Дубовий листочок - символ Ірпінського кінофестивалюХай же ті зустрічі живуть ще довго в наших спогадах, бо було так тепло!

Казав Хайям: «Життя – це тільки мить».  

А як в ту мить мені весь шлях вмістить?!

Леонід Закордонець.

Як давно я мріяла заїхати до цього містечка, дружба з яким мене вже зв’язує більше десятка років. Та як завше: то часу немає, а то грошей…І ось я приїхала на IV Всесвітній форум українців на 2 дні раніше не одна, а з донькою Ганною Єфремовою та Оксаною  Думинець з Львівського Центру творчості дітей та юнацтва, які також приїхали на Форум українців, і мчусь на електричці до Ірпіня, любимого місця великого поета Максима Рильського, 110-річчя від дня народження якого відзначили в цьому році, де мене чекає колишня камчадалка поетеса Ніла Висоцька.

Поетичний Ірпінь 60 років тому. Великий Максим  Рильський з  дружиною.  1946 р.Не встигли ми ще добре наговоритися, як запросили нас до себе відомі українські письменники Данило Кулиняк та Наталя Околітенко. Гостинність цього подружжя перевершила всілякі наші очікування. Ми не тільки пригощалися за столом зі всілякими ласощами і напоями, спілкувалися, а й переглядали відеокасету, де камчатські українці декламували вірші Данила Кулиняка, а Святослав Поліщук виконував пісню «Я юності не знав» (слова Данила Кулиняка, музика Святослава Поліщука). Цей вірш він використав як епіграф до своєї книжечки про перебування в ГУЛАГу, яку так і назвав «Я юності не знав…». Саме через цей вірш ми і вийшли на творчість відомого поета та письменника України Данила Кулиняка. Далі він нам подарував свою книжку «Від Калниша вісті…», яку ми полюбили і часто використовуємо на зустрічах Клубу української культури імені Івана Франка, що на Камчатці. Наталя Околітенко познайомила нас зі своїми працями. Подарувала нам підручники по біології, з яких навчаються і учні шкіл і студенти інститутів. Також багато художньої літератури, яку я залюбки читала повертаючись на Камчатку. Пізніше пані Ганя та Оксана пішли з паном Данилом до річки купатися…Так вони ходили ще декілька разів, поверталися в піднесеному настрої і знову мріяли, як би то ще попасти на річку і здавалося, що так було завжди і так буде…

Бажаю подружжю п. Данилу і п. Наталі жити в красі природи і завжди мати час насолоджуватись нею і ділитися своїми враженнями та почуттями з нами. Як сказала член Клубу Антоніна Ходосова: «Коли я дивлюся з мосту на Дніпро, їдучи додому в Україну, я згадую Прип’ять і слова Данила Кулиняка: «А ми гасали на «моторці» по повеневому Ужу, коли плутоній, цезій, стронцій недбало перейшли межу...» І думаю я, а життя продовжується…»

Ніколи не їла таких смачних відбивних з української свіжини, якими нас пригощала Ніла Висоцька. Раніше не помічала за нею таких талантів. Ось вірші писати, і самій декламувати, (оце пам'ять! ) – це Ніла, а відбивні, та ще такі соковиті, м’які і запашні?.. Думаєте я не купувала пізніше свіжини і не готувала відбивних?!  То було щось сухе, тонке і зовсім не схоже на ті, якими нас пригощала Ніла. Так, на все треба мати талант. Дякуємо за м’яку постіль, хліб-сіль та «солодкі» розмови. За вірші, які ми так любимо. Бажаємо пізнати всі таємниці життя, здолати всі його прикрощі і здійснити свою найдорожчу мрію! Щоб може так вже й не хотілося писати:

Прихильницю неходжених доріг,
Підбурюють думки мене, лежачу,
Порушити поріг і оберіг,
Щоб подолати царину ледачу.

Переповзти цей заскорузлий степ
По залишках сухого різнотрав’я
Безчинство слів, негідницький вертеп,
Цю поторочу смугу бездержав’я.

І там, де опалима купина
Постане, ніби привид нагороди,
Вповзти в драглисту пастку несвободи,
Бо видається раєм вже й вона».

На другий день ми були запрошені до Ірпенської міської бібліотеки на зустріч з учасниками літературної студії «Дебют», де директор бібліотеки і керівник студії Олена Циганенко. З багатьма членами «Дебюту» я була знайома заочно через їх вірші, які мені висилала Ніла Висоцька. Спочатку до газети «Батьківщина» в рубрику «Вітер з України», яку вона і вела, я тоді ще була редактором цієї першої україномовної газетки на Камчатці. Пізніше - з віршами Леоніда Закордонця, Лариси Юхименко, Олександра Борщенка, Павла Вірина (Савченко), Олександра Дорошенка, Олекси Ющенка…ми знайомились на зустрічах у Клубі.

І до чого ж мені було приємно, що зустріч почалася з 150-річчя Івана Франка, ім’я якого носить наш Клуб української культури на Камчатці. І думалось мені, що слово Франка буде звучати по всій Україні, а як виявилося пізніше, то всі святкування перенесли в Нагуєвичі, куди приїздив навіть Президент України Віктор Ющенко, але не зазвучав Іван Франко ні в Києві, ні в Донецьку, ні в Одесі, ні в Криму…А жаль! Бо це геній нашого духу і він того вартий!

Та повернемося до зустрічі в Ірпені, де так докладно і урочисто було виголошено про життя та творчість великого Провидця, майстерно з любов’ю продекламовані уривки віршів вчителькою української мови та літератури Катериною Подолинною, а Олена Циганенко та Галина Царюк доповнили маловідомими фактами життя Мойсея. Катя Матвєєва, зовсім юна студійка, прочитала власний вірш, де з перших літер кожного рядка складалося: «Іван Якович Франко». Далі я також прочитала вірш Івана Франка, який не ввійшов в відоме 50-томне видання, а був надрукований в 2002 році в книжці «Мозаїка», яку мені подарував директор видавництва «Каменяр» Дмитро Сапіга з циклу «Україна», де є такі слова: «…Розвивайся ти, високий дубе, весна красна буде! Гей, уставаймо, єднаймося , українські люди! Єднаймося, братаймося в товариство чесне, хай братерством, щирими трудами Вкраїна воскресне!».

І одержала я дарунки: яскраво оформлену «Абетку» Дарії Гордійко, книгу Олександра Борщенка «Йду до вас», колективну збірку шести авторів, куди ввійшли добірки Ніли Висоцької , Дарії Гордійко. Свої вірші мені подарувала також Катерина Матвєєва, студентка університету ім. Драгоманова і підписала так мило: «Особисто Вам, за Вашу безцінну роботу, пані Едіто!». Землякам за кордоном подарувала свої вірші Л. Хорошева:

…Летять лелеки у далекий вирій –

Вертають навесні до України.
Серцями линуть з ними смутком щирим,
Ті, хто давно покинув Батьківщину…

Від імені львів’янок Оксана Думинець подякувала студійцям за таке щире спілкування і потім ще довго у Львові в Центрі творчості дітей та юнацтва розповідала про цю таку близьку зустріч людей з далекої камчатської землі і приірпені. Ці люди вперше побачили один одного, а вже зналися, як найрідніші люди. І звела їх - ця неповторна ПОЕЗІЯ.

Ми співали українські народні пісні під супровід гітари Вікторії Козак, коли до гурту зайшов іменитий поет, ювілей якого ми відмічали в Клубі на Камчатці ще в травні - Леонід Закордонець, лауреат двох премій – імені Андрія Малишка та Григорія Косинки. Він подарував мені свою нову збірку поезій «Висить зоря на срібній павутині», за яку я йому найщиріше дякую і бажаю жити в любові і насолоджуватись нею.

Ще довго спілкувались за солодким столом, так люб’язно накритим студійцями, а пізніше зробили світлини на добру і довгу пам'ять. Хай же та зустріч живе ще довго в наших спогадах, бо було так тепло! Так і хочеться сказати: життя – то щастя, яке ми творимо самі!

Вдома у  поета Данила Кулиняка. 16.08.2006.

Учасники літературної студії Дебют, Ірпінь, 17.08.2006

Зелений Ірпінь серпень 2006

На світлинах: Дубовий листочок - символ Ірпінського кінофестивалю. Поетичний Ірпінь 60 років тому. Великий Максим  Рильський з  дружиною. 1946 р. Вдома у  поета Данила Кулиняка. 16.08.2006. Учасники літературної студії Дебют, Ірпінь, 17.08.2006. Зелений Ірпінь серпень 2006.

Едіта ПОЗНЯКОВА,

Керівник та ведуча Клубу української культури імені Івана Франка

при Камчатській обласній бібліотеці ім.. С. Крашеніннікова 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка