Друк
Розділ: Світовий Конгрес Українців
СКУ
СКУ

Здобутки і тривоги української діаспори

Виступ Дмитра Павличка на ІІІ Міжнародному Конгресі „Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє”

100 днів при владі президента Януковича показали, що Україна як незалежна держава поступово перестає існувати. Правлячий режим поводиться як покірний сателіт Москви. Чорноморському флоту Росії віддана частина території України. Під маскою начебто з економічного боку корисного для України об’єднання найважливіших її енергетичних та промислових галузей з подібними російськими галузями, планується створити Єдиний Економічний Простір. Україна втратить економічну незалежність, а політичну, вважайте, вже втратила. Команда президента Януковича втішає нас угодою з Росією про встановлення межових стовпчиків на українсько-російському кордоні, а тим часом оживляє радянські методи і способи знищення української мови та історії в межах України. Національно-визвольні рухи і війни, їхні керівники І. Виговський, І. Мазепа, С. Петлюра, М. Грушевський, Р. Шухевич, С. Бандера піддані замовчуванню та названі зрадниками.

Маємо сьогодні яскраво виражену антиукраїнську владу і пересварену опозицію, нездатну об’єднатися. Право очолити опозицію безперечно має Юлія Тимошенко, близька до перемоги на президентських виборах.  Передвиборча програма Юлії Тимошенко була сповнена патріотичним духом, недаремно за неї проголосувало 12 мільйонів українців. Юлія Володимирівна відстоювала єдину державну українську мову, економічну та енергетичну відмежованість України від Росії, націленість України до вступу в Євросоюз та НАТО. „Патріотичні” партії і вожді, які президентські вибори програли з ганебними результатами, продовжують боротьбу між собою, сприяють владі й фактично об’єднуються з нею, намагаючись найяскравішу постать з опозиційного кола принизити й усунути зі своєї дороги до влади. Не за Україну, а за владу борються опозиціонери, нікчемні політики, що за свою зрадницьку службу прагнуть ще два роки одержувати депутатську зарплату.

Говорити про діаспору як про чинник утвердження нашої державності у міжнародній спільноті сьогодні, коли Україна переживає катастрофу на своєму історичному шляху, необхідно, хоч тепер найголовнішою силою збереження  та й утвердження нашої державності повинен бути і я вірю буде український народ. Саме народ, бо український парламент – театр, де головні ролі грають члени партії регіонів і «тушки», що перейшли до неї, а представники опозиції –  статисти, на чиї голоси ніхто не звертає уваги. Статисти, яким платять за те, що сидять у залі, гризуться між собою і демонструють безпорадність та нездатність об’єднатися навколо єдиного опозиційного уряду.

Безперечно, першим завданням нашої діаспори сьогодні має бути звернення до нашої парламентської опозиції з гаслом – об’єднайтеся! Перше об’єднання опозиційних партій, хоч і неповне, все ж відбулося 10 травня, коли Народний Комітет Захисту України вийшов з ідеєю єдності до провідників патріотичних партій. Слово світового українства, звернене до наших парламентських опозиціонерів, особливо до тих, що брали участь у виборах як кандидати в президенти, було б доречним саме тепер. Якщо вони знехтують голосом діаспори, голосом двадцятимільйонного українського народу, розкиданого, але не загубленого на планеті, хай не сподіваються, що на наступних виборах матимуть підтримку материкової України.

Ми, хто сьогодні уповає насамперед на український народ у своїй боротьбі за збереження наших національних прав, демократичних цінностей і свобод, не можемо забути, яку надзвичайну чутливість до подій в Україні являла західна діаспора упродовж другої половини ХХ ст., яку визначну роль у відновленні Української держави зіграв Світовий Конгрес Вільних Українців.

В нових часах ми також відчували значну допомогу нашої діаспори, особливо тієї, що була організована в США та в Канаді новими поколіннями українців.

1993 року, коли Україна, звільнена з-під московської кормиги, почувалася невпевнено, простягала руку за допомогою до США, американські політики тієї руки не побачили. В той час московські лідери так само, як тепер, виставляли Росію як відповідальну „за побудову нової системи позитивних взаємовідносин між державами, які раніше входили в Радянський Союз”. Що то за нова система, яка діє і сьогодні? Тоді представник Єльцина Станкевич говорив у Варшаві: „Не здумайте будувати з Україною нормальних міжнародних взаємовідносин, Україна, як, зрештою, Білорусія і Прибалтійські країни, – це зона впливу Росії”.

Я добре пам’ятаю, що 8 квітня 1993 року до Президента Клінтона звернулися з листом президент Українського конгресового комітету Америки Аскольд Лозинський та президент Українсько-Американської координаційної ради Уляна Дячук із аргументованою засторогою щодо проросійської політики Вашингтона, а також з вимогою надати Україні справжні гарантії безпеки. Знаю, той лист справив певне враження на Клінтона, політика якого щодо України змінилася, візит президента США до Києва відбувся в атмосфері порозуміння між нашими державами.

А що сталося 2009 року в українсько-американських відносинах? Певна річ, лист президента Медвєдєва до президента Ющенка, в якому зневажено український народ і нашу державу, міг з’явитися тільки після того, як Москва, прийнявши президента Обаму, впевнилася в тому, що Україна займає десятирядне місце у зовнішній політиці США. Реакція США на Харківські угоди між Україною і Росією щодо базування Чорноморського флоту на території України показала, що президент Обама нічим не відрізняється від президента Буша-старшого, який напередодні проголошення самостійної України закликав український народ залишатися добровільно в „благословенній” московській тюрмі.

Тепер Америка і Європейський Союз почули знову застереження Москви: „Не здумайте будувати з Україною нормальних міждержавних відносин! Це – зона впливу Росії!” Росія довго й ґрунтовно готувала державний переворот в Україні, що стався з приходом до влади президента Януковича.

Але за 18 років незалежності України наша діаспора у співробітництві з українськими державними чинниками визначила вже пріоритетні напрямки своєї діяльності. Згадаємо їх. Збереження і розвиток української мови в Україні і в діаспорі. Забезпечення недоторканності кордонів України та вступу України до Європейського Союзу і НАТО. Вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. та його визнання у світі актом геноциду. А тепер говоримо правду: чинна сьогодні влада в Україні спрямовує свою діяльність проти цих наших найголовніших завдань. Міністерство освіти вважає, що іноземці, які хочуть вчитись в Україні, не мусять знати української мови, національні меншості, які живуть в Україні, також не повинні знати української мови. Стаття 10 нашої Конституції зневажається на практиці, із ЗМІ, з громадської і культурної сфери сучасної України українська мова усувається владою. Найближчим часом може бути схвалений закон про те, що кожна обласна виконавча рада матиме право вирішувати питання про державний статус російської мови на її території. Сьогодні ми прослухали лист-привітання президента Януковича нашому конгресові. Президент обіцяє, що українська мова буде державною мовою в Україні. Ні, не цього, Вікторе Федоровичу, ми од вас чекали. Українська мова є державною мовою. Ми хотіли почути саме від вас, що вона є й буде єдиною в Україні державною мовою… А щодо недоторканності кордонів та вступу України до Європейського Союзу і НАТО, то ці питання вже вирішено. Частина території віддана під базу російського флоту, до Євросоюзу – хіба в обіймах з Росією, а до НАТО – ніколи! А на тій площині, де діаспора зробила більше, як українська держава, тобто домоглася, що 15 парламентів світу визнало Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом, ми зазнали найстрашнішого удару. Президент України заперечив акт геноциду, порушив не лише закон Верховної Ради щодо Голодомору, а й найвищий моральний обов’язок  українця, зрадивши пам'ять про жертви мільйонів забитих українських селян, що їх замордували за спеціальними вказівками Сталіна. Заява президента Януковича щодо Голодомору – найганебніша брехня, висловлена будь-коли в історії України, кримінальний злочин, від якого неможливо відмитися.

Визнання парламентом Квебека Голодомору 1932-1933 рр. як геноциду проти українського народу, що сталося зовсім недавно, викликає нашу глибоку вдячність лідерам провінції Квебек та українській громаді Канади. Це є також свідченням того, що діаспора наша жива, нездоланна і належним чином діє!

Свідченням мудрості й дієвості нашої діаспори ми вважаємо вимоги до президента Януковича, письмово сформульовані президентом Світового Конгресу Українців Євгеном Чолієм. Ми, тобто члени Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради, підтримуємо президента СКУ Є. Чолія насамперед в тому, що він особисто 21 червня цього року вручив президенту Януковичу аналітичний документ, в якому розглянуто діяльність чинної влади в Україні за перших 100 днів, діяльність антиукраїнську, антиконституційну, антидержавну. Цей документ УВКР сприймає як програму нашої діяльності на майбутнє. Це будуть тяжкі часи. Ми не будемо уникати діалогу з владою, але він можливий лише за умови, що влада здатна зрозуміти, яких важких помилок вона допустилася.

Ми закликаємо діаспору і патріотичні сили в Україні – не здатися! Триматися своїх обов’язків, діяти скоординовано й надалі на тих ділянках, де ми розвивалися як державники, для яких національна свобода і державність – найвище божество.

Мені не обминути найважливішого питання, на яке сьогодні нелегко дати однозначну відповідь. Що нам робити, щоб протистояння з владою не доводити до вуличних конфліктів, до ще більшого роз’єднання України? Є в нас публіцисти, що пропонують не спалювати мости для порозуміння із владою, мовляв, „на троні немає зрадників”, отже, не можна відмовлятися від обґрунтованого впливу на президента, допомагати йому набувати позитивного досвіду державника. Вони розглядають поступки Росії, які робить Янукович, тимчасовими, дипломатичними кроками, які обов’язково приведуть його до стіни, де він зупиниться і скаже: „Ні!”

Наші „тушки” й благородні колаборанти не можуть збагнути, що президент Янукович не має глибинного національного мислення й болю. Нема в нього й почуття національної гідності. Він мовчить, коли посол Росії заявляє про те, що український і російський народи – це „не просто братерські народи, а єдиний народ”,  мовчить, бо він думає так само. Він почувається президентом частини „єдіной і нєдєлімой” і нема такої стіни, біля якої він скаже Москві: „Ні!” Його філософія – це совкова, квазімарксистська філософія, за якої в людини на першому місці не дух, а рабська підпорядкованість сильнішому, багатшому і жорстокішому. Ця людина боїться стати державником, бо треба тоді взяти на себе тягар української незалежності, відповідальність за державу, яку необхідно ще будувати й будувати. Всі обіцянки Януковича обертаються не навколо поняття „національна держава”, а навколо поняття „добробуту”, але добробуту нема і не буде там, де нема свободи. І найстрашніше те, що президент Янукович не бачить, що дружня йому Росія поводиться як ворог української державності, інакше не можна пояснити будівництво російських газопроводів до Європи в обхід України. Президент Янукович вірить, що приборкана новими тиранами демократична душа російського народу ніколи не прокинеться. А ми віримо, що наступила епоха, коли імперська ідея, хто б нею не захоплювався, не має жодних перспектив. Крім того, президент Янукович перебуває в такому оточенні, що він навряд чи зможе виборсатися з нього навіть у випадку, коли  українське й державницьке мислення засвітить у його думках.

Нарешті, я хочу звернутися до Івана Франка. Шановний Іване Яковичу, 1884 року Ви написали національний гімн України „Не пора!”. Дозвольте мені одне єдине слово у тому геніальному вірші замінити іншим словом, сьогодні дуже актуальним. Ви написали: „Не пора, не пора, не пора москалеві й ляхові служить!”. На той час це було добре, а на наш час буде добре так: „Не пора, не пора, не пора москалеві й хахлові служить!”.

Львів, 23 червня 2010 р.

Дмитро Павличко

http://www.uvkr.com.ua/ua/analytics/ne_zdatysia.html

Виступ Евгена Чолія на ІІІ Міжнародному Конгресі „Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє”.

Преосвященні владики! Всечесніші отці! Достойна президіє! Шановні учасники та гості III Міжнародного конґресу!

Попри територіальну віддаленість від рідного краю та сильні асиміляційні процеси, українська діаспора зберігає свою національну ідентичність та радіє успіхам і уболіває кривдами і невдачами українського народу в Україні.

До 1991 р. українська діаспора діяла, щоб Україна знову стала вільною і незалежною, а опісля – активно долучилася до утвердження української державності.

Найвищою світовою координаційною надбудовою української діаспори є Світовий Конґрес Українців, чи СКУ, який визнаний неурядовою організацією в ООН. СКУ вже 43 роки репрезентує інтереси всієї української діаспори, що нараховує понад 20 мільйонів українців. Це становить більше третини всіх українців світу, коли брати до уваги, що в Україні проживає 37 мільйонів українців. СКУ зберігає українську національну ідентичність, охороняє права українців, мобілізує громадську думку для посилення прихильного ставлення до України та координує діяльність своїх складових організацій, які на сьогодні діють у 32-ох країнах світу.

Широка мережа зв’язків дає СКУ можливість координувати такі акції світового рівня, як „Незгасима свічка”, яка в 2008 р. пройшла у 33-ох країнах світу, у тому числі й в Україні, де відвідала всі 25 областей. Пригадую, що завдяки цій акції та заходам просвітницького характеру на сьогодні Голодомор визнали геноцидом українського народу 14 держав світу, а саме: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Сполучені Штати Америки та Угорщина.

Минулого року СКУ виокремив 5 найважливіших для української діаспори та України питань, які після обговорення з попередніми Президентом, Прем’єр-міністром та міністром закордонних справ України лягли в основу підписаного 30 липня 2009 р. з Міністерством закордонних справ України Меморандуму про співпрацю в п’яти напрямках, що передбачають:

–          моніторинг та забезпечення захисту інтересів закордонних українців згідно з міжнародними конвенціями та національним законодавством країн їхнього проживання;

–          підвищення позитивного міжнародного іміджу України різними шляхами, включно з пропагуванням культурно-історичної спадщини України;

–          збереження та популяризація української мови в Україні та в діаспорі;

–          продовження просвітницької роботи серед світової громадськості щодо визнання Голодомору геноцидом українського народу та проведення спільних акцій, спрямованих на підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції.

Пізніше, 27 серпня 2009 р., СКУ підписав Меморандум про співпрацю з Міністерством культури і туризму України в галузі культури та мистецтва, головно для популяризації культурно-мистецьких надбань українського народу в Україні та в світі.

Відтак, 27 жовтня 2009 р. та 21 січня 2010 р., СКУ підписав два меморандуми про співпрацю у питаннях спорту з Міністерством сім’ї, молоді та спорту України та з Національним Олімпійським Комітетом України. У них ідеться про участь спортивних команд України в Олімпійських іграх, проведення всеукраїнських фізкультурно-оздоровчих і спортивних змагань та підготовку і проведення українських спортивних таборів.

Хоча ці меморандуми були підписані не так давно, однак вони вже частково були втілені в життя, про що свідчать наступні приклади:

Перше. У серпні 2009 р. СКУ закликав уряд України зняти пам’ятники Леніну з Державного реєстру нерухомих пам’яток національного значення, що було зроблено відповідною постановою Уряду від 26-го серпня 2009 р.

Друге. У серпні минулого року СКУ звернувся до Прем’єр-міністра України у зв’язку з загрозою закриття єдиного україномовного телевізійного каналу „Теленовини” в Польщі. Завдяки великим старанням Об’єднання Українців Польщі та порушенню цієї справи Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко з Прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском, цей канал і далі продовжує діяти.

Третє. Згідно з нашим обговоренням, Міністерство культури і туризму України провело конкурс на кращий проект монумента жертвам Голодомору у Вашингтоні та наприкінці 2009 року подало кращі проекти на розгляд відповідних федеральних комісій США.

Четверте. Під час XXI Олімпійських ігор у Канаді, в місті Ванкувері, було створено Український дім для офіційних заходів та зустрічей з українськими спортсменами, працю якого забезпечила наша складова організація – Конґрес Українців Канади.

Крім того, 14 жовтня 2009 р. СКУ вперше взяв участь у парламентських слуханнях на тему закордонного українства, де закликав Верховну Раду сприяти виконанню наших меморандумів співпраці, затвердити відповідний бюджет для „Програми співпраці із закордонними українцями” на наступні роки та подав ряд пропозицій відносно української діаспори, а зокрема:

Створити постійно діючу комісію Верховної Ради за участю СКУ, яка б здійснювала моніторинг ефективності діючого законодавства відносно закордонного українства та на цій підставі давала рекомендації щодо впровадження змін до вже існуючих законів та прийняття нових.

Відтак, 19 січня 2010 р., Верховна Рада схвалила загальну Постанову про Рекомендації цих парламентських слухань, до яких увійшли окремі пропозиції СКУ.

Кілька днів тому, 21 червня 2010 р., я очолив делегацію СКУ на зустрічі з Президентом Віктором Януковичем, під час якої було обговорено основні принципи та засади попередньої співпраці, а також важливі сучасні питання, що стосуються України та української діаспори. СКУ тепер чекає офіційної відповіді щодо порушених питань, включно й до наших меморандумів співпраці.

Наші 4 меморандуми співпраці, а також участь у парламентських слуханнях стали свідченням конкретного співробітництва та, як мінімум, будуть добрим прецедентом для владних структур України, які дійсно бажатимуть співпрацювати з українською діаспорою.

У складі СКУ діють 13 рад і комісій, які представляють інтереси українства на світовому рівні, а саме: займаються захистом людських і громадянських прав, визнанням Голодомору геноцидом української нації, допомогою українським громадянам за кордоном, боротьбою проти торгівлі людьми, представництвом СКУ в Організації Об’єднаних Націй та питаннями молоді і студентства, засобів масової інформації, культури, спорту, науки, шкільництва, суспільної опіки та кооперативного руху.

Одним з останніх прикладів діяльності наших комісій є допомога Об’єднанню Українців Польщі в підготовці апеляції до Європейського суду в Страсбурзі, яка пов’язана з порушенням Варшавським судом Конвенції Ради Європи „Про захист прав людини і основоположних свобод” у розгляді справи про визнання акції „Вісла” злочином проти автохтонних українців у Польщі.

Зацікавлений у розбудові демократії, СКУ з 1999 р. постійно долучається до забезпечення чесного і прозорого проведення виборів в Україні. У останньому турі президентських виборів СКУ явно закликав українців взяти участь у виборі Президента України та не голосувати проти всіх.

Цього року з рамен СКУ та наших складових організацій до місії міжнародних спостерігачів увійшло понад 200 представників на кожен тур з 10 країн світу.

Варто тут сказати, що, хоча обраний Президент не отримав підтримки навіть 50% громадян України, він змінює державну політику щодо таких питань, як зміцнення самостійності України, її європейських і євроатлантичних намірів, розвитку української мови, збереження національної пам’яті українського народу, а зокрема відносно Голодомору і національних героїв України Степана Бандери та Романа Шухевича.

СКУ реагував на це відповідними пресовими повідомленнями і заявами та підготував Меморандум про важливі питання, що стосуються України та української діаспори, який я передав Президенту Віктору Януковичу 21 червня 2010 р. під час нашої зустрічі.

У цьому Меморандумі СКУ заявив про необхідність вияснення офіційної позиції нинішньої влади щодо принципів і засад попереднього співробітництва з СКУ, у тому числі й щодо чотирьох підписаних меморандумів співпраці та наших рекомендацій Верховній Раді.

Окрім того, СКУ представив Президенту Віктору Януковичу свою позицію щодо наступних актуальних питань, які тривожать українську діаспору.

Перше: загроза втрати контролю над стратегічно важливими галузями промисловості України.

СКУ заявив, що вважає неприпустимим підписання угод про злиття газової, атомної та авіаційної галузей України і Росії, оскільки це призвело б до втрати контролю над найбільшими, стратегічно важливими галузями промисловості та в свою чергу стало б загрозою незалежності та національним інтересам України.

Про майбутні наслідки такого об’єднання можна здогадуватися вже з розбіжності розуміння Президентами України і Росії умов злиття двох газових компаній: у той час як Президент Віктор Янукович заявив, що воно можливе лише на „паритетній” основі, Президент Дмитро Медвєдєв відзначив, що воно буде здійснюватись на „прагматичній” основі. А в дійсності це означає, що російський „Газпром” повністю домінуватиме в таких відносинах.

Друге: угода про Чорноморський флот, яка продовжує термін перебування російських військових баз в Україні.

СКУ засудив цю угоду як таку, що порушує Конституцію України, в якій сказано, що:

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

СКУ також заявив, що слід ліквідувати угоду про Чорноморський флот, оскільки вона є неконституційною та суперечить національним інтересам України.

Третє: вступ України до Європейського Союзу та НАТО.

Беручи до уваги, що Президент Віктор Янукович ліквідував Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО та Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, а затим вніс пропозицію вилучити із Закону „Про основи національної безпеки України” слова про інтеграцію України в „євроатлантичний безпековий простір” та про вступ до НАТО, СКУ наголосив на важливості набуття Україною членства в Європейському Союзі та в НАТО, що допоможе їй у подальшому розвитку як європейської країни та стане найкращою запорукою захисту незалежності.

Четверте: впровадження de facto другої державної мови в Україні.

СКУ звернув увагу на de facto впровадження другої державної мови в Україні, а також на те, що сьогодні готується ряд законів для піднесення статусу російської мови до рівня державної, зокрема шляхом її офіційного повернення в освіту, на радіо і телебачення та в судочинство. СКУ також акцентував на законопроекті про „Про регіональні мови і мови меншин”, згідно з яким до мов, які потребують захисту, зараховується і російська мова.

СКУ наголосив на тому, що в Європейській хартії регіональних мов або мов меншин зазначається, що:

„[...] охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх”.

З огляду на наслідки довголітньої русифікації України СКУ заявив, що російській мові не потрібно жодного законного захисту, а також що це пошкодило б розвитку української як єдиної державної мови в Україні.

П’яте: заяви про порушення людських прав і основних свобод в Україні.

СКУ висловив свою стурбованість у зв’язку з заявами про введення цензури на українських телеканалах 1+1 та СТБ, намагання знищити 5-й канал шляхом позбавлення його технічних можливостей для мовлення, стеження за журналістами телеканалу TВі, тиск з боку СБУ на ректора Українського Католицького Університету та про загрозу обмеження свободи мирних зібрань в Україні.

СКУ заявив про необхідність запобігти порушенням прав людини і основних свобод та поверненню України до авторитарної системи управління.

Шосте: Голодомор – геноцид українського народу.

СКУ наголосив на тому, що нова влада в Україні з перших днів розпочала цілеспрямоване переписування історії України в світлі московської інтерпретації, а зокрема заперечуючи Голодомор як геноцид українського народу, та у зв’язку з цим заявив:

–           що з огляду на свою недавню заяву на засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи, Президент Віктор Янукович тепер повинен публічно заявити, що Голодомор є геноцидом українського народу;

–           що Верховна Рада повинна відкинути всі спроби заперечити Голодомор як геноцид українського народу;

–           що слід повернути на офіційний сайт Президента України розділ про Голодомор і цим самим сприяти поширенню інформації про нього серед громадян України та світової громадськості та

–           що Уряд України повинен ще в цьому році виділити відповідні кошти для встановлення пам’ятника жертвам Голодомору на виділеній американським урядом землі у Вашингтоні, щоб не втратити наданої можливості, термін на що закінчується в 2013 р.

Сьоме: встановлення пам’ятників Сталіну в Україні.

Зважаючи на те, що владні структури дозволяють ганебне встановлення в Україні пам’ятників Сталіну, найбільшому катові українського народу, СКУ пригадав, що комісар Ради Європи з прав людини Томас Гаммарберг вже в цій справі ствердив, що меморіали встановлюють на честь жертв, а не на честь диктаторів.

Тому СКУ заявив, що слід заборонити встановлення пам’ятників Сталіну в Україні, а також забезпечити демонтаж його пам’ятника в Запоріжжі.

Восьме: порушення людських та національних прав українців Росії.

СКУ привернув увагу до останніх подій у Росії, що пов’язані з намаганнями безпідставно ліквідувати Федеральну національно-культурну автономію українців Росії, та закликав владні структури України захищати права українських меншин діаспори, а зокрема в Росії, та оскаржувати порушення їхніх людських та національних прав.

Дев’яте: резолюція Європейського Парламенту щодо посмертного нагородження Степана Бандери званням „Герой України”.

СКУ заявив, що владні структури України повинні шанувати і захищати своїх справжніх героїв та не дозволяти чужинцям безпідставно заплямовувати їх репутацію, а також закликав вжити відповідних заходів для відкликання позбавленої всяких підстав резолюції Європейського Парламенту.

Беручи до уваги серйозність нинішньої ситуації, що може призвести до повернення Української держави до стану російської колонії, вважаю, що:

–          українська діаспора повинна пильно стежити за всіма подіями, які загрожують незалежності України, та відповідно на них реагувати, щоб запобігти цьому;

–          українська діаспора повинна зміцнювати свій зв’язок з українським народом, що проживає в Україні;

–          українська діаспора повинна боротися з антиукраїнськими діями шляхом донесення правдивих фактів до урядів своїх країн та міжнародних організацій, а передусім всіляко сприяти, щоб вони розглядали незалежну Україну як запоруку стабільності в Європі, а не дивились на Україну через призму Росії, яка сьогодні активно робить все, щоб повернути її до зони свого впливу та повної залежності;

–          українська діаспора повинна інформувати Захід, що Україна є європейською державою з величезним інтелектуальним, науково-технічним і освітнім потенціалом, яка з відновленням у 1991 р. незалежності ще бореться з залишками радянського минулого;

–          українська діаспора повинна поширювати правду про Україну, зокрема висвітлюючи її в засобах масової інформації, в Інтернеті, у школах та університетах, щоб не дозволити нікому переписувати історію України, як це було за радянських часів;

–          українська діаспора повинна боротись з асиміляційними процесами та зберігати свою національну ідентичність, культуру та традиції, а також утримувати здобутки українства в кожній країні його поселення та

–          українська діаспора повинна активно привертати увагу широкої громадськості до різних важливих для українського народу питань різними акціями, як наприклад:

–          проведення Міжнародної акції „Свічка моління”, щоб привернути увагу до Голодомору як геноциду українського народу;

–          проведення 10 грудня кожного року в рамках Міжнародного дня прав людини відповідних заходів, щоб привернути увагу до дотримання людських та національних прав українців в Україні та за її межами;

–          проведення 21 лютого кожного року, у рамках Міжнародного дня рідної мови, відповідних заходів, спрямованих на захист та піднесення рівня української мови в Україні та в діаспорі;

–          проведення 28 червня кожного року у рамках Дня Конституції України відповідних заходів, щоб привернути увагу до дотримання Основного Закону України її владними структурами та

–          проведення міжнародних і всеукраїнських форумів, конференцій та інших подібних заходів на актуальні для світового українства теми, а найголовніше – на тему незалежності України і недоторканності її кордонів.

Я також закликаю українські засоби масової інформації об’єктивно висвітлювати правдиву інформацію про актуальні теми та не піддаватися ніякому тиску, бо Ви, як четверта гілка влади, є запорукою демократичного розвитку в Україні.

Я щиро дякую ректору „Львівської політехніки” пану Юрію Бобалу та директору Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, пані Ірині Ключковській за організацію цього конгресу у співпраці з СКУ, а також сподіваюсь на розширення нашого співробітництва з „Львівською політехнікою” та з іншими зацікавленими в такій діяльності інституціями.

На кінець хочу ще спеціально звернутись до всіх, хто почав відчужуватися від важливих для України та українства тем через постійні негативні та пригноблюючі новини. Хочу Вам сказати, що таке збайдужіння – тільки на руку ворогам і противникам України. Тому я закликаю всіх українців вірити в майбутнє свого народу та активно відстоювати свої людські і національні права.

Я вірю, що Україна, яка за наших часів уже перейшла два важливі історичні етапи, а саме: відновлення своєї незалежності в 1991 р. та Помаранчеву революцію, яка дала впевненість і віру народу в свої сили, ще перейде і третій етап – синьо-жовте відродження, що зукраїнізує Україну. І сьогоднішні події прискорять цей третій етап.

Не забуваймо, що український народ подолав триста років російського панування, а серед них понад сімдесят років тяжкого російсько-комуністичного терору, який включав три голодомори (включно з Голодомором 1932-33 рр., в якому загинуло біля 10 мільйонів українців); який включав, так званий в нашій літературі період „розстріляного відродження”, коли були знищені найкращі діячі науки, культури і мистецтва; який включав час, коли обидві наші історичні Церкви, православна і греко-католицька, були заборонені і примушені, як за часів римського цісаря Нерона, іти в катакомби; який включав час, коли сибірські табори були заповнені найкращими синами і дочками українського народу, які чинили опір спершу нацистським, а відтак російсько-комуністичним окупантам; який включав страхіття Другої Світової Війни, коли загинуло близько 7.5 мільйонів українців; який включав безпощадне нищення всяких проявів українського національного духу по Другій Світовій Війні; а вже під час так званої „перестройки” – Чорнобильську трагедію, коли радянський режим віддав перевагу параду 1-го травня над людським життям та охороною молоді та дітей.

Якщо з Божим провидінням український народ подолав такі страшні випробування в 20-му столітті, ми повинні вірити, що український народ подолає і теперішні кризи в Україні, для чого він мусить об’єднається навколо національної ідеї – ідеї української державності.

Очевидно, що це не станеться в наступних днях. Однак, це станеться!

Тому не втрачаймо надії, а й далі вкладаймо свої зусилля, щоб розбудувати Україну для добра українського народу в Україні та для української спільноти в діаспорі, а також у 75-ту річницю від дня народження відомого українського поета Василя Симоненка пам’ятаймо його невмирущі слова:

Народ мій є, народ мій завжди буде,

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

і орди завойовників-заброд!

Львів, 23 червня 2010 р.

Евген Чолій.

http://www.uvkr.com.ua/ua/analytics/zdobutky_i_tryvogy_ukr_diaspory_2.html