Володимир Павук

Незалежно від пори року, культурно-громадське життя українців у Новосибірську вирує

У літньо-осінню пору, не дивлячись на те, що багато людей пішли у відпустки,  активісти національно-культурної автономії українців Новосибірська провели низку цікавих культурних заходів.

Так, 26 червня ми взяли участь у святкуванні Дня міста. Участь у такому святі дає нам можливість ще і ще раз показати масштаби української культури, особливо зараз, у такий непростий і напружений час. Тому наш ансамбль «Мрія» та  бандуристи ансамблю «Дивоструни» прикрасили святковий концерт на центральній сцені міста, а наші вишивальниці влаштували виставку української вишивки.

А уже 31 липня ми брали участь у щорічному фестивалі «Словянське подвіря» разом з білорусами.

Будучи в Києві в серпні нинішнього року, я завітав до літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка і подарував музею, через Ольгу Карпенко, світлину з зображенням пам’ятника Тарасу Шевченку в Новосибірську з дарчим написом від українців Новосибірська.

Таку ж світлину я подарував і Національному музею Т. Шевченка в Києві. 
З обома музеями я вперше детально ознайомився в 2013 році, коли тільки починав свій довгий трирічний шлях до спорудження і урочистого відкриття пам
ятника. Знайомство з музеями і бесіди з їх керівниками, Надією Орловою та Дмитром Стусом, допомогли мені уявити собі образ майбутнього монументу. При цьому Дмитро Стус запропонував використати для обрисів пам’ятника бронзову фігуру молодого Шевченка, що зберігається в запасниках музею. Але вже тоді я собі уявляв наш пам’ятник іншим, приблизно таким, яким він і постав...

Відвідав я тоді в Києві і Національну Академію образотворчого мистецтва і архітектури, мав зустрічі й розмови з керівництвом Академії та скульпторами, котрі потім брали участь у конкурсі на краще погруддя Шевченка (Костянтин Добрянський)... Але про це вже іншим разом.

З того часу, як 29 вересня минулого року ми урочисто відкрили памятник великому Кобзарю, це місце для нас стало священним, новою точкою тяжіння в місті. Тому не дивно, що літом і взимку ми часто бачимо біля памятника квіти або гілки калини чи горобини. А за посадженими навесні тут кущами калини доглядаємо. І, звичайно, в різні українські свята приходимо до памятника Тарасу Шевченку.

Так відбулось і 24 серпня, в День незалежності України. Покласти квіти до памятника українському пророку прийшли активісти та працівники консульства України в Новосибірську.

Особливо з нетерпінням ми чекали дату 29 вересня, щоб відзначити річницю урочистого відкриття памятника. Всі ділились спогадами про цю незабутню подію. Зараз, через рік, ми ще більше усвідомлюємо, яку важливу справу зробили, і я ще більше цим пишаюся. В інтерв’ю телеканалу РБК,  журналісти якого були присутні тут, я розповів про наші спогади та майбутні плани…

Я знову і знову повторюю висічені на стелі памятника слова Т. Шевченка: «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!».

Володимир Павук,

Голова Національно-культурної автономії українців м. Новосибірська.

Додаткова інформація:

https://www.youtube.com/watch?v=5gZGzUY2kaQ

 

На світлинах: Володимир Павук.День міста, українські активісти біля сцени.
На сцені ансамбль «Мрія».На сцені бандуристи «Дивоструни». Організатори виставки вишивки – Валентина Павук та Софія Кохан з Володимиром Павуком.Володимир Павук вручає світлину із зображенням пам’ятника Т. Шевченку працівнику будинку-музею Ользі Карпенко.Світлина, подарована музеям у Києві.Працівники консульства України в Новосибірську та активісти кладуть квіти до пам
ятника на День Незалежності України.Біля «внучки» Шевченкової верби. Активісти принесли квіти до Шевченка. Володимир Павук покладає квіти. Біля пам’ятника квіти. Табличка на пам’ятнику.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка