Цікаво подумати, чому діаспорний сайт дожив до такого поважного віку

Дорогі читачі!

Сьогодні нашому сайтові, нашій редакції і нашій справі виповнюється сімнадцять років! Саме 6 червня 2001 року в Інтернеті з’явився новий інформаційний ресурс, який зробив свою першу публікацію (принагідно зазначити, що саме 6 червня в Україні відзначається День журналіста, з чим ми вас щиро вітаємо). На той час у редакції була одна особа – Василь Коломацький (Канада). У серпні того ж року нас стало двоє – директором сайту став професор Стефан Паняк із Єкатеринбурга. Стефан Григорович обіймав цю посаду близько 15 років.

Велику роль в організаційних зусиллях відіграв голова Організації Українського Національного Руху міста Москви Віктор Гуменюк, але до складу редакції він не увійшов. Ми вдячні пану Віктору за зусилля і завжди підкреслюємо його важливий внесок.

Наш сайт працює сімнадцять років – набагато довше середнього віку діаспорного сайту. Цікаво подумати, чому так. Чим ми відрізняємося від інших проектів, яким пощастило менше? Можна назвати наступні фактори:

1)    Ми завжди мали мінімально потрібні фінанси (наш річний бюджет незмінний – приблизно 2700 ам. дол.). Це дозволяло нам оплачувати роботу одного редактора (назва посади – редактор регіонального відділу), а це, у свою чергу, дозволяло на професійному рівні і без перерви публікувати матеріали.

2)    Географічно ми поза Росією, тому нам вдалося уникнути прямих репресій ФСБ. Гроші «Кобзи», в основному, із Канади. Домен зареєстровано в Україні. ФСБ лише чинило тиск на редакторів із Росії, завдяки чому їм таки вдалося примусити їх залишити редакцію. Але не більше. Роботу вдалося забезпечити за рахунок редакторів з-поза меж Росії.

3)    «Кобза» завжди залишалася незалежним сайтом. Тобто, ми ніколи не були сайтом Об’єднання українців Росії (ОУР) чи іншої діаспорної організації. Це дало нам більшу свободу думок і розширило коло кореспондентів, оскільки ми не підпадали під домовленості та компроміси, які мало керівництво ОУР із владою. Скажімо, ОУР за часів Олександра Руденко-Десняка практично не захищало віруючих Ногінська, не било на сполох після вбивств активістів, а ми це робили, маючи розв’язані руки.

4)    Ми завжди тримали зв’язок із діаспорою. Кореспонденти з Росії писали нам репортажі, вбачаючи у нас свій голос і захист перед світом. Ми дякуємо кореспондентам за їх вірність інформаційній справі і сподіваємося на подальшу творчу співпрацю!

5)    В редакції завжди панував плюралізм, дискусія і повага до думки іншого. (Фактично «Кобза» – ліберальний сайт). Саме це дозволило нам тримати в редакції професіоналів із різними поглядами. Скажімо, військовий журналіст Андрій Бондаренко із Самари мав доволі  радянські погляди на життя, що не завадило йому у 2005-2010 рр. створити регіональну мережу кореспондентів «Кобзи» і вивести відвідуваність на рівень 170 читачів на день (цього рівня ми вже мабуть не досягнемо ніколи). Ми сперечалися, іноді до хрипоти, але справу робили. Можна привести приклад нашого нинішнього головного редактора Віктора Гіржова. Ми пригадуємо діаспорні суперечки 2011 року, але коли справа дійшла до Криму й Донбасу, а також до відвертих репресій проти українського руху в Росії і Української церкви, ми всі об’єдналися і стали працювати разом. Єдиним критерієм професіоналів «Кобзи» є: любов до діаспори і бажання працювати на її благо,тобто, йти у регіони і готувати матеріал.

6)    На «Кобзі» завжди існував вдалий баланс матеріалів за темами. Маючи мінімальний бюджет, ми «тягнули» наступні теми:

–      життя регіональних громад,

–      правозахисна діяльність,

–      дослідження діаспори,

–      новини,

–      інтелектуалістика (історія, культура, полеміка),

–      боротьба за внутрішню демократію в ОУР,

–      інформація із Сум,

–      підтримка обох Майданів.

Розмаїття тем зробило «Кобзу» цікавим сайтом.

7)    Окрім інформаційної роботи, ми в певній мірі взяли на себе й організаційні питання. Скажімо, «Кобза» оголошує переможців у двох щорічних номінаціях. А наш річний звіт є фактично звітом про події і роботу усієї діаспори. Цю роботу мало б виконувати заборонене нинішньою владою Росії ОУР. В цьому році ми від імені діаспори звернулися до кандидата Володимира Путіна із проханням не висуватися на чергових президентських виборах. Таке звернення також мала б прийняти федеральна діаспорна організація, але її в Росії практично не існує. Таким чином, «Кобза» заповнює вакуум організаційних структур.

Напевно, можна було б назвати й інші фактори, але зупинимося на вище наведених.

З висоти нашого сімнадцятиліття ми, як і всі сімнадцятирічні(!), дивимося у майбутнє з оптимізмом. Щойно до редакції приєднався Олександр Гвоздик із Сум. Напевне, це не останній член редакції. Ми продовжимо нашу роботу на благо українців Росії, і віримо, що досягнемо нових успіхів!

Редакція сайту «Кобза – українці Росії»


На світлинах: Логотип сайту «Кобза». Засновник і директор «Кобзи» Василь Коломацький. В.о. головного редактора «Кобзи» Віктор Гіржов. Менеджер із фандрейзингу (фінансової підтримки сайту) Олександр Гвоздик.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка