СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ

16-го серпня 2000 року

Панові Максу ван дер Стулу
Комісія з національних меншин ОБСЄ
П.с 20062, 2500

Шановний пане!

Комітет з людських та громадянських прав був сформований Світовим конгресом українців - координаційним органом українських організацій за межами України з метою моніторингу прав людини та громадянських свобод за кордонами української держави. В зв'язку з Вашим запланованим візитом в Росію ми хотіли б познайомити вас із становищем української меншини в Російській Федерації.
Цей меморандум також є вираженням глибокого занепокоєння важким становищем української меншини в Росії, особливо з огляду на збереження та розвиток національної ідентичності, мови та культури. Відношення російських чиновників до української меншини може бути схарактеризоване в найкращому випадку як байдуже, а в найгіршому, як відверто вороже. Без сумніву, в діях російського уряду спостерігається дуже мало дій на підтримку української меншини. Причини цього полягають в історичних відносинах між українським та російським народами і є наслідком політики попередніх російських та радянських керівників.1
Відповідно до перепису 1989 року, в Росії мешкало 4,4 млн українців, що складало близько 3% населення країни. Українці були другою за кількістю меншиною після татар. Українці розселені на всій території Російської Федерації і переважно складають невелику частину від місцевого населення. Найбільший відсоток в населенні українці складають в Алтайському краї (25%)2. В деяких областях Росії (Брянська, Курська, Вороніжська, Ростовська області та Краснодарський край) українці є корінним населенням3. В більшості інших районів Російської Федерації українці є мігрантами, або їхніми нащадками, що оселилися на цих землях у XVIII-XX століттях, коли більшість території України була в складі Російської імперії або Радянського Союзу. А також депортованими до Сибіру та інших регіонів Азії за часів режиму Йосипа Сталіна4.
Були періоди, коли найвищі чиновники проводили відверту політику геноциду відносно українців та інших національних меншин. Наприклад, протягом першої половини 30-их років минулого століття українське населення Краснодарського краю Російської Федерації зменшилося в десять раз5, переважно внаслідок штучного голоду 1932-33 років, коли лише в цьому районі померло близько 3 млн українців. Ці страхіття супроводжувалися закриттям українських шкіл, педагогічних інститутів, періодичних виданнь, культурних і релігійних установ в Краснодарському краї, що відбувалися за наказом офіційних осіб, а також депортацією місцевих українців до концентраційних таборів (ГУЛАГ).
Як наслідок, протягом 1930 -1980 рр. в Російській Федерації не було жодної української школи, бібліотеки, театра, україномовної газети. Ця ситуація почала змінюватися лише за часів перебудови. Протягом останніх років правління Горбачова (1989-1991) уряд Російської Федерації зареєстрував близько 20 українських культурних організацій в різних регіонах. Сьогодні кількість таких організацій складає 40. Ці організації підтримують музичні та танцювальні колективи, недільні школи, малотиражні українські газети. В 1993 році різні регіональні українські організації з метою координації діяльності створили Організацію українців Росії. Головою організації було обрано Олександра Руденка-Десняка. Ця організація до цього часу займає пасивну позицію в справі захисту громадянських прав українців в Росії, і зробила лише декілька спроб звернутися до уряду Російської Федерації з вимогою захисту культурного розвитку української меншини в Росії. Російський уряд в свою чергу практично повністю ігнорує вимоги української меншини і не звернув уваги на прохання про допомогу.
Статус української меншини в Росії може бути охарактеризований наступним чином:
1. Викладання в середніх школах
Наскільки нам відомо, викладання української мови ведеться в 13 школах Російської Федерації6. Загальна кількість учнів складає менше ніж 1000 осіб. Крім того, громадами організовано 16 недільних шкіл в різних регіонах.
2. Вища школа
Курси української мови та літератури викладаються в 7 університетах (Уфа, Волгоград, Вороніж, Москва, Новосібірськ, Тюмень та Томськ). Їх відвідують від 200 до 300 студентів.
3. Україномовна преса та періодика
3. В 1999 році в Росії існувало 15 україномовних регіональних квазі-періодичних видань (раз на 1 - 6 місяців) з невисоким накладом (200-1000 примірників). Ці видання не отримували фінансової допомоги від російського уряду. Хоча теоретична можливість передплати україномовних видань в Росії існує, на практиці це виглядає нереальним, оскільки річна передплата з доставкою дорівнює середній місячній зарплаті. Видавництво українських книг в Росії практично не існує.
4. Інші ЗМІ
В Росії немає жодної україномовної телепрограми як на федеральному, так і на місцевому рівні. В деяких регіонах (Тюмень) існують тижневі півгодинні радіопрограми, які переважно транслюють народну музику. Єдиним доступним джерелом інформації про Україну, українську культуру та людей є інтернет. Однак послуги доступу до інтернет є відносно дорогими. Крім того, наявність персонального компютера є рідкістю серед громадян Росії, в тому числі й українського походження.
5. Бібліотеки
Існує лише одна бібліотека україномовної літератури із значною кількістю книг (понад 15 тисяч томів). Це Українська бібліотека в Москві (вул. Велозаводська, 11/1). Також працюють декілька українських відділень в деяких університетських бібліотеках. В наслідок цього українська книга практично недоступна більшості українців у Росії.
6. Українські церкви
Більшість українців в Росії (як і всюди) є православними християнами, хоча існують невеликі групи католиків східного обряду (так званих грекокатоликів, або уніатів). Значна частина належить до протестантських та інших церков. В Росії домінуючою церквою є Російська православна церква Московського патріархату. Ця церква з часів царату має напівдержавний статус в сучасній Росії7. РПЦ є бастіоном консервативного російського патріотизму, якщо не шовінізму, як це було в минулому. Не зважаючи не деякі репресії, що церква зазнала від радянського комуністичного режиму, вона завжди займала привілейоване становище порівняно з іншими християнськими течіями, навіть за часів проголошеного в державі атеїзму. Становище українських церков в Росії є віддзеркаленням і продовженням стану, що мав місце в минулому. Російська православна церква та її державні покровителі завжди були нетерпимими до будь-якої форми незалежності УПЦ та УГКЦ8. За єдиним виключенням, в Росії немає церков УПЦ та УГКЦ. Нещодавні спроби створення таких церков зустріли спротив і закінчилися невдало. Наприклад, в 1993 році в Ногінську (Московська область) УПЦ КП зареєструвала дві парафії (Богоявленську та Свято-Троїцьку). Московський патріархат розпочав юридичне переслідування з метою перебрати контроль за Богоявленською церквою та її семінарією, монастирем та вищою школою. У вересні 1997 року арбітражний суд після втручання Генеральної прокуратури РФ вирішив справу на користь РПЦ МП. Незабаром, вночі 29 вересня 1997 року близько 100 озброєних офіцерів та службовців міліції насильно вигнали парафіян із приміщення Богоявленської церкви. Під час цього архієпископ УПЦ КП Адріан (Старина) був кинутий на підлогу, побитий та в наручниках доставлений до місцевого відділення міліції. Настоятельниця монастиря мати Марія (Парфугіна) зазнала погроз зброєю. Сім священників УПЦ КП було побито. Російська влада продовжує кампанію проти Свято-Троїцької парафії УПЦ КП. В приміщенні парафії вже понад 3 роки виключені газ та електрика. На парафію, яку вважають іноземною церквою, накладено податок, що перевищує 1 млн долларів9. Триває кампанія з дискредитації в пресі архієпископа УПЦ КП Адріана (Старини).
На закінчення хотіли б підкреслити, що українська меншина в Росії не висуває багато вимог до уряду РФ, намагаючись лише забезбечити найнеобхідніше в справі збереження та розвитку мови та культури. Це зрозуміло, оскільки кілька десятилітть страху та шельмування "буржуазного націоналізму", страх бути названим "ворогом народу" залишили свій невиправний слід на українцях в Росії. Вони остерігаються вільно говорити та вимагати тих прав та підтримки уряду, які мають росіяни, що мешкають в Україні.10
Ми просимо, що б Високий комісар з прав нацменшин особисто зустрівся з лідерами українських організацій в Росії. Ми із задоволенням допоможемо організувати такі зустрічі. Ми віримо, що такий візит буде початком дій комісара від імені національних меншин в Росії. Ми також сподіваємося, що візит Високого комісара стимулює позитивні зміни в ставленні російського уряду до великої української меншини та інших нацменшин, з яких складається Російська Федерація. Ми бажаємо Вам плідного візиту та сподіваємося на подальшу співпрацю.

З повагою,

Юрій Даревич
Голова Комісії з людських та громадянських прав СКУ

Василь Коломацький
Голова Комітету зі справ української громади в Росії


1Порівняння є абсолютним. Приблизно 10 млн росіян мешкають в Україні (майже 20% населення). Діють 3 тисячі російськомовних шкіл, які відвідують майже 3 млн учнів та студентів. Приблизно півмільйона студентів отримують вищу освіту в Україні російською мовою. Діють 30 російськомовних театри. Всі ці заклади отримують фінансування української держави. Понад 1 тисячу російськомовних газет та інших періодичних видань виходять в Україні мільйонними накладами.
2 Огляд відносин між російським режимом та Україною та українцями поданий в статті "Росія", виданій в Українській енциклопедії, Том. IV, стор. 448-455, Д. Г. Струк, вид., University of Toronto Press, 1984. Більш детальна дискусія подана в книзі О.Субтельного Україна: Історія, University of Toronto Press, 1990.
3 Комісія людських та громадянських прав СКУ має детальні демографічні дослідження присвячені українцям в Росії, які базуються на даних переписів радянських часів та інших джерелах. Дослідження написане українською мовою.
4 Кордон між Росією та Україною не відповідає демографічній та етнографічній демаркаційній лінії.
5 Справжня кількість українців в Росії ймовірно значно вища ніж вказана в результатах перепесу населення 1989 року (деякі дослідники демографії оцінюють кількість українців в Росії на рівні 20 млн чоловік). За багато років в суспільстві були створені антиукраїнські настрої, через які багато українців остерігалися називати свою етнічну приналежність. Ці настрої великою мірою збереглися до цього часу. Звичайно, багато українців було асимільовано російським населенням.
6 Українці складали 41.1% населення Краснодарського краю в 1926 році. Ця цифра зменшилася до 4.7% в 1939. Відповідні цифри про відсоток українського населеня Північного Кавказу 33.9% в 1926 році та 3.3% в 1939.
7 Уфа, Сонжарівка, Золотоноша, Степанівка, Троїцьк, Воркута, Сиктивкар, Краснодар, Мурманськ, Пенза, Томськ, Новий Уренгой, Тюмень
8 Детальний огляд сучасного законодавстава про релігії, включаючи закріплення провідного статусу РПЦ МП та обмеження для "іноземних церков" наведено в статті "Local Laws Restricting Religion in Russia: Precursors of Russia's new National Law", написаній M. S. Shterin та J. T. Richardson, Journal of Church and State, March 1998.
9 Перед поступовим включенням українських земель до складу Росії православна церква в Україні номінально підкорялася Вселенському патріарху в Константинополі. Однак ця церква систематично включалася під покровительство Московського патріархату (заснованого в 1589 році) з включенням до складу Росії різних частин України. Українські грекокатолики (уніати) були так само долучені до російського православ'я з розширенням російської імперії на захід. За часів комуністичної революції не було українських церков не підпорядкованих Московському патріархату. Протягом невдалої спроби створення незалежної української держави в 1917-20 рр. була створена незалежна або автокефальна Українська православна церква. Але вона була повністю знищена радянською владою в 1930-тих роках і її предстоятель митрополит Липківський був страчений, як і багато інших священників та парафіян. Така ж доля спіткала й УГКЦ в Західній Україні. Однак незалежні УПЦ КП та УГКЦ відродилися після падіння комунізму
10 Комісія з людських та громадянських прав СКУ має документацію російською мовою про проблему УПЦ КП в Ногінську.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка


Пора выбирать — Алексей Навальный

8BE508A2-8376-44DC-A4EC-E84056BEDDB8 w1597 n r0 s