Як українці  Росії відсвяткували 206-річницю з дня народження Тараса Шевченка

Протягом березня-квітня «Кобза» інформувала своїх читачів про заходи з нагоди святкування українцями Росії 206-річниці з дня народження свого національного  генія Тараса Григоровича Шевченка. Тепер прийшов час зібрати до купи цю інформацію, бо саме у такому узагальненому вигляді видна,  як на долоні,  реальна картина нинішнього самопочуття українців в Російській Федерації, їхніх свобод і  в цілому життя національно-культурних автономій і організацій. Які б процеси не відбувалися в середовищі українців Росії, які б ідеологічні і політичні суперечки не точилися в ньому, 9 березня, день народження Кобзаря, завжди був днем, який об’єднував їх у розумінні величі цієї постаті та її вшануванні.

Як же консолідував українців навколо Кобзаря цей день у 2020 році? Кількість міст в Російській Федерації, де відбулися заходи з нагоди дня народження Тараса Шевченка, у порівнянні з минулими роками звузилася і не нараховує більше  десятка. І це при тому, що у деяких з них такі заходи лише анонсувалися, а відбулися чи ні – невідомо. Про них  не пишуть російські федеральні і регіональні ЗМІ,  котрі втім, як по команді (а, може, й дійсно по команді), згадали 9 березня ім’я Кобзаря, поета світового рівня, лише смакуючи «ляп» ведучої одного з українських телеканалів, яка записала Шевченка в лави «борців з Радянською владою». Це не дивує. Дивує, чому немає інформації про вшанування річниці українського поета на сайтах українських громад в Росії і чому майже ані слова про це від самих українців Росії навіть на їхніх персональних сторінках в соцмережах.

Зокрема, мусимо тільки сподіватися, що у Ростові-на-Дону дійсно 15 березня відбувся XVI Регіональний фестиваль «Шевченковська весна», а у Петропавловску-Камчатському  14 березня вечір «Наша любов і святиня», присвячений творчості Т.Шевченка, а наступного дня - конкурс читців його поезії. Що у Калінінграді бібліотечні працівники разом з НКА українців «Батьківщина» присвятили пам’яті Шевченка літературно-музичну програму «Традиції народів Росії»(?!), а у Тольятті 21 березня вшанували Кобзаря під час міського свята української культури в КЦ «Автоград». Щоправда, член українського земляцтва «Дніпро» в Тольятті Петро Лісничий в анонсі до свята зауважив: «К сожалению, количество приглашений ограничено, т.к. дали Малый зал ДКИТ. Раньше нам предоставляли большие сцены филармония или ДК «Тольятти».И всегда был аншлаг».

Точно відомо з інформацій від наших кореспондентів лише те, що вшанування 206-річниці Тараса Шевченка відбулися в Петрозаводську, Оренбурзі, Новосибірську,  Санкт-Петербурзі, Москві, Нижнєкамську, Краснодарі.

У Петрозаводську в Національній бібліотеці 15 березня відбувся творчий вечір «Шевченківські читання», організований Товариством української культури «Калина». Його учасників познайомили із життям і творчістю Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинского, якого в анонсі на сайті Міністерства Республіки Карелія  представили як «автора знаменитого романа (?!) «Тени забытых предков» і композитора Миколи Леонтовича. Того ж дня  в Будинку дружби народів пройшов святковий концерт. За підсумками флешмобу, який проводило Посольство України в Москві з нагоди річниці Кобзаря, один з учасників цього концерту – чоловічий вокальний ансамбль «Ясени» став дипломантом, а  солістка народного хору «Українська пісня" Людмила Агапкіна - лауреаткою  III ступеню. 

В Оренбурзі на 206-ту річницю  з дня народження Тараса Шевченка концертом в будинку-музеї українського подвір'я «Національне село» стартував традиційний «Шевченківський березень». Він мав  завершитися 4 квітня в обласному драматичному театрі ім. Горького гала-концертом українських творчих колективів міст і районів області, але, скоріш за все, був скасований через введення з 23 березня карантинних заходів. Додамо також, що до 206-ої річниці генія українського народу опублікував бібліографічну довідку про нього сайт  «Оренбургський край». 

Активісти НКАУ Новосибірська 9 березня поклали квіти до пам’ятника Т.Шевченку та зібралися на урочистий вечір у своїй Українській хаті. А  14 березня провели виїзний День української культури в селищі Дорогіно Черепанівського району Новосибірської області за участі вокального ансамблю «Мрія» та ансамблю бандуристів «Дивоструни».

Українці  Санкт-Петербургу 10 березня, як і кожного року, врочистою ходою пройшли на старий Смоленський погост і поклали квіти на  місце поховання Шевченка у 1861-го році, повідомляє керівник ансамблю «Рось» Валентин Іващенко.

У Москві 9 березня українська діаспора разом з представниками Посольства України в РФ зібралася на Набережній Тараса Шевченка, поклала квіти до пам’ятника Кобзарю і спільно помолилась у Греко-католицькій церкві Св. Миколая. На Арбаті, в приміщенні Національного культурного центру України, відбулися урочистий вечір і святковий концерт.

У Нижнєкамську (Республіка Татарстан) 9 березня в Будинку дружби народів «Українське товариство «Вербиченька» провело літературно-музичне свято і урочисте нагородження переможців 9-го Відкритого конкурсу на краще читання поетичних творів класиків татарської та української літератури «Тукай і Шевченко - джерела народної поезії».

У  Краснодарі 9 березня поклали квіти до пам’ятника  Кобзарю українці Кубані і співробітники Генерального консульства України у Ростові-на-Дону. «Ніяких політичних гасел не було, - повідомив  краснодарський  історик Анатолій Авраменко. - Тільки квіти, привітання, слова про творчість Шевченка…» Після цього відбувся маленький концерт у Будинок національних культур. А через годину стало відомо, що покладені до пам’ятника Кобзаря квіти прибрала поліція.

А до пам’ятників Шевченку в Шахтах (Ростовська область), Астрахані і Орську (Оренбурзька область) в день народження Шевченка, схоже, і нікому було покласти  квіти. У Сургуті, очевидно, не бажаючи привертати до себе увагу влади, українці 9 березня ходили вклонитися Кобзарю до його пам’ятника поодинці.
 

Ось така строката і,  враховуючи те, що в Росії, принаймні, на папері нараховується біля 70 українських громад, не дуже втішна картина. Причини такого  занепаду національного духу в українській діаспорі РФ, навряд чи, варто перераховувати, про них ми не раз писали на «Кобзі». Можна зрозуміти, чому не відбулися заходи, заплановані, як в Оренбурзі, на кінець березня. Так само, як і зрозуміло, чому в багатьох регіонах компактного проживання українців вони не відбулися взагалі ще до початку офіційно оголошеного через пандемію карантину. Сьогодні будь-яке згадування в РФ імені Шевченка – це нагадування про Україну, яка вирвалася з цупких імперських обойм, про російсько-українську війну на Донбасі, про анексію Криму, про утискання  національних прав і свобод усіх народів, що проживають в Росії.

І попередній і нинішній режими, враховуючи велич фігури Тараса Шевченка, завжди намагалися використати його як виправдання своєї політики, висмикуючи в пропагандистських цілях окремі рядки з його поезії і трактуючи їх на свій лад.  Сталінській кривавій імперії імпонували строки «…і вражою злою кров’ю волю окропіте», путінській імперії, що прагне до «собирания земель руських» – «в сем'ї великій, сем'ї вольній, новій». Та сьогодні постать Шевченка набуває значення, яке вирвалося з тих рамок, в які намагалися його вписати протягом майже 100 років, і стало в РФ актуальним, як ніколи символом не тільки вільної, суверенної України, а й інтернаціональним символом свободи для усіх людей, незалежно від їх національної приналежності.

 Не думаю, що в регіонах отримали  конкретні інструкції Кремля щодо недопущення чи обмежування вшанування річниці українського Кобзаря. Цього і не було потрібно. Загальна атмосфера тотального страху, залякування судами і тюрмами, побоювання чимось не догодити владі спрацювали самі по собі. 

Готуючи цей матеріал до друку, згадав  дослідження, зроблене за матеріалами архівів  українцем з Білорусі Юрієм Донцем, про святкування 100-річчя з дня народження Кобзаря в імперії царській: 

«11 января 1914 г. собрание Киевского клуба русских националистов в связи с предстоящим чествованием столетия со дня рождения Шевченко приняло резолюцию, в которой указывалось, что «лагерь «мазепинцев» будет чествовать Шевченко как политического деятеля и врага неделимой России».

Далее резолюция подчеркивает, что на шевченковских торжествах будет демонстрироваться рост идеи украинского сепаратизма. Поэтому собрание призывает выразить протест против придания торжествам в честь Шевченко политического характера. Попутно националисты сообщали, что в Южной России ведется яростная пропаганда идеи украинского сепаратизма.

5 февраля 1914 г. министр внутренних дел направил циркуляр, в котором рекомендовал губернаторам на местах избегать официального характера торжеств, что фактически являлось запретом празднований.

Несмотря на разъяснение синода, киевское духовенство отказывалось служить панихиды по Шевченко. Старейшины украинского клуба «Родина» обратились к настоятелю Софиевского собора Златоверховникову с просьбой отслужить в день рождения Шевченко панихиду по нем. О. Златоверховников, не объяснив причин, отказался. Тогда старшины отправились к архиерею, но он их не принял.

В связи с юбилеем жандармерия произвела ряд обысков среди учащихся. Несколько человек было арестовано. Все постановления городских дум в Юго-Западном крае  (Волынская, Подольская и Киевская губернии – Ред.) о чествовании Шевченко приостановлены.

В местном украинском обществе усиливаются тенденции, в виду запрещения шевченковских торжеств, совершенно отказаться от чествования юбилея. Начальником края разрешено устроить литературный вечер лишь обществу начального образования. Остальные ходатайства еще не рассмотрены. Местные (русские) националисты продолжают агитацию против устройства чествования.

Правыми (русскими) националистами отправлены телеграммы обер-прокурору св. синода, киевскому митрополиту Флавиану, а также правым депутатам Гос. Совета, в которых указывается, что торжества в честь Шевченко «явятся смотром мазепинским силам, домогающимся установить необходимость образования украинского государства с отдельным гербом». Допущение шевченковских торжеств националисты считают серьезной ошибкой.

Одесса. Запрещениями парализованы начатые приготовления к юбилею. Многие литературные и просветительские общества отказываются от участия в торжествах.

Сумы. Губернатор разрешил устройство шевченковского вечера, затребовав подробную программу. На просьбу кружка отслужить по Шевченко 25 февраля панихиду благочинный ответил, что он ждет соответствующего распоряжения епархиального начальства.

Харьков. Городская Дума постановила отслужить 25 февраля панихиду в соборе и устроить спектакль в театре.

Екатеринодар. Наместник на Кавказе разрешил празднование юбилея.

Новороссийск. Губернатор опротестовал постановление гор. Думы о наименовании одной из улиц именем Шевченко и о помещении портрета поэта в городских школах.

Екатеринослав. Шевченковскому комитету запрещено помещать на афише о юбилейном заседании портрет Шевченко.

Херсон. Начато расследование о референте, сделавшем доклад о Шевченко в народном театре на шевченковском спектакле.

Саратов. Администрация посоветовала певческому обществу отложить проведение вечера в память о Шевченко на более благоприятные времена.

25 февраля (9 маррта по новому стилю – Ред.) Киев. Шевченковский день в Киеве воскресил в памяти картину старых студенческих демонстраций. Главные улицы города на военном положении. Много конной и пешей полиции, всюду большие патрули казаков в полном снаряжении, в некоторых местах роты казаков расположились привалами. Губернатор и полицеймейстер находятся все время на улице, отдавая приказания.

Полиция строго следит, чтобы публика не собиралась в группы. Однако к 11 часам утра Владимирская улица и все артерии, ведущие к Крещатику, запружены сплошной толпой народа. В толпе преобладают студенты и курсистки.

Появлявшихся в национальных украинских костюмах чины полиции моментально арестовывают. Публика сначала тихо запела «Вечную пам'ять», а потом пение становилось все громче. На Фундуклеевской улице также послышалось пение «Вечной памяти», и туда немедленно помчались казаки, которые окружают толпу учащихся, некоторых арестовывают, остальных разгоняют.

Публика все время прибывает. На Крещатике негде яблоку упасть. В Софийском соборе предполагалась панихида. Толпа в несколько тысяч человек направилась к собору, но на дороге толпу встретил отряд казаков и конных городовых, преградивший дальнейшее движение. Под натиском городовых толпа стала отступать по направлению к Прорезной ул. И здесь, разбившись на группы, пела революционные песни. Казаки, конные городовые и стражники в несколько минут рассеяли толпу.

Попытки отдельных групп учащихся петь «Вечную пам'ять» продолжались в течение дня. На улицах звуки пения раздавались то в одном, то в другом месте. Чины полиции моментально разгоняли учащихся.

Симферополь. Епископ Дмитрий воспретил отслужить панихиду по Шевченко, объяснив отказ нежеланием содействовать демонстрации.

Екатеринодар. Обществу народных университетов запрещены лекции о Шевченко.

Варшава. На просьбу председателя украинского общества профессора Гутникова разрешить в одной из варшавских церквей панихиду по Шевченко, архиепископ Николай ответил, что разрешается отслужить панихиду в Волынской кладбищенской церкви, причем было указано, что необходимо воздержаться от каких-либо речей и политических манифестаций.

Сумы. Духовенство отказалось служить панихиды по Шевченко.

Курск. Шевченковский день прошел неотмеченным ни одним из местных учреждений и организаций.

Харьков. Литературно-художественный кружок устроил в память Шевченко торжественный вечер, привлекший массу публики… В учебных заведениях шевченковский день ничем не был отмечен.

Воронеж. Украинским обществом отслужена панихида по Шевченко.

Одесса. В виде протеста против запрещения шевченковских торжеств объявлена однодневная забастовка на медицинском факультете.

Санкт-Петербург. На сельскохозяйственных курсах отслужена гражданская панихида по Т.Г. Шевченко. В знак протеста против недопущения чествования певца Украины слушатели объявили забастовку.

В технологическом институте среди студентов собираются подписи под обращением к представителям левых фракций Гос. Думы. В обращении выражается протест против запрещения публичных чествований певца Украины Т. Шевченко и против национализма реакционных слоев русского общества.

Москва. Студенты-украинцы в Москве приняли резолюцию: «Принимая во внимание, что репрессии против чествования памяти Т.Г. Шевченко являются только одной из сторон в истории гонений против украинской демократии, украинское студенчество в Москве уклоняется от празднования 100-летнего юбилея Шевченко».

Львов (Австро-Венгрия). На шевченковские торжества прибыл прусский консул.

26 февраля. На улицах Киева «наблюдалась та же картина, что и вчера. Всюду пешая и конная полиция, казаки. До 12 ч. все было спокойно, никаких эксцессов не происходило. После 12 на Владимирской и Фундуклеевской улицах появились толпы учащихся, которые с пением «Вечной памяти» направились к Крещатику. Образовалась группа в 600 чел. Навстречу им в карьер помчались казаки и конные городовые.

Демонстранты бросились врассыпную. Казаки догоняли их и били нагайками, чего вчера не было. Попытки вновь образовывать группы повторялись много раз, но не были допускаемые казаками. Во время столкновений казаков с толпой пострадало много посторонней публики, случайно оказавшейся на тротуарах».

«Близ учебных заведений дежурили наряды полиции. Лекции состоялись при малом количестве слушателей. Эксцессов никаких не происходило».

Арестованы рабочие Южно-Русского машиностроительного завода. Явившись на завод утром, рабочие скоро покинули его и в количестве 600 чел. вышли во двор, где пропели «Вечную память». Затем рабочие вышли на улицу, но подоспевшая полиция демонстрантов разогнала.
Вчера было арестовано 80 человек, из них 10 курсисток.
Ежегодно устраиваемая панихида в день смерти Шевченко сегодня была отменена.

В украинское собрание «Родина» явилась группа поляков и оставила венок с надписью: «Певцу Украины от братьев-поляков».

День ознаменовался столкновением союзников и двухглавцев, вышедших на улицы с национальным флагом, с демонстрантами. Наблюдалась такая сцена: на одной стороне улицы союзники начинали петь «Спаси, Господи», на другой демонстранты пели «Вечную память». Союзники бросались на демонстрантов, и начиналась свалка.Появлявшиеся казаки разгоняли и тех, и других. Демонстрации и стычки продолжались до вечера.

Харьков. Студенты, выйдя из университета, стали петь «Вечную память», но были рассеяны полицией.

Симферополь. Архиерей разрешил служить панихиды по Шевченко, только не в соборе.

Рига. В украинском клубе «Громада» провели чествование юбилея Шевченко.

Чернигов. Городская Дума постановила отслужить панихиду, образовать в городской библиотеке шевченковский отдел, переименовать один сквер, поставить там бюст Шевченко и учредить две стипендии для детей горожан в художественных и музыкальных училищах».

Погодьтесь, що вищенаведене дає досить цікаву інформацію. Наприклад, воно свідчить, що в 1914 році в російській імперії ім’я Тараса Шевченка було символом свободи не тільки для українців, але й для поляків і росіян, і не тільки в землях сучасної України, а й на території сучасної Росії (Москва, Санкт-Петербург, Самара, Курськ, Новоросійськ).  Не закликаю шукати пряму тотожність між вшануванням 100-річчя Шевченка у царській імперії і 206-ої його річниці в путінській 2020-го, але те, що російські імперці бояться українського поета сьогодні не менше, ніж імперцї царські, цілком очевидно.  Чи я помиляюсь?

Олександр Гвоздик

На світлинах:

1. «Не забудьте пом’янути незлим тихим словом»

2. Афіша міського свята української культури в Тольятті, 2020 р.

3. Керівник ансамблю «Рось» із Санкт-Петербурга Валентин Іващенко біля каменя на місці поховання Шевченка, 10 березня 2020 р.

4. Афіша «Шевченківських читань» у Петрозаводську, 2020 р.

5. Квіти Кобзарю від директорки Українського культурного центру в Сургуті Олесі Пухальської

6.  Омськ, 9 березня 2020 р. Біля пам’ятного знаку Кобзареві  Лідія Близнова (ліворуч) з онуком і прапраправнучка поета Людмила Шевченко

7. Жандарми охороняють від відвідування  могилу Тараса Шевченка в Каневі, 9 березня 1914 р.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка