Українська мрія (Новосибірськ)

Сергій Пилипенко і солістка хору Поліна Салова
Сергій Пилипенко і солістка хору Поліна Салова

Про те, як це велике свято зустріли члени «Союзу українців Сибіру»

Різдвяну вечірку провели активісти нової української організації Сибірського регіону - Некомерційного культурно-просвітницького фонду «Союзу українців Сибіру», культурного співтовариства, об'єднуючого представників різних поколінь і національностей. Тут окрім українців і людей з українським корінням, є і ті, хто цікавляться культурою, історією і життям України і українців, представники бізнесу і науки, пов'язані з Україною.

Святковий стіл прикрашали національні українські блюда.  На славу постаралися Валентина Чумакова і Поліна Салова, приготувавши Різдвяну кутю, капусник Полтавський, медові пряники. А царицею столу стала домашня ковбаса, справа рук Сергія Іващенка, заступника президента нашого фонду. Не дивлячись на те, що все це проходило по родинному, невелику концертну програму, підготували представники нашого молодіжного відділу «Лелека». Нагадую, що керівником Молодіжного українського центру «Лелека» при «Союзі українців Сибіру» є Валентина Чумакова.

Ікона Покрови Пресвятої Богородиці
Ікона Покрови Пресвятої Богородиці

Спогади про те, як українці Новосибірська зустрічали Святу Покрову

Саме 14 жовтня – на свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі просто Святої Покрови  зібралися у своєму клубі члени національно- культурної автономії українців Новосибірська, щоб у теплому колі друзів згадати про це свято.

“Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем".- так розпочала  свою розповідь  про це свято Зінаїда Ємець. В українських селах і досьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні. Але то в селах, та ніби-то й українських, а в містах і селах Сибіру, певно, і сучасної України,  не дуже дотримуються обрядів наших предків. Може тому і розлучень багато.

Виступає Олег Адамов
Виступає Олег Адамов

Святкові збори в честь Дня Незалежності

Якщо 24 серпня 2010 р. сибірські українці вітали один одного з Днем Незалежності України телефоном, через Інтернет або при зустрічі, то 27 серпня ввечері у п’ятницю зібралися у своєму клубі члени національно-культурної автономії українців Новосибірська та гості. Вечір відкрили піснею «Молитва» на слова Вадима Крищенка.

З вітальним словом звернувся голова національно-культурної автономії,  доктор мед наук, професор – Володимир Шевченко, його замісник – Володимир Павук, представник консульства України в Тюмені – Михайло Косюк.

Володимир  Шевченко у своєму виступі відмітив, що нашій організації вже 21 рік, а незалежній Україні лише19 років, що свідчить про рівень національної свідомості місцевої громади.

Сучасний український весільний рушник
Сучасний український весільний рушник

Ожили вони в клубі національно-культурної автономії українців Новосибірська

Чому протягом століття поступово витіснялися вишиті рушники з українського помешкання?   Першими відмовилася від вишитого рушника українська інтелігенція, яка відокремилася від батьків, хоч  у батьківських хатах ще довго прикрашали вишитими рушниками сімейні портрети, ікони, портрети  Тараса Шевченка. Треба визнати, що в радянський період існувала своєрідна, може не зовсім заборона, але якесь табу, мовляв не культурно  обвішувати рушниками портрети в оселі. Та, власне, уже й оселею важко було назвати міські, «городські квартири». Та й місто - не село, у ньому не інші обряди, а просто обривки сільської України.

Не вжилися рушники і на  міському весіллі, хоч, якщо тут переважали вихідці із села, то елементи українського вишитого рушника  ще інколи зберігалися. А от в українському селі ще й досі зберігаються окремі звичаї, пов’язані з  вишитим рушником - від народження до поховання.

Але повернемося до сьогодення. У якій українській сім’ї, в сучасній модерновій, елітній квартирі висять в тому чи іншому варіанті українські вишиті рушники, прикрашають портрети чи ікони? Та й ікони дуже рідко зустрічаються, хоч трапляються іноді. А от на Прикарпатті і Закарпатті майже в кожній сільській світлиці зберігаються українські рушники на іконах та портретах своїх незабутих предків,  Шевченкові та Франкові. Та це в селі. У місті, навіть на Прикарпатті, все рідше зустрічаються у побуті  український вишитий рушник. Більше серветки, ліжники.

Керівник ансамблю бандуристів Чарівниці Світлана Єрмакова

Як новосибірські українці відмічали шевченківські дні

Розбрелися по Світу нащадки Тараса Шевенка, але слово, мовлене ним і юначі роки, і з проклятої солдатчини і в останні дні свого короткого життя стало для, українців, святим. Не всі читають Біблію, не всі читають і Шевченка, але усі хто читають, знаходять для себе кожен раз щось нове, відкривають для себе Ісуса і Шевченка.

