Логотип журналу Сибирские огниВ Культурному центрі НКАУ м. Новосибірська відбулася презентація спецвипуску цього журналу, присвяченого сучасній українській літературі

В нашому культурному центрі відбулася презентація спеціального номера літературного журналу "Сибирские огни", присвяченого сучасній Україні. Ні, не Україні, а українській літературі. Поняття література надзвичайно широке. Це і проза, і поезія, і драматургія, і літературна критика, а ще й видавнича справа. І все це спробували зробити російські письменники Новосибірська в своєму журналі «Сибирские огни» на чолі з головним редактором журналу Володимиром Берязєвим. Вони присвятили весь журнал українській літературі, сучасній літературі. Якщо по великому рахунку – то наша українська література взагалі молода, їй вистачило століття: від Котляревського і Шевченка до сьогоднішніх письменників, яким і надали сторінки свого журналу сибірські побратими.

Презентація чергового журналу «Сибирские огни» відбулася 6 листопада 2009 р. в Культурному центрі національно-культурної автономії українців м. Новосибірська. Зібрались ті, хто любить і цікавиться українською літературою. Вже те, що в сибірському журналі російською мовою представили українську літературу, - подія.

Самі ж сибірські письменники відмітили, що в книгарнях Новосибірська не українська книжка. Ось вони і вирішили познайомити росіян з українським корінням – тінями забутих і незабутих предків, з сучасною українською літературою.

Гарно сказав у передмові Валерій Казаков «Вместо братской вражды – доброе соседство». Так, дуже часто сусід буває рідніше за брата.

Відкривається журнал поезією львів’янки Галини Крук. Складна за формою і змістом поезія. Може не треба було стільки віршів публікувати одного автора, краще б надрукували поряд і українською мовою. І це стосується усіх поетів.

Юрій Андрухович не менш, а швидше більш складний поет. І за формою і за змістом. Немає красивості вірша, він не бере за душу. Не хотілося б, але напрошується - це не поезія. Пригадую, як Микита Хрущов критикував Андрія Вознесенського та Євгена Євтушенка. Одного за форму, другого - за зміст. То був період відлиги. Сьогодні в Україні не відлига, а повінь, яка дозволила виплисти на поверхню усім. От хто лишиться після того, як спаде бурхлива вода свободи – побачать нащадки.

Ще один не менш модерновий поет – Сергій Жадан. Знову теж саме. Зарозумілість. А читач чекає поезії! Є тут і Ліни Костенко кілька маленьких віршів, і навіть, Василя Стуса. Є ще низка віршів інших поетів, але переважна більшість поезії не припала до душі. Так, це моє суб’єктивне судження. Я не літературний критик. Я читач і шанувальник поезії.

Серед прози вибрав психологічну повість, як назвав сам письменник Віктор Баранов «конспект романа». Оригінальна форма подання світові роздумів українського опозиціонера з Майдану. І хоч дія перенесена на Софіївський майдан, зрозуміло, що мова йде про події помаранчевої революції. Чи вдалося письменнику поговорити з читачем, чи почув читач сповідь опозиціонера, лишається питанням, лишається місце для роздумів.

А от роздуми новосибірця Сергія Самойленка в своєму коротенькому огляді поезії, мене заділи за душу і серце. Маючи невелику можливість в дитинстві вивчити українську мову, хоч суржикову, на півдні Вороніжської області, він не зробив цього. «Декілька місяців шкільних канікул у самому ніжному віці не стали «языковой прививкой».

Не знаю чому, може тому, що я медик, але покумекавши, чомусь подумав: так щеплення ж роблять проти чогось, щоб не захворіти. А виявляється автор мав на увазі щеплення, яке роблять з деревами, оте мічурінське. Так, завдяки такому щепленню більша половина українців згубила рідну мову, отримавши то суржик, то російську в українському варіанті. А от, щодо української, то дійсно спрацював закон щеплення і формування імунітету проти української мови, мови далеких предків. І не вони винуваті, що на півдні Вороніжської області говорять суржиком ті, хто в далекому минулому плекав українську мову. Чого дивуватися: завдяки старанням «мічурінців» більша половина України говорить суржиком. До речі, першою такою «мічурінкою» була Катерина Друга, що пересилила на терени Малоросії тисячі сімей з центральних областей.

Загалом же добру справу зробили письменники Сибіру, познайомивши читача з сучасною українською літературою. Не з усією. Є в Україні й інші письменники. Чи то сибірські колеги вибрали собі для публікації, чи їх українські побратими надали свої послуги. Але маємо те, що маємо. І за це спасибі. Головне, що читач хоч щось почитає. А для більшого кругозору є Інтернет.

Гнат СТЕЦЕНКО,

член Ради НКАУ, Новосибірськ.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На презентації виступає голова НКАУ Володимир Шевченко

Головний  редактор журналу Володимир Берязєв

На світлинах: Логотип журналу «Сибирские огни» На презентації виступає голова НКАУ Володимир Шевченко. Головний редактор журналу Володимир Берязєв.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка