Напередодні 70-річчя одного з лідерів української діаспори в Росії Василя Яковича Бабенка редакція «Кобзи» звернулася до не менш відомого і шанованого Стефана Григоровича Паняка з Єкатеринбургу з проханням розповісти про ювіляра. «Знаю Василя дуже давно, - написав нам Стефан Григорович, - з  самого започаткування українського руху в РФ. З першого знайомства він викликав симпатію,  дружелюбний, щирий у спілкуванні, з манерами зваженого інтелектуала. Досконало вивчив українську мову, знає історію і українську класичну літературу, хоч ніколи не жив в Україні. Міг поправити мене, галичанина, коли я вживав русизми. Якби мене спитали про негативні риси в його характері – не зміг би найти. 

 В українському русі Росії раніше, а тепер здається ще більше, точилися чвари, що були завжди на руку ворогам нашої єдності. На мою думку саме Василь зіграв у цьому відношенні позитивну роль. Зал замовкав коли він піднімався на трибуну, його аргументи були завжди обґрунтованими так, що відомі всім провокатори і крикуни затихали. 

 Його авторитет в українському русі незаперечний. Пригадую які баталії точилися на одному з українських конгресів у Москві, коли пост голови конгресу залишив О. Руденко-Десняк. На жаль, колишній голова, якій, без сумніву, мав свої позитивні заслуги перед українським рухом, дуже любив збирати звіти громад, щоб заявити перед владою про великі «досягнення» української діаспори в РФ. Це привело до того, наприклад, що скоро російська преса могла писати:  україномовних газет в Росії більше, ніж російськомовних. А насправді українські «газети» були, нерідко, одноразовими листками громад, випущеними за свої кошти. Тоді потенціал і енергія українських громад були на підйомі. Повертаюсь до конгресу. Питання з призначенням нового голови викликало гострі дискусії.  Боротьба точилася між представниками московської групи і  регіональними лідерами, до яких, перш за все, належав Василь. Після довгих дискусій було доручено вирішити питання на протязі ночі, до ранку, чотирьом лідерам громад: Бабенку,  Семененку, Кононенку і Паняку, два представники з Москви і два з регіонів. Ми з Василем як представники регіонів займали одну позицію і сиділи з одної сторони стола.  Була така гостра дискусія, що тільки широкий стіл не давав можливості перейти в гарячу фазу. Я побачив тоді Василя-бійця.  Дійшли тоді до компромісного рішення, створили інститут двох співголів і Василь став одним із них. 

Бачив Василя в різних ситуаціях. Веселим і жартівливим на неофіційних вечоринках, діловитим і серйозним на конгресах світового рівня. В ньому поєдналася лірична, поетична натура, з одної сторони, і аналітичний розум, - з іншої. Його заслугі перед Україною і українською діаспорою, на мій погляд, недооцінені. А написане віще - мізерна частина того, що хотілось би сказати про свого колегу, з яким маю честь дружити.  С. Паняк»

На світлині:

1. Професор Стефан Паняк, голова Уральської громади українців (1994-2010)

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка