Друк
Розділ: Повідомлення редакції
Наша тезка - КОБЗА
Наша тезка - КОБЗА

Любі наші дописувачі,

наші брати-українці з усього світу, а перш за все - українці Росії!

Ми, редакція КОБЗИ, над усе любимо отримувати листи з реґіонів. Адже в них чуємо биття Ваших патріотичних сердець, із них дізнаємось про Вашу невтомну кропітку працю задля розвою і поступу вкраїнських реґіональних громад Росії.

Робота Ваша безцінна. Втім, на жаль, - буває й так - мало ким підтримана й належним чином пооцінована. Інколи у Ваших листах чуємо сум (а буває - і розпач). У таку хвилину ми - КОБЗА - намагаємось стати пліч-о-пліч із Вами. У чергове нагадати: ми - разом.

Звісно, на віддалі від України, від україномовного середовища, важко втримати чистоту рідної мови. Материнської, калинової. (Щоправда, сердечність Ваша, безкомпромісність, самовідданість, небайдужість до спільної української справи певною мірою компенсують мовні й стилістичні огріхи). І тим цінніші Ваші відгуки - щирі, подячні - на нашу фахову журналістську, редакторську, коректорську роботу.

Життя є життя. І завжди, крім стосунків ділових, виважено серйозних, між людьми виникає приязнь. Окремі Ваші листи, їх позитивний настрій - то наша усмішка на вустах, приємний настрій на увесь день. Є бажання такими листами поділитися з усім світом. Принаймні, із читачами КОБЗИ.

А чому б і ні? Сьогодні Вашій увазі КОБЗА пропонує лист поетичний, із міста Балаково Саратовської області.

Від імені редакції КОБЗИ, журналістка Тетяна ГОЛУБ.

Добрий вечір, люба КОБЗО і наша реґіональна редакторка, пані Тетяно!

Одержали від вас листівочку. Спасибі.

Раді безмежно, що розмістили наш матеріал. Дуже соромно за ті мовні недоречності, котрі зустрічаються у нашій рідній українській мові. Аж Ви так чудово володієте пером, що ми, бува, й не впізнаємо те «кострубате», що надсилали на Вашу електронну скриньку.

Читаємо, читаємо і очам не віримо. А серденько соловейком тьохкає, що нашу нелегку працю і розуміють і поважають. Низько вклоняємося Вам від закордонних українців, зокрема українців із міста Балаково, з берегів Волги.

А Володимир Примаков навіть мав натхнення написати сердечний віршований відгук на Вашого листа:

Дивлюсь, ніяк не впізнаю

Я писанину ту мою,

Яка зовсім була убога,

Мабуть, талант у Вас від Бога,

Бо будяком була замітка,

На «Кобзі» майорить, як квітка.

Дивлюсь здивовано очима,

Зростають крила за плечима…

Так до душі чудова мова,

Що окриляє, безумовно.

І пестять серце пісенні чари

В глибінь небес ведуть Стожари,

Де серед хмар Чумацький шлях

Й до мами стежка знов в думках.

Йду по стерні, що коле п'яти,

Жевріють маки, пахне м'ята…

Як у дитинстві все було,

А півстоліття вже пройшло.

З повагою,

Докія і Володимир ПРИМАКОВИ

активні дописувачі на КОБЗУ,

представники української громади

м. Балаково, Саратовської обл., РФ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Логотип сайту 'Кобза - Українці Росії'
Логотип сайту 'Кобза - Українці Росії'
Учасники балаківського українського фольклорного гурту 'Червона калина' , серед них,  друга зліва - Докія Примакова, четвертий зліва - Володимир Примаков
Учасники балаківського українського фольклорного гурту 'Червона калина' , серед них, друга зліва - Докія Примакова, четвертий зліва - Володимир Примаков

На світлинах: Наша тезка - КОБЗА. Логотип сайту 'Кобза - Українці Росії'. Учасники балаківського українського фольклорного гурту 'Червона калина' , серед них: друга зліва - худ. кер. Докія Примакова, четвертий зліва - Володимир Примаков.