Друк
Розділ: Українська культура в РФ

Народний артист України професор Віктор Захарченко. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Кубанський козачий хор, очолюваний народним артистом України Віктором Захарченком, випустив в 2008 році цей альбом з 4-х дисків

14 жовтня 1811 року була закладена основа професійної музичної діяльності на Кубані, почався славний творчий шлях Чорноморського Військового співецького хору. Біля його витоків стояли духовний просвітитель Кубані протоієрей Кирило Россинський і регент Григорій Гречинський.

У 1861 р. хор перейменовується з Чорноморського в Кубанський Військовий співецький хор і з того часу, окрім участі в церковних богослужіннях, дає світські концерти по області, виконуючи разом з духовними, класичні твори і народні пісні.

У 1911 р. пройшли торжества до 100-рыччя Кубанського Військового співецького хору.

Літом 1921 р. рішенням властей діяльність колективу була припинена, і лише в 1936 р. Ухвалою Президії Азово-Чорноморського крайвиконкому був створений Кубанський козачий хор, який очолили Григорій Концевич і Яків Тараненко, що довгий час були регентами Кубанського Військового співецького хору. Проте в 1937 р. Г.Концевич був необгрунтовано репресований і розстріляний.

У 1939 р., у зв'язку з включенням до складу хору танцювальної групи, колектив був перейменований в Ансамбль пісні і танцю кубанських козаків, який в 1961 р. за ініціативою Н. С. Хрущева був розформований разом з іншими державними народними хорами і ансамблями СРСР.

У жовтні 1996 року виходить Ухвала розділу адміністрації Краснодарського краю "Про визнання правонаступництва (історичного) Державного академічного Кубанського козачого хору від Військового хору Кубанського козачого війська".

В даний час окрім активної гастрольно-концертної діяльності в Кубанському козачому хорі проводиться систематична робота по запису, науковому вивченню і сценічному освоєнню традиційного пісенного і танцювального фольклору Кубанського козацтва.

Захарченко-фольклористом зібрані розрізнені і майже зниклі з поля зору музичної науки і художньої творчості 14 збірок пісень кубанського козацтва А.Д. Бігдая, перевидані ним в своїй творчій редакції, з позицій сучасного фольклоризму. По суті, зроблені перші, але найважчі і важливіші кроки на шляху створення антології пісенного фольклору Кубані.

Всією своєю діяльністю Державний академічний Кубанський козачий хор сприяє відродженню і розвитку багатої культурної спадщини наших предків, духовному і патріотичному вихованню населення.

http://go2kiev.com.ua/ua/news/187.html

Диск 1. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць

01. Там на Кубани (солістка Р. Гончарова)

02. Прощай мий край дэ я родывся (соліст В. Заніздра)

03. Ой, сив пугач на могылу (соліст В. Заніздра)

04. Ой, там у саду (солістка Н. Матвієнко)

05. Тыче Кубань аж у лыман (солістка Т. Бочтарєва)

06. Гай зэлэнэнькый (солістка Т. Бочтарєва)

07. Ой, Морозэ, Морозэнко (солістка О. Каражова)

08. Ихав козак на войноньку (солісти С. Ярошенко, О. Каражова)

09. Калына-малына вэрхы похылыла (солістка Р. Гончарова)

10. А в поли могыла (соліст І. Мякишев)

11. По-за лугом зэлэнэнькым (соліст В. Мільшин)

12. Гэй, быкы, чого вы сталы (соліст Г. Черкасов)

13. Посияла баба конопэль (солістка З. Власенко)

14. Лугом иду, коня вэду (солістка Т. Бочтарєва)

15. Прощай, станыця, прощай Кавказ (соліст В. Заніздра)

16. Розпрягайте, хлопци, конэй (соліст А. Лізвинський)

Диск 2. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць

01. Плавай, плавай, лэбэдоньку (слова Т. Шевченко, солісти Р. Гончарова, В. Аскаленко)

02. Ой, чого ж ты почорнило, зэлэное полэ (слова Т. Шевченко, солісти Р. Гончарова, В. Аскаленко)

03. Як умру, то поховайтэ (слова Т. Шевченко)

04. Спы, Тарасэ, батько ридный (соліст А. Лізвинський)

05. Сонце нызэнько (солістка М. Крапостіна)

06. Ой, хотя бы господы, тай повэчорило (солістка М. Крапостіна)

07. Была жинка мужика (солістка М. Крапостіна)

08. Як мы гуляды у саду (солістка М. Крапостіна)

09. Витры гуляють, хмары спишать (солістка Р. Гончарова)

10. Ой шо ж воно тай за ворон (соліст С. Волошин)

11. Взяв бы я бандуру (соліст С. Ярошенко)

12. За Сибиром сонце сходэ (соліст І. Мякишев)

13. Вэчир на двори (солісти Р. Гончарова, А. Коваленко)

14. Голуб сызый (солістка Е. Куликовська)

15. Выйды, Грыцю, на вулыцю (солістка Г. Сафонцева)

16. Ой, на нэби тучи набигають (солістка Л. Реук)

Диск 3. Пісні на вірші українських поетів

01. Вітре буйний (слова Т. Шевченко, солістка М. Гольченко)

02. На що мені чорні брови (слова Т. Шевченко, солістка Л. Мягкова)

03. Ой, маю, маю я оченята (слова Т. Шевченко, солістки Е. Куликовська, М. Крапостіна)

04. Зоре, моя вечірняя (слова Т. Шевченко, солістки Е. Куликовська, М. Крапостіна)

05. Посіяли гайдамаки (слова Т. Шевченко, солістка О. Каражова)

06. Пішла полем ридаючи (слова Т. Шевченко, солістка М. Іщенко)

07. Змінилося все (слова О. Пчілка, солістки Е. та Ю. Колісниченко)

08. Як швидко літо промайнуло! (слова О. Пчілка, виконує хор)

09. Надія (слова Л. Українка, солістка О. Каражова)

10. Ой не зникли золотії терні (слова Л. Українка, солістка Е. Сємушина)

11. Горить моє серце (слова Л. Українка, солістка Е. Куликовська)

12. Як дитиною бувало (слова Л. Українка, солістка О. Каражова)

13. Давня весна (слова Л. Українка, виконує тріо Н. Губа, Е. Куликовська, Л. Реук)

14. Колискова (слова Л. Українка, виконує хор)

15. Реве - гуде негодонька (слова Л. Українка, солістки Е. Сємушина, Н. Губа)

16. Єсть у мене одна... (слова Л. Українка, солістка М. Гольченко)

17. Срібна тополина (слова В. Матвієнко, солістка С. Бовтун)

18. Стольний град Київ (слова В. Матвієнко, соліст М. Цирульник)

Диск 4. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць

01. Кубань-ричка, ой нэвэлычка (слова А. Півень, солістка Е. Джевага)

02. Боже Всэсыльный дай мэни крыла (слова А. Савицький, соліст П. Кравчук)

03. Ой у поли (слова Е. Марчук, солістки Е. Курбанова, Н. Губа)

04. Ихалы козакы из Дону до дому (солісти В. Сушков, В. Фролова)

05. Нэ щебэчи, соловэйко (солісти Р. Гончарова, М. Цирульник)

06. Провожала маты сына у солдаты (солістка О. Каражова)

07. Нэ топай, нэ топай (солістка Т. Бочтарєва)

08. Гэй у мэнэ був коняка (виконує хор)

09. Ходэ сорока (солістка Н. Губа)

10. Ой мий мылый варэнычкив хоче (солістка Т. Бочтарєва)

11. Полюбыла Пэтруся (солістка Н. Матвієнко)

12. Калына-малына, чом нэ процвитаешь (солістка Т. Бочтарєва)

13. Ишов мымо двору (соліст А. Коваленко)

14. Пряла бы я кудэлыцю (солістка С. Нашева)

15. Ихалы козаченькы стэпом-долыною

16. Ще й нэ вмэрла Украина

Тривалість: 4:21 год. Розмір: 1317/570 Мб.

Диск 1. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць.

Диск 2. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць.

Диск 3. Пісні на вірші українських поетів.

Диск 4. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць.

Розпрягайте хлопці коней [4 Mb]

На світлинах: Народний артист України професор Віктор Захарченко. Диск 1. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць. Диск 2. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць. Диск 3. Пісні на вірші українських поетів. Диск 4. Народні чорноморські пісні Кубанських станиць.

Додатки:

Кубанский казачий хор вернулся с гастролей, завершивших концертную программу, посвященную 70-летию Виктора Захарченко

Первое упоминание о Киеве, содержащееся в древнерусской летописи «Повесть временных лет», относится к 862 году. В 988 году именно в Киеве князь Владимир крестил Русь.

В этом городе до сих пор сохранились памятники, равных которым нет во всем мире. Среди них Киево-Печерская лавра, история которой насчитывает почти тысячу лет. Полная чудес и драматических событий, прославленная именами множества святых, она и поныне хранит бесценные духовные сокровища — мощи святых. Здесь и рака преподобного Нестора Летописца, и Ильи Муромца, и часть мощей святого младенца, за Христа от Ирода убиенного. Только вот сегодня монастырю отдана лишь нижняя территория Киево-Печерской лавры, верхняя же принадлежит государству. Но церковные служители не теряют надежды, что когда-нибудь она перейдет к ним и в великой Печерской церкви (Успенский собор) снова, как и раньше, будут проходить службы для прихожан.

У национального Дворца искусств «Украина» собрались те, кто любит и ценит казачьи традиции, песни и танцы. А таких в Киеве немало. Когда по городу развесили афиши Кубанского казачьего хора, билеты на концерт разобрали тут же, поэтому объявили дополнительное выступление. В один день пришлось давать сразу два серьезных концерта.

Артисты хора на Украину приезжают как к себе домой. Здесь их любят и ждут, здесь их считают за своих. И тому свидетельство — многочисленные награды. За сбережение и популяризацию украинской культуры Виктор Захарченко был удостоен ордена «За заслуги», солистке Кубанского казачьего хора Марине Гольченко присвоили звание «Заслуженная артистка Украины», директору хора Анатолию Арефьеву — «Заслуженный працивник казачьей культуры».

Ведь каждая программа хора не похожа на предыдущую. Мастерство артистов филигранно. Голоса чистые, звонкие, с широкой палитрой и массой оттенков. Любое произведение — мини-спектакль. Кроме прекрасных вокалистов в труппе работают блестящие музыканты, танцоры и артисты оригинального жанра, демонстрирующие уникальные трюки с саблями и кинжалами. Номера молниеносно сменяются. Программа в Киеве была особенная: тут и авторские песни Виктора Захарченко, и казачьи. Со сцены Дворца звучал цикл песен «Музыкальное приношение Украине», песни, написанные на стихи Тараса Шевченко, Леси Украинки и ее матери Олины Пчилки. Для зрителей также был припасен сюрприз. Песню «Колокольный звон», написанную Виктором Захарченко на стихотворение иеромонаха Романа, вместе с хором исполнил народный артист России Алексей Петренко. Также в сопровождении мужской группы он прочитал последний монолог Тараса Бульбы, когда его привели на костер. Также зрителей ждали новые песни украинского происхождения, записанные на Кубани, и две новые песни Виктора Захарченко на стихи киевлянина Владимира Матвиенко: «Срiбна тополына» и «Стольный град Киев».

Здесь же состоялась презентация трех компакт-дисков песен черноморских казаков и песен, написанных Виктором Захарченко на стихи российских и украинских поэтов под названием «Музычне приношение Украине».

Поздравила Виктора Захарченко Герой Украины, народная артистка Украины Нина Матвиенко. Их связывает давняя творческая дружба.

— Когда мне было тридцать лет, я вздыхал о своем возрасте. Сегодня мне семьдесят, и я чувствую, как это мало, и всем говорю, что мне только семьдесят, — говорит Виктор Захарченко. — Впереди еще столько несделанного, впереди еще целая жизнь. Я стараюсь записать как можно больше песен, компакт-дисков, ведь музыка останется и после нас.

Зрители долго не хотели отпускать артистов, но пришло время, и Киев остался далеко позади. В окнах автобуса менялись пейзажи, километр за километром приближал нас к другому городу…

Львов - один из самых прекрасных городов Европы, в котором органично переплелось прошлое и настоящее. Это город соборов, храмов, памятников архитектуры и новых районов. Во Львове особая атмосфера средневекового города. Узкие улочки, величественные храмы, которые создают ощущение, что время здесь замерло. Жизнь в городе течет неторопливо, с величественным спокойствием. Здесь нет шумной толпы, грохота автомобилей. Улочками Львова можно прогуливаться целыми днями, каждый раз открывая для себя что-то новое и интересное.

Центральная часть Львова объявлена историко-архитектурным заповедником и в 1998 году внесена в список мирового культурного наследия ЮНЕСКО. Под охраной находится около двух тысяч исторических, архитектурных и культурных памятников. Одним из них является Львовский государственный академический театр оперы и балета имени С.Крушельницкой.

Театр был построен в классических традициях с использованием форм и деталей архитектуры ренессанса и барокко в начале XX века. Именно здесь и выступали артисты хора. Волнительно было выходить на сцену: как известно, русских здесь не очень жалуют, продавцы некоторых магазинов, узнав, что мы русские, просто отказывались нас обслуживать. На улицах отворачивались. А на рынках висят маячки с броским слоганом «Слава тебе, Господи, що я нэ москаль».

А вот песня не только радует, вдохновляет, но и объединяет, заставляет забыть обо всем. Хор встречали дружелюбно. И как всегда бывает, после концертов люди разных возрастов, вероисповедания уходили из зала единым народом. Теперь к морю…

Одесса - крупный порт в Одесском заливе Черного моря, он — морские ворота Украины. Одесса построена несколькими поколениями талантливых российских и европейских архитекторов. Город прославился единством архитектурного облика дворцовых и общественных построек центра с гармоничной соразмерностью ампирной жилой архитектуры в центре и на окраинах.

В XIX веке в Одессе строились красивейшие ансамбли, общественные, культовые, жилые постройки.

Первый театр оперы и балета в Одессе был построен в 1887 году (авторы проекта — австрийские архитекторы Фельнер и Гельмер). Архитектура театра сочетает черты ренессанса и барокко. Здание считается одним из красивейших в мире театров, равных ему всего два. Один из них — «Ла Скала» в Милане.

Новый театр построен в стиле венского барокко. Его фасады украшены лоджиями, балконами, аллегорическими скульптурными композициями, символизирующими все виды театрального искусства.

Вестибюль, парадные лестницы, а также поярусные фойе отличаются изобилием скульптурных украшений, позолотой и яркой орнаментикой декора. Подковообразный зал рассчитан более чем на полторы тысячи мест.

Долгое время театр был закрыт на реставрацию, под ним бьют ключевые воды, поэтому поддерживать его в хорошем состоянии трудно. После открытия театра хотели сделать музеем, но пока этот вопрос решается, Кубанский казачий хор в числе первых выступил на сцене величайшего театра.

Каково было наше удивление, когда в Одессе практически на каждом шагу мы увидели призывы к жителям «Говорим только по-русски!». Здесь почти нигде не встретишь человека, который говорит по-украински. А анекдот о том, что даже утопающим, в связи с запретом президента Украины говорить по-русски, необходимо взывать о помощи только по-украински, знает каждый одессит. И те же майки, что и во Львове, но с другим призывом: «Говорим только по-русски!». Показательно, что во время гимна Украине никто в зале не встал; когда же зазвучал марш «Прощание славянки», при словах «Встань за веру, русская земля» как один поднялись все зрители.

Цветы, овации, поздравления, ликование публики — все это оставили артисты хора, впереди последний город нынешних гастролей…

Харьков. В Харьковском театре оперы и балета было два концерта. И оба они прошли с успехом. Причем последний был одним из самых ярких: в это время многие артисты начинают «зеленить» на сцене, иными словами — шутить и веселиться. Все это получилось как нельзя кстати.

С задором, полные эмоций и новых впечатлений, мы возвращались домой, куда, как известно, дорога самая короткая за все время путешествия.

Марина ЛОСКОВЦОВА.

Санкт-Петербург — Москва — Минск — Киев — Львов — Одесса — Харьков — Краснодар.

http://gazetavk.ru/?d=2008-05-07&r=15&s=657

Любо, козаки-кубанці!

Побувати на концерті Кубанського козацького хору я хотів віддавна, - дуже подобалися пісні в його виконанні, які бачив по телебаченню. Але “наживо” послухати кубанців не виходило.

Хор у Львові - мене тут не було, мене заносило в Краснодар - хор був на гастролях... Тривале “полювання”, як з’ясувалося минулого тижня, не було марним. Кубанський козацький хор - це просто супер! Була би моя воля, я б усіх наших і не наших “зірок” так званого шоу-бізнесу на його концерти водив. Аби вони нарешті навчилися не лише “нижніми плечима” й цицьками трясти, а й СПІВАТИ.

Кубанські козаки - нащадки козаків запорізьких, що переселилися на Кубань після знищення Січі. Хор завжди багато співав українською, а вже під час гастрольного туру Україною сам Бог велів. Кубанці виконують старі українські пісні в автентичній версії, саме так, як вони звучали понад 200 років тому. І як виконують! Здається, кожному із солістів, що виходили на сцену Львівської опери, вільно підкорюються щонайменше чотири октави. Голоси не пропиті й прокурені, як у “звьозд” російської і української естради, а чисті, глибокі, з “різнокольоровими” відтінками. Якщо ви не чули “Розпрягайте, хлопці, коней” у виконанні Кубанського козацького хору, значить, ви не чули нічого... “Щороку їжджу Кубанню, збираю пісні старих станичників, нащадків українських козаків, які прийшли із Запорізької Січі, та російські пісні донських козаків, - розповідає художній керівник хору, народний артист України Віктор Захарченко. - Записав кілька тисяч таких творів. Сам роблю обробки та аранжування. Стараюся зберегти в кожній народній пісні її «аромат». Адже можна так навигадувати, що першоджерела ніхто не впізнає... Я за дбайливе збереження джерел”.

Віктор Захарченко й сам пише музику. “Музичне приношення Україні” - так називається його компакт-диск українських пісень, у тому числі на вірші Тараса Шевченка й Лесі Українки. Кубанський козацький хор співає також створені Захарченком пісні на вірші Пушкіна, Лермонтова, Некрасова. Також у репертуарі класика й духовна музика - хор регулярно співає у православних храмах. Крім пісні, кубанці славні ще й танцями. Хореографія в історико-культурному сенсі багатошарова: елементи “чистого” гопака перемішалися з танцювальними прийомами й ритмами кавказьких народів. Вражають карколомні елементи з шаблями - справжнє бойове мистецтво найкращого у світі війська... Дуже цікавим є танець некрасовських козаків. “Понад 250 років тому козаки під орудою отамана Некрасова всупереч волі царя пішли за Дунай, - розповів ведучий. - У 60-х роках минулого століття частина їх повернулася додому, на Кубань. Некрасовці зберегли віру й мову предків, але культура їхня за кількасот років значно змінилася”. Танець некрасовців - щось абсолютно дивне, чудесна суміш балкансько-слов’янських і турецьких мотивів. Маленька, дбайливо збережена кубанцями перлинка з намиста світової культури...

Уже після концерту “нарив” в Інтернеті цікавий факт з історії Кубанського козацького хору (через чотири роки, до речі, йому виповниться двісті літ!). Виявляється, у радянські часи кубанці, не побоюючись звинувачень у націоналізмі, співали на своїх концертах гімн «Ще не вмерла України...». «Щоразу в залі народ вставав, - розповідає Віктор Захарченко. - Одного разу після виступу в Києві до нас підійшли перелякані чиновники та поцікавилися, чи знаємо ми, що цю пісню заборонено. Я зробив здивовані очі та парирував: «Не знаю! У нас у станиці Васюринській її співають як старовинну народну пісню». Я, звичайно, лукавив, знаючи, що її написали Павло Чубинський і Михайло Вербицький». Львівський концерт Кубанського козацького хору теж завершився виконанням гімну України - виконанням бойовим, стройовим і запальним... Сила!

Аскольд ЄРЬОМІН

Високий Замок

інтернет версія www.wz.lviv.ua

Ми любимо вас, кубанські козаки!

Двотижневі гастролі знаменитого хору — повний аншлаг

ЩЕ В РАДЯНСЬКІ ЧАСИ КУБАНСЬКИЙ ХОР, НЕ БОЯЧИСЬ ОТРИМАТИ ТАВРО «НАЦІОНАЛІСТІВ», ВИКОНУВАВ НА СВОЇХ КОНЦЕРТАХ «ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА». НАВІТЬ КОЛИ ЦЯ ПІСНЯ НЕ БУЛА ГІМНОМ, ГЛЯДАЧІ ЗАВЖДИ ВСТАВАЛИ. В ЦЕНТРІ — КЕРІВНИК ХОРУ ВІКТОР ЗАХАРЧЕНКО

ДАВНЯ ДРУЖБА ПОВ’ЯЗУЄ КУБАНЦІВ І БЕРЕГИНЮ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ НІНУ МАТВІЄНКО

Кубанський козачий хор — прославлений колектив, який останні три десятиріччя очолює Віктор Захарченко: народний артист Росії та України, доктор мистецтвознавства, професор, композитор, збирач фольклору, тонкий аранжувальник народних пісень. 22 березня 2008 року маестро виповнилося 70 років. З ім’ям Віктора Гавриловича Захарченка пов’язана міжнародна слава Кубанського хору, який став одним із найпопулярніших колективів Росії. Репертуар — найрізноманітніший: фольклор, духовна музика, класика, твори сучасних авторів.

Неодноразово кубанські козаки виступали в Україні. У нас безліч шанувальників їхнього таланту, які не пропускають жодного концерту. Адже кожна програма хору несхожа на попередню. Майстерність артистів філігранна. Голоси чисті, дзвінкі, з широкою палітрою і масою відтінків. Будь- який твір — міні-вистава. Крім прекрасних вокалістів у трупі працюють блискучі музиканти, танцюристи й актори оригінального жанру, які демонструють унікальні трюки з шаблями та кинджалами. Номери блискавично змінюються. Дуже тепло кубанців приймали глядачі Харкова, Полтави, Кременчука, Кривого Рогу, Запоріжжя, Миргорода і, звичайно, Києва. Вони брали участь у святковій програмі, присвяченій 189-й річниці з дня народження Кобзаря на сцені Національної опери України, а потім дали два сольних концерти у палаці «Україна». На київських підмостках відбулася прем’єра пісні «Як дитиною бувало» на вірші Лесі Українки (музика Віктора Захарченка).

***

— Історія Кубанського козачого хору починається з 1811 року. Перший концерт відбувся 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці. Спочатку це був суто співацький колектив, який виступав на світських концертах, — розказує В. Захарченко. — Вже тоді «ізюминкою» програм було виконання народних пісень, які козаки споконвіку співали у своїх станицях. До Жовтневої революції багато виконувалося церковної та класичної музики. А чорним періодом для хору можна назвати 20-ті роки. Коли за наказом Свердлова і Троцького козацтво репресували. У перші роки радянської влади заможних станичників буквально винищували, висилали до Сибіру. Людське життя було нічого не варте, не до пісень і танців було, колектив розформували... У 1936 році влада дала «задній хід». Сталін навіть звернувся до церкви, дозволив відкрити кілька православних храмів, зробив деякі поступки для віруючих. Саме в той період у Краснодарі та в Ростові було зорганізовано два професійних колективи: Державний кубанський козачий хор й Ансамбль пісні і танцю донських козаків. Ми юридично є спадкоємцями Кубанського козачого хору. Але існує і духовний бік даного питання. У 1995 році до Краснодару приїжджав Патріарх Московський і Всієї Русі Алексій II. Він зустрічався з козаками. Послухавши наш спів духовних творів, владика поцікавився, чому ми не співаємо в храмах, як наші предки. І благословив нас. Відтоді ми є єдиним колективом, який бере участь у церковному богослужінні. На всі великі православні торжества співаємо в соборах.

Щорічно їжджу по краю, збираю пісні стариків-станичників, нащадків чорноморських (українських) козаків, які прийшли із Запорозької Січі, та російські пісні донських козаків. Записав кілька тисяч таких творів. Сам роблю обробки та аранжування. Стараюся зберегти в кожній народній пісні її «аромат». Адже можна так навигадувати, що першоджерела ніхто не впізнає. Я за дбайливе збереження джерел. Одна з наших нещодавніх знахідок «Кубань річка-невеличка» — на вірші українського дореволюційного кубанського поета Олександра Півня. Я підготував компакт-диск українських пісень «Моє музичне приношення Україні». Немало творів, які прозвучали в нинішній програмі, написано на тексти великих поетів Росії та України: Пушкіна, Шевченка, Некрасова, Лесі Українки. Виконуємо фольклорні пісні, твори сучасних композиторів: Геннадія Заволокіна — автора відомої телепередачі «Грай, гармонь». На жаль, півтора року тому він трагічно загинув. У нашому репертуарі твори Олександри Пахмутової, Олександра Дудника. Я і сам пишу музику, враховуючи можливості кожного вокаліста нашого хору, оскільки знаю кому доручити сольну партію, а хто співатиме дуетом.

Поступово наш колектив оновлюється. Для талановитих людей у нас завжди двері відкриті. Нині в хорі працює 125 чоловік. Хоча не стану приховувати, у нас є фінансові труднощі. Зарплати досить скромні, і на них непросто знайти гарних артистів. До речі, з України у нас співав Сергій Ярошенко. Він випускник Київської консерваторії, співав у вашій Національній опері. У нього чудовий бас, зараз він виступає за кордоном. З нами виступав соліст Великого театру Ігор Морозов — прекрасний баритон. Йому запропонували гарний контракт, і нині він співає в Австрії. Небагато наших вокалістів працює в Китаї, Японії. Шкода розлучатися, а що поробиш? Ми є державною структурою, іноді допомагають спонсори, але суперничати в гонорарах з іноземними імпресаріо не можемо. Проте наші актори можуть похвалитися цікавою роботою. Хор часто гастролює, об’їздили всі континенти. Наша гордість — Дитяча школа Кубанського козачого хору, в ній навчається 600 чоловік у п’яти групах різного віку.

***

У радянські часи Кубанський хор, не побоюючись отримати клеймо «націоналістів», на багатьох своїх концертах співав «Ще не вмерла Україна».

— Щоразу в залі народ вставав. Одного разу, після виступу в Києві, до нас підійшли перелякані чиновники та поцікавилися, чи знаємо ми, що цю пісню заборонено. Я зробив здивовані очі та парирував: «Не знаю! В нас у станиці Васюринській її співають як старовинну народну пісню». Я, звичайно, лукавив, чудово знаючи, що її написано Павлом Чубинським і Михайлом Вербицьким. Мене радує, якщо у фіналі концертів хористи та глядачі починають співати разом.

Давня творча дружба пов’язує Кубанський хор і берегиню народної пісні Ніну Матвієнко. Справжнім подарунком киянам став їхній спільний виступ, який подарував істинну насолоду від їхнього віртуозного і проникливого співу.

— А з українськими композиторами мені не вдається налагодити контакти, — нарікає Віктор Гаврилович. — Років 15—20 тому я привозив до Києва два фольклорних автентичних колективи зі станиць Ленінградська й Анастасієвська. Провів кілька зустрічей, дивуючись, що жоден з авторів не висловив бажання співробітничати з нами. В одному з інтерв’ю я навіть з гіркотою сказав: «Напевно, українські композитори думають, що вони пишуть кращу музику, ніж народ. Адже Михайло Глінка стверджував, «музику створює народ, а ми, композитори, її тільки аранжуємо».

***

— Я українець. Наш рід бере своє коріння з Полтавщини та Чернігівщини. На Кубань прадіди відправилися в пошуках кращої долі, але мої батьки рано осиротіли, з дитячих років їм довелося важкою працею заробляти на хліб, — продовжує Віктор Захарченко. — Вдома ми завжди говорили українською. Жили в станиці Дятьківській. Саме там я вперше почув цілий розсип прекрасних народних пісень.

Сильний характер, який допомагає мені долати труднощі, — від матері. У перші місяці Вітчизняної війни прийшла похоронка на батька, і мамі довелося самій виховувати чотирьох дітей. У 1996 році Господь послав серйозне випробування. Мене збила машина. Я отримав перелом стегна. Сім місяців пролежав у лікарні. Переніс шість операцій. Два з половиною роки ходив на милицях. Трохи зміцнівши, але все ще погано самостійно пересуваючись, поїхав на гастролі до Києва. Мені допомогли колеги вийти на сцену. Зал вітав стоячи. Хіба таке забудеш? За той «лежачий» період я написав близько трьохсот аранжувань народних пісень і музику на вірші Лермонтова, Єсеніна, Пушкіна, Рубцова. Відчув таку жагу до творчості. Після аварії записав десять компакт-дисків. Адже ми смертні, а музика і пісня переживуть нас.

http://www.day.kiev.ua/16924