Ведуча свята Купала – Любов Скороходова. Сьомий рік наш клуб «Червона калина» святкує українське народне Купайло на Уралі

Вже сьомий рік наш клуб, оживляючи й шануючи свої коренi, традицiї, обряди, проводить основні українські свята: вечорниці, Різдво, Великдень, Купайло. Цього літа наш український  клуб «Червона калина» традиційно зібрався на свято Купала на узліссі  - біля дачі членів клубу Володимира Кремльова та його дружини Галини (в дівоцтві – Парубок) з їх внуком-першокласником Ілюшею. Ми планували провести це свято на березі нашої річки Ай, але всі дні стояла прохолодна та дощова погода. Як і торік, свято підготувала та вела Любов Скороходова, яка нагадала про українські стародавні обряди, а всі пригадували знайомі з дитинства купальські пісні, легенди, загадували одне одному загадки, ведуча роздавала призи.

Не обійшлося без жартів, анекдотів, бувальщин, розповідати які великий мастак наш Віктор Макієнко. Торік у свій солідний вже ювілей їздив з сім’єю у свою Згурівку на Київщині, де зібрав багатьох ровесників. Не раз за рік він нам тут з гумором розказував про ту зустріч, показував фото, а це зараз знову зібрався туди їхати. Для нової зустрічі приготував цілу поему-спогад про минуле літо і ми за столом її всю прослухали, з вибухами сміху оцінили і передавали привіти її дійовим особам… Ось невеличкий уривок з тої поеми:

Червона у саду калина,

А десь у лісі стогне сич.

За гарну дівчину Галину,

Володя, з тебе могорич!

Він їй маєток збудував,

Він зробить все, що хоч для неї,

Він також їй подарував

Вид на ставочок Кочубея.

Володя й Галя нам у вічі

Сказали, щоб прийшли до ставу.

Не треба нам казати двічі,

Ми вчасно збіглись на халяву…

Замітьте, що нам  ніде спати,

Ми згодні тут заночувати,

Хоч три доби ми будем ждати,

Доки не скажете: «Геть з хати!»

Як і минулого літа, на нашій купальській галявині ми знову прикрашали стрічками та вінками   Купайлицю – берізку, яка захищала учасників та гостей свята від усякої нечистої сили. А потім круг неї водили хоровод та співали «Ой на Івана», «В кінці греблі», «Ой, дівчино, шумить гай» та новіші - «Червону руту», «Черемшину»…  Знову палало купальське вогнище, через яке обов’язково всі стрибали тричі, щоб очиститися та оздоровитися.

Очищення відбулося не тільки вогнем, а й водою, причому аж трьома  різними способами: по-перше, ведуча та діти  постаралися облити з пляшок усіх присутніх, ото було сміху та вереску!  По-друге, саме небо окропило  нас дощиком.  Ну і нарешті, для  всіх  охочих господарі  затопили свою нову чудову баню та приготували чай із купальських трав.

І звичайно ж, як завжди, довго ще лунали на узліссі українські пісні, а до нашої громади на купальській  галявині, до вогнища, на голос цих пісень підходили сусіди, їх діти…

Хоч  на літо немало членів нашого клубу  роз їхались у  відпустки,  та все ж основна частина українців взяла участь у великому міському концерті «Здравствуйте, земляки!», що проходив у муніципальному Палаці культури «Булат». Там усі глядачі були в захваті від нашої нової солістки. Бо Тетяна Вага виконала три пісні: «Зелений гай», «Водограй» та «Одна калина». Весь зал їй влаштував овацію, а сам начальник управління культури міста Сафьян Сергій Борисович питався: «Де ви взяли таку солістку?! Ну справжня тобі Софія Ротару! Вона обов’язково виступить на ювілеї міста у вересні». Аби ж ще ми в нашому клубі мали хоч якусь апаратуру,  а то на наші свята в «Союзе Женщин», де ми збираємося щосуботи, Тетяна та Юрій везуть з дому свій музичний центр!

А у червні нас запросили на велике свято «Сабантуй», де виступало чимало різних національних колективів нашого міста Златоуста, а також гості з Челябінська та Казані. Свято проходило на величезній галявині біля спорт бази машзаводу, погода була пречудова, ми знову виступили гарно, достойно представивши українців Уралу.

У нас лише одна прикрість: це наші українські національні костюми, які у нас кожен виготовляв собі як умів. А так хотілось би мати справжні сценічні костюми! Щоб не соромно було представляти Україну тут, на Уралі, щоб могли поїхати в Москву, куди нас у лютому запрошував заступник директора Бібліотеки української літератури Віталій Григорович Крикуненко на презентацію нашого альманаху «Червона калина»...

Жодного разу за шість років ми ні до кого не зверталися за допомогою ні тут, в Златоусті, ні тим більше деінде. В 2007 р. подали два проекти на грант мера в галузі культури, і один з них дістав перемогу, на ті 30 тис минулого року  і видрукували 100 примірників альманаху «Червона калина» (на 170 стор. формату А-4) - як посібник для роботи українських громад. На нього прийшло чимало відгуків з Росії та України, його презентацію в Москві провів п. Віталій Крикуненко - зам. директора БУЛ (Бібліотеки української літератури), а директор Всесвітньої служби радіо України в Києві Олександр Дикий провів цикл передач про альманах і про наш клуб. Все було зроблено на домашньому комп’ютері, за власний кошт, але з величезним натхненням і з гарячим серцем.

Вже в середині травня ми розіслали  заявки-листи факсом та бандеролі поштою: в МЗС України до пана Василя Боєчка, в посольство до пані Ольги Дарибогової та в консульство панові Михайлу Колядину. Але отримали лише повідомлення про вручення, а більше за два місяці – ніякісінької відповіді, жодним словом не відгукнувся ніхто ні з Києва, ні з Москви, ні з Тюмені, - хоч би для годиться! А це ж високі та відповідальні установи,  які повинні давати відповідь на листи людей, що до них звертаються! Це вже схоже на елементарну неповагу,  а то й непрофесіоналізм  тих людей, що там працюють.

Відомо, що вже не перший рік існує в Україні програма підтримки діаспори в РФ. В її рамках зокрема,  МЗС виділено лише для діаспори в Росії кілька сотень національних костюмів, кілька десятків комп’ютерів і т.д.  Хто про це знає і хто ще у Росіі отримав якусь підтримку, окрім «Калини» з Петрозаводська та «Вербиченьки» з Татарстану (як це видно з матеріалів на сайті «Кобза-Українці Росії»)? 

Дуже прикро все це, бо вже сьомий рік живе й активно діє наш клуб «Червона калина» – єдиний на весь Урал. І останнім часом іноді опускаються руки, але бачиш, що людям це вкрай потрібно, нашим дітям, онукам тут це дуже треба. Люди хочуть так само щосуботи збиратися, приводити дітей, внуків, мріють-говорять про нові плани,  - і тому вже не можна покинути цю справу, хоч там десь комусь ми й не потрібні.

Тільки вже ми сказали собі: не будемо нічого просити ні в яких чиновників, бо то марне. Але все одно ми тут будемо збиратися, будемо творити тут собі свою Україну! Бо вона завжди житиме в наших серцях. Ми – будемо! І повірте, що це не просто красиві слова. Той, хто живе далеко від рідної землі,  хто, можливо, вже ніколи її й не побачить, той зрозуміє нас, і наш біль, і нашу тугу.

Лідія КОБЗАР-ШАЛДУГА,

керівник українського клубу «Червона калина» м. Златоуст.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Купальські пісні круг берізки.

Очищення водою…

Очищення вогнем жінок.

Очищення вогнем дітей.

Український клуб «Червона калина» на святі Сабантуй.

Ансамбль «Червона калина» на концерті національних колективів «Здравствуйте, земляки!»

На концерті національних колективів «Здравствуйте, земляки!».

На світлинах: Ведуча свята Купала – Любов Скороходова. Купальські пісні круг берізки. Очищення водою… Очищення вогнем жінок. …та дітей. Український клуб «Червона калина» на святі Сабантуй. Ансамбль «Червона калина» на концерті національних колективів «Здравствуйте, земляки!» На концерті національних колективів «Здравствуйте, земляки!».

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка