Рушники (Златоуст)
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Про Почесного громадянина Златоусту, автора міського герба Володимира Жарикова
За планом Володимир Павлович Жариков повинен був народитися в Путивлі, адже це місто - батьківщина всіх його дідусів і бабусь. Але доля розпорядилася по-своєму, закинувши його майбутню маму Тетяну Василівну Жарикову в Сумську область на Україну.
Народився Володя 18 листопада 1931 р. у стародавнім місті Конотопі. З дитинства його тягло до гарного. Так подружився з місцевим художником Зимовцом Василем Микитовичем, до якого часто навідувався, а потім все життя підтримував зв'язок. Великий вплив на формування майбутнього майстра зробив і рідний дідусь, знатний коваль: кував огорожі, балкони, хрести ажурні з розами. Любо глянути!
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Як ми придбали нові українські костюми, готували альманах, провели "Вінок Кобзареві" і святкували День слов'янської писемності та культури
Ми тут самі собі пошили нові національні костюми - з таким натхненням, з жаром переглянули всі фото на "Кобзі", всі свої буклети, старі журнали. Якось після чергової суботньої зустрічі всі разом пішли в магазин, купили собі картатих тканин на запаски, намиста й стрічок та тасьми для фартухів.
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Про зустріч в українському клубi «Червона калина», присвячену Великому Кобзарю
Як завжди, на святкових зустрiчах в українському клубi «Червона калина» затишний зал «Союзу жiнок» був уквiтчаний рушниками, вiнками з стрiчками, яскравими плакатами. Бiля великого портрета Тараса Шевченка, обрамленного полотняним рушником, - вогонь свiчi, соняшник в глечику, тут же розкладенi «Кобзар», повiстi нашого пророка, яскраві видання для дітей, альбоми, збiрка «Венок России Кобзарю»…
Як англiйцi гордяться Шекспiром, iталiйцi – великим Данте, росiяни – Пушкiним, так само й українцi люблять i шанують свого генiя й пророка Тараса.Шевченка. Як вiн любив свою милу Україну! Як болiло його серце за нею! Й народ вiдповiдав йому такою ж безмiрною любов’ю, вбачаючи в ньому єдиного свого заступника, називаючи його «наш батько Тарас».
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Пам’яті Володимира Васильовича Чабаненка
Як не вiриться в цю гiрку звiстку. Ще так явно бачиться його лукава усмiшка в примружених очах, вчувається м’яка вимова українських степiв…
Пiсля тривалої хвороби пiшов з життя Чабаненко Володимир Васильович (1940 -2006) – вiдомий краєзнавець-енциклопедист, журналiст, поет-перекладач, член Союзу журналiстiв СРСР.
Народився вiн у прикордонному селi Жура (Бесарабiя), в родинi кадрового офiцера, а вже наступного року сiм’я переiхала в Кiровоград. Його батько Василь Iванович Чабаненко загинув у 1942 роцi при оборонi Севастополя у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi.
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Фрагменти сценарію до одного із наших національних вечорів в міському Українському клубі “Червона калина”
Виїжджаючи вперше з дому в Росiю, я взяла з собою грудочку землі з пiд грушi в батькiвськiм садку, пучечок запашного чебрецю, зiрваний бiля кладовища, де бабусина могила, а ще – вишитий мамою рушник – на згадку про свiй дiм, родину, про нашу Україну.
Бiлоснiжнi рушники… На них цвiте лiто: яскравi, соковитi барви, помiж них золотавi смужки, наче променi сонця, i багато зеленi. А ось поєднання червоного та чорного кольорiв. Вiзерунки на них – то справжнi дива, створенi ниткою, покладенi хрестиком.
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Вiн об’єднав представникiв рiзних нацiональностей, котрi проживають в Златоустi
Особливо запам’ятався завершальний момент вiдкриття свята: всiх учасникiв запросили на сцену, а потiм, взявшись за руки, вони збiгли струмочком до залу, включаючи в своi ряди глядачiв. Й на сцену вже повернувся не струмок, а цiлий потiк, який знову пронiсся через весь зал, а зверху з балкону на нього сипались квiти…
Кожен нацiональний центр мав 2 тижнi, щоби в рiзних мiсцях провести своi зустрiчi, вiдкритi уроки, концерти, свята. А на вiдкриттi в Палацi Перемоги в 2-х залах розмiстились виставки учасникiв фестивалю, котрi щедро пригощали глядачiв нацiональними стравами, а в українцiв, як i годиться, не обiйшлося без галушок, сала й навiть горiлки з перцем…
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Як ми відмітили Різдво та четвертий день народження міського українського клубу „Червона калина”
Чотири роки тому, в “Рiк України в Росii” на День святого Миколая народився в нашому мальовничому уральському гірничо-заводському мiстi Златоустi український клуб „Червона калина”. Його день народження українцi разом зi своїми друзями, сiм’ями, з дiтьми та онуками, вiдмiчали в привiтнiй та затишнiй залi „Союзу жiнок” (керiвник Непомняща Раiса Лазарiвна), де вони вже не перший рiк збираються щосуботи. Свято пройшло у формi украiнських вечорниць: лiпили вареники з сиром, картоплею та ягодами, знайомились з новими земляками, дiлились новинами, згадували старовину, читали вiршi та байки I, звичайно ж, спiвали пісень - українські, росiйські, романси й навiть дуети з оперет: „Запорожець за Дунаeм”, „Сiльва”, „Наталка-Полтавка” у виконаннi Чорнобабенка Вiктора Михайловича та Резепiноi Тамари Петрiвни.
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Спомини про музично-поетичний концерт украiнського клубу «Червона калина» із Златоусту
В одному iз залiв краезнавчого музею сiм’я Данилевських з украiнського клубу «Червона калина» 24 травня на двi години заволодiла увагою присутнiх. Лиш дружнi оплески переривали час вiд часу притихлу аудиторiю.
Микола Федорович Данилевський – викладач технiчних дисциплiн в металургiйному коледжi, а Людмила Олексiiвна – викладае музику в педагогiчому коледжi. Вони запросили своiх друзiв та учнiв - й вийшов гарний музично-поетичний концерт! Але спочатку прозвучала iсторiя життя моравських братiв Кирила та Мефодiя, якi подарували слов’янам азбуку. Розповiв про них Микола Федорович, вiн настiльки захоплюеться iсторiєю та поезiєю, що видав три книжечки «Стихи о Златоусте», куди увiйшло 268 вiршiв 48 авторiв.
- Деталі
- Розділ: Рушники (Златоуст)
Кожен вихідний у приміщенні «Союзу жінок» міста Златоуста збираються земляки-українці відвести душу: поговорити рідною мовою, обмінятися новинами, газетами, касетами, візерунками для вишивок, книгами, поспівати українські народні пісні, підготуватися до чергової святкової зустрічі.
Щороку в нашому клубі проводиться традиційний «Вінок Кобзарю», День України, разом з міським краєзнавчим музеєм проводимо Дні слов'янської писемності і культури, свято Івана Купали, Святки. Також улаштовуємо різні творчі і музично-поетичні вечори, беремо участь у міських фестивалях національних культур. І на кожній зустрічі урочисто звучить «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченко, великого Кобзаря України – цей неофіційний гімн дружно підхоплює весь зал.