Ось і в другу неділю березня зібралися сибірські нащадки Тараса, щоб згадати свого Пророка незлим тихим словом. І воно дійсно було тихим і не злим.

Гнат Стеценко

Нужен ли наш Кобзарь россиянам с украинскими корнями

Не попал по царской милости молодой поэт и художник Тарас Шевченко на сибирские рудники, «во глубину сибирских руд», вслед за декабристами. Доля закинула его только в казахские степи, за Арал. В это время Российская империя расширяла свои границы повсюду, где могла сломить сопротивление аборигенов. Хотя и тогдашние, и некоторые современные историки, политические деятели считают, что многие народы, живущие на своей земле, сами просились под руку и власть белого царя, способного защитить их от более враждебных соседей. Как бы из двух зол выбирали меньше. Так и родились в царской России национальные меньшинства, «нацмены» Много было таких народов. Некоторых уже сегодня и в помине нет. Другие на грани вымирания. Все теперь ходят под одним именем – граждане России – россияне. В общем-то, правильно. Сугубо по-американски. Демократически ли это? Кто его знает. Времена меняются.

Різдвяні свята і Новий рік в українському клубі національно-культурної автономії українців міста Новосибірська

Дідух на свято Різдва у нас на покуті

Наше українське товариство, яке зібралося 9 січня 2010 року на святкування Різдва Христового і Нового року, щиро вітав голова національно-культурної автономії, доктор медичних наук, професор Володимир Петрович Шевченко.

До присутніх з коротким вітанням звернувся настоятель храму Ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радосте» ігумен Зіновій (Юрчук), помічник архієпископа Новосибірського і Бердського Тихона по архітектурі і будівництву. Сам отець Зіновій українець, що родом з Ровенської області України. Він побажав українцям Новосибірська усіляких гараздів і злагоди, подарував нашій українській громаді до свята Різдва Христового ікону Божої Матері «Всіх скорботних Радосте».

Національний музей Тараса Шевченка

Із збірника до 190-річчя Тараса Шевченка про евакуацію шевченківських експонатів до Абакана і Новосибірська

Академія наук Української РСР евакуювалася в Уфу. До її складу входив об'єднаний Інститут мови і літератури, який у 1941 - 1944 рр. очолював П.Г. Тичина, а заступав його академік, дослідник творчості Шевченка Л.А. Булаховський. Там же було створено Літературно-художній музей Т.Г. Шевченка. На посаду директора П. Тичина запросив літературознавця Є.П. Кирилюка, котрий лікувався в госпіталі після тяжких поранень на фронті. На початку 1943 року він приїхав до Уфи і розпочалися пошуки евакуйованих фондів.

У травні 1943 року Академія наук відкликала М. Мацапуру з заводу для роботи в музеї. Як заступник директора, він кілька разів виїздив у відрядження на пошуки відправлених "На Схід" експонатів, котрі, як виявилося, з Харкова потрапили спершу до Абакана, а звідти до Новосибірська і були передані на схорону до евакуйованих туди ж фондів Державної Третьяковської галереї.

Про Василя СтусаПро Василя Стуса

Неухильно росте кількість людей, які ставлять свої підписи на нашому сайті (www.day.kiev.ua) на підтримку донецьких студентів, які ініціювали присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Ці люди - з різних регіонів України й навіть з-за кордону, різного віку, освіти - вважають справою честі висловити свою підтримку студентської ініціативи та збір підписів не є короткостроковою акцією. Вже понад півроку триває голосування на сайті, а в газеті заснована постійна рубрика «Чому Стус?». Ми розуміємо, що ім'я Стуса - це та висока планка, якої не можна сягнути відразу, на це піде тривалий час і надзусилля. Проте є люди, для яких Стус - еталон мужності і непохитності апріорі, без доведень і довготривалих дискусій. Прикметно, що саме навколо імені Стуса ці люди і об'єднуються.

«Україно! Ти моя молитва...» Василь Симоненко. У ці різдвяні дні народився мій земляк Василь Симоненко

Народилися вони у  Різдвяні свята. Народилися під небом України. Народилися у тяжкі для України роки. Ніяк не могли заспокоїтися сталінські сатрапи, знищуючи передову українську інтелігенцію, в першу чергу письменників, які своїм відважним словом зверталися до знедоленого народу.  Одних нагороджували орденами, як приклад для наслідування (Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан), а інших - на Соловки і кулю в потилицю(Микола Куліш, Лесь Курбас, Евген Плужник, Микола Зеров та ще десятки нескорених українців).

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка