Українська мрія (Новосибірськ)

Національний музей Тараса Шевченка

Із збірника до 190-річчя Тараса Шевченка про евакуацію шевченківських експонатів до Абакана і Новосибірська

Академія наук Української РСР евакуювалася в Уфу. До її складу входив об'єднаний Інститут мови і літератури, який у 1941 - 1944 рр. очолював П.Г. Тичина, а заступав його академік, дослідник творчості Шевченка Л.А. Булаховський. Там же було створено Літературно-художній музей Т.Г. Шевченка. На посаду директора П. Тичина запросив літературознавця Є.П. Кирилюка, котрий лікувався в госпіталі після тяжких поранень на фронті. На початку 1943 року він приїхав до Уфи і розпочалися пошуки евакуйованих фондів.

У травні 1943 року Академія наук відкликала М. Мацапуру з заводу для роботи в музеї. Як заступник директора, він кілька разів виїздив у відрядження на пошуки відправлених "На Схід" експонатів, котрі, як виявилося, з Харкова потрапили спершу до Абакана, а звідти до Новосибірська і були передані на схорону до евакуйованих туди ж фондів Державної Третьяковської галереї.

Про Василя СтусаПро Василя Стуса

Неухильно росте кількість людей, які ставлять свої підписи на нашому сайті (www.day.kiev.ua) на підтримку донецьких студентів, які ініціювали присвоєння імені Василя Стуса Донецькому національному університету. Ці люди - з різних регіонів України й навіть з-за кордону, різного віку, освіти - вважають справою честі висловити свою підтримку студентської ініціативи та збір підписів не є короткостроковою акцією. Вже понад півроку триває голосування на сайті, а в газеті заснована постійна рубрика «Чому Стус?». Ми розуміємо, що ім'я Стуса - це та висока планка, якої не можна сягнути відразу, на це піде тривалий час і надзусилля. Проте є люди, для яких Стус - еталон мужності і непохитності апріорі, без доведень і довготривалих дискусій. Прикметно, що саме навколо імені Стуса ці люди і об'єднуються.

«Україно! Ти моя молитва...» Василь Симоненко. У ці різдвяні дні народився мій земляк Василь Симоненко

Народилися вони у  Різдвяні свята. Народилися під небом України. Народилися у тяжкі для України роки. Ніяк не могли заспокоїтися сталінські сатрапи, знищуючи передову українську інтелігенцію, в першу чергу письменників, які своїм відважним словом зверталися до знедоленого народу.  Одних нагороджували орденами, як приклад для наслідування (Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан), а інших - на Соловки і кулю в потилицю(Микола Куліш, Лесь Курбас, Евген Плужник, Микола Зеров та ще десятки нескорених українців).

Логотип журналу Сибирские огниВ Культурному центрі НКАУ м. Новосибірська відбулася презентація спецвипуску цього журналу, присвяченого сучасній українській літературі

В нашому культурному центрі відбулася презентація спеціального номера літературного журналу "Сибирские огни", присвяченого сучасній Україні. Ні, не Україні, а українській літературі. Поняття література надзвичайно широке. Це і проза, і поезія, і драматургія, і літературна критика, а ще й видавнича справа. І все це спробували зробити російські письменники Новосибірська в своєму журналі «Сибирские огни» на чолі з головним редактором журналу Володимиром Берязєвим. Вони присвятили весь журнал українській літературі, сучасній літературі. Якщо по великому рахунку – то наша українська література взагалі молода, їй вистачило століття: від Котляревського і Шевченка до сьогоднішніх письменників, яким і надали сторінки свого журналу сибірські побратими.

Олексій ЛевицькийСлово пам’яті про народного артиста Росії Олексія Левицького

В українському селі Ожарівка, що на Хмельниччині, перед самим голодомором у 1931 році народився хлопчик, якому судилося вижити, незважаючи на тяжкі роки для його батьків. А потім заспівати, та таким басом, що чути було із Сибіру на увесь світ. А чому б і не чути, коли учителем співу молодого Олексія Левицького у Київській консерваторії був сам Іван Паторжинський. Так, саме він дав молодому співаку дорогу у світ музики і співу. Скінчивши консерваторію у 1958 році, молодий артист, певно, мріяв про Київський оперний театр. Може і сам Паторжинський про це мріяв. Але мрії нечасто збуваються. І опинився талановитий бас Олексій Левицький аж у Сибіру.

Перший голова  української громади Новосибірська академік Іосаф Ладенко Національно-культурній автономії українців міста Новосибірська сповнилося 20 років

7 листопада 2009 року в актовому залі Сибірського університету споживчої кооперації було людно. Саме тут відмічали своє двадцятиріччя громадська організація «Національно-культурна автономія українців м. Новосибірська» (УНКА).

У нас в гостях Петр Иванович Панасюк. Беларусский поэт в гостях у «Лелеки»

18 октября 2009 года, несмотря на холод и слякоть, в нашей академии прошла интересная творческая встреча актива Молодёжного украинского центра «Лелека» с Петром Ивановичем Панасюком - известным поэтом и песенником белорусского культурного центра им. Ефросиньи Полоцкой.

Наши студенты в гоголевских образах Вакулы и Оксаны. Как мы отметили юбилей писателя и 3-летие Молодёжного украинского центра «Лелека»

В Центре национальных литератур 3 октября 2009 года творческим объединением Молодёжного украинского центра «Лелека» (актив, театральная студия «Рада», вокальная студия «Крыныця») и объединенным профкомом Сибирской государственной геодезической академии (СГГА), в рамках 200-летия Николая Васильевича Гоголя и 3-летия МУЦ «Лелека» было организовано театральное действо «Миры Гоголя».

Громадська організація „Місцева національно-культурна автономія українців м. Новосибірська”.Спогади про обласний Фестиваль національних культур, на якому новосибірські українці відображали традиції своїх родин

Минулий рік в Новосибірську був об'явлений «Роком сім'ї». В обласних засобах масової інформації було ряд публікацій на цю тему. В тім числі і про національні родини. А 23 грудня 2008 року в Палаці культури залізничнів був проведений традиційний Сьомий щорічний міський Фестиваль національних культур. На ньому кожна національно-культурна автономія обласного центру відображала традиції національних сімей. Пропоную подивитися фоторепортаж про цю подію в житті Національно-культурної автономії українців міста Новосибірська.

Майбутній гетьман - онук Миколка, син Дмитра. Про батьківські традиції на сибірській землі

Всі ми - громадяни РФ. Для тих, хто народився в Росії - це їх Батьківщина. В Сибіру ще багато українців, для котрих Україна - їх Батьківщина. А якщо предки далекі і близькі з України, то це вже коріння. Що виросло з цього коріння - самі бачите.

В багатьох родинах не забувають своє коріння і свою Батьківщину. Дбайливо зберігають старі фотографії, сімейні реліквії, ікони, «Кобзар» Тараса Шевченка. Зберігаються музичні записи української музики, чудесних українських пісень. Збереглася українська мова, національні традиції, національний одяг і атрибутика.

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка