lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Львів. Серпень. Конгрес
Друк
Розділ: Повідомлення редакції
Єлизавета Кейль
Єлизавета Кейль

Х СКУ у призмі мого сприйняття

На Світовий Конгрес Українців я, на відміну від більшості його делегатів, їхала не з-за океану, а з Івано-Франківська, витративши на дорогу не більше трьох годин.

Отримавши від редакторів «Кобзи» останні настанови перед від'їздом, при собі мала невеличкий список запланованих інтерв'ю, питальник для співбесідників та велику надію на те, що на Конгрес таки попаду. Застереження з приводу того, що «Кобза» з тих чи інших причин ? небажаний гість на найбільшому зібранні діаспорних українців трохи заставило понервувати.

На сходах головного корпусу Львівської політехніки, будівлі помпезної та архітектурно вишуканої, майорить банер СКУ. Зустрічаю пані Наталю Литвиненко-Орлову та Тараса Миколайовича Дудка.

? Тримай, ? каже пані Наталя та дістає з сумки пустий бейдж з вдрукованим логотипом СКУ. ? З цим точно пропустять!

Розмови не по темі

Хутко вписую своє ім'я та, почепивши на шию жовту перепустку, рушаю на вхід. Всі мої очікування з приводу «доступу до тіла» Конгресу виявились значно перебільшеними. До того, хто я така і що тут роблю ніхто не мав ніякого діла, і тим паче, не чинив перешкод у відвідуванні секцій чи засідань.

Політехніка в цей день гуділа: купа люду у вишиванках, портфелі, міцні обійми та привітання всіма світовими мовами, різнокольорові бейджі та настрій на продуктивну роботу. Кожен, здавалось, приїхав сюди з метою звершення важливої місії. І мені справді здалось, що від цього загального запалу зараз довкола все аж закипить!

Мабуть все так і сталося б, якби все це скупчення енергії не законсервували у актовій залі Львівської політехніки на всі три дні Конгресу.

Не один раз згадувалось, що цьогорічна зустріч проводиться на значно вищому рівні, ніж більшість попередніх: і приміщення такі розкішні вперше виділені, і вперше місцева влада сприяє проведенню Конгресу. Але, на жаль, місць у політехніці було замало, аби вмістити навіть делегатів та запрошених закордонних гостей, не кажучи вже про свідомих українців з України, які захотіли відвідати таку визначну подію. Якби такі знайшлись…

Прийдешніх та делегованих можна було вирізнити неозброєним оком: по вбранню, розгубленості в натовпі та нерішучості зайти на засідання хоч одної комісії. Натовпу львів'ян чи українців з будь-якого іншого куточка країни не спостерігалось ані під час Конгресу, ані під час жалобної ходи до пам'ятника Шевченку. Більшість з десятка українців, нині проживаючих на своїй етнічній території, на Конгрес приїхали з доповідями, сподіваючись на увагу аудиторії та три хвилини біля мікрофону. А іншої суспільної активності, як такої, особисто я не спостерігала.

Тарас Дудко, Стефан Паняк та чимало інших членів Комісії Людських та Громадянських Прав (КЛГП), яку я мала нагоду відвідати, справедливо відмітили, що кожна з доповідей, що лунала на засіданні КЛГП, повинна була б мати значно ширшу аудиторію: по факту ж правозахисників слухали… самі правозахисники, кореспондент та фотокор «Кобзи» та дівчинка-волонтер, якій, судячи з виразу обличчя, перебування у аудиторії не приносило жодної користі. Решту швидкоплинної аудиторії можна було перелічити на пальцях. Головуючим Сесії КЛГП був Голова КЛГП Олександр Басмат із Торонто, людина, яка мала візію реформи СКУ, але до думок якого на Конгресі здається не прислухалися.

«Я перепрошую, ? перебила чергового доповідача пані з перших рядів. ? Так скажіть, нарешті, що ж таке КЛГП, про яке Ви так часто повторюєте!»

На Сесії КЛГП з промовою виступив Голова товариства «Провісник», москвич, Тарас Дудко, який сказав теплі слова про роботу нашого сайту (його виступ вже опубліковано «Кобзою» ? прим.ред.).

Висновки про засідання решти Комісій робити не берусь ? не була ж бо. А от припущення, що вони відбулись в такому ж ключі ? можу.

Пані Ярослава Хортяні, на прес-конференції по завершенню Світового Конгресу, говорила про те, що все заплановане вдалось втілити у життя, хоча майже ніхто з організаторів Х СКУ до кінця не вірив, що така насичена програма вміститься у відведені три дні.

Погоджуюсь, на Конгресі лунало чимало ґрунтовних звітів та доповідей, показана не одна тематична презентація. Але як такого обговорення, на яке, принаймні я очікувала, не сталось. Як для людини, що приїхала на світове українське зібрання вперше, мені Конгрес видався звітною конференцією, з чинних засідань якої делегати частенько виходили подихати свіжим повітрям у просторі коридори політеху.

Чіткий регламент ? справа важлива та надкорисна. Напевне, завдяки таким суворим обмеженням у часі та темах, і вдалось зробити все заплановане. Проте, коли мова раптом заходила про речі, які справді потребували уваги та голосу українців світу, модератори промовця втинали на півслові ? не по темі мова. Розумію, що Конгрес розписаний чи не похвилинно, проте хіба не для таких винятків і створені подібні зібрання ? для того, щоб все світове українство почуло, дізналось, змінило свою думку про життя української громади в тій чи іншій країні? Можливо для обговорень існують інші зібрання діаспори, задля якого варто летіти в Україну з Бразилії чи Австралії?..

За регламентом у актовому залі політеху не було місця живому спілкуванню ? реальній можливості про щось дізнатись чи домовитись. Тому все, що могло бути винесено на загал, вирішувалось камерно ? у кулуарах Львівського університету, на обідніх перервах по дорозі до та з буфету. Так, принаймні, українська діаспора Росії намагалась дійти сенсу конфліктів, що нині відомі кожному читачеві «Кобзи». В той чи інший день можна біло помітити жваві дискусії В.Семененка та Н. Литвиненко-Орлової, Т.Дудка та Митрополита Адріана, В.Гіржова, С.Паняка, В.Павука та ін. І ситуація в лавах нашої делегації змінювалась чи не щодня. Так, принаймні, можна було відверто полемізувати один з одним не на сторінках Інтернет-видань чи в приватній переписці, а особисто. Без штампів та купюр.

Хіба тільки за цю можливість відвертої дискусії можна ставити жирний плюс: Конгрес відбувся, Конгрес виконав свою програму!

40 прапорів, 5 колосків та 2 квитки у театр

Ранком 20 серпня, ще побоюючись недопуску до аудиторій, засідань та сесій Конгресу, я звернулась до панянок за столом реєстрації:

? Скажіть, чи можна для нашого фотокора отримати бейдж?

? Ви подавались на реєстрацію перед Конгресом? Якщо ні, то запишіть, будь ласка, свої дані (які медіа представляємо, ПІБ, контактні телефони ? прим.ред.) для звітності. Бейджів додаткових, на жаль, не маємо.

З одним бейджем на двох нам прекрасно жилось всі три дні Конгресу.

На вечір першого дня була призначена церемонія відкриття Х Світового Конгресу. Що, аби попасти у Львівський Національний академічний театр опери та балету ім.Соломії Крушельницької, потрібні квитки, ще зранку нам сказав директор «Кобзи» Стефан Паняк. Дістати такі могли тільки офіційно зареєстровані діаспоряни. Наш всесильний бейдж тут був поза грою.

«Після ходи підемо відписувати головному редактору про перший день відрядження,» ? вирішили ми з фотокором.

Жалобна хода у пам'ять жертв Голодомору, заради якої навіть вулиці Львова перекрили, зібрала діаспорян купи. На вигляд все було продумано: хто за ким з делегатів та гостей має вишукуватись у колоні, вирядженим у національні вбрання діткам, що йшли першими, видали прапори 40 країн світу, з яких до Львова завітали делегати, учасникам ходи ? по 5 символічних колосків.

І все на мітингу-реквіємі було продумано: і молитви духовенства, і виступи проводу СКУ, і присутність українських опозиціонерів. Мені, щоправда, з усього сказаного та зробленого біля пам'ятника Шевченку у центрі Львова, запам'ятались:

? страшна цифра «17 людей помирали від голоду щохвилини»;

? обличчя змучених спекою дітей, що мали стояти струнко, тримаючи прапори на пригріві;

? та німецькі туристи, що з цікавістю фотографували дійство довкола, не розуміючи що до чого.

Площа не була заповнена свідомими львів'янами, яких начебто закликали приєднуватись до ходи напередодні Конгресу ледь не в кожному місцевому ЗМІ…

Губи сотень діаспорян повторюють молитву, сотні рук хрестяться та покладають колоски в пам'ять про загиблих. Люди рушають на інший бік площі, бо вже час починати офіційне відкриття.

Нас у цьому натовпі знаходить заклопотана пані з реєстрації (пізніше ми довідалися що це була пані Євгенія Петрова із Канцелярії СКУ, Торонто):

? Я вас весь день шукаю! Ви мабуть хочете піти на відкриття?

Ми здивовано на неї дивимось.

? Я маю квитки додаткові для преси! Ось, тримайте! ? сказала і зникла десь поміж делегатів.

Тож, йдемо на відкриття! Перепони кореспондентам «Кобзи» стають міфами.

Ложа Л-Б, місця 3-4

? Шкода, що часу немає. На квартирі лишився напрасований костюм, ? говорить Стефан Паняк по дорозі до театру.

Між заходами першого дня Конгресу не було навіть і півгодинної перерви. Хто міг ? тишком виходив з політехніки на обід, хтось не взяв участь у ході, аби перевдягтись до офіційної частини чи спокійно попоїсти, хтось встиг придбати кренделя перед тим, як більш ніж на три години затриматись у театрі ім. Крушельницької.

Знаходимо наші місця. Наша ложа Л-Б ? місце для прекрасних панорамних знімків. Решта преси ? в оркестровій ямі, а ми ? на видноті, сидимо поруч з послами України у статусних костюмах. І, чесно кажучи, все це нагадує романтично-пригодницький фільм про журналістів (як скажімо, «Римські канікули» чи «Солодке життя»).

У перших рядах ? члени УКР та Митрополит Адріан, у задніх ? Стефан Паняк. Посеред партеру ? шановна усміхнена Ніна Матвієнко. На сцені ? панове опозиціонери, віце прем'єр-міністр нинішнього уряду, керівники СКУ та представники місцевої влади.

На промовах виступаючих детально зупинятись не буду ? більшість з них ви незабаром зможете прочитати на нашому сайті.

Загальне враження від офіційної тригодинної частини неоднозначне: нащо стільки говорити про патріотизм людям, які в третьому-четвертому поколінні зберігають свою українську національну ідентичність? Або про те, що нинішню владу опозиція вважає бандитською? Більшість зі сказаного в цей вечір Яценюком, Тягнибоком та Кличком ? описова публіцистика, яка має пробудити українця в людях, які, можливо, більше за нас і є українцями. Після кожної промови так хотілося сказати: «Панове, навіщо ломитися у відкриті двері?»

Деякі репліки зал зустрічав бурхливими оплесками. Гучно реагував на, хай і півгодинну, але виважену промову Президента СКУ Е.Чолія.

Як на мене, уваги заслуговує промова в.о. міського голови Львова Василя Косіва, який говорив українцям діаспори не про плани на світле майбутнє, а про реальне ? про українців України. Стисло, правдиво, без бравурних фраз чи обіцянок.

«Преосвященні владики, все чесні отці, шановні пані та панове делегати Конгресу!

Від імені мера Андрія Садового, від імені громади Львова вітаю вас у найбільшому україномовному місті світу!

Ми цією фразою дуже пишаємося тут. Але дуже би раділи бути третім, п'ятим, сьомим найбільшим україномовним містом. Дуже символічно, що на ці кілька днів у Львові українська мова стала мовою міжнародного спілкування. Затримаємо цю мить.

І ключовим словом тут є саме спілкування. Бо ви живете далеко один від одного, але ви разом: ви зустрічаєтеся, ви спілкуєтеся. Часом здається, що українці у світі більше спілкуються, ніж українці в Україні. Українці, на жаль, не лише закордон не виїздять, вони дуже часто не були ніколи зі Сходу на Захід і із Заходу на Схід. У нас немає авіасполучень, щороку відміняють потяги між містами України. Ми не спілкуємося, ми не знаємо один одного. Ми робимо Дні Львова в містах Східної та Південної України. Доходить до таких випадків, що делегацією Львова доручають займатись Відділу міжнародної співпраці. Не знають, що робити з нами.

Я закликаю сьогодні всіх ? і в світі, і в Україні ? бути разом, зустрічатись і спілкуватись! І я запрошую всіх приїздити у Львів. У Львові ви завжди будете як вдома!».

Наостанок

Конгрес, хай і у звітньо-зачитувальній формі, відбувся. Діаспора отримала запал, настрій продовжувати свою справу на наступні 5 років. А може й того більше. Джерело тому ? і Львів, і українська мова, що лунала звідусіль, і сприяння проведенню Х СКУ зі сторони влади, і позитивний досвід доповідачів, і компроміси, які були знайдені кулуарно.

Для мене особисто Конгрес ? можливість особисто познайомитись з нашими дописувачами ? людьми, яких заочно добре знаєш, з якими роками ведеш діалог у мережі. Крім того ? завести нові контакти, які з часом можуть вилитись у плідну співпрацю на благо української діаспори.

Задля такого живого спілкування варто було витратити і мої 3 години дороги, і 8-12 годин перельоту заокеанських делегатів. Час, проведений у Львові, в десятки разів цінніший за це.

Від редакції: Критики, як і схвальних відгуків про Х СКУ у Львові, по діаспорним сайтам можна знайти достатньо. «Кобза» не нав'язуватиме читачам думку власних кореспондентів, що побували на заході. Наш читач матиме достатньо інформації ? з промов та доповідей, прес-конференцій тощо ? щоб скласти власну думку про Конгрес.

Слідкуйте за оновленнями на нашому сайті! Матеріали Конгресу публікуються в розділі СКУ.

Єлизавета КЕЙЛЬ

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Яблуку ніде впасти. Актовий зал Львівської політехніки. У перших рядах - українці Росії
Яблуку ніде впасти. Актовий зал Львівської політехніки. У перших рядах - українці Росії
В.Семененко та Н.Литвиненко-Орлова. Чергова дискусія
В.Семененко та Н.Литвиненко-Орлова. Чергова дискусія
Голова УВКР М.Ратушний, Митрополит Адріан (Росія) та Владика Петро (Австралія)
Голова УВКР М.Ратушний, Митрополит Адріан (Росія) та Владика Петро (Австралія)
Формування колони для жалобної ходи Львовом
Формування колони для жалобної ходи Львовом
'Отче наш' на відкритті Х СКУ у Львові
'Отче наш' на відкритті Х СКУ у Львові
Символічна передача снопа пшениці представникам діаспори від України на честь 80-річчя Голодомору-геноциду
Символічна передача снопа пшениці представникам діаспори від України на честь 80-річчя Голодомору-геноциду
Серед присутніх у залі - професор Стефан Паняк
Серед присутніх у залі - професор Стефан Паняк
Українці Росії екс-голова ОУР Т.Дудко, В.Самборський (Сибірський Центр Української Культури 'Сірий Клин'), голова УКР Л.Дяченко та професор С.Паняк, директор сайту 'Кобза - українці Росії'
Українці Росії екс-голова ОУР Т.Дудко, В.Самборський (Сибірський Центр Української Культури 'Сірий Клин'), голова УКР Л.Дяченко та професор С.Паняк, директор сайту 'Кобза - українці Росії'
Почесний голова КРГТ 'Калина' (Петрозаводськ), кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступ. Л.Скрипникова, Є.Кейль, постійний замісник УНКА з питань культури В. Іващенко (С-Пб). голова КРГТ 'Калина' С.Рукавишникова
Почесний голова КРГТ 'Калина' (Петрозаводськ), кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступ. Л.Скрипникова, Є.Кейль, постійний замісник УНКА з питань культури В. Іващенко (С-Пб). голова КРГТ 'Калина' С.Рукавишникова

На світлинах: Єлизавета Кейль. Яблуку ніде впасти. Актовий зал Львівської політехніки. У перших рядах - українці Росії. В.Семененко та Н.Литвиненко-Орлова. Чергова дискусія. Голова УВКР М.Ратушний, Митрополит Адріан (Росія) та Владика Петро (Австралія). Формування колони для жалобної ходи Львовом. 'Ще не вмерла України' - співають українці з-понад 40 країн світу. 'Отче наш' на відкритті Х СКУ у Львові. Символічна передача снопа пшениці представникам діаспори від України на честь 80-річчя Голодомору-геноциду. Серед присутніх у залі - професор Стефан Паняк. Українці Росії екс-голова ОУР Т.Дудко, В.Самборський (Сибірський Центр Української Культури 'Сірий Клин'), голова УКР Л.Дяченко та професор С.Паняк, директор сайту 'Кобза - українці Росії'. Почесний голова КРГТ 'Калина' (Петрозаводськ), кавалер Ордена Княгині Ольги 3 та 2 ступ. Л.Скрипникова, Є.Кейль, постійний замісник УНКА з питань культури В. Іващенко (С-Пб). голова КРГТ 'Калина' С.Рукавишникова.