Друк
Розділ: Регіональні організації

На це сакраментальне запитання вже четвертий рік більш-менш успішно намагаються дати конкретну відповідь - практичну пораду та допомогу... в Росії, Лазаревському районі м. Сочі (Краснодарський край). Причому, відповідь щодо вибору шляхів вирішення цієї настільки складної, до такої ж міри і актуальної проблеми, дається не за "круглими столами" демагогічних дискусій з довгими популістськими промовами, узвичаєними у наших деяких громадських організаціях...

Унікальний не лише для Росії, а й для багатьох інших країн поселення нашої діаспори, Центр української культури і мистецтв, фінансований з місцевого бюджету, традиційно влаштовує Дні українського мистецтва за участю переважно самодіяльних колективів, що діють при цьому державному російському закладі, інших хорів та ансамблів, майстрів народно-прикладного мистецтва з Кубані. Зрідка, через брак коштів, приїздять до Лазаревського артисти з України.

Найголовніше, що проводить Центр, це засідання, виключно прикладного характеру, започаткованої тут своєрідної "експериментальної лабораторії традиційної культури українців Росії".

Учасники - не лише представники цього регіону - "новітньої Кубані із залишками українського акценту, з етнографічними ансамблями..., з кількома елітарними поетами та прозаїками, яких нікому буде читати" (як писав нещодавно в газеті "Дзеркало тижня" академік Іван Дзюба). Сюди приїздять також керівники українських об'єднань та творчих колективів з різних областей і країв Російської Федерації. Їхніми вчителями виступають знані українські фахівці. Цього вересня наставниками були кияни - професор Національного університету культури та мистецтв, керівник ансамблю "Дарничанка" Петро Андрійчук, професор кафедри музичного мистецтва Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва Мстислав Юрченко, фольклорист і етнограф, головний редактор журналу "Берегиня" Василь Скуратівський. В урочистому відкритті цього зібрання взяли участь, крім місцевих керівників, Генеральний консул України в Ростові-на-Дону Петро Андрієнко, голова Об'єднання українців Росії, Федеральної національно-культурної автономії "Українці в Росії" Олександр Руденко-Десняк, представник товариства "Україна-Світ".

Лабораторія - це і розробка репертуарів для художніх самодіяльних колективів, сценаріїв проведення національних обрядів та народних свят і відзначення роковин народження видатних діячів української літератури та культури. Це і мовні консультації, поради щодо привернення інтересу дітей та юнацтва українського походження до історичної Батьківщини, її історії, культури та мистецтва. Як розповідали представники російських регіонів, у творчих колективах, що діють при українських громадських організаціях, все активніше беруть участь молоді люди неукраїнського походження. Власне така ж картина спостерігається не лише в Росії, особливо в Москві, а й у Канаді та десятках інших країн поселення українських громад. Мої співрозмовники не бачать у цьому нічого поганого - хай, мовляв, інші народи підтримують нашу культуру і стають її подальшими прихильниками. Але водночас, прикро, що молоді українці в деяких суб'єктах Російської Федерації поступово втрачають інтерес до рідної мови своїх батьків, їхніх пісень та традицій. Та й не всі посланці з українських осередків Омська, Санкт-Петербурга, Волгограда та інших міст вільно володіють українською мовою. Тому тижневе перебування у Лазаревському заохочує й наснажує всіх учасників до спілкування рідною мовою.

Традиційний культурологічний захід на чорноморському узбережжі практично не одержує жодної належної допомоги від Міністерства культури і мистецтв України, відповідних громадських організацій нашої держави. Фінансує діяльність "лабораторії" поки що Міністерство культури Росії. Це цілком нормальна річ, оскільки її проводить російський державний заклад для громадян своєї країни. Політичну й моральну підтримку Дням української культури і роботі "лабораторії" надає Міністерство закордонних справ України.

Ідея створення в 1995 році Центру української культури в Лазаревському, де живе трохи більше, ніж 5 тисяч українців, належить вродливій жінці з Полтавщини Ганні Гніденко. Відтоді вона директор цієї установи, організатор усіх заходів. Г.Гніденко - заслужений працівник культури України і Кубані. Вона створила команду однодумців, складену як з місцевих ентузіастів - заслуженого працівника культури України і Кубані Миколи Воропая, Галини Москвичової, Тетяни Телелейко та інших, так і групи фахівців з Києва. Сприяють Ганні Олексіївні в реалізації її задумів лідер української громади в Росії Олександр Руденко-Десняк, голова Товариства української культури Кубані (Краснодар) Микола Сергієнко, завідуючий відділом з питань культури та мистецтв адміністрації Лазаревського Крикор Мазлумян - вірменин, який є пристрасним прихильником розвитку української духовності в Росії.

В Центрі працюють творчі колективи, художні студії, бібліотека української літератури. Цей заклад збирає розмаїтий етнографічний матеріал і зберігає цінні предмети старовини - національне жіноче вбрання кінця ХІХ століття, традиційні музичні інструменти - ліру, цимбали, бандуру, сопілки, велику колекцію рушників роботи останнього десятиліття ХІХ-початку ХХ сторіч. Художні колективи Центру виступали з концертами в різних містах Росії та України. На жаль, презентація Лазаревського українського осередку в Києві, організована влітку нинішнього року Українською Всесвітньою Координаційною Радою, була обійдена увагою державних та громадських організацій, причетних до зв'язків із закордонним українством, окрім Товариства "Україна-Світ".

Протягом тижня в Лазаревському відбулося чимало спілкувань з українцями з різних регіонів Російської Федерації. Співрозмовники ділилися радощами і болями своїх громад. Заступник голови Ярославської регіональної громадської організації української культури "Просвіта", журналістка Марина Медяник відзначала регулярність зібрань, приурочених до різних подій в Україні, історичних дат в житті нашої країни, тематичних вечорів, присвячених творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Стапана Руданського, Євгена Гребінки.

Українці Волгоградщини, а вони становлять 4% від усього населення області, як розповів один з керівників місцевої громади Дмитро Нестеренко, здійснюють політику, спрямовану не лише на розвиток своєї національної культури, а й виступають за об'єднання слов'ян регіону (це явище є притаманним для українських громад багатьох регіонів Росії). До речі, від деяких учасників зустрічі в Лазаревському можна було почути: "Ми - і українці, і росіяни одночасно, доля примушує людину ділити свою душу й серце." Ці слова належать тим, хто народився на російській землі, але прагне плекати в собі українськість.

Представники Твері з гордістю розповіли, що українці за своєю чисельністю посідають друге місце в місті (в області їх понад 30 тисяч). Українська мова студіюється в місцевому університеті. Нещодавно розпочало свою діяльність товариство "Світанок", за сприянням якого в цьому регіоні почали діяти українські ансамблі.

Журналістка Олена Берендєєва з Омська повідала мені невеселу історію про те, як певні шовіністичні сили в її місті виступають проти встановлення на вулиці Б.Хмельницького пам'ятника Тарасу Шевченку, звинувачуючи великого Кобзаря в "націоналізмі". Активісти Сибірського центру української культури "Сірий клин" з цього ганебного приводу зробили відповідну публічну заяву, сподіваючись власними силами виграти бій за славне ім'я нашого національного пророка. Поки що офіційна влада в місті відмовчується. Цілком очевидно, що громадські організації в Україні, після одержання відповідного листа від "Сірого клину", повинні належним чином зреагувати, звернувшись до Посольства Російської Федерації в Україні та нашого дипломатичного представництва в Росії.

Тим часом, у Лазаревському з'явились перші новітні економічні емігранти з України. Для початку вони взялися за відтворення культурних пам'яток аборигенів цього краю - адигів-шапсугів. В гірській місцевості гостям з Києва показали мистецтво наших заробітчан - збудовану адигейську садибу з неповторними прикарпатськими візерунками на дерев'яних стінах обійстя.

Станіслав ЛАЗЕБНИК

"УФ",

№ 25-26 -2003

Краснодарський край (8612)

м. КРАСНОДАР,

ЧУМАЧЕНКО Віктор Кирилович,

50-81-55 (с.)

Редактор "Вісника Товариства української культури Кубані"

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

м. СОЧІ (код 8622)

АНТОНЮК Віктор Григорович

(співголова Українського культурного Центру)

т. :45-09-45.

ГНІДЕНКО Ганна Олексіївна

(директор державного Центру української культури та мистецтва м. Сочі - Лазарівське, співголова товариства українців Лазарівського р-ну м. Сочі)

Адреса Центру: Сочи-Лазаревское-200, ул. Победы, 28; т. 72-13-16 (сл.), 72-54-71 (факс)