Українці в Росії

Заява Тараса Дудка

Шановні українці, шановні українські громади Росії!

Слава українському народові! Слава Україні! Наш український народ ще раз продемонстрував велич сили духу, віри в Бога і його заповіді, бажання бути вільним, мати свій уряд і легітимного президента, мати світле майбутнє для дітей і онуків своїх. Наш народ  створив прекрасний пам’ятник людської гідності, боротьби і любові – Майдан. Нині Майдан – це свята площа в історії України і всього Світу. Сюди будуть приходити покоління людей молитись і шанувати пам'ять героїв, які захищали свободу і віру в справедливість, будуть покладати квіти, стояти на колінах і молити Бога за їх душі.  

Вічна пам'ять загиблим. Герої не вмирають.

Настя Корниленко, українська активістка з Обнінська.
Настя Корниленко, українська активістка з Обнінська.

Українці в Калузькій області є!

Нещодавно наша редакція отримала листа від української активістки з міста Обнінська Калузької області. Виявляється, у цьому науковому містечку не дуже далеко від Москви, вже давно існує організована українська громада, та й сам перший російський «наукоград» Обнінськ виник сімдесят років тому великою мірою завдяки таланту та насназі українських учених. Нащадки перших будівників Обнінську, народившись на російській землі, зберігають в пошані рідну українську мову і українську культуру. Тихо, без гучного шуму, роблять вони свою святу працю. Подякуємо ж їм за це.

Розповідає Настя Корниленко з міста Обнінська.

Хочу трохи розповісти про нашу діаспору в Обнінську, звідки вона взялася:

От що каже Вікіпедія: «В 1946 році на місці селища школи-інтернату імені С. Т. Шацького «Бадьоре життя» і колишнього Іспанського дитячого будинку був створений секретний об'єкт Лабораторія «В» системи МВС СРСР (майбутній Фізико-енергетичний інститут). Лабораторія проводила дослідження в галузі ядерної фізики, для чого були запрошені німецькі фахівці-контрактники з лабораторій Кайзера-Вільгельма, Лейпцизького університету і найкращі радянські фахівці. В результаті роботи лабораторії була побудована перша у світі атомна електростанція, запуск якої відбувся 27 червня 1954 року. 24 липня 1956 року селище отримало статус міста. Свою назву місто отримало за найменуванням розташованого поруч залізничного роз'їзду (нині - станції) Обнінськ».

Людмила Сидоренко, председатель общества украинской культуры 'Джерело'
Людмила Сидоренко, председатель общества украинской культуры 'Джерело'

Українці Нижнього Новгороду відсвяткували свято Святого Миколая

Несколько лет назад в Нижегородской области, в Обществе украинской культуры «Джерело» была возрождена традиция празднования Дня святого Николая. Уходящий год не стал исключением. В подготовке и проведении праздника приняли участие не только члены украинского общества, но и представители общества белорусской культуры. Пинякова Наталья Ивановна - директор библиотеки им. Гайдара и председатель белорусского общества, рассказала о традициях празднования Дня Святителя Николая в Белоруссии, а члены украинского общества «Джерело» представили красочную, яркую, колоритную и интересную литературно- музыкальную композицию.

Главными участниками, зрителями и исполнителями стали дети. Ребята из украинского общества «Джерело» читали стихи, разыгрывали сценки, пели песни, посвященные этому славному празднику. Здесь было и волшебство, и традиции, и современность. Святой Николай принес всем деткам подарки. Но главное, здесь чувствовалась атмосфера единения: здесь все были вместе, одной большой славянской семьей. А иначе и быть не может, особенно в такие праздники! Автор проекта «Славянское единство» - председатель Правления Общества украинской культуры «Джерело», председатель Нижегородского регионального отделения Общероссийской общественной организации «Ассамблея Народов России» - Людмила Сидоренко выразила огромную благодарность всем участникам праздника и заверила, что таким праздникам необходимо существовать всегда т.к. дружба и единство всех народов - это залог единой России.

Оксана Янышивская

Директор Воскресной Украинской школы при обществе «Джерело»

м.Нижній Новгород

Лідія Близнова
Лідія Близнова

Тепле, щире та домашнє свята

"Отче хлібе насущний, в щоденній потребі хай же святиться ім'я твоє СТОЯЗИКО,

І на полі, й на морі, на шахті і в небі буде воля твоя наш безмовний владико".

Під таким гаслом Сибірський центр української культури "Сірий клин" разом з бібліотекою імені Дмитра Івановича Мєндєлєєва \завідуюча Ольга Антонівна Чаплак\ ще в тому році склали в план заходу під назвою "Диво землі - хліб". Радо відгукнулись взяти в цьому участь вірменський центр "Урарту" - керівник Анаіт Сароян, "Омські білоруси" - керівник Валентина Шевченко, казахський центр "Молдір" - керівник Алтинай Жунусова та Центр слов'янської культури на чолі з методистом Анастасією Зайцевою.

Петро Коваленко
Петро Коваленко

Звіт про проведення фестивалю

9 листопада 2013 року в «Палаці праці і злагоди» м. Красноярська відбувся святковий концерт, 6-го Фестивалю «Українські пісні над Єнісеєм». В концерті взяли участь 110 артистів із 15 українських колективів міста Красноярська і Красноярського краю. В залі булі присутні більш як 400 глядачів. Сценаристами і ведучими концерту були Іван і Галина Таранович. На тлі завіси під музику пісні «Черемшина» зазвучав вірш.

Я рідну мову знаю з перших днів,

Коли батьки в колисці колисали.

Її слова як Зоряні Вогні.

Любовь Дяченко
Любовь Дяченко

Интервью с Любовью Дяченко, главой УКР

От редакции: Одна из немногих, кому дали слово вне регламента на Х Конгрессе СКУ ? Любовь Дяченко, глава УКР. В перерывах между заседаниями, произнесением речей и докладов, нам удалось пообщаться об УКР, формировании «списков Семененко» и несколько стереотипном взгляде Запада на украинцев России.

? Уже во второй раз УКР отказывают в регистрации. Скажите, в чем причина на этот раз?

? Минюст вновь сделал замечания к Статуту организации. Замечания на этот раз не несут в себе нарушения законодательства. В некоторой степени их можно расценивать как слишком придирчивое отношение к нашей организации.

Спорные вопросы, на которые указал Минюст, разные юристы трактуют по-разному. Как Вы понимаете, всегда можно зацепиться за какое-нибудь слово, какую-нибудь фразу, мол, она не так звучит ? не так, как бы того хотелось представителям Минюста. Однако у нас нет другого пути: снова нужно вносить коррективы, на которые нам указали, и в очередной раз подавать документы.

Людмила Сидоренко, председатель общества украинской культуры 'Джерело'
Людмила Сидоренко, председатель общества украинской культуры 'Джерело'

Открытие нового рабочего года в Нижегородском «Обществе украинской культуры «Джерело»

В субботу, 19 октября в Доме Ученых собрались члены «Общества украинской культуры «Джерело», для открытия нового рабочего года. Это была первая встреча после долгого летнего периода ? периода отдыха и отпусков. Несмотря на мрачную погоду, холод, и сильный дождь, атмосфера в зале была безгранично теплой: искренние улыбки, объятия, радость встреч. Здесь каждый был близок и рад друг другу.

Открыла собрание председатель общества ? Сидоренко Людмила Ивановна, которая поприветствовала всех присутствующих теплыми словами, и поздравила с долгожданной встречей. В рамках проекта «Связующая нить: выдающиеся личности - взаимосвязь украинской и русской культур», эта встреча была посвящена выдающимся музыкальным деятелям, композиторам братьям Майборода. Собравшимся была представлена невероятно интересная и красочная презентация, которую подготовили члены правления «Общества украинской культуры «Джерело» Ларина Светлана Ивановна и Татьяна Григорьевна Щербатюк. Биография, фрагменты творческой жизни, музыкальные композиции, фотографии близких людей-все это покорило души и наполнило сердца присутствующих гордостью за своих соотечественников, которые внесли важный вклад в развитие украинской и российской культуры. Как прекрасна эта музыка, невероятно красивая и проникновенная, которая затрагивает самое глубинное, родное и ценное! Какие прекрасные эмоции она вызывает! Песня «Рiдна мати моя» пробудила в сердцах образ родной неньки, и каждый с любовью и благодарностью вспомнил свою родную маму.

После великолепной презентации Людмила Сидоренко отметила, что общество вело свою активную деятельность на протяжении всего отпускного периода. Перед членами выступил всеми любимый и уважаемый Михаил Янышевский, который за несколько часов до начала собрания вернулся из Дагестана, где проходил конгресс народов России. Он поделился своими положительными впечатлениями, рассказал, с каким радушием глава Дагестана Рамазан Абдулатипов встречал своих гостей, прибывших со всех уголков России ? от Калининграда до Дальнего Востока.

В'ячеслав Чорномаз, з.г. Центру української культури 'Горлиця' (Владивосток)
В'ячеслав Чорномаз, з.г. Центру української культури 'Горлиця' (Владивосток)

Українська влада мала б теж навчитись відстоювати права своїх громадян у Росії

Близько двох мільйонів українців проживають у Росії. Це найчисельніша українська діаспора у світі. У Росії майже сто різних українських організацій, але немає єдиної централізованої. Російська влада блокує реєстрацію Українського конгресу Росії. Російські українці кажуть, що стали заручниками політичних протистоянь. Як живеться українській діаспорі Росії?

Родина етнографа Василя Бабенкa походить з Чернігівщини і вже понад сто років проживає у Росії. Він народився у Башкирії в українському селі. Пригадує, що на цій території була справжня мала Україна, яка нараховувала сімнадцять українських поселень.

«Українська пісня заклала у мені український дух, який дає мені, з одного боку, сили жити, а з іншого боку - відбирає спокій у моїй душі. Я дуже переживаю за Україну.

Українська діаспора в Росії - «терра інкоґніта» і для України, і для світового українства. До того ж сама діаспора не розуміє, що треба об'єднуватись, а не ділитись через певні погляди. Бо цими чварами користаються російські сили, які роблять все, щоб розпорошити українців. Закрито дві загальноросійські організації українців, був скандал з бібліотекою. Прикро, що не реєструють Український конгрес Росії як єдину українську організацію і для цього знаходять різні формальні причини», - наголосив Василь Бабенко.

Любов Дяченко
Любов Дяченко

Інтерв'ю з Любов'ю Дяченко, головою УКР

Від редакції: Одна з не багатьох, кому дали слово поза регламентом на Х СКУ ? Любов Дяченко, голова УКР. В перервах між засіданнями, виголошенням промов та доповідей нам вдалось поспілкуватись про УКР, формування «списків Семененка» та стереотипізований погляд Заходу на українців Росії.

? Вже вдруге відмовляють у реєстрації УКРу. Скажіть, у чому причина на цей раз?

? Мін'юст знову зробив зауваження до Статуту організації. Зауваження, на цей раз не носять фактичного порушення закону. В деякій мірі їх можна рахувати, як надто прискіпливе ставлення до організації.

Питання на які вказав Мін'юст, різні юристи трактують по різному. Розумієте, завжди можна зачепитись за якесь слово, якусь фразу, що вона не так звучить ? не так, як би цього хотілось представникам Мін'юсту. Але у нас іншого шляху немає: треба знову вносити якісь корективи, на які нам було вказано, і знову подавати документи.

? Коли плануєте ще раз подавати документи на реєстрацію?

? Зважайте, що все це має відбутись тільки через З'їзд. Зміни до Статуту ми можемо внести тільки офіційно, після його проведення. Тому, згідно домовленості з членами Правління, які приїхали на Х Світовий Конгрес Українців у Львів, ми зберемось на з'їзд у середині листопада і внесемо всі необхідні поправки до нашого Статуту.

Наталя Литвиненко-Орлова
Наталя Литвиненко-Орлова

10 тисяч українців за десятки років життя у російському місті не мають ні українського класу, ні бібліотеки

Сьогодні в російському Мурманську, одному з найбільших міст Арктики, мешкає понад 40 тисяч українців, а у всьому регіоні їх понад 150 тисяч. Українці є найбільшою національною меншиною міста і становлять більше ніж шість відсотків від всього населення. Попри це, в Мурманську немає не те що української школи, навіть не створено факультативних українських класів. Наталя Литвиненко-Орлова багато років очолювала громадську організацію «Національно-культурна автономія українців Мурманської області», згодом пішла з організації і уже практично перебралася на Сумщину, звідкіля походить її рід. Пані Наталя, яка завітала на Світовий Конгрес Українців, погодилась розповісти нашому часопису про особливості життя українців у тому північному регіоні і про те, як зберегти українську ідентичність і рідну мову, незважаючи на тисячі кілометрів відстані і десятки років розлуки.

- Пані Наталю, хто ті тисячі українців, що сьогодні мешкають у Мурманській області? Як туди потрапили?

- Багато людей туди поїхали після призначень з вишів Союзу, адже в той час реалізовували гасло: «Дєлаєм єдіний совєцький народ». Щоб творити такий народ, треба було розкидати корінних українців кого-куди, сіяти їх по всьому СРСР, множити міжнаціональні шлюби. Також чимало наших хлопців служили у війську в Мурманську, а потім залишились на «трішечки», аби, так би мовити, заробити на корову, костюм. Отак деякі уже й по 40 з гаком років «заробляють на корову».

Деякі українці їхали туди по якийсь товар, або й у пошуках романтики на холодній півночі. Ще одна маленька категорія - такі ж, як і я, непомірковані українки, які виходили заміж за росіян. Я поїхала в Мурманськ за своїм чоловіком. Це була моя помилка - і вибір чоловіка, і рішення покинути батьківщину. За це я заплатила надто велику ціну - понад 30 років не бачила, як квітують садки України.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка