Про нас повинні знати люди!
- Яка Ваша реакція, може позиція, стосовно закриття ОУР? Яким Ви бачите майбутнє іншої організації?
- Ну то було зрозуміло вже давно, ще в минулому році, що кращий вихід з тої ситуації - це нова організація. Треба зрозуміти, чого ми хочемо, кого ми представляємо. І тому що не було вчасної реакції і на претензії Мін`юсту, і замість того, щоб оперативно ліквідувати і все це зробити, і тут знову, як водиться, серед нас, українців, почались дебати з приводу того, що робити, як нам бути і т.д. Фінал був передбачуваний. Зараз треба знайти точку, як кажуть, точку опори, щоб з чистого листа все починати. Щоб прийшли нові люди і починати все заново.
- Чим зараз живе громада Новосибірська, які має плани на майбутнє?
- Ті програми, як ви знаєте, що ми маємо, ми всі публікуємо на «Кобзі». Найближче, що буде - відмічатимемо День міста. Нам, українській громаді, надали сцену у самому центрі міста, де ми своїм ансамблем будемо брати участь. Потім вже будем орендувати, принаймні плануємо, орендувати такий великий Будинок культури і там буде великий концерт української пісні, українського танцю. Ось ми зараз до цього виступу готуємось.
- Скажіть, а яку кількість українців налічує наша діаспорі Новосибірська?
- Діаспора, скажем так, що за статистикою кожний третій, якщо не четвертий, у Новосибірську і області має українські коріння. Тому що, коли до нас приходять ті діти, чиї пращури приїхали сюди ще на початку ХХ століття, і зараз от приходять їх онуки, вони знають, що їх бабусі чи дідусі приїхали з України. Виходить, вони по паспорту росіяни, а в душі - українці. Приходять до нас послухати наших пісень, танців, послухати українську мову.
- За останнім переписом населення, в Росії ледь не на третину скоротилась кількість бажаючих записати себе «до українців». Як у вас ця тенденція простежується?
- Значить, тенденція ця, вона загальна не тільки для Росії, але й для всього світу. Вона є і в Америці, і в Канаді, і в Європі. Йде асиміляція населення. А в Росії вона йде більш швидшими темпами тому, що культура України і Росії близькі, так само, як і мови. Того асиміляція українців вона йде більш швидшими темпами, ніж у Америці чи Канаді. Тому цей процес закономірний і наша задача - зберегти культуру, розвинути культуру на Сибірській землі.
- Деякі джерела зазначають, що частина людей, що записують себе тепер до росіян, роблять це через те, що «русским в России» бути легше, ніж «українцем у Росії».
- Хочу сказати, що таких перепон у нас нема. І таке питання є характерним особливо для українців із Західної України (я сам, до речі, з Львівщини). І мене питають: «Вас там, напевне, гноблять» або «Ви боїтесь там розмовляти українською?..» Я сміюсь!.. Ми хочем - у магазині, хочем - на вулиці спокійно розмовляємо. Всім до барабєльки! Головне, щоб нас просто зрозуміли, чого ми хочемо, якщо ми кудись прийшли. Так само, як в Америці, чи в Європі. І тому я завжди, коли приїжджаю у відпустку додому, от, наприклад, виступав тричі на Львівському телебаченні, і один раз в Києві по каналу «Культура», по українському телебаченні, де показую ролики про те, як ми живемо, як проводимо різні заходи, розказую про нашу організацію. То ми живемо вільно! Звичайно, є проблеми і т.д. Але їх можна рішати на федеральному рівні, на місцевому рівні і т.д. Наприклад, у нас абсолютно нормальні, хороші відносини з мерією Новосибірська. Вони нам виділили просторе приміщення у 150 квадратних метрів. Багато що в цьому питанні є надуманого.
- Яка є база для розвитку та плекання української культури, окрім самодіяльних колективів, я знаю, що і їх існує не один?
- Їх справді не один, а п`ять-шість. Перше, що я зробив у 2007, я побачив, які є культурні центри у Канаді, Америці, - я об`їздив багато міст, - що треба мати, як то кажуть, свою «хату». Я пішов оббивати пороги мерії і нам пішли назустріч, виділили приміщення, ми зробили там капітальний ремонт і от вже шість років ми маємо, як то кажуть, свою «хату», маєм там сцену, де сотні людей приходять на наші культурні заходи. Це як раз і є ота наша культурна база. Це раз. По-друге, ми часто публікуємось. Ми спеціально зробили установку: про нас повинні люди знати. Це ми використовуємо вашу «Кобзу», міські газети, журнали.
- Тобто ЗМІ йдуть назустріч?
- Так! Ми виступаємо по телебаченню. У нас є програма «Мир нации» і ще там показують наші центри і т.д., по обласному радіо я недавно виступ мав, прес-конференції для «Комсомольской правды» (Новосибірське видання). Тут головне показувати, що ми є, що ми існуємо, заохочувати молодь до нас приходити і нових людей.
- Які є перспективи в організації, мрії до здійснення?
- Зараз цілеспрямовано ведемо роботу в тому, щоб хоча б на обласному рівні добитись, щоб телевізійний канал і радіоканал вели передачі українською мовою, як і на татарській і на інших мовах діаспор. Вони (програми) є, але закороткі. Ми хочемо, щоб бюджет області це проспонсорував і передачі стали постійними. Це така солідна задача. А так, в нас програми і заходи знаходяться у досить насиченому графіку, їх багато!
Голова УНКА Новосибірська «Лелека»
Володимир ПАВУК
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Розмовляла Єлизавета КЕЙЛЬ
На фото: Володимир Павук.