Обмін полоненими на Донбасі викликав суперечливі емоції і оцінки

У неділю, 29 грудня, на Донбасі  пройшов масштабний обмін полоненими між Україною і підконтрольними РФ бойовиками з так званих «ЛНР-ДНР», про який домовилися лідери нормандської четвірки в Парижі на початку цього місяця. Оцінки події різняться не тільки в українських і російських ЗМІ, але й в самому українському суспільстві. «Кобза» відібрала декілька з коментарів, які, на її думку, найточніше  відображають полярність суджень і пов’язаних з обміном проблем у наступному.

 

Отже, у Кремлі привітали обмін полоненими і заявили, що він  дає надію на реалізацію мінських угод щодо Донбасу. Глава міжнародного комітету Ради Федерації РФ Костянтин Косачов заявив, що тепер відлік часу щодо виконання домовленостей «йде в правильному напрямку». У «правильному», потрібно розуміти для Росії. А для України?

В унісон з Косачовим оцінює обмін і міністр іноземних справ України Вадим Пристайко. «Важко уявити кращий подарунок для 76 українських родин, ніж те, що їхні близькі вже прямують додому та будуть на свята поруч. Домовленість лідерів під час [зустрічі] в Нормандії виконується», — зазначив Пристайко.  І додав: «На наступних раундах ми продовжимо працювати задля остаточної формули «всіх на всіх» — це пріоритет».

Президент України Володимир Зеленський під час спілкування з журналістами,  визнав, що рішення було політичним, відповідаючи таким чином на докори за те, що в списки на обмін потрапили екс-беркутівці, причетні до розстрілу Небесної Сотні.

«З приводу беркутівців: так, це умови «всіх на всіх», умови цього обміну. Ми забирали наших героїв… Я вважаю, що це складне було рішення. Рішення політичне — це правда. Я вважаю, що наші бійці, наші військові, наші і журналісти — вони всі є герої, і я впевнений, що для нас пріоритет — повернути наших людей. Я з повагою ставлюся до всіх батьків і родичів, які втратили близьких на Майдані. Ми, на жаль, не можемо повернути тих, кого вже немає. Але ми могли повернути живих. І я впевнений, що це — пріоритет», — зазначив Зеленський.

Дещо по іншому оцінює обмін журналіст Олег Сенцов, який сам нещодавно повернувся з російської тюрми. «У будь-якому разі для 76 наших бранців та їх родин це пекло закінчилося. Я щиро вітаю звільнених, та дякую усім, хто боровся за їх свободу і буде боротися за тих, хто лишився у полоні!» - пише він на своїй сторінці у Фейсбук. Разом з тим за кілька годин до обміну аналізує ситуацію таким чином:

«Сьогодні, якщо нічого не зірветься, станеться обмін. Частина наших полонених повернеться додому. Але тільки частина. Не всі хлопці будуть звільнені навіть з ОРДЛО - хтось залишиться у руках бойовиків. Кримські татари та інші наші політв’язні і надалі будуть сидіти у російських в’язницях. Невинні. За це Україна віддасть справжніх вбивць: російських найманців, харківських терористів та п’ятьох беркутовців. І справа не тільки в тому, що в нас майже не залишається цього «чоловічого обмінного фонду» (дуже цинічний та практичний вираз) і для нового повернення своїх заручників, український уряд буде вимушений надалі торгувати інтересами країни з ворогом. А у том, що цей крок лишає нас головного – справедливості.
За цю справедливість ми стояли на Майдані, та змогли перемогти. За цю справедливість ми боремося і надалі, проти окупантів: хтось поклав свої голови, хтось сидить в окопі, хтось – у в’язниці. Я дуже радий за цих хлопців та їх родини, які сьогодні мають зустрітися. Країна повинна повертати своїх героїв, але не ціною паплюження цінностей, за які ці герої билися. Бо вони не скажуть спасибі за те, що справа розстрілу людей на Майдані не була закінчена хоча б вироком винним. Що майже через шість років ми почали повертатися у ту точку, з якої все почалося. Що те, за що боролися українці, йде прахом»

А ось як оцінював обмін ще напередодні його здійснення головний редактор видання Цензор.нет Юрій Бутусов:

« 29 грудня запланований великий обмін полоненими між Україною і РФ. Росія хоче забрати своїх — дітовбивць, катів беззбройних, терористів, зрадників, весь бруд «русского мира», що став «російським пеклом» на Донбасі. Порівняти поіменно списки на обмін — значить порівняти два різних світи — світ російських чортів і світ людей.

Україна звільняє і готує до обміну всіх злочинців, яких хоче отримати Росія, і ті, кого хотів би забрати Путін, і це красномовне викриття, хто насправді стоїть за всіма страшними злочинами останніх років.

Слідом за причетним до атаки на «Боїнг» Цемахом, Росія може забрати бійців «Беркута», які брали участь у розстрілі Небесної сотні — зброю «Чорної роти» знайдено, підрозділ упізнано. Диверсантів, які підірвали міну МОН-100 22 лютого 2015-го в Харкові і вбили неповнолітнього Даню Дідика та ще трьох невинних людей. Диверсантів групи «Мангуст», які 9 травня 2014-го спровокували бійню в Маріуполі, в результаті якої загинули мирні люди, загинули українські воїни, і цю трагедію російська пропаганда довгий час вішала на українську владу — поки не переловили злочинців, не знайшли їх на відео під час нападу, не довели в суді. Бутрименко, який зрадив групу спецназівців 3-го полку, якого потім спеціально для суду товариші загиблих викрали з окупованої території. Російський танкіст Гаджієв, схоплений в бою на висоті 307,5, який пішов на війну, тому що не міг знайти роботу, хотів підзаробити для своєї убогої сім'ї. Проросійські провокатори, які спровокували бійню в Одесі.

Війна надовго, рятувати доведеться ще багатьох і ще не один раз

Звичайно, цю звірину треба б для історії показувати в Україні живцем, щоб всі розуміли, хто спровокував цю війну — не через мову, не через права людини, а просто за наказом і з оплати з Кремля.

Але за фактом, з огляду на тактику терористів Кремля брати заручників, карати російських злочинців можна тільки в момент захоплення. Заради порятунку людей Україна змушена віддавати сволоту, яка причетна до найстрашнішого.

Але в полоні залишаються наші, гідні люди. І як же багато може сказати список для обміну! Кого хочуть забрати вони, і кого хочемо забрати ми. В цьому і є величезна різниця. У російських в’язницях і підвалах гідні люди, ті, хто захищав свободу нашої країни, ті, хто дав відсіч російській агресії, хто не пустив «російське пекло» далі в Україну — танкіст Пантюшенко, який в полоні з 18 січня 2015-го, двоє спецпризначенців 3-го полку Глондар і Коріньков, багато інших. Вони не розстрілювали беззбройних, не підривали дітей мінами, вони жертвували собою заради своєї країни, народу, закону.

У Парижі йшлося про 53 наших полонених, але нам треба врятувати набагато більше людей, зокрема невинних, яких ФСБ схопило просто, щоб намалювати показники. За офіційними даними СБУ, наших в полоні понад 320, і ця інформація далеко не остаточна. Якщо обмін буде дійсно «всіх на всіх» — це єдино можлива ціна. Якщо обмін буде, як сказав Путін в Парижі, «підтверджених на підтверджених», 53 особи, значить, віддавати всіх негідників не можна, треба зберігати фонд для повного обміну. І ми розуміємо вже зараз за заявами Путіна, що Росія всіх, звичайно, не поверне. Терористи завжди будуть брати заручників, це їх метод, і обмін «всіх на всіх» неодноразово намагався влаштувати ще Петро Порошенко — і багато разів саме Путін і РФ зривали обмін. Але ми зобов’язані використовувати ще один шанс, щоб спробувати витягти ще частину наших, сподіваюся, у Володимира Зеленського це вийде.

Які категорії полонених і заручників знаходяться в руках російських спецслужб зараз у Криму, на Донбасі та в РФ, кого треба звільнити:

1. Визнані РФ військовослужбовці, учасники бойових дій.

2. Визнані Україною агенти спецслужб, учасники бойових дій.

3. Військовослужбовці і агенти, наявність яких в полоні РФ заперечує. Частина з них в реальності живі, частини вже немає в живих, але через постійну брехню росіян розібратися в цьому можна тільки якщо були регулярні контакти з рідними.

4. Патріоти України, які не були учасниками бойових дій, але РФ їх такими вважає, просто тому, що вони симпатизують своїй країні. Частина з них в Криму і на Донбасі викрадені і вбиті російськими «ескадронами смерті», встановити долю всіх не видається можливим.

5. Випадкові люди, яких кинули до в’язниці, щоб зобразити статистику упіймання «українських шпигунів». У цій категорії теж багато людей, які зникли назавжди — їх убили, просто щоб пограбувати, щоб приховати сліди злочинів і усунути свідків, просто по п’яні застрелили.

Рятувати треба всіх і максимальну кількість наших. Україна готує на обмін всіх, хто потрібен Кремлю і хто брав участь у злочинах, організованих або заохочуваних РФ. Ця мерзота все одно заслуговує заочного засудження. Їх не можна амністувати і прощати, тому що тільки в суді ми можемо детально встановити правду, і дати оцінку всім фактам і доказам.

Шкодую про одне: що у нас недостатньо робиться, щоб всі ці гучні злочини були максимально широко відомі та зрозумілі. У цьому, звичайно, є і моя частка відповідальності. Дуже довго і повільно роблю книгу про російські диверсії в Харкові, про вбивства і злочини, які вдалося розкрити, довести, зібрати всі докази. Таке треба публікувати, всі російські злочини повинні бути детально розкриті і продемонстровані. Треба писати книги і знімати фільми.

Як змусити Путіна йти на обмін? З досвіду війни є тільки один швидкий спосіб — брати в полон кадрових російських військових і співробітників спецслужб, які багато говорять і багато знають, чий полон створює інформаційний резонанс — і ось цим держава Україна має нарешті зайнятися. Це треба прописати в цілях і програмах наших спецслужб. Війна надовго, рятувати доведеться ще багатьох і ще не один раз».

Про завчасні позитивні емоції і про маніпуляції щодо обміну полоненими попереджає український блогер Іван Примаченко.

 «Найближчі дні, - пише він,  медіапростір буде переповнено емоціями і маніпуляціями щодо обміну беркутівців і терористів на українських бранців Кремля.

Родини українських заручників справедливо говорять про те, що потрібно витягати наших живих громадян з пекла путінського полону. Родини загиблих героїв Майдану і жертв терористів не менш справедливо вимагають покарання для злочинців, без якого зло повернеться. Не відчуваю морального права розмірковувати, хто більш правий в цій тяжкій ситуації. Але хотів би закликати в наступні дні не вестися на три маніпуляції.

1) В соціальних мережах люблять порівнювати цей обмін з обміном ізраїльського військового Гілада Шаліта, викраденого ісламістами ХАМАС, на більш ніж 1000 палестинських в’язнів, що утримувалися в тюрмах Ізраїлю. Але при детальнішому вивченні ситуації стає зрозуміло, що це порівняння хибне, а ситуація тоді й нині є майже дзеркально протилежною. Викрадення ізраїльського солдата було виключним явищем, і ХАМАС не міг розраховувати робити це знову і знову. Тим часом як Кремль після обміну легко може повторно захопити в заручники необмежену кількість українських громадян на територіях окупованого Криму, Донбасу чи в самій Росії. Ізраїль віддавав на обмін засуджених злочинців, в нас же беркутівці й досі не отримали вироку суду. Нарешті, Ізраїль мав всі можливості переслідувати чи навіть ліквідовувати терористів після звільнення. В України ж, будемо реалістами, ці можливості мінімальні.

2) Дилему обміну часто намагаються маніпулятивно примітизувати до протиставлення «рятування наших живих замість помсти за мертвих». Але справа не в цьому. Звільнення правоохоронців, які розстріляли сотню громадян в центрі столиці, навіть без вироку — це потужний сигнал: будь-які злочини можуть зійти з рук, якщо вони виконуються за кремлівською вказівкою.

Це підштовхує до нових, ще більш страшних злочинів. Вже не говорячи про те, що звільнені можуть особисто повернутися вбивати українців. За підрахунками ізраїльських ЗМІ, звільнені в рамках обміну на Шаліта в’язні в подальшому були причетні до вбивства щонайменше шести громадян Ізраїлю. Тож чесно дилема обміну звучить так: «Чи готові ми врятувати наших громадян зі смертельної пастки сьогодні, розуміючи, що це може призвести до ще більшої кількості смертей завтра?». Простої відповіді на це запитання бути не може.

3) Врешті-решт, в останні дні пишуть про «обмін всіх на всіх». Але, як повідомляє Рефат Чубаров, в списках на обмін немає засуджених окупаційною владою кримчан. Ані етнічних українців, ані жодного з понад 65-ти політв'язнів-кримських татар. Давайте пам’ятати про цих героїв і не вживати оманливе «всіх на всіх». До звільнення всіх в’язнів Кремля ще не близько».

Олександр Гвоздик за матеріалами ЗМІ

Додатково від Редакції:

Додаткові враження наступні:

1)     Обміняли майже один до двох і не на користь України.

2)     Україна забрала блогерів і інтелігентів, а віддала реальних терористів.

3)     Забравши «Беркут», Росія ясно підтвердила причетність до розстрілів на Майдані.

4)     Кримських татар не обміняно. Дуже тривожна інформація.

5)     Росія обміном задоволена. Тривожна інформація.

6)     Виникає сумнів, що нинішня влада українську справу може і «злити».

В.К.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">

На світлинах:

1. Нарешті вдома, нарешті в Україні…

2. Момент обміну полоненими, 29 грудня 2019 р.

3. Цієї миті комусь довелося чекати кілька важких років

4. Володимир Зеленський: «Я вважаю, що це складне було рішення»

5. Олег Сенцов: «Цей крок лишає нас головного – справедливості».

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка