Друк
Розділ: Регіональні організації

На початку травня у Львові відбулася міжнародна науково-історична конфе-ренція, присвячена королю Данилу Галицькому та Українській державі в ХІІІ ст., яка проводилась Українським історичним клубом м. Москви. На цю конференцію було запрошено і делегацію від «Вербиченьки». Поїхали до України голова товариства Євген Савенко і я. Львів зустрів нас чистими вуличками, вимитими вікнами, барвистим вбранням вітрин, веселими музиками та святковими заходами на кожнім кроці.

Приїхали ми саме в той день, коли Львів відзначав свій 747 день народження. Всюди радували око яскраві вишиванки, лагідні обличчя, теплі вітання мешканців міста. Добре, що з кожним нашим візитом серед них стає все більше добрих друзів, приятелі, знайомих. І хоча перед нашим приїздом було ще холодно і жоден каштан ще не цвів, ми так хотіли побачити квітучі каштани, що вони буквально за два дні всі порозквітали! А вже бузок цвів і конвалії... така краса! І тепло було напрочуд!

На конференції дуже вдалим був виступ пана Савенка. Тема доповіді - розвиток українського руху в Татарстані та стосунки українців і татар на сучасному етапі. Сучасність цікавила учасників конференції ніяк не менше, ніж ХІІІ століття. Люди засипали нас питаннями, з багатьма ми обмінялися адресами в надії на подальше спілкування.

Важливим я вважаю й те, що ми мали змогу розказати землякам про наше життя, про ставлення до нас офіційних органів та населення, серед якого живемо, про наше місто, передати організаторам Нижнєкамські подарунки, татарський чак-чак. Проводилася конференція на вулиці Крушельницької 17, поруч з музеєм Соломії, куди приходимо завжди як до святині, з працівниками якого ми теж маємо добрі і давні стосунки, там вербівчанам завжди раді, там завжди чекають на нас гарні новини та смачна кава.

Відвідали ми й давніх наших друзів - працівників МІОК. Радо зустріли нас директор пан Ігор Кравчук та його заступник пані Марія Галік, яким ми безмірно вдячні за тепло, гостинність і допомогу. Як справжні галичани і корінні львів'яни, вони зробили все, щоб наші враження про Львів були тільки позитивні.

У Львові на нас давно чекав гарний подарунок від нашого доброго канадського друга пана Петра Струка - комп'ютер. Ми щиро вдячні пану Струку за подарунок, дякуємо пану Оресту Косику, професору Василю Іваницькому, а також всьому Всеукраїнському благодійному фонду, який піклувався про його перевезення.

На жаль, в усі попередні відвідування Львова ми не мали часу на відвідання Личаківського цвинтаря. Але цього разу побували і там. Були біля Соломії Крушельницької, біля Івана Франка, віддали данину пам'яті багатьом видатним людям. Напевно, наша подорож по Україні не була б такою вдалою, якби не благословення отця Андрія Майби, котрий допомагав у всіх наших справах, як міг, де ділом, де словом, а де просто розумною порадою. Така підтримка теж має для нас велике значення.

Після Львова поїхали ми до Києва, були в Міністерстві культури, зустрілися з начальником відділу по зв'язках з діаспорою Валентиною Тимченко, з якою вже давно листуємося, були у заступника міністра культури та освіти пані Попової, яка нас добре зустріла і уважно вислухала. Питань у неї до нас було безліч, адже про життя діаспори там знають не так багато. Подарували ми їм святкове видання книги про національні організації Татарстану. Згодом ми завітали до Української Всесвітньої Координаційної Ради, зустрілися з її головою паном Михайлом Горинем. Він, а також всі його співробітники, були дуже раді, що ми приїхали, провідали, привезли знімки з ІІ фестивалю українців Татарстану, альбоми, матеріали про роботу товариства, передали, звичайно, і татарський чак-чак. Ще раз подякували пану Гориню за його допомогу і тепле ставлення до нас. З Києва поїхали ми до Ніжина. Там є при Ніжинському педагогічному університеті інститут по зв'язках з діаспорою. Директор інституту пан Пономаревський дуже доброзичлива й відповідальна людина, листується з нами вже довгий час, багато робить добрих справ, опікувався нами протягом двох днів. Зручно влаштував, смачно нагодував, багато цікавого показав, адже потрапили ми до Ніжина теж у святковий час, на День Перемоги. Хоча Ніжин містечко невелике, але дуже старовинне, цікаве, спокійне, має чудовий університет, багатий музей - і 32 храми! Просто диво!

Метою нашого візиту було підписання угоди про взаємо-спілкування, а також домовленість про приїзд «Вербиченьки» до Ніжина. Спілкуючись з такими розумними і діяльними людьми, ми не маємо сумніву, що все складеться на краще.

А в Нижнєкамську «Вербиченька» взяла участь у яскравому, барвистому, дзвінкому і веселому святі Плугатаря - Сабантуї. Організаторів свята було більше двох тисяч, більше п'яти тисяч глядачів. Товариство «Вербиченька» влаштувало розвагу на «п'ятачку» разом з товариствами чувашів та кряшен. Майданчик було прикрашено національними оздобами, вишитими рушниками. Незадоволених не було. А поруч з дорослими - діти недільної школи і як глядачі, і як учасники.

Людмила Найденко,

Татарстан, Нижнєкамськ

6.1.2003