ПросвітаКредо «просвітянина»

Загальні положення

1. Українці стали ганьбитися своєї національної належності та свого українського етнічного походження.

2. Українці не ображаються й сприймають за не злий жарт, коли їх називали як колись малоросами а тепер хохлами, а дехто взагалі думає, що він є не українцем а хохлом, особливо там, де є засилля не українців.

3. Українці не можуть і не вміють в дискусіях захистити свою націю, свою землю, свою державу.

4. Українці сприймають звичайний патріотизм, що притаманний багатьом народам як крайній націоналізмі у зв`язку з цим іноді побоюються визнавати себе патріотами.

5. Українці найбільше потерпають від нападів на свою українську незалежну державу, оскільки її недруги виставляють нашу незалежність як причину безладдя в країні.

6. Настав час нагадати українцям, хто вони, "чиїх батьків вони діти" й винести на загальний розсуд питання: чи мають вони право на гідне місце у своїй та світовій історії та перспективу свого сучасного гідного життя? 

Я - українець

1. Я національно свідомий українець.

2. Я - унікальне космічне явище - бо в космосі більше такого, як я, не існує.

3. Я - планетарне явище, бо на маю своє місце під сонцем та своє географічне положення на моїй планеті.

4. Я проживаю на території, яка завжди була землею моїх предків, тому є вона моєю.

5. Я визнаю, що це моя рідна земля.

6. Я почуваю себе на своїй землі, як у себе у власній домівці, бо як відомо "у своїй хаті - своя правда".

7. Я переконаний, що мої предки нікуди з цієї землі не зникали, вони були тут вічно.

8. Я визнаю назву моєї давньоукраїнської держави - "Русь" з столицею у Києві.

9.Я не визнаю назви моєї прабатьківщини "Київська Русь", бо такої країни не існувало.

10.Я сповнений гордості за те, що моєю землею течуть води старого Дніпро-Славута, він був завжди.

11. Я гордий тим, що на Дніпрі стояв й донині стоїть стольний град Київ.

12. Я відчуваю серцем, що це моя духовна столиця.

13. Я гордий тим, що моя столиця є матір`ю всіх городів руських - цю аксіому сприймаю не тільки я.

14. Я розумію, що мій народ - це не брат деяких народів, а - батько та мати багатьох народів.

15. Я сповнений гордості за те, що мої предки вистояли, адже до них на цю землю приходили не тільки гості, та й ті не завжди з добрими намірами, але й завойовники.

16. Я горджуся тим, що багато хто з них, гостей чи завойовників, сприйняли мою культуру, звичаї та традиції, асимілювалися й з часом також стали українцями.

17. Я поважаю ті етноси, які мають, чи не мають свою прабатьківщину але в силу природної міграції чи історичних обставин опинилися на моїй землі.

18. Я схиляю голову перед тими, хто незалежно від своєї національної належності, проживаючи на моїй землі, визнає мене українцем, мої традиції та звичаї й дбає про мою Батьківщину, як про свою рідну.

19. Я визнаю свій етнос - як однорідний позасвідомий стан людського організму.

20. Я гордий тим, що мій етнос, який сформувався ще в сиву давнину, доріс через лихоліття до найвищої стадії існування людства - нації.

21. Я гордий тим, що моя нація дала назву моїй державі.

22. Я належу до української держави яка має назву - Україна.

23. Я проживаю в українській унітарній державі й за своїм станом у своїй державі не поступаюсь німцям, полякам, французам і іншим, які також дали назву своїм державам за назвою своїх національностей.

24. Я належу до титульної нації, адже на титульній сторінці мого "Основного закону - Конституції України" викарбувано ім`я держави, яка носить ім`я моєї нації.

25. Я знаю, що назву "Україна" моя земля отримала ще за часів давньоукраїнської держави - Русі, про що згадується у давньоукраїнських літописах.

26. Я визнаю расу як загально ант ропо-біологічну різновидність. людства.

27. Я поважаю людей кожної раси та національності.

28. Я, як українець, належу до спільної європеоїдної раси.

29. Я належу до індоєвропейської мовної сім`ї 

31. Я, як українець, за своїм мовним походженням належу до слов`янських мов і їх східно- слов`янської гілки, де моя мова мала місіонерський характер 

32. Я належу до української етнічної нації й поняття «нація» розумію як духовно-біологічно-соціальну спільноту людей, що бере походження від мого етносу, який сформувався в доісторичні часи.

33. Я розумію, що найбільшою ознакою моєї належності до української етнічної нації є мова.

34. Я люблю свою мову, бо вона найкраща у світі.

35. Я гордий тим, що моя мова не вмерла і через лихоліття розвивалась разом з моєю нацією.

36. Я поважаю інші мови і горджуся тим, що знаю не тільки свою, українську, але й інші мови.

37. Я - багатомовний, і саме через це знаю та поважаю інші нації і причетний до культури цих народів. 

38. Я не визнаю двомовності в нашій державі, бо це не двомовність, а прикрита одномовність але не для моєї мови. Державна мова в моїй унітарній українській державі повинна бути одна а для розвитку інших мов повинно бути створене законодавче поле.

39. Я розумію, що багато моїх побратимів-українців проживають на своїх етнічних землях за межами моєї Батьківщини.

40. Я не претендую на повернення цих земель в лоно України, бо це суперечить Конституції моєї держави.

41. Я знаю, що у світі розсіяно багато моїх земляків.

42. Я хочу допомогти розвиватися їм, як українцям, духовно та матеріально.

43. Я не хочу, що б їх там зневажали та кривдили і щоб вони були там ізгоями.

44. Я запрошую повернутися до лона своєї Батьківщини всіх українців, що опинилися за її межами.

45. Я не заперечую, щоб українці у інших землях дбали про добробут тих держав, де вони проживають постійно, бо від добробуту тих держав залежить також їх достаток.

46. Я хотів би лише одного, щоб ті українці не забували, "чиїх батьків вони діти".

47. Я не хочу їхати до чужих земель на заробітки і своєю працею збагачувати інші народи та держави.

48. Я все повинен зробити, щоб у моїй державі українцям жилося так же гарно як у інших державах живеться корінним націям.

49. Я ціную Свободу і незалежність своєї Батьківщини, яка дісталась мені без краплини крові та навіть поту.

50. Я схиляю голову, вшановуючи пам`ять мільйонів героїв попередніх поколінь, що боролися за незалежність моєї Батьківщини. 

51. Я захоплююсь сміливістю та відчайдушністю, з якою герої йшли на боротьбу за долю своєї Батьківщини. 

52. Я розумію, що ціною свого життя вони пробуджували і підтримували національну свідомість українців.

53. Я хочу й маю право знати свою правдиву історію, якою б вона не була, без замовчувань, приховувань, перекручень та фальсифікації. 

54. Я підтримую кожну теорію походження свого етносу, якою б фантастичною вона не здавалась, і відмовлюсь від неї лише тоді, коли наукою буде доказано, що вона не має право на існування.

55. Я хочу, що б у широкому розумінні історії мого етносу та держави не залишалося білих плям, адже ними ніхто й ніколи серйозно не займався.

56. Я віруюча і богобоязна людина.

57. Я виконую 10 заповідей Закону Божого.

58. Я боюсь зігришити у своєму земному житті.

59. Я християнин за своїм релігійним віруванням.

60. Я, як християни, належу до української церкви східного обряду.

61. Я мав з початку свого існування свою національну церкву та написані давньоукраїнською книжною мовою Біблію та богослужбові книги. 

62. Я за створення в Помісної української християнської церкви, для діяльності якої створені передумови, адже Київський патріархат має богослужбові книги українською мовою.

63. Я поважаю інші релігії та конфесії, що діють в Україні.

64. Я маю свої українські національні традиції, які передавалися від покоління до покоління.

65. Я маю звичаї мого народу, якими я відрізняюсь від інших народів.

66. Я маю свої обряди, завдяки яким звичаї та традиції набувають національних ознак.

67. Я сповідую моральні цінності мого народу, які формувалися віками та знайшли перше узагальнення у "Повчанні дітям" Володимира Мономаха.

68. Я хочу жити в законослухняній державі, признаю звичаєве право, як основу законодавства моєї держави, що сягає сивої давнини й було зведено у першу збірку писаних законів, яка отримала назву " Найдавніша правда" або "Правда Ярослава".

71. Я хочу жити в українській національній державі. 

72. Я прагну до створення справді вільної, справді незалежної, справді соборної, справді суверенної, справді національної держави і визнаю це як національну ідею мого народу.

73. Я не тільки творю національну ідею але й буду боротися за її здійснення. 

74. Я бачу мою державу справді незалежною у творені та захисті своїх національних інтересів.

75. Я бачу свою Україну справді соборну, яка вже існує у зібраних до купи українських землях.

76. Я буду боротися за те, щоб ніхто й ніколи більше не роз`єднав мою Батьківщину.

77. Я не поділяю Україну ні за якими ознаками: різні береги, сторони світу, регіони, бо вона - єдина.

78. Я за українську Україну, для мене Україна - понад усе.

79. Я маю право називати себе українським націоналістом бо я люблю свою Батьківщину Україну, свій народ та інші народи і нації, що проживають на моїй землі.

80. Я підтримую гасло "Україна для українців", а для кого ж ще? 

81. Я вважаю українцями й інші нації і народності, хто тут проживає й дбає про добробут нашої унікальної держави.

82. Я впевнений, що тільки я, в першу чергу, повинен дбати про свою Україну.

83. Я повинен для досягнення своєї мети - побудови дійсно вільної, незалежної, соборної, суверенної держави маю

відновити нашу колишню славу.

84. Я повинен не допускати ледарювання.

85. Я повинен відмовитись від суцільного свята, що руйнує й деградує мою націю.

86. Я повинен відновити навички працьовитої людини.

87. Я хочу невпинно працювати для блага мого народу.

88. Я хочу святкувати тільки великі релігійні, традиційні, календарні та державні свята і значні події у моїй державі.

89. Я, задля досягнення національної ідеї, повинен відмовитись від шкідливих звичок: пияцтва, куріння, наркотиків, моральної розпусти та ін., що руйнують не тільки мою душу але й тіло.

90. Я повинен відновити свою любов до своєї землі загалом а також до конкретної ділянки, щоб вона додавала до столу мені та моїй рідні екологічно чисті продукти. Це є запорука фізичного здоров`я нації.

91. Я повинен відновити славу бережливого, хазяйновитого господаря.

92. Я зобов`язаний відродити присутню моїм предкам гостинність.

93. Я зобов`язаний відродити історичну пам`ять про свій родовід.

94. Я повинен дбати про продовження свого роду.

95. Я потерпаю від того, що в моїй українській державі частина влади є корумпована а значить не українською.

96. Я повинен зробити все, щоб у майбутньому влада у моїй державі завжди була українською. 

97. Я переконаний, що не всі українці ще дбають про свою державу.

98. Я знаю що дехто з українців належить до українців, про яких сказав Великий Кобзар, що вони "гірше ляха Україну розпинають".

99. Я готовий повторити, якщо треба долю мільйонів українців, які боролися за Україну.

100. Я пишаюся тим, що Я українець, що Я живу у цій. Богом нам даній прекрасній землі.

Борис РОЖНАТОВСЬКИЙ,

кандидат історичних наук, доцент, член ревізійної комісії Київського міського об`єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка. Нагороджений медаллю "Будівничий України" ВУТ "Просвіта" ім. Т.Шевченка

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка