Володимир Павук

У Новосибірську відкрили памятник Т.Г. Шевченку

…Одна мудра людина сказала: колись і ми помремо, а що же людям ми оставимо?...

На мою долю випало подарувати місту Новосибірську, де кожний третій мешканець має тією чи іншою мірою українське коріння, а також нашим дітям і онукам прекрасний памятник великому Тарасу Шевченку. Спорудження памятника було приурочене до 200-річчя від дня народження Поета і Художника.

Довгих три роки я йшов до цієї мети. Весь той час я жив цією ідеєю. То був один із дуже важливих проектів у моєму житті! Всупереч опору недоброзичливців і невірству скептиків, долаючи десятки перепон, не рахуючись ні з часом, ні з видатками, я крок за кроком просувався вперед. Сказати, що це було мені нелегко і непросто – значить, нічого не сказати.

Ось коротка хронологія. Спочатку я звернувся в мерію Новосибірська по дозвіл на спорудження памятника. Після кількох засідань у мерії, наприкінці лютого 2013 року отримав такий дозвіл.  Потім я організував конкурс на кращий ескізний проект памятника. В цьому конкурсі брали участь архітектори і скульптори Новосибірська, Сургута, Москви і Києва. Кращим архітектурним проектом визнали роботу архітектора Олександра Скоробогатька і художника Олександра Крутікова (Новосибірськ), а кращою скульптурою – роботу скульптора Бориса Ульянова (Москва). Керівником усього проекту був я. Підсумки цього конкурсу ми підбили наприкінці 2013 року.

Навесні 2014 року на основі ескізного проекту був розроблений вже детальний робочий будівельній проект спорудження памятника. Після цього почались мої митарства по узгодженню проекта з різними інстанціями і службами мерії.  Вони зайняли майже рік. При цьому доводилось долати опір противників спорудження пам’ятника, боротися з чиновницькою тяганиною, вирішувати питання з комунікаціями, котрі проходять у цьому місці, питання про благоустрій території біля пам’ятника та інші проблеми.

А увесь цей час паралельно тривав збір коштів. І це виявилось найскладнішим. Тут дуже позначилися російсько-українські відносини. За два роки збору громадських коштів, як кажуть, з капелюхом  по колу,  ми змогли набрати лише 10% потрібної суми. Причому бідні пенсіонери зі своєї невеликої пенсії від душі віддавали свої 100-200-300 рублів, аби бути причетними до цього проекту, в той час як більшість заможних і бізнесменів з українським корінням переконували мене в тому, як зненацька вони стали бідними, як сильно їх вдарила криза, ну ніяк у них не виходить зараз допомогти…  І тут я зрозумів, що потрібно розраховувати тільки на себе. І почав шукати інші шляхи. Паралельно я брав участь майже в десяти різних конкурсах грантів і субсидій від мерії та уряду Новосибірської області, це допомогло назбирати за три роки приблизно 40% потрібної суми. Як виняток була спонсорська допомога пенсіонера Мехеда Леоніда Петровича, котрий пожертвував 500 тис. рублів (17%). А решта були мої кошти і моя праця.  Всього на проект було витрачено близько трьох мільйонів рублів.

Саме спорудження постаменту памятника в бетоні почалось на початку липня 2015 р., потім відбувалося облицювання постаменту гранітом. Усіма роботами керував я особисто, бо потрібна була стовідсоткова гарантія якості. На початку серпня я уже був готовий до відкриття памятника. Але, на жаль, мерія не впоралася до того часу з роботами по благоустрою майданчика довкола памятника і лише 29 вересня його відкриття стало можливим.

Відкриття. Не дивлячись на похмуру погоду (а зранку ще йшов дощ) відкриття памятника було дійсно святковим. Представники обласного уряду та мерії, адміністрації району, чисельна громада. Неабиякий інтерес виявили ЗМІ, їх було з півтора десятка. Спочатку пролунала пісня «Реве та стогне…» у виконанні ансамблю «МРІЯ», підтримана всіма присутніми, потім ансамбль бандуристів «Дивоструни» заспівав пісню «Вербонька».. Відкривав церемонію Володимир Павук, він нагадав присутнім, хто такий Шевченко, його значення для української літератури і мистецтва, про те, як будувався памятник. Зокрема, пан Володимир розповів, що два тижні тому був присутнім на церемонії відкриття у Новосибірську бюста Пушкіну, і підкреслив, що Шевченко для кожного українця – те ж саме, що Пушкін для кожного росіянина.

Були промови офіційних осіб, які висловили задоволення і вдячність нам за те, що ми зробили; відзначили, що цей пам’ятник прикрасить місто. Міністр культури уряду Новосибірської області Василь Кузін, виступаючи, читав на память по-українськи уривки із віршів Шевченка, і, зокрема, сказав «…Полагаю, что новосибирцы могут гордиться тем, что мы открываем этот памятник, что показываем пример, как нужно строить межнациональные и международные отношения. Это пример, как нужно любить свою страну и культуру. В том числе благодаря этому памятнику наши дети и внуки будут петь украинские песни и читать стихи Тараса Шевченко». Представник мерії Володимир Державець прочитав на память «Заповіт». А голова району Петро Прокудін заявив, що такий памятник, на лобному місці, прикрасить район. В подібному тоні виступали й інші чиновники та представники громади.

І коли на пропозицію Володимира Павука були зняті покривала з бюста і стели, то всі присутні були вражені побаченим. Сам образ Тараса і вся композиція памятника отримали якнайвищу оцінку. А слова Шевченка, викарбувані на стелі «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю…» були прийняті всіма як заклик до єдності і миру не тільки в Україні, але й у всій словянській співдружності. Бо Шевченкове мистецтво, як  і культура взагалі, об’єднує людей, об’єднує  народи… Відкриття пам’ятника генію українського народу зараз у Росії – це неординарна подія, враховуючи сучасні українсько-російські відносини і становище в світі…

Після цього на запрошення Володимира Павука присутні почали класти квіти до постаменту.

У нашому проекті ми передбачаємо, що в цьому місці буде створено міні-сквер ім. Т. Шевченка, будуть посаджені квіти, кущі калини, так любимої поетом, посаджені дерева, і вже зараз тут росте посаджена мною навесні шевченкова верба, внучка тої самої шевченкової верби, яка пройшла довгий шлях із Мангишлаку через Львів до Сибіру. А незадовго до відкриття памятника я спеціально їздив до Канева на могилу Тараса Шевченка, я поклонився йому і розповів про те, як будуємо йому памятник в Сибіру, як плекаємо його вербу….

Про хід спорудження памятника ми неодноразово розповідали на інтернет-ресурсах. Я вдячний усім, хто підтримував мене в цьому проекті, надавав моральну і матеріальну підтримку. Особливу подяку хочу висловити Гнату Стеценку, неперевершеному знавцю біографії та творчості Тараса Шевченка.

Я надзвичайно радий, що мені це вдалося зробити…

30.09.2015 р.

Володимир Павук

Голова національно-культурної автономії українців м. Новосибірськ.

vlpavuk@yandex.ru

Від Редакції:

Пан Володимир Павук – українець з великої літери. Людина слова, патріот української культури, організатор, меценат. Ще й політик. Уявіть собі, як це в наш час побудувати памятник діячу української культури, поету-дисиденту. Отримати на нього державні гранти. Лише таланту й особистості Володимира Павука під силу таке звершення.

Займався цією роботою пан Володимир майже три роки. Вклав у цю справу із власної кишені коло 25 тис. ам. дол.

Скажемо без перебільшення – Титан української праці, мудра людина, яка дивиться у майбутнє двох народів.

Скажемо спасибі й Росії, що дозволила реалізуватися цьому важливому проекту. Очевидно, що чиновники із Новосибірської мерії – люди висококультурні, що мислять поверх бар’єрів і цінують культуру.

Урок всім нам у діаспорі: стукайте і відчинять Вам.

Схиляємося, пане Володимире, і вітаємо! Шана Вам і Вашій родині у наступних поколіннях!

В.К.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На світлинах: Володимир Павук. Володимир Павук копає котлован під пам'ятник Шевченку. У процесі будівництва. Будмайданчик. Постамент майбутнього пам'ятника. Робота триває. Володимир Павук біля будмайданчика, поряд Шевченкова верба. Дружно працюють будівничі. Постамент установлено.  Працювали на совість. Уже видно результат роботи. Володимир Павук «пробує постамент на міцність». Володимир Павук повністю контролював процес будівництва. З кожним днем результат роботи видніший. Нанесено напис. Нова архітектурна пам'ятка майже готова. Нарешті бюст Шевченка. Встановлення бюсту. Бюст Кобзаря встановлено. В очікуванні відкриття. Володимир Павук відкриває свято. Підготовка до опускання покривала. Покривало спадає. Відкривають стелу. Стелу відкрито. Володимир Павук розповідає, як будувався пам'ятник. До Шевченка кладуть квіти. Фото на пам'ять, ансамбль «Мрія». Фото на пам'ять з Катериною Пеприк. Генріх Стеценко розповідає про творчість Шевченка. Загальний вигляд пам'ятника. Виступає ансамбль бандуристів «Дивоструни». Міністр культури Новосибірської області Василь Кузін, Володимир Павук, голова адміністрації Октябрського району Петро Прокудін, заступник начальника департаменту культури мерії Володимир Державець. На відкритті пам'ятника було людно. Фото на пам'ять. Лідія Блізнова приїхала з онуком Григорієм на відкриття аж з Омська, онук Григорій читав на пам’ять уривок з поеми Шевченка «Гамалія». Гості урочистої події.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка