Любі наші дописувачі,
наші брати-українці з усього світу, а перш за все - українці Росії!
Ми, редакція КОБЗИ, над усе любимо отримувати листи з реґіонів. Адже в них чуємо биття Ваших патріотичних сердець, із них дізнаємось про Вашу невтомну кропітку працю задля розвою і поступу вкраїнських реґіональних громад Росії.
Робота Ваша безцінна. Втім, на жаль, - буває й так - мало ким підтримана й належним чином пооцінована. Інколи у Ваших листах чуємо сум (а буває - і розпач). У таку хвилину ми - КОБЗА - намагаємось стати пліч-о-пліч із Вами. У чергове нагадати: ми - разом.
Звісно, на віддалі від України, від україномовного середовища, важко втримати чистоту рідної мови. Материнської, калинової. (Щоправда, сердечність Ваша, безкомпромісність, самовідданість, небайдужість до спільної української справи певною мірою компенсують мовні й стилістичні огріхи). І тим цінніші Ваші відгуки - щирі, подячні - на нашу фахову журналістську, редакторську, коректорську роботу.
Життя є життя. І завжди, крім стосунків ділових, виважено серйозних, між людьми виникає приязнь. Окремі Ваші листи, їх позитивний настрій - то наша усмішка на вустах, приємний настрій на увесь день. Є бажання такими листами поділитися з усім світом. Принаймні, із читачами КОБЗИ.
А чому б і ні? Сьогодні Вашій увазі КОБЗА пропонує лист поетичний, із міста Балаково Саратовської області.
Від імені редакції КОБЗИ, журналістка Тетяна ГОЛУБ.
Добрий вечір, люба КОБЗО і наша реґіональна редакторка, пані Тетяно!
Одержали від вас листівочку. Спасибі.
Раді безмежно, що розмістили наш матеріал. Дуже соромно за ті мовні недоречності, котрі зустрічаються у нашій рідній українській мові. Аж Ви так чудово володієте пером, що ми, бува, й не впізнаємо те «кострубате», що надсилали на Вашу електронну скриньку.
Читаємо, читаємо і очам не віримо. А серденько соловейком тьохкає, що нашу нелегку працю і розуміють і поважають. Низько вклоняємося Вам від закордонних українців, зокрема українців із міста Балаково, з берегів Волги.
А Володимир Примаков навіть мав натхнення написати сердечний віршований відгук на Вашого листа:
Дивлюсь, ніяк не впізнаю
Я писанину ту мою,
Яка зовсім була убога,
Мабуть, талант у Вас від Бога,
Бо будяком була замітка,
На «Кобзі» майорить, як квітка.
Дивлюсь здивовано очима,
Зростають крила за плечима…
Так до душі чудова мова,
Що окриляє, безумовно.
І пестять серце пісенні чари
В глибінь небес ведуть Стожари,
Де серед хмар Чумацький шлях
Й до мами стежка знов в думках.
Йду по стерні, що коле п'яти,
Жевріють маки, пахне м'ята…
Як у дитинстві все було,
А півстоліття вже пройшло.
З повагою,
Докія і Володимир ПРИМАКОВИ
активні дописувачі на КОБЗУ,
представники української громади
м. Балаково, Саратовської обл., РФ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Наша тезка - КОБЗА. Логотип сайту 'Кобза - Українці Росії'. Учасники балаківського українського фольклорного гурту 'Червона калина' , серед них: друга зліва - худ. кер. Докія Примакова, четвертий зліва - Володимир Примаков.