Не забули – пом’янули свого Тараса! І як до рідного прийшли

Стало вже доброю традицією на всі Шевченкові та українські дати приходити до нашого Тараса з квітами. І чим далі від дати урочистого відкриття пам’ятника Кобзареві в Новосибірську (29.09.2015р.) − тим більше ми усвідомлюємо значимість того, що ми зробили…

І цього разу, 9 березня 2018 р., незважаючи на морозну погоду, прийшли  активісти української громади Новосибірська з квітами віддати шану українському Пророку… Спілкувалися, згадували як «творили» пам’ятник… 

А вже другого дня (і теж за традицією) зібралися ми в своєму Українському культурному центрі. Прийшли, переважно, ветерани-українці, були й гості.

Вечір відкрив голова місцевої національно-культурної автономії Володимир Павук. У своїй промові він наголосив на значенні постаті Шевченка для всіх українців, на яких би континентах вони не проживали. А його звернення до українців, викарбуване на стелі біля погруддя Кобзаря: «…обніміться ж брати мої, молю вас, благаю...», набуло сьогодні для всіх українців надзвичайно великої ваги. Керівник автономії зазначив, що наш пам’ятник Тарасові став символом України в Сибіру.

В програмі свята були пісні ансамблю «Мрія», зокрема й на слова поета. Гнат Стеценко розповів цікаві епізоди з творчості поета і зачитав свого вірша, присвяченого Шевченку.

Власні вірші про наш пам’ятник, творчість Шевченка та українську автономію читали і наші активісти-поети Сергій Федьків (родом із Харкова) та Софія Кохан (родом із Вінниччини). Присутні також почули розповіді наших активістів-художників Миколи Петренка та Андрія Савченка-Богунова, чиї картини висять на стінах у Культурному центрі.

Після концерту, за звичаєм, накрили український стіл, пом’янули Тараса Шевченка, та знову співали українських пісень.

Володимир Павук

Гнат Стеценко

 

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=BBMvGff3Z_E&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=r4PNsn8-u5A&t=13s

https://www.youtube.com/watch?v=N5SEJBNm7Hg&feature=youtu.be

https://www.youtube.com/watch?v=8Nlx8Inds0I&feature=youtu.be

То сон чи ні?

Сьогодні уві сні

Зустрівся я з Тарасом.

В його холодній,

Нетопленій кімнаті:

Сидів на ліжку мовчки,

Худий і важко дихав,

Як і в останню свою ніч.

На мене глянув із-під лоба

Й нічого не сказав.

Я мовчки підійшов до ліжка.

Лиш потім він промовив стиха:

Сідай, дідусю, й розкажи,

Як там на нашій Україні…

Почувши голос, зрозумів, що він живий,

Що  тяжко дихати йому,

 Ще тяжче те, що він не знає про Вкраїну.

Не знав з чого почати нам розмову,

Адже минуло півтори сотні літ,

А горе ходить по Вкраїні й нині.

Нічого не сказав йому,

Присів на ліжку поряд,

Обняв за плечі і тихо вимовив:

Нажився, синку, я на білім світі,

Усякого було в моїм житті.

Тепер прийшов до тебе,

Щоб якось хоч би трохи

Продовжити життя тобі.

Бери мої літа,

 І доживай своє життя в моїй особі,

В мені ти проживеш

 Іще з десяток літ,

А я помру раненько,

 Ще до сходу сонця,

 Як ти тоді.

Ти ж помаленьку, в моєму образі

Повернешся в моє життя.

Ти будеш мною.

Ніхто тебе не зватиме Тарасом,

 А швидше – Гнатом.

Живи, як знаєш і умієш,

Твори, як і творив.

Ти швидко всю сучасність зрозумієш,

І ще раз правду скажеш.

Тарас погодився.

Я бачив, як скотилася сльоза його на вус,

І моя також.

Та сон скінчився.

Гнат Стеценко, Новосибірськ


На світлинах: Голова української автономії Новосибірська Володимир Павук. Наш Тарас. Активісти української громади міста біля пам’ятника Кобзареві. Софія Кохан читає свого вірша. Власний вірш читає Сергій Федьків. Гнат Стеценко на камеру фіксує все, що відбувається в залі.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка