Янукович – наш Президент, ЗЕК і перебіжчик.
Янукович – наш Президент, ЗЕК і перебіжчик.

Розповідь про наш ресурс - дисидентський, ліберальний, український

Дорогі читачі!

Непомітно промайнув час і ось нашій Кобзі вже виповнилося 13 років. Колись у далекому 2001 році в цей день було виставлено перший документ. В редакції на той момент був я один (хоча на етапі підготовки активну роль відіграв москвич Віктор Гуменюк, а сам підготовчий етап розпочався у грудні попереднього року). Першим, кому я повідомив про появу сайту, був Олександр Руденко-Десняк. В той час він перебував у Торонто і я поділився із ним новиною. Реакція Олександра Олексійовича була стурбованою: «Ну ось, зі мною не порадилися». На що я резонно відповів: «Сайт незадежний». Руденко-Десняк, який був тонким інтуітом і непогано знав мене ще по Москві, відразу зрозумів - дисидентський буде сайтик, а значить - проблемний. Як у воду дивився перший Голова ОУР.

За ці 13 років наш колектив пройшов довгий шлях. Ми захищали ногінських парафіян, протестували проти вбивств наших активістів путінським режимом, підтримали два Майдани, протестували проти можливого голосування на всій території Росії на виборах Президента України у 2004 році, протестували проти анексії Криму. Ми вже давно в опозиції до режиму В.Путіна. В той же час ми всі ці роки слідкували за внутрішньою демократією в ОУР-ФНКА (яка майже ніколи не була на належному рівні). Ми повідомляли про події в УВКР та СКУ. Особливо теплі зв'язки у нас були із Лігою Українців Канади та СКУ (зокрема з комісією КЛГП, яку очолював професор Юрій Даревич із Торонто).

На сайті виставлено коло чотирьох тисяч публікацій, опубліковано кілька досліджень діаспори («Демографічна карта розселення українців Росії», «Українські церкви у Росії», «Українська преса у Росії», «Ногінський документ», «Стародубщина», «Порушення прав українців Росії»), ми публікували правозахисні листи КЛГП, інформували українців про життя в Україні (зокрема публікували репортажі із Сум про події обох Майданів). Ми вели гостру полеміку всередині українського руху Росії, полемізуючи як із явними запроданцями на кшалт Сергія Лісовського і пана Ляха, так і з тими, хто порушував демократичні норми в ОУР (пп. Руденко-Десняк, Семененко, Гіржов). Ми ніколи не стояли осторонь гострих тем, нашої критики не уник ніхто, як би високо він не сидів на троні Росії чи діаспори. Ми по праву можемо рахувати себе дисидентським, ліберальним, українським сайтом Росії. Всі три визначення - дисидентський, ліберальний і український - в нашій Росії є визначено маргінальними. Але це якраз нітрохи нас на турбує. Нас читають 200 читачів на день, а значить, ми маємо успіх у нашої адресної аудиторії. Наші етичні переконання, наша віра в Україну, в демократичну Росію, бажання зробити максимально професійний інформаційний продукт - ось що насправді важливо для нас. Гадаю що недарма близко 50% читачів «Кобзи» мешкають у Києві - колисці нашої Української революції.

Нині в редакції працюють наступні журналісти: професор Стефан Григорович Паняк (Єкатеринбург), Наталка Литвиненко-Орлова (Суми), Митрополит Богородський і Московський Адріан (Ногінськ, Моск. обл.), Ігор Роздобудько (Москва), Алла Акіменко (Суми). Головний редактов я - Василь Коломацький (Торонто). З усієї редакції лише Алла Акіменко не має російського громадянства. Всі інші члени редакції прожили у Росії багато років, пройшли громадське хрещення саме у Росії, займаються громадською роботою на українській ниві. Отже, сайт наш за всіма мірками - російський, діаспорний. Хоча наші опоненти полюблять в полеміці заявити що «Кобза» має прописку у Торонто («Фальшиві звуки канадської «Кобзи», - це висловлення з того числа).

Серед тих журналістів, хто пройшли через редакцію, потрібно згадати Володимира Бондаренка (Самара) та Єлизавету Кейль (Запоріжжя). Всіх колег ми згадуємо із вдячністю, хоча спілкуємося лише з близькими по духу.

Цікавий факт. За 13 років нашої роботи сумарний бюджет сайту склав немалу суму - більше 30 тис. ам. дол. При цьому приблизно 50-60% від цієї суми склали особисті пожертви членів редакції. Зайвих грошей на сайті ніколи не було, і ми нерідко відмовлялися від цікавих проектів через брак коштів. Скажімо, за весь час нашої роботи ми лише тричі дозволили собі відправити нашого кореспондента у відрядження.

Серед планів редакції:

- є надія отримати хоч якусь фінансову підтримку від нового уряду України,

- надсилати кореспондента на діаспорні заходи у Москву та Київ,

- підготувати пару нових досліджень діаспори, залучивши для цього фахівців,

- провести творчий конкурс,

- на п'ятнадцятиліття «Кобзи» провести ювілейну Конференцію в Україні.

13 років вік солідний, але не настільки солідний щоб підводити підсумки. Скоріше це гарний час щоб будувати плани на майбутнє, мріяти про розвиток нашого ресурсу.

В день нашого народження ми приймаємо поздоровлення, репортажі, грошові перекази, дослідження, правозахисні листи, а також змістовну критику.

На завершення, хочемо порадувати читачів новими карикатурами на В. Путіна - окупанта і посібника терористів.

Василь КОЛОМАЦЬКИЙ

головний редактор

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Подарунок від шоколадного короля.
Подарунок від шоколадного короля.
Плакат протесту на демонстрації у Німеччині.
Плакат протесту на демонстрації у Німеччині.
Як мислителю Путіну є над чим подумати...
Як мислителю Путіну є над чим подумати...
Іван Франко як символ українського протесту.
Іван Франко як символ українського протесту.

На світлинах: Янукович - наш Президент, ЗЕК і перебіжчик. Подарунок від шоколадного короля. Плакат протесту на демонстрації у Німеччині. Як мислителю Путіну є над чим подумати... Іван Франко як символ української Революції.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка