Друк
Розділ: Регіональні організації

До проведення різдвяного вечора у картинній галереї ми стали готуватися відразу ж після завершення тижня української культури в Норильську, тим самим відкривши цикл заходів у цій установі культури під загальною назвою "Вечори в картинній галереї".

Генеральна репетиція відбулася після того, як ми підготували до свята нашу "хату". Усі приклали чимало зусиль для того, щоб передати колорит українського побуту, його самобутність і неповторність. Просто діву даєшся, скільки в Норильську в приватних колекціях зберігається унікальних творів (саме творів, а не виробів) народної творчості, що можуть зайняти гідне місце в експозиціях самих престижних музеїв і картинних галерей. Тут і вишиті ікони, тематичні картини, що відбивають біблійні сюжети, традиційні українські рушники, що представляють різні області, глиняний посуд, крамниці з домотканими ряднами і, звичайно ж, чудові національні костюми. Усім, хто дбайливо зберігає це неоціненне багатство і популяризує народну творчість, величезне спасибі і низький уклін.

Наша "хата", підготовлена до різдвяного свята, дуже гармонійно вписалася в інтер'єр картинної галереї, тому що оточена вона була чудовими картинами з фондів із зображенням церков і церковних мотивів, а в першому залі всіх гостей вечора зустрічала виставка картин зимових пейзажів. Ми дуже вдячні за привітний прийом з боку колективу картинної галереї й особисто її директора Тамари Анатоліївни Шеверевої.

А тепер повернемося в картинну галерею і зайдемо в гостинну українську хату. Усе було продумано так, щоб гості відразу ж занурилися в теплу атмосферу різдвяного вечора, стали учасниками цієї вистави. Уявіть: Вечір. У хаті йдуть останні приготування до вечері. Господар (Малиновський Михайло) будинку клопоче по господарству, господиня (Ганна Котенцова-Пастернак, керівник вокального ансамблю) накриває на стіл, їй допомагають діти (Катруся Демиденко, Дмитрик Сластен, Тарас Котенцов, Таня Бондарук). Усі в чеканні і передчутті святкової вечері і майбутньої різдвяної урочистості. Вечір цей ще називають щедрим і головною стравою його вважається кутя. До речі, основним компонентом куті була, як і треба, пшениця, привезена з України, а також мед, волоські горіхи, мак.

Отже, усе готово до вечері, і родина збирається за столом. Господар запалює свічі, а в картинній галереї повільно гасне світло. Господар читає "Отче наш", дякує Господа нашого за хліб насущний і його благодіяння, розповідає дітям про Різдво, і родина приступає до вечері. І отут у дворі стає чутно шум, веселі голоси колядників, що юрбою підходять до імпровізованого вікна і починають колядувати. Господар визирає у "віконце" і повідомляє всій родині: "От і колядники завітали до нашої хати!" і запрошує усіх увійти. Колядники заходять у хату, і на честь її господаря звучить перша колядка. Потім лунають колядки, що сповіщають про те, що наступила велика радість із приходом у цей світ Бога-немовля, якого у Віфлеємській печері відвідують волхви-мудреці з бідними пастухами, щоб піднести свої дарунки Спасителю.

Але отут знову за вікном шум, і в цей раз у хату до родини завітали діти, що показали всім учасникам вечора сценки з мотивами про народження Христа. Учасники цього спектаклю - учні православної гімназії, що у ці дні живуть дуже напружено й активно, тому що беруть участь у численних різдвяних святах, і скрізь маленьких артистів приймають з великим теплом і ентузіазмом. Окреме спасибі за участь у нашому вечорі керівнику цього колективу Олені Володимирівні Радько і отцю Сергію, що благословив своїх вихованців на цю потрібну справу. Виконавши свою "програму", діти підходять до господаря хати, і він обдаровує їх яблуками, мандаринами, дарує всім учасникам м'які іграшки.

Далі - різдвяні колядки, що були з великим натхненням виконані учасницями вокального ансамблю. Потім усіх запросили покуштувати кутю, а також поспілкуватися з учасниками й організаторами різдвяного вечора. Гості цікавилися не тільки рецептом готування куті, але також з великим інтересом розглядали оздоблення нашої "хати", а також національні костюми, у яких виступали учасниці ансамблю. Вечір дійсно пройшов у дуже теплій і задушевній обстановці, і в пам'яті багатьох залишиться дуже надовго.

Але я також вирішила поцікавитися враженнями від вечора як у його гостей, так і у безпосередніх учасників. І от ці враження.

ВРАЖЕННЯ ГОСТЕЙ Й УЧАСНИКІВ

Сластен Надія: "Я дуже рада, що ми знайшли час і можливість поздоровити наших друзів і гостей з Різдвом Христовим, проспівати їм колядки, почастувати справжньою кутею. Величезне спасибі колективу Норильської художньої галереї за привітний прийом, домашній затишок і сприяння в проведенні цього вечора".

Супенко Ольга: "Ми провели разом чудовий різдвяний вечір, на якому всі присутні прилучилися до багатої і самобутньої української культури. Радує те, що ми не забуваємо традиції наших предків і прищеплюємо любов до своєї батьківщини підростаючому поколінню. Дуже б хотілося проводити подібні заходи за участю представників інших національних діаспор, яких чимало в нашому регіоні".

Боднарук Надія: "Я народилася в Норильську і прожила в цьому місті більш 40 років. Після від'їзду мами "на материк" з українцями майже не спілкувалася. У театралізованому різдвяному спектаклі брала участь уперше. Сподобалося все, а більше всього - неформальне спілкування з земляками за гостинним столом, на якому було багато страв, приготовлених самими учасницями. Із задоволенням слухала пісні українською мовою і сама з величезним задоволенням співала".

Демиденко Галина: "Після вечора в мене залишилися суперечливі враження: радість від великого свята усіх православних християн змінювалась смутком від того, що багато духовного в нашому житті й у житті наших дітей загублено. Ми, напевно, останнє покоління, що по своїй волі, без повчання старших, ходили колядувати, незважаючи на заборони шкільних вчителів у радянські часи, оберігаючи і підтримуючи народні традиції. Дуже шкода, що наші діти важко сприймають наші щиросердечні пориви, а це значить, що десь ми це упустили".

Чухотова Марія: "У мене особисто було почуття якогось особливого єднання, начебто ми усі взялися за руки, і наші думки і почуття сплелися, як в українському вінку. Люди дивилися нас із захопленням і благоговінням. Можливо те, що ми робили, і виглядало наївно, але все було з глибин душі і від чистого серця. Такого потрясіння я не випробувала вже давно. Ми тут уже 25 років, і от тільки зараз прилучилися до рідної культури, для нас це велике щастя".

Малиновський Михайло: "Мене вразило те, що наше покоління, що виросло в країні повного атеїзму, зуміло зберегти ті традиції і звичаї, що передавалися з покоління в покоління. Зберігся і національний самобутній одяг, що відбиває і підкреслює справжнє мистецтво українського народу, тому що в кожному виробі - частка душі народної, його почуття і переживання. Усе створене народом хочеться зберегти, примножити і передати наступним поколінням".

Ситник Ніна: "У нашій родині я намагаюся підтримувати традиції різдвяного свята, щоб діти пам'ятали і знали, що це таке: "святий вечір", "кутя", "колядки". Я щаслива, що зустрілася з колективом чудових українських жінок, енергійних, життєрадісних, невгамовних, як і я сама. Ми з радістю ходимо на репетиції, смакуючи як сам процес, так і зустрічі з подругами. Наш невеликий колектив має віднедавна назву "Джерела", і я упевнена, що ця назва є найбільше для нього придатним. Після вечора залишилося незабвенне почуття глибокої радості".

Маланчук Марія: "Головне враження цього вечора - сильне хвилювання, щиросердечний трепет: А раптом щось не заладиться, не відбудеться, буде виглядати вимушено і неприродно? Я молилася в душі, хоча ззовні намагалася бути спокійною й упевненою. Але хвилювалися ми дарма. Щирість, взаєморозуміння, аура доброзичливості і захопленя допомогли нам зробити цей вечір по-різдвяному чарівним. А коли виступ закінчився, глядачі ще довго знаходилися під враженням того, що відбулося; вразило те, що ніхто не поспішав йти. Усі начебто чекали продовження різдвяного дива. Заради такої миті варто жертвувати вільним часом, щоб зігрівати серця норильчан народним мистецтвом. Символ Різдва - це символ народження Бога в наших душах і серцях, і про це ми хотіли нагадати усім."

Чигир Римма: "Різдво - особливе свято, і в ці чарівні дні ми захотіли поділитися з норильчанами своєю радістю і багатством народної спадщини, часточки якого дбайливо зберігаються в кожній нашій родині. У залі картинної галереї панувала особлива атмосфера домашнього тепла, затишку, взаєморозуміння, особливо коли звучали пісноспіви і колядки. Усім глядачам передалася особлива свята енергетика загальної любові і добра. Цей вечір був неповторний і чудесний і надовго залишиться в пам'яті як яскрава подія в культурному житті нашого міста. Дуже хочеться сподіватися на те, що ми поклали початок відродженню вікових народних традицій, творчості і фольклору всіх народів нашого багатонаціонального Норильська."

Пупик Орися: "У мене було таке відчуття, що ми на якийсь час повернулися в наші рідні краї, у ті міста і села в Україні, у яких ми народилися і виросли. Ми повинні пам'ятати і відроджувати народні традиції і не дозволяти віддавати їх забуттю, майбутні покоління нам цього не простять. Атмосфера на нашому вечорі панувала зовсім незвичайна, і усім нам запам'ятається надовго. Як добре, що є люди, яким небайдужа їхня історія і культура, а це значить, що вони працюють на наше загальне майбутнє".

Котенцова-Пастернак Ганна: "Мені подобається працювати з колективом, що підготував різдвяний вечір. Подобається їхнє натхненне відношення до справи, прагнення багато зробити, бажання працювати над своїми вокальними даними і з кожним днем їх поліпшувати. Я упевнена, що в нас буде ще багато успішних і цікавих програм".

Фоменко Лариса: "Я схиляюся перед людьми, що готові на подвижницькі пориви душі, на відданість своїй культурі і традиціям, беззавітне служіння своїй історичній батьківщині. Народ, у якого такі люди, ніколи не утратить своєї національної самобутності і буде жити вічно."

Шеверева Тамара Анатоліївна, директор Норильської художньої галереї: "Ми дуже вдячні вам за те, що ви зробили. Ваше національне об'єднання - талановиті люди, але талановиті вони не тільки співом, але і даром спілкування. Було дуже помітно, як ви один одному потрібні і як дбайливо ви друг до друга ставитеся. Ми повинні шукати нові способи прилучення людей до культури взагалі і до її багатонаціональних джерел зокрема, і те, що ви робите, усім нам дуже потрібно. Усе пройшло здорово і чудово, ви мене просто повернули в Україну, до моїх батьків. Від душі всім спасибі".

Еберлінк Віктор Іванович, голова Таймирської національно-культурної автономії російських німців: "Такі заходи усім нам дуже потрібні, тому що допомагають зберігати етнос, відроджувати і підтримувати національні традиції, виховувати підростаюче покоління в дусі щирої любові до своєї історичної батьківщини".

Литвиненко Віктор Васильович, доцент, кандидат економічних наук: "Вечір був просто відмінний, мені усе дуже сподобалося. Почувалося, що люди хочуть спілкуватися рідною мовою, співати разом, ділитися спогадами і планами на майбутнє. Усі ми живемо в Росії, яка є нашим рідним домом, але відривати себе від своїх коренів, від слов'янства, було б просто необачно".

Маркелова Алла, віце-президент товариства "Жіночі ініціативи": "Вечір безумовно удався, цього не стане заперечувати ніхто. Усе пройшло гладко і злагоджено, але за уявною легкістю стоїть величезна і кропітка праця усіх, хто брав участь у реалізації цього проекту. І ці зусилля гідні всіляких похвал. Ми вдячні всім учасникам різдвяної програми за те задоволення, що вони доставили усім нам своїм самобутнім мистецтвом. Усе в цей чудовий вечір було гармонійно і залишило в наших душах незгладимий слід."

ПОЗДОРОВЛЕННЯ НА НАШУ АДРЕСУ

У ці різдвяні дні ми одержали багато поздоровлень від наших друзів і земляків, що живуть не тільки в Україні, але й в усьому світі. Зокрема, нас привітав президент Світового Конґресу Українців Аскольд Лозинський, що надіслав різдвяні поздоровлення з канадського міста Торонто. Прийшло і святкове поздоровлення від товариства української мови, літератури і культури "Просвіта" з міста Нови-Сад (Республіка Сербія і Чорногорія). Ми також вдячні за привітання і теплі побажання Федеральній національно-культурній автономії "Українці Росії" і Об'єднанню українців Росії. Нам також було дуже приємно, що ми стали першими в Норильську передплатниками Інтернет-газети "Народний оглядач", що видається в Києві. Її редактор Володимир Щербина повідомив нас у своєму посланні, що цю газету читають більш ніж у 30-и країнах світу й у багатьох містах Росії. З цього року громадська культурно-національна організація (ГКНО) "Україна" також стає передплатником цієї газети, а це значить, що ми завжди будемо в курсі всіх подій, що відбуваються в українських діаспорах, розкиданих по всіх світах, а також зможемо розміщати матеріали про свою діяльність на сторінках цієї газети.

Лариса Фоменко,

голова ГКНО "Україна"

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

тел. +7 391 922-3382

25 січня 2004 р.

Об'єднана прес-служба Федеральної національно-культурної

автономії "Українці Росії", Об'єднання українців Росії і

Бібліотеки української літератури в Москві

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Тел./факс +7 095 118-9192

Тел. +7 095 737-8834