Друк
Розділ: Східна Слобожанщина (Вороніж)

Кнут Воллебек в Воронежi.У Воронежі побувала місія Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин

У Воронежі 13 березня 2009 року побувала місія Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин. Вчительку української мови Надію Крівцову виручило добре знання англійської. В іншому випадку місія ОБСЄ на чолі з Кнутом Воллебеком, Верховним комісаром у справах національних меншин, - яка побувала в школі №91 міста Воронежа, де як додаткова викладається українська мова, - напевно, так би і не взнали дійсного стану справ з національним вихованням. Лише так вона змогла донести гостям, що українська тут вивчається лише завдяки ініціативі і допомозі – моральної і матеріальної – батьків і української діаспори, що місцева влада надає «підтримку» у вигляді оплати вчителеві щомiсяця в сумі 200 російських рублів (0,6 долара США) за щотижневі уроки. Звичайно, школярі організували концерт, у фойє зробили прекрасну виставку, а директор школи і представники обласного департаменту освіти багато говорили про «міжнаціональну злагоду в Воронезькiй областi».

«Історичний досвід останніх десятиліть показує, що кровопролитні конфлікти частіше виникають не із-за розбіжностей між державами, а унаслідок міжетнічних протиріч», - так пояснив причину створення інституту Верховного комісара у справах національних меншин в рамках Організації по безпеці і співпраці в Європі (ОБСЄ) Кнут Воллебек, керівник місії. Наступного дня після інаугурації нового губернатора Воронезької області, він, як Верховний комісар, разом з делегацією радників побував з офіційним візитом у Воронежі. Метою місії стало вивчення національно-культурної ситуації і забезпечення освітніх прав етнічних українців в Росії.

Пост Верховного комісара у справах національних меншин заснований в 1992 році на саміті в Хельсінкі ради з БСЄ. Управління розташовується в Гаазі. Основний метод роботи — «тиха дипломатія», завдання — раннє запобігання конфліктам і термінові дії із запобігання переростанню міжетнічної напруженості в конфлікт.  Місія ОБСЄ вже вивчала «українське питання» в Росії. Один з попередників нинішнього комісара – Макс Ван дер Стул – дев'ять років тому також побував в країні, вивчаючи дотримання законодавства відносно російських українців. Проте вперше місія відвідала Вороніж.

Втім, спочатку планувалося, що делегація з 10 по 13 березня повинна побувати в Москві, Башкортостанi та Краснодарі. Але в останню мить Краснодар був замінений на Вороніж. Першим у Воронежі приймав гостей заступник голови уряду області Юрій Савінков, потім розмова продовжилася в малому залі обласної адміністрації, вже в розширеному складі, за участю представників державних структур, Воронезького держуніверситету і місцевих українських організацій.

«Ми не прагнемо шукати конфлікти або їх ініціювати, а тим більше давати оцінки чиїм-небудь діям. Наше завдання – вивчити ситуацію на місці і, якщо це необхідно, запропонувати свої рекомендації», - неодноразово повторював Кнут Воллебек під час зустрічі.  З боку ж російських учасників зустрічі були і такі, хто відверто виражав здивування темою візиту комісара. 

- Ніхто у нас не сприймає українську мову як нерідну – з цим народом у нас загальне коріння, вікове, - підкреслює Анатолій Лилов, керівник територіального управління Міністерства промисловості і торгівлі Росії по Центрально-Чорноземному регiону, професор ВДУ.

- У нас велика близькість двох народів, спільність культур, - вважає Олексій Сухочев, заступник керівника департаменту освіти, спорту і молодіжної політики Воронезької області. 

- За совiтських часів не було такої сильної тяги до вивчення іноземних мов, як зараз,  - поділився своїми спостереженнями Олександр Слінько, завідуючий катедрою факультету міжнародних відносин ВДУ. - Німецька, англійська, французьська, чималий інтерес викликає китайська, арабська, іспанська мови. Але щоб хтось проявив бажання вивчати українську – такого я не помітив.

Втім, представники українських організацій цю думку не розділяли. Один з них, в запалі розмови, привів цитату з фільму режисера Алли Сурикової «Шукайте жінку»: «Мадам, якщо в паризькому метро до вас не притискаються, це зовсім не означає, що метро не існує».

 -  В південній частині Воронезької області багато жителів на побутовому рівні користуються українською мовою, яка трохи відрізняється від літературної української мови, - говорить Микола Бірюк, керівник ВРГО «Українське товариство «Перевесло». – Це дивний феномен, оскільки українська мова тут не викладається в школах і населення в цьому сенсі є неписьменним. Люди не уміють читати по-українськи, а уміють лише говорити по-українськи. До того ж, у Воронезькiй області процвітає «хохляцтво». «Хохол» - зверхня назва українця, подібно як «жид» - зверхня назва єврея. У нас люди навіть не помічають принизливого сенсу слова «хохол».

А Ігор Сахно, голова місцевої національно-культурної автономії українців міста Воронежа,  запропонував, щоб про національну освіту  російських українців піклувався… уряд України. У Росії є закон «Про національно-культурні автономії», який, на жаль, існує лише на папері, та і важливість дотримання конституційних норм тим же чиновникам доводиться мало не втовкмачувати.

