Друк
Розділ: Українська родина (Сургут)
Володимир Халімончук
Володимир Халімончук

Сучасний стан та проблеми взаємодії із офіційними органами

Активний розвиток освіти в Сибіру розпочався після 1702 року, з обранням митрополитом Тобольським Сибірським нашого великого земляка Філофея (Лещинського), згодом по праву названого Апостолом Сибіру. Із Києво-Могилянської академії (колегіуму) він викликав вчених, були завезені книги, розпочалося будівництво шкіл, а згодом семінарій . Розвиток освіти "по образу и подобию" шкіл київських серед населення Сибіру дав поштовх для створення театру, бібліотеки, розвитку культури.

Митрополит Павел (Конюскевич), також представник київського духовенства, розпорядився відкрити по всьому Сибіру початкові класи при монастирях та церквах. Представники київської науки зробили неоцінимий внесок в розвиток тогочасної освіти в Сибіру.

Сучасний етап становлення українсько освіти в Тюменській області автономних округах розпочався в 90-х роках минулого століття, після розділу Радянського Союзу і утворення Української держави. В нафтогазовому комплекс Західного Сибіру та інших галузях господарства працюють сотні тисяч українців, як компактно проживають у всіх містах Тюменської області. У Нижнєвартовську, Сургуті , Ноябрську, Новому Уренгої, Нафтоюганську, Тюмені, Ялуторовську, Тобольську, та інших містах були засновані українські громадські організації , які розпочали роботу по розвитку культури, збереженню звичаїв, традицій нашого народу. При українських організаціях вищезгаданих міст були засновані українські недільні школи, або класи з українською мовою навчання в загальних школах.

Перша українська недільна школа (УНШ) в Тюменській області була організована культурно-просвітницьким товариством "Українська родина" м.Сургута в 1992 році. Головою адміністрації міста було видане розпорядження 372 від 02.04.1992р. про фінансування учбового процесу через управління освіти науки з бюджету міста. Заняття в українській недільній школі проводяться один раз на тиждень, (в неділю) по 3-4 години у чотирьох вікових групах, де вивчаються такі предмети: українська мова і література, історія та географія України, народознавство. Заняття проводять вчителі, які мають вищу освіту високу кваліфікацію. Для учбового процесу використовуються типові підручники для українсько школи, видані ще в 90-т роки, а також сучасні матеріали. Якщо в середині 90-х років кількість учнів УНШ сягала майже 100 осіб, то на сьогодні ми маємо наполовину менше. За всі роки роботи УНШ більше п’ятидесяти учнів виїхали в Україну для навчання, а по закінченню частина з них залишилися там працювати.

В м. Нижнєвартовську на базі середньої школи №30 з 1993 року проводився педагогічний експеримент. Всі діти, які побажали вивчати українську мову, почали займатися по спеціальній програмі з першого класу. У викладанні української мови використовувалися типові програми, розраховані на навчання з 1-го по 4-й класи, українські підручники, плани, оскільки адаптованих методик чи учбових посібників не було. Оплата праці педагогів проводилася на загальній основі, як вчителів додаткової освіти. В чотирьох групах проводилося вивчення українсько мови, читання та позакласна виховна робота.

В м. Тобольську робота української недільної школи мала іншу основу: з 1997 по 2009 рік велися гуртки по вивченню українсько мови, культури та історії України, а також декоративно-прикладного мистецтва на базі українського культурного центру при Українській національно-культурній автономії (УНКА) м. Тобольська. Факультативні заняття проводилися в учбово-виховному комбінаті після основних занять, а також в неділю, в приміщенні Українського культурного центру.

На базі українського відділу центру національних культур адміністрації м.Ялуторовська шість років (1996-2002рр.) проводилися заняття в недільній школі "Веселка". Управленням культури було виділено 0,5 ставки методиста, діти вивчали українську мову і культуру, українські обряди і традиції. Заняття проходили у вихідні дні по 2-3 години, їх відвідувало 25 дітей віком від 6 до15 років.

При культурно-просвітницькому товаристві "Дніпро" м.Нафтоюганська з 2002 по 2006 рр. працювала українська недільна школа "Родослав", де у трьох групах займалося по 15 учнів у віці від 6 до 15 років, заняття проводили досвідчені педагоги. В школі проводилися традиційні свята: "Козацькому роду нема переводу", "День святого Миколая", "Святвечір", "Мамо моя, рідна мамо" та "Квітуй свята моя Україно".

Мета програми занять: відродження і збереження культурних традицій народу, формування духовної культури, патріотичного ставлення до рідної землі. У 2003-2006 роках вивчали українську мову діти середньої школи №26 м.Тюмені (3-й клас - 20 учнів).

Всі типи названих українських шкіл (факультативів, кружків, класів) мають спільні риси: вони створювалися українськими громадами, а фінансувалися місцевими адміністраціями. Подібна практика співпраці проіснувала до 2006 року, коли згідно з Федеральним законом про освіту, фінансування всіх учбових закладів було передане від муніципальних бюджетів в розпорядження адміністрацій суб’єктів Федерацій, тобто областей, країв і округів. На жаль фінансування українських недільних шкіл було припинено новими (визначеними законом) відповідальними адміністраціями, тому керівництво українських громадських організацій, неспроможне утримувати за свій рахунок недільні школи, було змушене припинити їхню діяльність.

В Тюменській області і автономних округах в 2010 році за рахунок батьків і спонсорів поки що працює єдина українська недільна школа в місті Сургуті.

В Російській Федерації, згідно чинного законодавства, існує така форма діяльності громадських організацій, як національно-культурна автономія (НКА). В порівнянні з іншими громадськими організаціями, НКА фінансується з державного бюджету і на папері має широкі права для реалізації потреб в освітній та культурній сферах своєї діяльності. Згідно закону РФ за 74-ФЗ від 1996 року «Про НКА» органи влади суб’єктів РФ забезпечують:

- при необхідності створення груп в державних муніципальних закладах, класів, або учбових груп в державних освітніх закладах з навчанням на національній (рідній) мові;

- з врахуванням пропозицій НКА і конкретних умов регіону створюють освітні заклади з навчанням на національній (рідній) мові, на російській мові з поглибленим вивченням рідної мови, національної історії та культури, а також заклади додатково освіти (недільні школи, факультативи, культурно-освітні центри та інші освітні заклади), для вивчення і пропаганди національної мови та культури;

- співпрацюють в розробці, виданні та придбанні навчальних програм, підручників, методичних посібників та іншої навчальної літератури, необхідної для навчання на рідній мові;

- надають матеріальну, правову, організаційну допомогу НКА у створенні недержавних освітніх закладів та розвитку інших форм виховання і навчання на рідній мові, сприяють у виданні та придбанні учбових програм, методичних посібників, літератури, необхідної для навчання на рідній мові;

- надають матеріальну, правову, організаційну допомогу НКА у створенні недержавних освітніх закладів та розвитку інших форм виховання і навчання на національній (рідній) мові.

Як видно з вищезгаданих розділів Федерального закону Російської Федерації, НКА мають всі законні підстави вимагати від органів влади суб'єктів РФ створення учбових закладів з викладанням українською мовою. Враховуючи той факт, що в Україні із бюджетів всіх рівнів на розвиток освіти з російською мовою навчання виділяється більше трьох мільярдів гривень, то українці Тюменської області та автономних округів просто принижені, не маючи з державного бюджету ні копійки для розвитку освіти з українською мовою навчання. На, мій погляд, основною причиною проблем з українською освітою в Тюменській області та автономних округах є байдужість, породжена зневірою українців у власні сили та відсутність у російсько влади будь якого бажання допомогти громадським організаціям у створенні українських шкіл або класів з викладанням українською мовою.

У вирішенні цієї проблеми Міжнародний інститут освіти, культури зв’язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" започаткував проект "Українська освіта в Росії", мета якого - сприяння розвитку українського шкільництва в Російській Федерації . Українська діаспора Тюменської області та автономних округів має достатній педагогічний потенціал, де в сотнях учбових закладів працюють педагоги - українці. Першим кроком відновлення української освіти може бути проведення конференції педагогів-українців, активу українських громадських організацій Тюменської області та автономних округів із залученням органів влади та представників Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою національного університету "Львівська політехніка".

Література

1. Кареліна Л.Ф. Концепція української недільної школи і шляхи її реалізації в Тюменській області.

2. Федеральний закон РФ від 17 червня 1996 року №74-ФЗ «Про національно-культурну автономію»(з змінами від 21 березня 2002 року, 10 листопада 2003 року, 22 серпня 2004 року, 30 листопада 2005 р. 01 грудня 2007 р. 09 лютого 2009 року), стаття 12.

Володимир ХАЛІМОНЧУК,

м. Сургут, голова Ради КПТ "Українська родина"

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

На світлині: Володимир Халімончук