Друк
Розділ: Рус (Самара)
Видатний українець з Тольятті Григорій Яковенко
Видатний українець з Тольятті Григорій Яковенко

Пішов у вічність гідний син українського народу, український поет і громадський діяч Росії Григорій Михайлович Яковенко

На 75-му році життя у ясний весняний раптово закінчив свій земний шлях талановитий український літератор та журналіст, організатор першого українського громадського осередку в російському місті автобудівників і хіміків Тольятті Григорій Михайлович Яковенко.

Перший співголова правління створеного ним та його однодумцями українського земляцтва "Дніпро", український письменник-гуморист і сатирик, а в минулому - інженер-технолог, начальник відділу ТОВ «Тольяттікаучук» народився 1 вересня 1936 року в селі Ямне Охтирського району Сумської області. Більшу частина життя прожив в Росії. Проте, на відміну від більшості своїх земляків він свято беріг рідну мову, культуру, шанував українську минувшину і уболівав за долю України. Про неньку-батьківщину він написав такі хвилюючі поетичні рядки:

Може мачуха і прекрасна, й щедра і багата,

Та від неї краща рідна, навіть бідна мати.

Мачух може бути й десять, мати - лиш єдина!

Так любіть же, поважайте неньку - Україну.

Виріс він в поетичному краї Східної Слобожанщини на берегах ріки Ворскли. Йому ще не було і 5 років, коли почалася Велика Вітчизняна війна. Його батько Михайло Яковенко залишив 4-х дітей дружині і відправився на фронт. Він загинув, коли майже закінчилася війна - в травні 1945 року…

Після загибелі чоловіка мати залишилася одна з дітьми на руках. Їй потрібно було допомагати. І 15-річному Григорію не залишалося нічого іншого, як вже з 9-го класу почати трудове життя. Він 1 вересня 1952 році поїхав за путівкою воєнного комісаріату на Донбас, в шахтарське місто Горлівку, закінчив там школу фабрично-заводського навчання і улаштувався електриком на Горлівський азотно-туковий завод.

У 1955 році його призвали в Збройні Сили, попав на Далекий Схід, де служив матросом - оператором на РЛС Тихоокеанського флоту на острові Римського-Корсакова. Повернувшись після закінчення строкової військової служби, Григорій переїхав в обласний центр, де добував вугілля на шахті імені Челюскінців в Петровському районі міста Сталіно (нині Донецька) - як сам каже, поряд з тим місцем, до працював Микита Хрущов, а потім працював на шахті в сусідньому місті Макіївці. 5 лютого 1959 року чорною датою ввійшло в його життя. У результаті обвалу на макіївській шахті «Колосніковська № 2» 22-літній Григорій Яковенко став інвалідом.

Але він не здався. Опікуваний лікарями, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут. Рівно 40 років тому, у 1966 році, 30-літній інженер-хімік Григорій Яковенко разом з дружиною, однокашницею по інституту Валентиною Арцибашовою-Ткаченко, що родом з донецького міста Сніжного, по розподілу після випуску із вузу приїхав у місто Тольятті. Працював майстром, старшим майстром, начальником зміни, начальником установки на заводі "Синтезкаучук"…

Ні Україну, ні української мови Григорій Михайлович не забував ніколи. І природно, що в 1994 році разом зі своїм тезкою, земляком і ровесником з Чернігівщини інженером-екологом Григорієм Павловичем Гасичем він виступив співорганізатором Українського земляцтва "Дніпро" міста Тольятті. А в лютому 1995 року став редактором першої відродженої в Самарській області української газети «Думка».

Про літературний дарунок Григорія Михайловича, автора віршованих гуморесок, добре знають його друзі і близькі. Він автор великого сатиричного циклу віршів-памфлетів "Моя шевченкіана". В 1997 році з першою його поетичною книжечкою познайомилися українці Росії. У петербурзькому видавництві вийшов збірник віршів "Гнів і сміх». В ньому він зібрав для читачів частину своїх гуморесок із 2-х циклів - фрагменти гумористичних ілюстрацій до біографічного портрета Тараса Шевченка "Гнів і сміх" і саркастичного осмислення російського шовінізму "Російський характер". Григорій Яковенко продовжував в своїх творах Кобзареві традиції, який показав, як треба виражати "великий... злий... сарказм...

Важкий був шлях до цього невеликого видання - всього 32 сторінки, багато сил і енергії зажадав він від автора і "хрещеного батька" книжки Михайла Семеновича Борейка, одного з керівників Рівненської національно-культурної організації "Просвіта" імені Т.Г. Шевченка, що допомагав йому в її виданні. Але все-таки перша книжка вийшла, і тепер кожен знаючий українську мову може прочитати дотепні гуморески, присвячені Тарасу Шевченку, в бібліотечках українського земляцтва "Дніпро" Тольятті та обласного українського національно-культурного центру "Промінь".

Найважливішою справою свого життя Григорій Михайлович вважає віршовану анекдотичну легенду "Козак Мамай серед монархів", над якою він працював кілька десятиліть. Цей здобуток тольяттінського українця завдяки його друзям вже названому Михайлу Борейку, інженеру-конструктору з АвтоВАЗу чернігівцю Володимиру Вовкогону та фахівцю української мови з міста Рівного Олександрі Якимчук був надрукований до 135-ліття товариства "Просвіта" в ВАТ "Рівненська друкарня". Це великий віршований твір - книга обсягом 172 сторінки (20,4 умовних друкованих аркушів) побачив світ у 2003 році накладом лише всього 55 екземплярів (!!!). І у тому ж році ця повість-анекдот у віршах була поставлена у Рівненському українському музично-драматичному театрі.

"Козак Мамай серед монархів" - це плід авторського бачення одного з найпопулярніших персонажів української народної творчості. У цій дотепно написаній віршованій повісті зроблена спроба оживити непорушного та безмовного героя, застиглого на незліченій кількості народних картин XVII-XIX сторіччях, котрі малювались на дверях, стінах хат, скринях, колисках, шафах, кухлях, полотні тощо. Це - анекдотична легенда про козака Мамая, про крах та моральне падіння заведених ним у безвихідь монархів і гетманів типу тетер, брюховецьких та самойловичів, про котрих великий Кобзар сказав:

Раби, підніжки, грязь Москви,

Варшавське сміття - ваші пани,

Ясновельможні гетьмани...

Працюючи над цією анекдотичною легендою про козака Микиту Мамая, Григорій Яковенко згідно з своєю уявою і в міру своєї вихованості намагався словом викарбувати образ українського Уйленшпігеля, Робіна Гуда, Ходжі Насреддіна чи, скажімо, Хитрого Петра, втіленого в тих картинах засобами мистецтва, живою особою, які, на відміну від святих чи канонізованих героїв, завжди властиві людські слабини, промахи та хиби. Хоч легенда "Козак Мамай" є оповіддю про середньовічних монархів, але автор хотів би нагадати також нашим президентам: якщо вони будуть зловживати владою, їх чекає така ж ганебна участь, як царя, персидського шаха чи татарського хана. Мамай у нього - живий і вештається по світу, закликаючи всіх нечестивців до ладу.

Кілька слів про нащадків тольяттінського українця Яковенка - про дітей і онуків Григорія Михайловича. Разом з дружиною Валентиною Тихонівною вони виростили і виховали у вільнолюбному українському дусі сина Віктора і дочку Тетяну, які також як їх батько і мати стали інженерами на підприємстві "Тольяттікаучук". Їх радість онуки - Богдан і Анфіса. Разом з дочкою Тетяною і зятем Олегом Бочкарем з малих років вони привчали їх до української народної музики, навчали їх українській пісні та танцю. Ще в дошкільному віці Богданчик і Анфісочка виступали разом з українським хором "Дніпра" - виконували українські народні мелодії на скрипочці, сопілці та цимбалах. А на першому міжрегіональному Фестивалі "Калинові грона Поволжя" в місті Нижнєкамську відбулася хореографічна прем'єра онуків Григорія Михайловича Яковенка. "Дніпряни" із Тольятті підготували сюрприз - дитячий український козачий танець "Шалантух". Його поставила хореограф дитячої школи мистецтв № 7 міста Тольятті українка Тамара Олексіївна Казаріна. При цьому учасники і гости Фестивалю були уражені, коли один з козачат наприкінці концертного номера зняв свою смушкову папаху і з-під неї випала золота дівоча коса. Виявилося, що в чоловічих козачих костюмах разом з 11-літнім братом Богданом танцювала 9-літня онука Григорія Михайловича - Анфіса Бочкарь...

“Гнів і сміх”
“Гнів і сміх”
“Козак Мамай серед монархів”.
“Козак Мамай серед монархів”.
Дочка та онуки Григорія Яковенка після концерту на українському Фестивалі
Дочка та онуки Григорія Яковенка після концерту на українському Фестивалі

На світлинах: Видатний українець з Тольятті Григорій Яковенко. Книга Григорія Яковенка "Гнів і сміх". Книга "Козак Мамай серед монархів". Дочка Тетяна та онуки Григорія Яковенка Анфіса та Боггдан після концерту на українському Фестивалі (2005).

Андрій БОНДАРЕНКО,

Заслужений журналіст України

P.S. Зараз його дочка Тетяна Григорівна Бочкар працює над літературним архівом батька. Всім, хто може якось матеріально допомогти у виданні творчої спадщини талановитого українського поета і прозаїка з Тольятті Григорія Михайловича Яковенка, його чудових українських гуморесок, додаю координати Тетяни Григорівни:

Росія, 443046, м. Тольятті, вул. Чайкіної, 49, кв. 259 (або поштова скринька 4071),

хатній телефон (8482) 24-41-21.