Микола МащенкоРежисер Микола Мащенко представив в Москві свій новий фільм «Богдан-Зиновій Хмельницький»

Відомий кінорежисер, сценарист, актор, академік Микола Мащенко («Овід», «Як гартувалася сталь» та ін.) привіз до Москви своє нове кіно. Епічне полотно « Богдан-Зиновій Хмельницький», у створенні сценарію якого також брав безпосередню участь режисер, знімалося більше семи років, а задум його створення виник ще... за Радянського Союзу. Стрічка демонструвалася в Культурному центрі України у Москві наприкінці вересня, і ця подія була присвячена 80-річчю кіностудії ім. Довженка, яке відзначається в  нинішньому році.

У своїй творчості талановитий майстер завжди прагнув до створення на екрані галереї сильних особистостей, лідерів свого часу. Через призму їхнього життя і вчинків художник намагався розкрити суть таких важливих категорій, як «герой і натовп», «особистість в історії», «народ і влада». Вибудовуючи стилістику своїх робіт, режисер і сценарист Мащенко завжди нагадував глядачеві, про те, що його герої, котрі здійснили істотний вплив на історичні процеси, - не  боги чи титани, котрі повстали проти неба, а живі люди, залежні від земних доль, людських факторів, особистих сумнівів і особистісних виборів. У цьому, на наш погляд, цінність створених образів для розуміння багатьох процесів, що виникають сьогодні в політичному й громадському житті різних країн і народів, насамперед - на пострадянському просторі.

- Миколо Павловичу, розкажіть, будь ласка, як виник задум створення кінострічки про таку досить суперечливу й неоднозначну особу, якою був гетьман України  Богдан Хмельницький?

- Задум виник дуже непросто. Спочатку мені Болгарія запропонувала зробити телевізійний фільм «Спартак», але я відповів, що таку картину вже збирається  знімати Сергій Бондарчук, для якого італійці написали сценарій. Аналогічний фільм також хоче зняти відомий режисер Бінка Желязкова (першу свою премію вона одержала на Московському міжнародному кінофестивалі за стрічку «Які ми були молоді». – Авт.) Але болгарські телевізійники відповіли, що після фільму «Овід» і Бондарчук, і Желязкова відмовилися від своїх намірів на мою користь. І тоді я почав підготовку до зйомок. Щоправда, сценарій все-таки залишився за болгарами. І ось чому.

Спартак, як відомо, був фракійцем, а історична Фракія - це нинішня територія Болгарії. Саме в м. Санданськи встановлено пам'ятник всесвітньо відомому гладіаторові. Вважаю, що якби у світі був створений Пантеон героїв, то першим туди необхідно було б помістити саме Спартака. Про це говорили японці, китайці, росіяни й це зрозуміло: Спартак у значній мірі належить усім, хто жадав здобути волю. Однак у той момент, коли все було готове до зйомок - обраний виконавець головної ролі (це був культурист, але дуже талановита людина), в Італії визначене місце зйомок, а з Болгарії надійшла телеграма про те, що мене там чекають - раптово розпався Радянський Союз. Разом з ним розвалилася і вся система фінансування даного спільного проекту. Після цього виникла ідея зняти фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» і ми домовилися з режисером про те, що стрічка буде зніматися на кіностудії ім. Довженка, директором якої я вже був на той час. Але проти цього повстала частина української інтелігенції: кілька відомих академіків, деякі режисери, які стверджували, що це буде антиукраїнське кіно. Я їм зауважив, що за радянської влади Бондарчуку забороняли знімати «Тараса  Бульбу», а тепер на рівні колег відмовляють полякам у зйомках «Вогнем і мечем». Зійшлися на тому, що наша студія за польський рахунок і досить недорого виготовить декорації для польського фільму, а потім все це господарство буде використане для зйомок «Богдана Хмельницького». Однак спільний проект розвалився. І все-таки полякам вдалося знайти кошти на свою стрічку, а я потихеньку почав готуватися до зйомок фільму про гетьмана.

Оскільки я все життя знімав кіно про сильних особистостей, мені були однаково цікаві  і Спартак, і Хмельницький - тому що вони обидва боролися за незалежність. Але Богдан, природно, був  мені ближче. Задум втілити образ Спартака в образі Хмельницького у мене все-таки залишився, це можна простежити по деяких зовнішніх і внутрішніх проявах у  картині. Однак не всі думки були про Богдана: фільм мав би завершитися Переяславскою радою 1654 року. Я хотів, щоб мені дали текст Угоди між українським гетьманом і російським царем, іншими словами - між Росією й козацькою Україною. Якби я побачив цей текст, то  зробив би інший фінал. Справа в тому, що ніхто не знає реальних положень  даного історичного документа. А це дуже важливо для розуміння ситуації в якій підписувався Договір, а також подальших російсько-українських відносин.

Колишній міністр закордонних справ Андрій Громико на прохання свого українського колеги підписав розпорядження про те, щоб українському міністрові показали оригінал Угоди, укладеної в Переяславі. Проте генерал КДБ, відповідальний за цю справу, визнав повноваження члена Політбюро недостатніми, і сказав, що навіть якби в нього на руках була постанова всього вищого партійного органу, він би ще подумав…Виявляється, на документі (існує думка, що оригінал загублений, існують лише копії. – Авт.) стоїть гриф абсолютної таємності, підписаний… Володимиром Ульяновим (Лєніним). У відповідь на слова глави українського зовнішньополітичного відомства про те, що вождь світового пролетаріату, мовляв, давно вмер, генерал іронічно зауважив: «На Украине, наверное, не знают, что «Ленин и сегодня живее всех живых»...

