Російсько-українські відносини

Ігор Роздобудько

З нагоди встановлення в Москві пам’ятника Володимиру Великому.

“У нас немає своєї історії тому,

що  Ключевський, Соловйов, Карамзін

писали, що у нас немає своєї історії”.

Із розповідей одного українця.

 

“Хто має вуха, аби почути - нехай почує!”

Матвія, 11:15

Ігор Роздобудько

До Столітнього ювілею Української визвольної революції 1917-1921 рр. 

Не дивлячись на те, що сучасне російське суспільство дуже хворобливо сприймає факт відновлення Україною державної незалежності, а пересічному росіянину, який одурманений багатовіковою імперіалістичною пропагандою, і досі здається, що «нема і ніколи не було» ані такої нації, ані такої мови (при чому любить посилатися цей пересічний росіянин на своїх культурних авторитетів, тобто на письменників та філософів минулого, в яких нібито й згадки не було про «якусь-таку Україну»), якщо ми уважніше перечитаємо тих самих письменників, ми знайдемо в їхній спадщині надто багато дуже цікавих і корисних для себе фактів. І тоді нам стане зрозуміло, що не тільки Шевченко та Франко, але й Пушкін та Лермонтов могли формувати своєю творчістю національну свідомість та почуття національної гідності у багатьох наших земляків. Звичайно, треба зауважити, що ці письменники, в силу об’єктивних причин, не були та й не могли бути прихильниками української самостійності, але в цьому і є сила справжнього таланту, - змальовуючи картину реальних подій, він не може відступити від правди, якою б прикрою вона не була і якою б мірою не суперечила вона поглядам самого автора.

Володимир Шрейдлер, представник омбудсмена України в Росії

У Москві захопили Культурний центр України: гендиректора не пускають на робоче місце

У Москві співробітники Культурного центру України з числа громадян Росії захопили будівлю Центру, гендиректора Володимира Іонова, призначеного Україною, не пускають на робоче місце, у його кабінеті змінено замок.

Як передає власний кореспондент УНІАН в РФ, співробітники центру з числа громадян РФ не пропустили в будівлю директора та українських журналістів, мотивуючи це тим, що кадрові рішення в Києві для них не важливі.

Як пояснив представник омбудсмена України в Росії Володимир Шрейдлер, двері заблокували співробітники, які підтримують бойовиків на Донбасі.

 Юрій Луценко

Два роки тому російська армія стріляла в спину українцям

Під час "Іловайської трагедії" переговори із російською стороною вів начальник Генштабу Віктор Муженко, але російська армія вчинила "віроломно". 

Про це заявив Генпрокурор Юрій Луценко під час засіданні комітету Верховної Ради з питань національної безпеки.

"Контакти між українською і російською стороною відбувалися. І їх проводив начальник Генштабу Муженко в присутності свідків, а також заступник Генерального штабу РФ генерал-полковник Богдановський", - сказав він.

Ігор Роздобудько

Репортаж із Москви з місця загибелі опозиціонера Бориса Нємцова

Був сьогодні на місці загибелі Бориса Нємцова. Там справжній народний меморіал. Як влада не намагається прибрати квіти і портрети Бориса від мурів Кремля, це їй не вдається. Народ уперто відновлює місце пам'яті, і це нехай ще невеличка, але перша перемога суспільства над режимом. Дуже вразило те, що там сьогодні був лише один маленький російський прапорець, і багато українських жовто-блакитних стрічок. А ще зявилися на мості портрети журналіста Павла Шеремета, доля якого також була повязана із Москвою.

Тамара Гузенкова

Кремлівська пропагандистська машина продовжує створювати "альтернативну реальність" для російської людини, поміщаючи її в потрібну "інформаційну посудину"

На тлі безуспішних дій РФ у Сирії та відсутності головної стратегічної мети – створення платформи для зближення із Заходом в рамках "спільної боротьби з ІДІЛ"– Кремль формує передумови для зміщення фокусу боротьби з тероризмом з Сирії на Афганістан (і Середню Азію в цілому).

До катастрофи літака "Когалимавіа" над Єгиптом російський інформаційний простір було просто "наелектризовано" близькою небезпекою, що стала наслідком "священної боротьби Росії з ісламськими радикалами і терористами за тридев'ять земель". Російському обивателю втовкмачували "з усіх прасок", що бойовики "Ісламської держави" вже цілими колонами прямують до Росії, щоб підривати, вбивати, різати і руйнувати "русский мир", який їм протистоїть.

Разбитая дружба

Картинка из «мирной» российской жизни

Как долго еще граждане РФ будут не видеть, что творится в реальности, а не в лживых сюжетах об Украине на российских телеэкранах? Сколько еще будут не замечать гробы с российскими парнями, которые, поверив кремлевской лжи, пошли завоевывать Украину и возвратились мертвыми? Сколько еще будут об этом молчать их матери? Сколько еще в Таганроге и других российских городах будут отворачиваться от правды – блуждающих и уже давно не проплаченных наемников, которые «собирают на Мариуполь»?

Участник акции

В Москве 19 апреля прошла акция в поддержку Украины под названием "За мир и свободу".

Об этом сообщили «Главное», «Обозреватель» и другие интернет-издания.

Около сотни активистов вышли на улицы, чтобы выразить протест против войны в Украине и призвать российскую власть освободить Надежду Савченко.

Участники акции раздавали людям газеты и белые ленточки с надписью "Борись".

Дмитрий Волчек, журналист

«Кобза» рекомендует: в интервью Радио Свобода Александр Гогун размышляет о сходстве войны на востоке Украины со Второй мировой войной, цензуре в книгоиздании и рождении нового "тамиздата".

Петербургский историк Александр Гогун живет в Берлине, а книги издает в Киеве. Он изучает партизанское движение в годы  Второй мировой войны, тайны спецслужб и движение украинских националистов. Его монография "Между Гитлером и Сталиным. Украинские повстанцы", вышедшая в феврале прошлого года в Москве, была сочтена неблагонадежной – во всяком случае, из многих российских магазинов экземпляры книги исчезли. Теперь она переиздана в Киеве.

Наталя Литвіненко-Орлова...
Наталя Литвіненко-Орлова...

Щоденник пані Наталії Литвиненко-Орлової часів Української Революції. Частина третя.

Ще раз про Перемогу…

Як тільки не паскудили російські ЗМІ Україну з приводу того, що Українці зреклися святкування Дня Перемоги. Володимир Путін, вже вкотре, то під одним кутом зору, то ще з якоїсь фарисейської колокольні, накидає думку світовому співтовариству, що Україна у війні нічим особливим не відзначилася. Ганьба! За таке лихослів'я рано чи пізно, а спитається...

Бо є інші виміри Суду і Покари. Прийде час збирати оте розкидане каміння на Суді Божому… Того ще ніхто не минув…

А ми? Ні, ми не могли не святкувати. Як можна? Ми святкували День Перемоги, бо це і наша Перемога. Адже у тій війні загинуло щонайменше як 9 000 000 наших українців (цифра дуже приблизно-відносна, без урахунку «чорнопіджачників», без вісті пропалих та тих, що були закатовані в гітлерівських концтаборах). Відтак, ми, Українці, пам'ятаємо, схиляємо голови і безмежно сумуємо...

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка