ» про події у Ногінську, дослідження «Демографічна карта розселення українців у Росії», дослідження «Періодичні видання українців Росії», «Церковні парафії українців Росії», «Порушення прав українців Росії». Було також опубліковано історичне дослідження «Стародубська енциклопедія». Це дослідження було написане московським істориком Ігорем Роздобудько без замовлення КЛГП. Нині ми бажаємо підготувати нове дослідження «Демографічна карта українців Росії» на базі всеросійського перепису 2010 року, для чого підшукуємо спонсора. Дослідження, опубліковані «Кобзою», мають високий рівень і неодноразово цитувалися в Інтернеті.

По-четверте, редакція «Кобзи» принципово стоїть на демократичних засадах. Це стосувалося не лише наших претензій до російської влади з приводу порушення прав людини, але й також наших претензій до недоліків у внутрішньому житті ОУР. З 2000 року ми активно вимагали звітів від керівництва ОУР (чого щоправда ніколи не отримували), вимагали проведення регулярних з'їздів і Рад ОУР, вимагали від керівництва ОУР займати більш рішучу позицію в захисті ногінських парафій, протестувати проти убивств активістів і так далі. Голос «Кобзи» був почутий як в регіонах, так і в московському керівництві ОУР, і я гадаю, що певного поступу в цьому напрямку нам досягнути вдалося. Дуже важливо, що всі ці роки демократична опозиція в ОУР мала свій голос - і це фактор немаловажний, враховуючи той факт, що у цілому Росія не є демократичною державою, а ОУР весь цей час не йшло в авангарді демократичного руху, а скоріше вирішувало специфічні національні питання українців Росії.

По-п'яте ? це плюралізм думок в самій редакції. Не секрет, що в Україні існує регіональний фактор і громадянам із Донецька часто важко домовитися із громадянами зі Львова щодо того, що стосується історії чи ідеології. Так от, в редакції були представлені і Донецьк, і Суми, і Харків, і Львів. І всі ми працювали разом, сперечалися, але давали плюралістичну думку, що охоплювала українську ідею у цілому. Я гадаю, що толерантність і відкритість членів редакції до інтелектуальної дискусії були благотворним фактором. На жаль, з приходом до влади Партії регіонів, дискусія в редакції набрала занадто жорсткого характеру, і таким чином представник донецького регіону мусив покинути наші ряди. Судячи з його публікацій, що з'явилися після виходу з редакції, це не пішло йому на користь.

По-шосте, редакція слугує свого роду «мізковим центром» діаспори, що дозволяє швидко збирати інформацію, аналізувати події, робити висновки і повідомляти громаді інформаційний результат. Адже всі члени редакції в різний час займали керівні посади в ОУР, працювали в регіональних організаціях, мають широкі контакти у громаді. Таким чином, досвід і знання членів редакції є інтелектуальним капіталом усієї діаспори, що взагалі є нормою для будь-якого інформаційного видання певного рівня. Отже, важливо, що українська діаспора у Росії має свій інтелектуально-інформаційний центр, який з фінансової точки зору не коштує їй нічого.

Мабуть, відповідь на перше питання вичерпана.

Тепер питання друге: проблеми, з якими зіштовхується «Кобза» у своїй роботі.

По-перше, неможливо охопити всі регіони, де діють українські організаці. Таких регіонів очевидно більше 80, в той час як ми даємо інформацію із 30-35 регіонів. Тобто охоплюємо 30% регіонів. Тут діє принцип: є кореспондент в регіоні - є публікації. Надіслати кореспондентів в регіони ми не можемо, платити за репортажі також не маємо змоги. Тому діємо на базі самоорганізації громади, не маючи змоги піти далі.

По-друге, часто незроуміло як освітлювати ті чи інші поді. Скажімо, останній Установчий з'їзд українців, що відбувся у Москві 26 травня цього року. Він був покликаний створити нову організацію на місці ОУР, ліквідованого Президентом Володимиром Путіним у цьому році. На цьому з'їзді сталися негативні події, які не хочеться описувати в деталях, але фактично грубими діями кількох москвичів було ініційовано розкол громади. Як про це писати? Чи давати усі деталі подій, в той час як ця організація незабаром подаватиме документи у Мін'юст, де все читатимуть під мікроскопом і на все звертатимуть увагу? Чию строрну займати, якими принципами користуватися при освітленні конфліктних подій? Це питання непросте, вимагає аналізу, передбачення подій на наступні місяці, контактів з обома таборами всередині конфлікту. Все це непросто, як непросте і саме життя українців Росії - гнаної меншини Росії.

По-третє, коли ви працюєте в недемократичній країні, завжди виникає питання межі критики влади. Скажімо, якщо ми пишемо про демонстрації протестів у Москві і даємо фото, виникає питання, чи можна давати на сайт фото Володимира Путіна із «контрацептивом» на голові, домальований демонстрантами? Питання не таке просте, враховуючи той факт, що той же професор Микола Кернесюк із Єкатеринбургу був жорстоко побитий невідомими а його критику шовінстичної преси у Єкатеринбурзі. Враховуючи, що три члени редакції живуть у Росії, виникає постійне питання, як далеко можна заходити із критикою? Наскільки боротьбу українців за свої права можна включати у загальноросійський контекст боротьби росіян за демократію у Росії? Тобто це питання вільних людей в невільній країні і наскільки вони готові кидати себе на амбразуру. Тема вічна.

По-четверте, всі ці роки було досить важко висвітлювати події в керівництві ОУР, оскільки практично не було прес-релізів про події всередині Об'єднання, Ради ОУР проходили значно рідше ніж раз на рік (термін зазначений в статуті), стенограми Рад не велися. Керівництво ОУР завжди відмовляло нам в інтерв'ю. Тому можна уявити, що для майбутніх істориків буде дуже важко розібратися в поточній роботі керівництва, зрозуміти, що конкретно робилося, ким робилося і за яких обставинах. І, навпаки, що не робилося і з чиєї вини. Централізовного архіву організації не існує (як правило мова іде про приватні архіви голів ОУР, які недоступні для дослідників). Скажімо, хто має змогу ознайомитися із архівом першого Голови ОУР Олександра Руденка-Десняка? Чи передасть дослідникам свій архів колишній Голова ОУР Валерій Семененко?

Щоб підсумувати, інформаційна політика ОУР була закритою, і, на жаль, потенціалу «Кобзи» було недостатньо, щоб зібрати інформацію і висвітлити цей напрямок. Ми скоріше бачили проблеми керівництва і писали про них. І лише за рік кепівництва в ОУР Тараса Миколайовича Дудка ми вперше отримали доступ до Протоколів Правління ОУР, до судової документації, яку ми радо перерводимо в цифровий формат і публікуємо.

По-п'яте, в цьому році ми вперше зіткнулися з проблемою бюджетного дефіциту. Сайту не вистачає приблизно 1500 дол. Пов'язано це із швидким ростом випуску матеріалу, з нашим рішенням надіслати кореспондента на Установчий з'їзд у Москву, тому в цих обставинах бюджет не встигає покривати витрати. Сума невелика, але особисто для мене це проблема, яку потрібно вирішувати нині. Інакше сайт може перстати оновлюватися на кілька місяців.

Щоб підсумувати сказане. Безперечно, той позитивний імпульс, той момент, ту інтелектуальну традицію, яку несе у собі сайт «КОБЗА - українці Росії», все це в сумі переважує наші проблеми і я певний що ми продовжуватимемо працювати і далі на користь нашої діаспори.

Дякую за увагу.

Слава Україні!

Василь КОЛОМАЦЬКИЙ

головний редактор «КОБЗА - українці Росії»

Аврора, Онтарио

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На світлині: Василь Коломацький.

Від головного редактора:

Даний виступ мав відбутися 15 червня на Міжнародній конференції діаспорної преси, що мала пройти у Сумах. Організатор Конференції УВКР.

В останню хвилину Конференцію було перенесено на осінь. Таким чином, я вирішив зробити публікацію свого виступу щоб ознайомити читачів сайту із своїми думками.

Між тим, 6 червня нашому сайту виповнилося 11 років!

Можливих спонсорів сайту прошу звернути увагу на те що сайт терміново потребує вашої підтримки.

В.К.