Кнут Воллебек пригадав випадок з власної практики роботи представником Норвегії в Генеральній асамблеї ООН. У США проживають понад шість мільйонів норвежців, які, як здавалося, назавжди втратили свої мову і культуру. Але на рубежі століть у норвезької молоді США прокинувся інтерес до історії і традицій предків, з'явилися культурні центри. І Верховний комісар не знаходить пояснень цьому «сплеску національної самосвідомості».

Втім, південні райони Воронезької області пройшли подібний «сплеск» в 20-30-і роки минулого століття. Тоді «українізація» провалилася із-за зайвого адміністрування – в школах насаджувався перехід на україномовну освіту, по-українському велося діловодство, причому навіть там, де українське населення було нечисленне або його не було зовсім. Сьогодні питання про це не стоїть – українська мова може пропонуватися до вивчення, але лише як додаткова. Але і тут не все просто. Навчання дітей, що бажають знати українську мову, в 91-ій воронезькій школі, яку після зустрічі в обладміністрації  відвідав Верховний комісар, було організовано завдяки ентузіазму вчительки Надії Крівцової і активній підтримці всієї воронезької української діаспори, батьків учнів. Дискутувати з чиновниками складно. Лише з вуст радника комісара багато учасників зустрічі в обладміністрації взнали, що Росія підписала Європейську хартію регіональних мов і мов меншин, згідно з розпорядженням Президента Путіна від 22 лютого 2001 року. Учасникам місії прямо на зустрічі довелося переконувати одного з представників громадськості, що громадяни Росії - українці, а також вірмени, узбеки, татари і так далі – є такими ж платниками податків, як і громадяни російської національності, і володіють конституційним правом на навчання рідній мові. І підтримувати такі ініціативи в Росiї зобов'язана Російська держава, а не Україна, Вірменія, Узбекистан.

Інша справа, що україномовнi жителі Воронезької області самі не завжди ідентифікують себе з українцями. Представники філологічного факультету ВДУ Геннадій Ковальов і Марія Авдєєва розповіли про те, що навіть в російських наукових кругах не завжди є єдність – маємо справу з «українською мовою» або з «південним діалектом російської мови»? Втім, воронезькі дослідники вважають мову українською і вже незабаром вийде з друку перший том «Словника українських говорiв Воронезької області». Геннадій Ковальов закликав вести «цілеспрямовану і послідовну роботу по збереженню культурної спадщини і самобутності другої за чисельністю національної групи населення Воронезької області. І держава повинна подавати в цьому підтримку, не перекладаючи відповідальність на ентузіастів з громадських організацій. Українська мова не повинна відчувати себе ізгоєм на Воронезькій землі».

Олександр Слінько, професор ВДУ, запропонував, використовуючи систему університетської співпраці, створити вільну трибуну для спілкування. Адже не секрет, що знаходити взаємопорозуміння між народами дуже часто заважає політика. В Росії сьогодні тиражується однобічна думка про Україну, а опонентів не хочуть слухати, та і не дають їм слова. Політики таким чином, самі того не усвідомлюючи, ущемлюють національну самосвідомість вихідців з України…

У завершенні зустрічі представники уряду Воронезької області заявили, що і надалі надаватимуть підтримку побажанням по організації навчання українській мові на території Воронезької області. В той же час російські учасники зустрічі висловили єдину думку, що нав'язування тут бути не повинно.

Перебуванням у Воронежі місія Верховного комісара ОБСЄ по національних меншинах завершила роботу в Росії і готуватиметься до поїздки в Україну, де в квітні вивчить стан освіти на російській мові.

За підсумками візиту Кнута Воллебека у воронезьких засобах масової інформації вийшло ряд повідомлень, які, на жаль, практично всі обмежилися протокольною частиною, без спроб з'ясування причин приїзду Верховного комісара. Більш того, 18 березня на обласному телеканалі «Губернія» вийшов репортаж про перебування Верховного комісара в школі №91, де зовсім не дається конкретної інформації про те, з якою метою він тут знаходився. На екрані з'являлися сумний хлопчик, що співав «Червону руту» прямо за шкільною партою, російські і вірменські підлітки в коридорі, школяр-таджик, які говорили про дружбу між дітьми різних національностей, про те, що у них ніколи не було розбіжностей на національному грунті, про любов до Батьківщини – Росії. Коли я передзвонив авторові телесюжету, він пояснив що звернувся за допомогою до директора школи Лідії Потапової, яка, не дивлячись на оголошену мету місії ОБСЄ, заявила, що «ми не допустимо націоналізму, якоїсь національній винятковості в наших стінах»?!

Дмитро ДЕНИСЕНКО,

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Комісар ОБСЄ Кнут Воллебек.

Зустріч  з учнями  українського класу школи №91

Спiльне фото на згадку.

На світлинах: Кнут Воллебек в Воронежi. Комісар ОБСЄ Кнут Воллебек. Зустріч  з учнями  українського класу школи №91. Спiльне фото на згадку. Фото автора.