Крім того, мене просили бути більш обачним при написанні сценарію у тій його частині, де йшлося про кількість присутніх на площі у Переяславі під час підписання Договору. На підтвердження сказаного, одна із кримських редакцій надіслала мені газету, де поіменно були перераховані всі свідки того історичного акту. Їх налічувалося всього 223 особи (на відомих картинах Івана Шульги, Віктора Савенкова та інших художників зображений багатотисячний натовп. – Авт.) Стосовно позиції тодішнього оточення Хмельницького й духівництва, то значна їх частина  була проти укладення Переяславської угоди. Дехто сьогодні схильний вважати цей союз військовим по-суті і обмеженим у часі, тобто таким, що мав силу на період війни і здобуття козацькою Україною незалежності. Але, як це часто буває, тимчасове стало довготривалим.

Мені обіцяли показати Договір, і якщо це трапиться, а також при наявності необхідних коштів я зніму нову картину. У ній треба розповісти правду про цю подію, з’ясувавши усі обставини до кінця. Адже екран - велика сила, а багато хто не читає книг, але дивиться кіно і робить висновки.

- Це  буде психологічний фільм?

 - Так. Переяславська тема дуже складна, заплутана. Багато соратників Хмельницького відвернулися від нього, багато близьких людей відійшли. Підкреслюю: фільм треба знімати в тому випадку, коли буде відома вся правда про ті події.

- Як ви вважаєте: Переяславська угода - це вимушений крок з боку Хмельницького у  тодішній військовій і політичній ситуації, чи  кон’юнктурний хід?

- Відповім так: ситуація завжди складна, якщо ти борешся за волю. Але я переконаний, що в жодному разі не можна приводити іноземні війська для того, щоб вони допомогли тобі здобути незалежність - це завжди небезпечно. Треба знаходити власні сили. Ну, що з того, що Мазепа покликав шведського короля Карла допомогти йому здолати Петра, якому гетьман вірно служив протягом двадцяти років, посилав українців на будівництво Петербургу і т.п. Шведи самі були не проти заволодіти і Україною, й Росією. Тому, повторюся, я не приймаю будь-які союзи, спрямовані на надання допомоги в боротьбі за незалежність. Якби Мазепа і Хмельницький трималися до останніх сил, опираючись на свій народ, історія України могла б скластися зовсім по-іншому. Я категорично не відкидаю необхідності підписання Договору, але Богдан зробив цей крок не порадившись не тільки з народом, але навіть зі своїм найближчим оточенням. Одного разу він уже вчинив так, підписавши договір з польським королем - цей епізод є у моєму фільмі.

- Напрошується аналогія із сьогоднішньою російською та українською політикою...

-  А я недвозначно даю зрозуміти: якщо політики вступають у будь-які союзи не порадившись з народом - наслідки завжди бувають трагічними. Крім того, я показую, як Богдан розплачувався за свій обман - люди були готові живцем закопати його в землю, а він і не противився цьому. Багатьом політикам треба вчитися у Хмельницького покаянню, визнанню своїх помилок...

-...і  боротьбі з корупцією та казнокрадством не на словах, а на ділі.

-І цьому теж. (У фільмі гетьман шаблею відтинає руку одному з високопоставлених казнокрадів. – Авт.) А ще взаєминам з опозицією. У відповідь на численні докори з боку своїх соратників, Богдан пропонує їм булаву - символ гетьманської влади, але ніхто не хоче її брати.

- Бояться відповідальності?  Адже критикувати завжди простіше.

- Абсолютно вірно. У Хмельницького були впливові опозиціонери й критики: легендарний Богун, козацькі полковники - знамениті герої України. І все-таки, Богдан діяв так, як вважав за потрібне. Для цього необхідно мати сильну волю. Зробивши висновок про те, що його підвели всі - ляхи, турки, татари, гетьман зробив ставку на московського царя. До того  часу переконатися  в його надійності  –  не траплялося нагоди. Але вже невдовзі по тому українських послів не пустили на раду, де засідали представники Речі Посполитої й Росії, заявивши, що підлеглим там  нема чого робити.

- У вашому фільмі головний герой промовляє надзвичайно важливу репліку: «Ніхто не зможе нас погубити, крім нас самих». Дуже актуальні слова - особливо для розуміння нинішньої внутрішньополітичної ситуації в Україні.

- Думаєте сьогоднішні українські політичні супротивники зможуть про щось домовитися між собою?  Ні-ко-ли! Немає принципу. На першому місці – особисте, вузькопартійне. І це засмучує.

- Якось ви заявили, що «Богдан-Зиновій Хмельницький» - ваш останній фільм.

- Я мав на увазі, що це мій останній масштабний  фільм. Але, як уже відзначив, міг би ще зняти картину про Переяславську раду.

 - Йдеться  про художньо-публіцистичну стрічку?

 - Так. І ніяких батальних сцен. Ведеться важлива й нелегка розмова про долю України – чи бути їй вільною і процвітаючою, чи - втраченою назавжди. Це може бути найсучасніший фільм. Назва: «Переяслав: угода». Великі й середні плани, зйомки в одному приміщенні -  у церкві, наприклад. Точиться суперечка між учасниками дискусії. Все, як сьогодні...

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький»

На світлинах: Микола Мащенко.1-8 - кадри із фільму «Богдан-Зиновій Хмельницький».

Віктор ГІРЖОВ.

Фото автора.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка