Друк
Розділ: Трудові мігранти

: Ініціативна група об’єднання українських трудових мігрантів “Лелеки”. Про Громадське об’єднання українських трудових мігрантів “Лелеки” 

Ще кілька місяців тому представники різних політичних партій в Україні, змагаючись в соціальному популізмі та намагаючись показати, як “переймаються проблемами українських заробітчан”, навперебій запевняли, що чекають повернення цих “послів України у світі” додому і що негайно готові всім одразу надати високооплачувані робочі місця. На жаль, реалії виявились цілком протилежними.

Українських заробітчан в Україні ніхто не чекає, окрім родин. Проблеми трудових мігрантів нікого не цікавлять, незважаючи на те, що саме “їхні” грошові ін’єкції не тільки тримають на плаву їхні сім’ї, а й вигідні економіці Україні. Це стало очевидним із початком світової економічної кризи.

Країни, які раніше заохочували трудову міграцію і використовували працю іноземців, одразу стали на захист своїх громадян, тож першими, кого “попросять на вулицю”, будуть саме іммігранти, не залежно від кваліфікації, освіти чи стажу роботи.

Дозволимо собі невеличкий екскурс в історію. Коли в Аргентині почалася потужна економічна криза, Іспанія негайно прийняла на державному рівні Програму підтримки повернення своїх колишніх співгромадян додому, на історичну батьківщину. І цієї програми дотримуються. Схожі програми є і діють в Італії, Польщі, Росії. Ці країни й справді дбають про повернення й адаптацію своїх громадян.

В українському ж законодавстві ми навіть не знайшли визначення “трудові мігранти”. Щоправда, є визначення “закордонний українець”, посвідчення якого отримали за роки незалежної України “аж” 1000 осіб, більшості з яких навіть соромно його показувати, адже воно нічого не змінює...

Українці починають повертатися додому, на рідну землю. Вони не обізнані із сучасними українськими реаліями, а питання, які постануть перед ними після повернення, не із простих. Куди піти працювати, як зорієнтуватися в українському житті, яке змінилось за роки їхньої відсутності, з’ясувати для себе плутанину законів. Та що там казати, коли уже на порозі рідної землі, на митниці, доводиться натрапляти на перші проблеми та неприємності.

Чимало заробітчан із тих чи інших причин залишилось без житла. За 10–15 років розлучилися десятки тисяч українських сімей, тисячі українок викинули колишні чоловіки надвір, через незаконні махінації продано та захоплено тисячі квартир...

Сотні тисяч українських громадян повернуться скаліченими фізично чи духовно. Звичайно, найлегше відмахнутись від їхніх проблем. “Самі винні, бо ніхто вас туди не посилав!”.

На жаль, саме такі настрої панують у владних коридорах.

Що ж, маємо те, що маємо. Втім, не все так погано. Адже за 10 років українські трудові мігранти у світі створили близько сотні українських громадських організацій, власні засоби масової інформації, культурні центри! Ці організації практично без підтримки українського уряду та за майже пасивного ставлення українських дипломатичних установ, за підтримки місцевої влади допомагали, як могли, українським заробітчанам і становленню молодої української держави. З їхньою допомогою створено десятки українських шкіл за кордоном, відкрито понад 200 українських церковних парафій, які тепер теж є центрами підтримки українських громадян, наголошуємо, не емігрантів, а саме громадян України. Проведено сотні заходів, які наближають Україну до Європи, як до розуміння колективної безпеки, до громадянського суспільства. А це неоціненний досвід.

Тому, виходячи із зазначеного вище, у грудні було створено громадську організацію, яка вирішила підготувати Програму підтримки українських мігрантів і членів їхніх родин (зокрема й внутрішніх).

Відбулася прес-конференція в Івано-Франківську, відбулися презентації у Львові та Києві. Організація запрошує до співпраці всі громадські та наукові товариства в Україні та за кордоном. Організатори закликають українських трудових мігрантів і членів їхніх родин, усіх українців після повернення на Україну не забувати про той демократичний дух європейського суспільства, створювати аналогічні громадські організації для свого захисту та захисту української ідеї. Тільки спільно, по-новому, ми зможемо переламати стару систему чиновницького свавілля, яке блокує всі демократичні починання і поступ у Європу, адже вбачає у них загрозу для себе.

Організацію назвали “Лелеки”, тому що вони вміють любити і завжди повертаються до рідного дому.

Степан ДІДУЛА.

13 грудня 2008 р, м. Івано-Франківськ

Прес-реліз. Нещодавно на Прикарпатті утворено нову організацію – Громадське об’єднання українських трудових мігрантів “Лелеки”, яку очолив член Президії Української всесвітньої кординаційної ради, заступник голови Міжнародного громадського об’єднання “Четверта хвиля” від Європи, президент асоціації українців в Іспанії “Україна” Михайло Петруняк.

Організація українських трудових мігрантів “Лелеки” об’єднує представників української трудової міграції у різних країнах світу, а також членів їхніх родин в Україні, громадських діячів й організацій, юристів, науковців, активістів правозахисного руху, журналістів, священнослужителів закордонних парафій українських церков.

Своїми завданнями організація українських трудових мігрантів “Лелеки” вважає, передусім, використання потенціалу українських трудових мігрантів, їх соціальної активності і життєвого досвіду для євроінтеграційних процесів в Україні, розвитку малого і середнього бізнесу, захист українського інформаційного простору за кордоном, утвердження національних пріоритетів і захисту прав людини як основного виробника всіх благ.

Організація, офіс якої розташовано в Івано-Франківську, на Вічевому майдані, 5, надаватиме правову допомогу трудовим мігрантам і членам їхніх родин, розроблятиме пропозиції до Концепції державної програми соціального захисту цієї категорії наших співвітчизників і представлятиме її у відносинах із органами влади. Пропозиції до Концепції державної програми соціального захисту українських трудових мігрантів обговорюватимуть на круглих столах, зібраннях громад, прес-конференціях і публікуватимуть на сторінках першої української періодичної газети “Європейський українець”, яку розповсюджують у сімох країнах Європи.

Організація українських трудових мігрантів “Лелеки” у своїй роботі розраховує на підтримку та співпрацю з іншими громадськими об’єднаннями, ЗМІ, органами влади та з усіма, кому не байдужа доля українських заробітчан й України.

У найближчий час об’єднання має намір поширити свою діяльність на теренах усієї країни. Уже зголосилися до співпраці депутати Верховної Ради першого демократичного скликання, Асоціація українців в Іспанії, Комітет оборони прав людини, Міжнародний інститут культури, освіти і зв’язків із діаспорою, Інститут громадянського суспільства (Львів), видавнича група “Життя”, Західно-Українська правнича компанія, газета “Європейський українець”, Європейська асоціація українців (Брюссель).

Концепція викликала великий інтерес серед громадських і політичних організацій в Україні, у профільних Міністерствах.

Наша адреса в Україні: м. Івано-Франківськ, тел.: (0038) 0342-53-70-51 моб.: (8067) 656-57-92, (8097) 249-05-00 Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Міжнародна громадська організація українців «Четверта хвиля».

На світлинах: Ініціативна група об’єднання українських трудових мігрантів “Лелеки”. Міжнародна громадська організація українців «Четверта хвиля».