М. О. Добролюбов:
«Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв'язаний».
Як часто сьогодні ми звертаємося до Шевченкових заповітів? Не часто. Але як часто у своїй поезії молодий поет звертався до своїх земляків, нагадуючи, хто вони, чиїх батьків діти! То й недарма після виходу у Світ маленької книжечки рідною мовою, якій дали назву «Кобзар» , самому поету люди створили славне ім'я Кобзаря. Минає друге століття від народження славного співця українського народу, а слава його не меркне, хоч якби декому не хотілося принизити значення його поезії, мовляв це ж 19 століття. Тарасові звертання-заповіти і сьогодні настільки актуальні, що в кидають у страх тих, котрі знову шкуру деруть з братів своїх.
Ось і сьогодні 9 березня, в день народження нашого славного Кобзаря, зібралися російські українці Новосибірська у своїй хаті, бо як казав у своїм посланії поет :
«В своїй хаті своя й правда
І сила, і воля».
Потужно лунала пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», котру стоячи, разом з ансамблем «Мрія» співали усі, хто завітав вшанувати пам'ять великого Тараса Шевченка. Це гімн Тараса українцям і не можна його слухати сидячи.
Задум сьогоднішнього вечора був такий: довести до кожного, хто прийшов, Шевченкове Посланіє. А поету, коли його писав, було всього 31 рік і 7 років волі, довгожданої волі з кріпацтва. Та не забудемо й інше. А вірш «Причинна», який і розпочинається словами «Реве та стогне Дніпр широкий» Тарас написав ще в кріпацькій неволі, тобто у 1837 році. Ось тому, певно, вслід за Дніпром широким, прозвучала пісня з цього ж вірша у виконанні дуету: Людмили Сафронової і Людмили Мусихіної.
Така її доля…О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її молоду?
За те, що так щиро вона полюбила
Козацькії очі? ..Прости сироту!
Та хіба можна не виконати пісню на слова Шевченка « Зоре моя вечірняя». Певно під враженням пісні « Ой зійди, зійди ти зіронька та й вечірняя», яку так люби Тарас співати у колі друзів, написав поет і свого вірша, який став народною піснею. Хоч музику написав Гордій Гладкий.
Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
Ведуча Зінаїда Ємець запросила на сцену для виконання літературної композиції « І мертвим , і живим, і ненародженим, землякам моїм в Україні, і не в Україні, моє дружнєє посланіє» своїх друзів: Валентину Цимбал, Віктора Скалія, Миколу Вакулу, Гната Стеценка, Валентина Пеньковського, Катерину Петрик.
Прозвучало все «Посланіє».
Розпочала Зінаїда Ємець:
І смеркає, і світає,
День божий минає,
І знову люд потомлений
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає -
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,-
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
А закінчив - Гнат Стеценко:
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата,-
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Прозвучав Шевченків «Заповіт» у виконанні ведучого соліста Віктора Скалія і усіх присутніх.
До гостей із словом привітання звернувся голова національно-культурної автономії українців Новосибірська Володимир Павук, котрий наголосив, що наступного року уся світова громадськість відмічатиме 200-іття від народження Тараса Шевченка - поета, драматурга, художника, мислителя. У Світі понад 400 пам'ятників нашому Пророку. Та й не могло бути інакше, адже українці роз'їхалися по усіх континентах. І де б не жили українці, вони вважають за честь і повагу поставити пам'ятник своєму великому Тарасу Шевченку. Без Шевченка немає України.
Володимир Павук доповів громаді, що на прохання УНКА мерія Новосибірська дала згоду на встановлення пам'ятнику (бюста) Тарасу Шевченко і виділила для цього землю. Відмітив, що це знакова подія для української діаспори Новосибірська і області, та української культури на Сибірській землі. Бюст буде встановлено в зеленому куточку, де починається вулиця Шевченка, навпроти дванадцятиповерхового приміщення Законодавчих зборів Новосибірської області. Не просто поставити пам'ятник, це вимагає великих зусиль, коштів і уміння. Всі роботи будуть проводитись за рахунок громадських коштів. І голова УНКА звернувся до діаспори з проханням підтримати цей проект і просив кожного оказати посильну допомогу. Для мене, сказав голова, це буде другий знаковий проект для української діаспори - першим був організований мною український культурний центр, «українська хата», в якій ми зараз знаходимось.
Від себе додам, що російським українцям необхідно скористатися прикладом американських українців, коли ті на свої кошти споруджували пам'ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Внески були різні, хто 5, хто 10, а хто й сто доларів. Але коштів зібрали стільки, що вистачило не на бюст, а на один з красивіших, величних пам'ятників поету у Світі.
У своєму інтерв'ю місцевій телекомпанії я продовжив розповідь про майбутній проект пам'ятника Тараса Шевченка. Це буде куточок поета в Новосибірську, де буде висаджена верба, привезена від верби Шевченка. Це уже онучка тої, яку посадив Тарас на Аралі. І вона уже росте, підростає на сибірській землі. А крім того, буде створена вербова алея з верб, привезених з кожної області України. Це буде місце, куди можуть прийти люди і уклонитися великому українському народному поету.
Живими оплесками зустріли гості новину про встановлення пам'ятника у нашому місці. Треба сподіватися, що так жваво російські українці будуть збирати кошти на встановлення пам'ятника Тарасу Шевченку.
У глибини майбуття посилав Шевченко свої непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів особливий:
«Свою Україну любіть,
Любіть її ...
Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть»
Чен Ради національно-культурної автономії українців Новосибірська
Гнат СТЕЦЕНКО
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Гнат Стеценко. Активісти УНКА Валентин Пеньковський і Валентин Сакунов. Активісти УНКА Сергій Федьків і Микола Вакула. З доповіддю виступає Володимир Павук. На сцені ансамбль бандуристів 'ЧАРІВНИЦІ'. На сцені ансамбль 'МРІЯ'. На сцені ансамбль 'СЛОВ'ЯНИ'. На сцені ведучий соліст Віктор Скалій. У залі сьогодні людно.