Додаток:

Воронезька регіональна громадська організація

«Українське товариство «Перевесло»

Свидетельство о государственной регистрации № 2524

Россия, 394026, город Воронеж, Московский проспект, 26, офис 301.

Верховному комиссару ОБСЕ по делам национальных меньшинств Кнуту Воллебеку 

Информационная справка

Украинцы компактно проживают в южной части Воронежской области – 11 районов из 32 в области. Это в основном потомки украинских переселенцев с 1651 года.

В городе Воронеже украинцы проживают рассеянно. Это как выходцы из южных районов, так и выпускники украинских университетов и других высших учебных заведений.

Национальное самосознание украинцев низкое. Этому способствовала долговременная государственная политика ещё со времён царской России.

Официальная перепись украинского населения даёт заниженные результаты. Многие себя записали «русскими», хотя и отец, и мать – «украинцы». Официальная доля украинцев – около 4 процентов. Между тем, многие из записанных «русскими» считают украинский этнос своим. По нашим данным таких людей – не менее 30 процентов населения Воронежской области (около 800 тысяч человек).

В южной части Воронежской области многие жители на бытовом уровне пользуются украинским языком, который немного отличается от литературно используемого украинского языка. Это, по нашему мнению, удивительный феномен, так как украинский язык здесь не преподаётся в школах,  нет литературы на украинском языке. Поэтому здесь люди не умеют читать по-украински, а умеют только говорить по-украински.

В Воронежской области процветает «хохляцтво». «Хохол» - пренебрежительное название украинца, подобно как «кацап» - пренебрежительное название русского, или «жид» - пренебрежительное название еврея.  У нас люди даже не замечают пренебрежительного смысла слова «хохол».

В Воронежском государственном университете на кафедре славянской филологии украинский язык преподаётся около 60-ти лет. Ежегодно в группах – около 10 студентов.

В школе №91 города Воронежа украинский язык преподаётся на факультативных началах для всех желающих в средней возрастной группе школьников.

В городе Богучар Воронежской области в школе-интернате им. Шолохова преподаётся украинский язык для всех желающих.

В южных районах Воронежской области сохраняются украинская культура, украинские обычаи, хотя этому не придаётся особого значения со стороны государственной власти. Всё это существует «для себя».

Воронежская региональная общественная организация «Украинское товарищество «Перевесло» работает на общественных началах, не имеет офиса и финансирования. В октябре 2009 года общественная организация отметит 20 лет своего существования.

В 2000 году в городе Россошь Воронежской области был проведён конкурс на лучший проект памятника Тараса Шевченко, в торжественной обстановке при большом стечении людей был возложен памятник на месте будущего памятника. Это всё забыто, на памятник денег нет.

В Воронеже зарегистрировано около 10 национальных диаспор. Они (и «Перевесло» в том числе), входят в Комитет по делам национальностей Общественной палаты Воронежской области. Перед украинской диаспорой возникла особая проблема, которой не знают другие диаспоры. Украинская культура близка к российской и существует опасность раствориться в ней. Если этому не препятствовать, то через некоторое время украинская культура в Воронежской области может исчезнуть. А если препятствовать, то такая деятельность по понятиям значительной части населения Воронежской области оценивается как «деструктивная»,  «нежелательная» для приграничного региона.

Предложения:

В южных районах Воронежской области реализовалась ситуация, которую можно назвать «сплошной безграмотностью» населения, относящего себя к украинцам или пользующегося в быту украинским языком. Поэтому государственные органы власти и местное самоуправление должны способствовать введению преподавания украинского языка в виде дополнительного в школах населённых пунктов, где  компактно проживает украиноговорящее население.

Государственным органам власти и местному самоуправлению необходимо теснее работать с украинскими общественными организациями (в том числе «Перевесло»), оказывать поддержку инициативам. В настоящее время «Перевесло» пытается проводить мероприятия и работу в сфере образования государственного значения энтузиазмом членов общественной организации, что в конечном итоге имеют низкую эффективность.

В областной библиотеке им. Никитина, а также в библиотеках южных районов желательно ввести отделы украинских книг (в настоящее время такой отдел создан в районной библиотеке городского поселения Кантемировка).

Государственным органам власти и местному самоуправлению стимулировать и проводить на областном уровне при поддержке общественных организаций конкурсы украинских песен, танцев, выставки декоративно-прикладного творчества (ежегодно фестиваль украинской культуры проводится в Россоши по инициативе общественных организаций, предпринимателей и энтузиастов).

Довести до конца хорошее начинание – поставить памятник Тарасу Шевченко в Россоши.

В Областном управлении культуры предусмотреть должность «консультанта по украинской культуре» или «консультанта по культуре южных районов». Культура южных (украиноговорящих) районов радикально отличается от культуры остальных районов. Необходимо способствовать и стимулировать развитие самобытной культуры.

Профессор ВГУ Бирюк Н.Д.,

председатель Правления Воронежской региональной общественной организации «Украинское товарищество «Перевесло».