Україністика

Як пам’ятають земляків-українців у сусідніх державах?

Багато з видатних українців народилося не лише в Україні, а й на українських етнічних землях за її межами. Цікаво подивитися, як плекається про них пам’ять у сусідніх з Україною державах. Почнемо з Румунії.

Ольга Кобилянська (1863–1942). Українська письменниця, класик української літератури, авторка повісті «Земля». Народилася на Південній Буковині, в місті Ґура-Гумора, Сучавського повіту Герцогства Буковина Австрійської імперії (зараз повіт Сучава, Румунія). До 26 років жила на Південній Буковині (у 1863–1868 роках в Ґура-Гуморі, в 1868–1873 роках у Сучаві, в 1873–1889 роках у Довгопіллі). Закінчила чотирикласну «нормальну» школу в Довгопіллі.

У вересні нинішнього року в Ніжині відбудуться наукові читання, присвячені 100-річчю з дня народження відомого поета, письменника і літературознавця Ігоря Качуровського

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою, кафедра української літератури та журналістики, Бібліотека імені академіка М.О. Лавровського запрошують взяти участь у наукових читаннях до 100-річчя з дня народження І.В. Качуровського: «Творча спадщина Ігоря Качуровського та її місце в історії української літератури».

Відомий поет, прозаїк, перекладач, теоретик літератури, педагог радіожурналіст Ігор Васильович Качуровський народився в Ніжині 1 вересня 1918 року. Він лишив по собі унікальний доробок, який належить до найвищого духовно-інтелектуального поверху української літератури. Глибока трагедія його життя – відірваність від України, добровільне вигнанництво, яке було єдиним порятунком від репресій у 1930-х роках, – не зламала його духу. Літературна спадщина Качуровського, створена за межами Батьківщини – в Аргентині і в Німеччині, стала національним культурним надбанням.

Ігор Роздобудько

2016-й рік: Крим. 

В серпні цього року мені довелося побувати в Криму. Звичайно з порушенням українського законодавства, літаком з Москви в Сімферополь, але якщо трапилася раптом така нагода, хотілося вже побачити на власні очі, як змінилася там ситуація у порівнянні з 2013-м роком, коли я був у Криму в перший, і як виявилося, в останній за української влади раз.

Перше що кидається в очі – пропаганда. В Сімферополі та на виїзді з нього на автошляхах, майже через кожні сто метрів, на великих рекламних щитах, там де раніш була різна реклама, тепер портрети Путіна з цитатами із нього – про те, як гарно житиме Крим всього через кілька років. Якщо нема на портреті Путіна, значить замість нього Аксьонов (але в значно меншій кількості), або ще менший керівник районного масштабу. Як розумієте, звичайна реклама трапляється узбіч дороги тепер не так часто, для неї просто не вистачає місця.

Ігор Роздобудько

2014-й рік: Кубань 

Цього літа я поїхав з сім’єю на Кубань. Дочці корисно було побувати на морі, і минулого року я возив її в Крим, тоді ще фактично український. Пригадую, як радів тоді з того, що майже на кожному кроці відчував український дух Криму. Для корінних українців, що приїжджають на півострів з «материка», мабуть українського в Криму завжди було замало, але ми, російські українці, могли тільки заздрити та мріяти, щоб і у нас в Росії, було хоча б стільки українського, скільки було його в українському Криму ще минулого року. В Євпаторії, серед російського багатоголосся, я постійно ловив співуче українське слово, читав українські вивіски на багатьох магазинах і на товарах в них, зупинявся біля пам’ятника Тарасу Шевченку. «От би у нас, в Москві, мати хоч крихточку українського, як є тут, в Криму», - думалося мені тоді. Цього року, у «російський Крим», я вже не поїду, бо боюся побачити те, як свідомо нищиться те українське, що тут все-таки було, і що так гріло теплом мою душу.

Розпочинається Великий Піст.
Розпочинається Великий Піст.

Народний календар.

3 березня - перший понеділок Великого Посту.

Перший день Великого посту називається «жилавий» понеділок, бо в цей день господині печуть житні коржі - «жиляники». Крім цих коржів, ніякої страви не готують, а їдять лише тертий хрін з буряковим квасом та редьку.

«Моя мати, було, як почують дзвін у цей понеділок, тричі перехрестяться і скажуть: «Хрін та редька!» Це значило, що вони не забули, а добре пам'ятають про піст» (з оповідань Свирида Галушки).

Хоч і пісна страва в цей день була, проте їли її, запиваючи горілкою. «Це, - казали колись люди, - ми зуби полощемо після Масляної, щоб - борони Боже - не залишилося поміж зубами чого-небудь скоромного!» А тому цей понеділок ще називався «полоскозуб».

Млинці - символ сонця.
Млинці - символ сонця.

Народний календар.

24 лютого-2 березня - Масниці.

Масляна складається з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка або «перелом» у «широкий» четвер і «прощальна неділя».

«Не завжди котові масляна!»

МАСЛЯНА.

Масляна - це останній тиждень перед Великим постом. На перший день масляної, в «м'ясопустну» неділю, за стародавнім звичаєм готувався холодець з свинячих ніжок; тому цей день ще називався «ніжкові заговини».

Святий Власій - покровитель тварин.
Святий Власій - покровитель тварин.

Народний календар.

24 лютого - День святого Власа.

В кінці лютого місяця, 24-го за новим стилем, селяни колись святкували день святого мученика Власа. В народніх віруваннях святий Влас - покровитель худоби, а особливо корів. В цей день селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого мученика в стайню або загороду, де стояв скот, кропили худобу

свяченою водою та обкурювали ладаном - «щоб скот добре плодився та не хорів».

Як перший раз на весні вигонили худобу в поле пастися, то служили молебень не тільки святому Юрієві, але й святому Власові.

Олександр Мурашко. "В гості (Зима)", 1905 рік.
Олександр Мурашко. "В гості (Зима)", 1905 рік.

Народний календар.

17-23 лютого - Всеїдний тиждень.

Тиждень перед Масницею називається в народі «всеїдним», оскільки це останній перед постом тиждень, коли дозволялося їсти м'ясо.

Уже з наступного понеділка, за церковними канонами, слід переходити на молочні продукти.

За українською традицією, протягом тижня родичі, сусіди, свати та куми ходили один до одного в гості, ситно частувалися, смажили на рожнах ягнят, кабанів та іншу дичину. Люди співали пісень, танцювали посеред вулиці та влаштовували різні забави.

Стрітення Господнє.
Стрітення Господнє.

Народний календар.

15 лютого - Свято Стрітення Господнього.

Дочекалися люди Стрітення Господнього - «Стрічань». В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо - де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:

- Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.

- Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.

- Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!

За народнім віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення - 15-го лютого та в день святої Анни - 3-го грудня восени.

Лютий-місяць.
Лютий-місяць.

Народний календар.

Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять тріскучі морози і лежать великі сніги, а в повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує; але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня ...

- Лютий - це той місяць, що каже до людей: «Ех, якби я такий дужий, як мій батько, то я б бику-третяку роги скрутив!»

- А хто ж місяця лютого батько?

- Січень! - той був ще в повній силі; крутив, кріпив морозами, як хотів, а цей пнеться, дметься; а пройде «Громиця», - водою розіллється... (Записано на Уманщині).

«Як, лютий, не лютий, а на весну брів не хмар!»

«Вночі тріщить, а вдень плющить».

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка