Друк
Розділ: Україна - Світ

Іван ДрачВідповідь на сайт “Кобза – Українці Росії” - “Ні!” – убивствам і розправам”

Ксенофобія в Росії набирає обертів. Прокотилась жахна антигрузинська хвиля. Антисемітизм і антикавказькі погроми.

Кондопога в Карелії і вбивство таджицької дівчинки в Санкт-Петербурзі. Марші новітнього фашизму в столиці федерації — це більш ніж загрозливе явище. Після вихідців з Африки, Азії та Кавказу і ми, українці, вже на черзі. Вже. Пора прийшла...

Згадаймо розправу над віруючими Української Православної Церкви Київського патріархату в підмосковному Ногінську. Сто п’яних озвірілих молодчиків з ОМОНу знущалися над вісімдесятилітніми бабусями і дванадцятилітніми дівчатками. Поглумились над архієпископом Адріаном.

П’яні омоновці кричали українським віруючим громадянам Росії: “Хохли! Забирайтеся геть!” А відтоді вже скоро мине десять літ. Українська суверенна держава ковтнула цю образу. Українське громадянство і в Росії, і в Україні теж не дуже напружилося.

І ось протягом останніх літ убивство за вбивством. Розстріл заступника голови Товариства української культури “Мрія” з міста Іваново: 32-річного бізнесмена й мецената Володимира Побурінного 19 листопада 2002 року застрелили на порозі власної хати. Отож збагачуйся, хохол, та не опікуйся українською недільною школою і Товариством української культури “Мрія”. Та й твоя фірма “Заповіт” для міста Тейково звучить як суцільна русофобія.

На той світ, Володимире Побурінний!

А 68-річний лікар Анатолій Криль у місті Владивосток керував українським хором “Горлиця” та ще й був членом реєстраційної “двадцятки” парафії УПЦ КП на честь Миколая Чудотворця, за що і був по-звірячому побитий, звичайно ж, невідомими, і помер у лікарні. Свідків нема. Кінці у воду.

На той світ, Анатолій Криль!

Там собі керуй хорами, хормейстер із Хохляндії!

А ось перед самим Новим 2007 роком чергове вбивство — 24 грудня 2006 року в Тулі вбито Володимира Сенишина, голову української організації “Батьківська стріха” Тульської області й Тульського Об’єднання українців Росії, генерального директора ТОВ “Gobza”. Двоє невідомих ударили “бітами” по голові… Перед тим було жахливе побиття його дружини Наталки Ковальової. Аби знали. Аби боялись. Адже на об’єктивне розслідування — жодних надій.

Усю цю інформацію взято з сайту “Кобза” — Українці Росії” із звернення “Ні — убивствам і розправам”, підписаного Василем Коломацьким і Стефаном Паняком. Вони просять підтримки:

“Після подій 2006 року ми вважаємо, що саме зараз потрібно підтримати кампанію захисту, бити у дзвони. Треба організовано писати до уряду Росії, в міжнародні організації, в ЗМІ, шукати підтримки російської преси, правозахисників, політиків. Адже тема репресій у Росії — тема національної совісті, вічно болюча рана… Комітет у Справах Української Громади у Росії Комісії Людських і Громадянських прав при Світовому Конґресі Українців закликає підтримати правозахисну кампанію “Ні — убивствам і розправам!”, спрямовану на захист активістів українських громадських і релігійних організацій Росії”.

Товариство “Україна-Світ”, Конґрес української інтелігенції, Українська Федерація товариств зв’язків із зарубіжними країнами тяжко переживає останні події, зв’язані з трагедіями наших земляків. Автори сайту “Кобза” недарма узагальнили на початку повідомлення: “За переписом населення 2002 року в Росії проживає 2,94 млн. українців (2,0 % населення РФ). Для порівняння: За переписом 1989 року на території тодішньої РРФСР проживало 4,36 млн. українців (3,0 % населення республіки). Тобто офіційно кількість російських українців зменшилася за 13 років на 32,5 %…”

У пору морального терору українці стають росіянами, євреями, поляками — тільки не українцями…

Наші земляки зневірились у зверненнях до президентів, до прем’єрів, до сановних людей. Вони звертаються до кожного з нас, у кого болить душа. Почуймо їх. Адже у кожного з нас — багато родичів і приятелів, знайомих і друзів і в Росії, і вдома, в Україні. Адже від кожного з нас залежить, щоб це не стало сніговою лавиною терору. Адже все дуже крихке і небезпечне.

Почуймо їх — почуймо себе!

З надією

Іван Федорович ДРАЧ,

Герой України,

голова Товариства “Україна-Світ”,

голова Конґресу української інтелігенції

29 січня 2007 року,

м. Київ