lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Автобіографія редактора сайту «Кобза"-українці Росії" Наталі Литвиненко-Орлової
Друк
Розділ: Про сайт і редакцію

Наталя Литвиненко-ОрловаНародилася 9 травня 1951 року в місті Харкові. Моя мама Марія і батько Іван походили з села Пушкарне, нині Грабовське, що на Сумщині, але своїми прізвищем, - Литвиненко, і ім’ям по-батькові, - Георгіївна, я  щиросердно завдячую своєму татові – вітчиму Литвиненко Георгію Назаровичу. Маю всі підстави припускати, що він був пасажиром на тому лихозвісному пароплаві, історична доля якого була запозичена до сценарної кіноверсії російського худ. фільму “Запад-Восток”. Тепер вже немає в кого розпитати в якому віці батьки його вивезли до Франції, однак очевидне полягало в тому, що він розмовляв без найменшої краплі акценту українською, російською, французькою та англійською мовами. Дуже вірогідно, що його батьки були однодумцями Симона Петлюри і в такий спосіб місцем еміграції його родини була Франція. В Парижі він отримав вищу освіту. На оманливе запрошення Сталіна цей чоловік, як і багато інших патріотів, прибувши на історичну батьківщину, пережив неймовірні випробування, пройшов через тортури, - зазнав приниження і великого розчарування. Нажаль, мені дуже мало довелося зростати біля такої достойної людини. Мама і тато розлучились.

Пізніше, в м. Макіївка Донецької області мені довелося бачитися з моїм  рідним батьком. Він був дуже майстровитим чоловіком, його поважали на шахті, проте цих якостей було замало, щоби здобути повагу дитини.

Отже, батьківським авторитетом моїм назавжди залишився мій тато “Назарович” і ще чоловік моєї тітки - російський граф Сорнєв Юрій Олексійович (вже обоє спочили у Бозі), родина якого була варварські знищена, проте весь свій земний шлях цей чоловік пройшов толерантною, інтелігентною, доброю і шляхетною людиною. Завдяки життєвому прикладу цих людей, напевно посланих мені Богом, я завжди знала, якою треба бути, однак, на превеликий жаль,  дуже мало скористалася з такої можливості. 

Середню школу N 86 закінчила в місті Макіївка Донецької області в 1968 році. По закінченні школи навчалася перукарському фаху в м. Сімферополь. Від того часу працюю за фахом.

Мешкаю в м. Мурманську з 1977року.

Маю трьох дорослих синів. З 1978 року я сама очолюю свою сім’ю, але я не вдова.

Член української Громади м. Мурманська з 1996 року.

1997рік - гість на Другому Всесвітньому Форумі українців в м. Києві, делегат Другого Конгресу ОУР, м. Москва.

Голова Національно-культурної Автономії українців м. Мурманська і Мурманської області з моменту заснування НКАУ – 22 лютого 1998 року.

В 1999 році опанувала перемогу в конкурсі Community Connections Non-Prot Management Training і на запрошення американської фірми “Heartland International” терміном трьох тижнів студіювала громадсько-просвітянські студії в м. Чікаго, де мала милу можливість жити в середовищі тамтешніх українців, що також посприяло корисному обміну досвідом і розширенню звя’зків зі Світовим українством.

Член ОУН (Державників) з 2000 року. Слово “Націоналіст” в моєму розумінні завжди було суголосно визначенню “Патріот”, - це в мене від старшої сестри Люби.

2001 рік - Делегат 3-го Всесвітнього Форуму українців, м.Києв.

2002 рік – Делегат 3-го Конгресу українців Росії, м. Москва.

2005 рік – Делегат 4-го Конгресу українців Росії, м. Москва.

2006 рік – Делегат Першої Міжнародної наукової конференції “Діаспора, як чинник утвердження Держави Україна у Міжнародній спільноті” (м. Львів)

2008 рік - Делегат Другої Міжнародної наукової конференції “Діаспора, як чинник утвердження Держави Україна у Міжнародній спільноті” (м. Львів).

Учасник низки історичних конференцій Московського історичного клубу.

Ношу в своїй душі український біль, дивлюсь на українську історію українськими очима. Багато читаю історичної літератури, особливо з архівних джерел, також захоплююсь читанням мемуарів шісдесятників, вояк УПА, тощо. Дуже великий вплив на мене справило вивчення української етнографії, українографії, українського родинознавства, зокрема історії українського костюма, народний календар, українські  приказки та прислів’я. Це і є мої мої “університети”

Мною зібрана велика кількість українських сорочок та інших вишиваних та домотканих виробів, речей українського народного побуту з різних регіонів України, як стародавніх так і більш сучасних. Дуже захоплена мистецькою цариною Сокальщини, зокрема с. Угринів, яке було безжально знищене під час операції Вісла, але залишило по собі невмирущу і неперевершену мистецьку скарбницю-спадщину.

 Улюблені письменники: Тарас Шевченко, Улас Самчук, Ліна Костенко, Василь Скуратівський, 

Марія Влад, Антоніна Листопад, Калина Ватаманюк, Леся Українка, 

російські письменники - Іван Бунін, Лєв Толстой, Валерій Брюсов, Йосип Мандельштам.

Доклала чималих зусиль до створення на Мурманському терені української художньої самодіяльності, зокрема українського фольклорно-етнографічного ансамблю “Лелеки”. 

 Дуже люблю український театр і підвела нарешті Громаду до створення своїх музичних театралізацій.

Ніколи і ніде не боюсь сказати про своє шанобливе ставлення-відношення до української державності, про голодомори в Україні, про стан української мови в Україні, про вояків УПА, про наших славетних українських гетьманів, про свою шанобливість до української національної символіки, про кордони України, про першу Європейську Конституцію України за часів правління гетьмана Пилипа Орлика, про колишній особливий статус м. Києва (Магдебурзьке право), про сталінські катівні, про наших українських політв’язнів, про шістдесятників, про славного останнього Отамана Нової Запорозької Січі Петра Калнишевського, - на місті останнього спочинку нашого легендарного “Калниша”, на сумнозвісних Соловках, побувала разом з українською письменницею п. Антоніною Листопад. Всі ці теми в різний час мною були неодноразово висвітлені, більшою, або меншою вагою на нашому мурманському областному радіо.

Написала велику кількість різнопланових дописів, які були надруковані  в Україні і в Світах в українських газетах та часописах. Збагатила власним коштом українську фонотеку Мурманського обласного радіо.

1993 рік – Згідно указу міністра Міністерства культури РФ М.Е. Швидкого отримала Подяку.

2006 рік – дипломант Міжнародного конкурсу Союзу українок України «Мій рідний край»

( в номінації «Ми - горда нація»)

В різний час отримувала Подячні листи та Грамоти від Уряду Мурманської області та Адміністрації м. Мурманська.

Задовго до початку останніх виборів Президента України безкомпромісно висловлювала свою позицію на користь Віктора Андрійовича Ющенка. Учасник «Майдану» в Мурманську.

2007рік - Згідно указу Президента України, В. А. Ющенка, нагороджена Державною нагородою - орденом України «За заслуги» 3-го ступеню.

2008 рік – Одеським обласним відділом НСЖУ прийнята до Національної спілки журналістів України.

2008 рік – Лауреат конкурсу в галузі освіти Українсько-Канадської фундації «Україна – діаспора»

Мурманськ

03.12. 2008 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.