Друк
Розділ: Регіональні організації

Українське джерело в Примор'ї

-          Пане Анатолію, розкажіть будь-ласка, коли виникло в районі, де, за неофіційними даними, мешкає близько 80% людей українського походження, ваше товариство?

-          Спочатку в Спаську-Дальньому у 1990 році виникло Товариство української культури, головою якого була Любов Миколаївна Луцак, а в 1995-му створилася громадська організація "Зелений Клин - Черемош". І хор наш також носив назву "Черемош". Цей колектив став популярний, привертав до себе увагу, і ми вирішили його перейменувати. Черемош - це тільки річка в Карпатах, а ми хотіли, щоб назва містила в собі символ усієї України, тому й назвали хор "Чиста криниця". Ця назва символізує чистоту нашої землі. А автономія створена вже в 2000 році.

-          Чи справді у Спаському районі Приморського краю мешкає так багато українців?

-          Вважається, що в районі і в місті приблизно 75-80% українців. Але чи можна їх вважати українцями? Скоріше, це люди, які мають предків з України або самі переїхали, але асимілювалися. Приміром, до нашої громади входить усього 35 осіб. Всі вони активні, люблять українську пісню, з душею ставляться до всього українського. На репетиції до нас приїжджають із сіл району. Це не так просто сьогодні, тому що квитки коштують дорого. А люди хочуть співати в хорі. Тому домовляємося з АТП: вони возять наших хористів безкоштовно, а ми з ними розраховуємося благодійними концертами.

 

-          У хорі тільки українці?

- Ні, не тільки. Є й росіяни, які дуже люблять українські пісні. Репертуар нашого колективу різноманітний - це народні пісні, твори українських композиторів, є й авторські, які я сам пишу. Ми багато виступаємо і в місті, і в селах району, на фестивалях.

Нас знають і часто запрошують. Маємо багато похвальних грамот, дипломів, звання лауреатів фестивалів. А це дуже приємно, заохочує до подальшої праці.

 

-          Звідки у вашого колективу костюми?

-          Пам'ятаю, коли ми вперше поїхали виступати з концертом, то були вдягнуті, хто у що міг. Потім просили про допомогу міську адміністрацію. Врешті-решт я сам почав шити костюми. Мені дуже сподобалася ця робота. Робив ескізи, вишивав. Також консультував місцевих вишивальниць, котрі тут живуть, бо вони українську тематику не знають. Костюми, в яких я виступаю на своїх концертах, зроблені власноруч.

 

-          А чи не збереглися традиції українських вишивок, які принесли з собою в цей край сто років тому перші переселенці з Чернігівщини?

- Вишивки тут рідко у кого зустрінеш, хіба що в міському музеї. А загалом вишивки в людей зберігалися довго, але вони не користувалися таким попитом, як нині. Ми теж маємо на меті створити музей, бо час іде, пам'ятні речі губляться. Але ми все одно будемо шукати, дещо у людей ще залишилося, особливо в селах.

 

-          Пане Анатолію, чим ще, окрім культурної діяльності, займається автономія?

-          На Спаському радіо маємо художньо-музичну україномовну сторінку "Джерела України". В передачі розповідаємо про українські пісні, їх виконавців, народні традиції, до свят робимо тематичні програми "Івана Купала", "Різдвяна" тощо. Радіопередачі дуже популярні. Слухачі телефонують, просять повторити. Власного видання не маємо, на жаль, але про свою діяльність постійно пишемо в місцеві газети "Спаськ", "Вісник", "Маяк".

 

-          Але ж російською мовою?

- Звичайно. На зустрічі з адміністрацією мова йшла про створення україномовної вкладки в міській газеті. Спробуємо. В 1990 році до нас приїжджала велика делегація з України, до складу якої входили і письменники, і журналісти. Згодом журнал "Україна" написав про наше товариство. Тоді з усіх куточків України почали надходити посилки з книжками і журналами. У нас і досі є майже 400 книжок. Але нової літератури зараз ми не отримуємо.

 

-          На початку дев'яностих працював і український клас. Що з ним сталося?

- Так, клас відкрили в Спаській школі №12. В ньому навчалися діти військових. Уроки вела чудова вчителька Валентина Шевченко. Батьки хотіли, щоб їх діти знали українську мову. А згодом військові роз'їхалися, поїхала й вчителька, відтоді українського класу немає.

 

-          А чи зараз знайшлися б охочі вчити українську мову?

- Треба провести опитування в школах. Якщо учні захочуть, підемо їм назустріч.

 

-          А як Ви залучаєте молодь?

- Нинішню молодь мало цікавлять народні пісні. Маємо намір створити дитячий фольклорний колектив. Це буде і вивчення мови, і народних традицій.

 

-          Минулого року пройшов Рік України в Росії. Чи проводилися заходи, присвячені цьому?

- У нас був, як і щорічно в "шевченківські дні", фестиваль української культури. Також щорічно проводимо Дні української культури. Запрошуємо колективи, які є в селах району. Ми знаємо всіх, хто співає українські пісні. Минулого року у нас на високому рівні відбувся перший Спаський фестиваль української культури. Фестиваль був дуже гарний, нам навіть росіяни позаздрили.

Записала Світлана ОСТАПА

 

http://www.uvkr.org.ua/visnik