lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Аргументи від навпаки

Виступ НаталіРоздуми вголос про "благодєтєльство" від лукавого

"Чи будемо пересівати Волю?"

Степан Колесник

Наукова історична конференція, яка за пропозицією члена нашої громади Миколи Малухи нещодавно відбулася в Мурманському державному педагогічному університеті, стала поштовхом до роздумів і окреслення певних висновків. Цікаво було зустрітись з російською молоддю і зайвий раз зіткнутись з абсолютним переконанням того, що Росії не бракує заступників і адвокатів. Ці молоді росіяни завзято і "зубато" підносили авторитет Росії, досить грамотно уболівали за економічні і політичні її інтереси. В їх поведінці відбивалась повага і чемність по відношенню до Президента Володимира Путіна, вони переймались за свою Батьківщину кожною клітинкою душі і мозку.

Скажу відверто: мені сподобалась ця "гостроязична" російська молодь. Однак, певною мірою я чатувала себе на думці, що мене опановує якась заздрість, а часом і роздратування. Щось дряпало мене з середини. І все ж доводилось збагнути розумом, що переді мною російська студентська молодь, і в кого їй, зрештою, вірити, як не свого російського Президента?

Допомагала швидкоплинна думка, що рівноважилась аргументами, які несли в собі відчуття заспокоєння та навіть здіймали в мені щемноприємну хвилю гордості і оптимізму за українців. Українська молодь голосно сказала: "Нас багато!, Hас не подолати!" Щоправда, найбільшою мірою то відбувалось в самій Україні, на Всеукраїнському Майдані, але ж політичний імідж нашої української держави залежить і від того, як сприймають її у Світі. Не крайня на черзі і та думка, що кується від Москви до самих її промосковських окраін.

Найбільший зазубень на конференції важився Україні і українцям за газ, який начебто "Украина получает практически даром от Росии". Саме тут настав час, як то кажуть, вдарити аргументом від - навпаки. Відтак, кажу я нашим з Миколою опонентам: "Недооцениваете ви Владимира Владимировича Путина, как впрочем і всё Кремлёвское руководство, очень недооцениваете…" Молоді люди вирячили на мене здивовані очі, окреслені німим питанням, - з якого це дива, ця тітка в вишиванці, яка щойно боронила УПА і все українське, переймається авторитетом російського президента?!

Я тим часом продовжувала: "… Неужели ви думаете, что российскоє руководство просто так, совершенно бездумно, разбазаривало російський газ?"…  "Безусловно нет", - почула я від збитих з пантелику студентів. Отже, кажу, ви самі вилущили цю відповідь на поверхню, а я лише додам, що в російських "симпатиях" відносно України занадто багато підводного каміння, про існування якого чомусь вперто замовчують всі ЗМІ Росії. І повірте, кажу, що Володимир Путін сам добре зацікавлений в економічному ланцюгу з Україною. І це не тільки утримання кораблів російського флоту в Севастополі, це не тільки українські гроші, які знайшли "вічний притулок" в союзному ощадбанку, - заплачено за все! Отже і в разі з газовим "благодєтєльством" все не так мило, як вам вважається...

Мені буває щемно, коли дорослі мужі в краватках щиро вважають, що Росія визнала Україну Незалежною і Європейською Державою і така вимога в ціні за газ обумовлена саме цими міркуваннями. По перше, увесь цей спектакль має статус відвертої передвиборчої акції. І до початку березня набере ще великих обертів, аби хоч в якийсь спосіб вплинути на виборчий перебіг подій в Україні. А по - друге, - дивно, що саме пересічна тітка в вишиванці має переконувати деяких вчених мужів, в тому, що, коли "Бєлокамєнная" і дає щось однією рукою, то до себе прибирає двома.

Українці вже були свідками такого "благодєтєльства" від - лукавого і під час "кризи" з пшеницею, і під час цукрової "кризи", а тепер ось маємо наслідки "газової кризи". Москва, як і завжди, вважає, що саме їй "видніше", кому стояти на чолі української держави. І, аби її краще розчули, протискується з тими своїми братніми підказками і в вікна, і в двері… Як про це влучно сказала велика наша поетеса Ліна Костенко: "Так вирипали двері України - аж холодом з Європи потягло"

 А щоб думка з Москви була цілком "слушна" і "своєчасна", то "заглавні" порадники прибгаються, "як і годиться", за 2-3 доби до початку виборів, аби поділяться своїми думками і оцінками прямцем з українських телеекранів. Певна, що цього разу українцям вистачить здорового глузду не допустити такого втручання в політичні справи незалежної держави. А в тім, дуже незатишно мені… Реальність виглядає не зовсім оптимістично. Росія почувається в Україні занадто по - домашньому, бо має рацію. І відбувається це тому, що промосковськими заступниками щедриться і в самій Україні.

"Українонько!  Де ж та істина?

Як позбутись тобі сатани?

Що робити тобі з комуністами,

Як, вважай, півнароду - вони?"

Володимир Бровченко

Україну скубуть в самій Україні всі, кому тільки заманеться,- цілий виплід контрреволюційного кубла -  "соціалісти-флюгери" і соціалісти "прогресивні", крикуни - "регіонали" і "новодемократи" – “кушнарьовці”, комуністи сьогоднішні і комуністи розстрижені, костусівські "союзівці" і інша лукава пошесть, яка ховається в тіні хреста. Долучаються до цієї зграї лукавих гравців і всілякі симпатики "великого і могучего", також відверті "рускоязичні", - прямі нащадки тих "допрєсєлєнцев", яких підкинули Україні на усадьби - пустелі, в готові відбудовані хати, на благодатні врожайні землі, ті ж самі "благодєтєлі" - комісари після голодомору 1933 - 1934 - го. Тепер онуки тих "допрєсєльонних" небезпідставно волають про свою "істінність і канонічність " на цих землях. Отже, плекаються інтереси, як самої Росії, так і проросійські її інтереси в самій Росії, що абсолютно зрозуміло, але, поза всілякою логікою, і в Україні також.

Інтересами ж України в Росії переймаються хіба що поодинокі патріотично-налаштовані українці, які міряють життя совістю та очима свого Роду і яких за такі погляди і уболівання за свою Батьківщину пресує і цькує переважна більшість шовіністично налаштованих росіян, а ще і "свої" яничари - покидьки. В Росії вигідно і зручно скаргувати на Україну, підтримувати невдоволення Росії і тішитись отим брудом, що ллють на Україну російські ЗМІ.

В Росії ставляться прихильно до тих українців, які паскудять українську мову, соромляться своєї Батьківщини, засуджують її політику і попросту підгавкують шовіністам. Частенько доводилося читати в українській пресі про створення в Росії псевдоукраїнських осередків, які заходяться лютою ганьбою і кидають багном в бік України за "несговорчивость и нежелание жить в союзе".

Hавіть в невеликому заполярному Мурманську тримаються купи такі псевлопатріоти України. У нас навіть зявилося дві таких псевдо-українських організації…

"…Україно, Великомученице, зоре моїх нещасть!

Де сини твої, мамо?.. Тільки руки ламати.

Один за тебе умре. Другий тебе продасть.

Третій не знає, хто його мати…"

Ліна Костенко

В народі кажуть: "Гуртом і батька добре бити". Трохи дикунська приказка, бо як за аналогією то, напевно, і матір також… добре бити гуртом… Але цей  вислів досить актуальний, коли розумієш, що подібні підлабузи, незалежно від того, де вони живуть, в Україні, чи в Мурманську, підмагають бити мати Україну таким відвертим шовіністам, такому причаєному кублу в Україні, як партія "Русский блок", "Прорыв", "Руська", "Славянська" та інші. Якась прелюдія до наближення кінця світу, бо хіба ж це можливо уявити, щоби в Росії були створені, офіційно зареєстровані і діяли в супереч державним інтересам політичні партії за національною ознакою?!  А в Україні діють…Діють з метою національного винищення всього українського. То ж не дивно, що кожне покоління в Україні “пересіває Волю” і починає боротьбу за Свободу з абетки.

Стережися, моя Україно, засух, пройдох і всіляких нишпорок - приблуд. Стережися, моя Земле, московських приймаків - угодників, тих, що власною чуприною сміття з порогів кремлівських змітають. Пильно стережись! Повсякчасно по російському радіо і телебаченню йде "виховання", а скоріше вишкіл на впізнавання ворога і недотепи. Як це влучно помітили українці з Новосибірську, нерідко в російських ЗМІ ворогом тим і стецькуватим недотепою має бути недолугий “хохол”. Якщо в сценарній версії передбачений якийсь телепень, або жаднюга-скупердяй, то прізвище в цього "кіно - героя" обов'язково українське, - від нього  тхне хамовитим суржиком і салом. Продажній дворовивий підмітало, який всіх і всяк за пляшку горілки здає "мєнтам", звісно ж, українець. Прицюцькувата дрібнотямуща "няня" в багатокілометровому непоміркованому серіалі приголомшує своєю придур'ю і тим таки, "хохляцьким" діалектом. Вся оця суміш багновиння і ординської люті транслюється і по українським національним каналам. В такий спосіб нав'язливо і настирливо прищеплюється почуття меншовартості і хибнокепської третьорядності всьому українському. Схоже, нас, українців,  намагаються переконати в тому, що все дурнувате, недолуге і продажнє - є єдиним носієм української нації…

Всюди на покуті кривда… Отче, Боже, Визволи мою Україну від лукавого…

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА

Мурманськ

Лютий  2006 р.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка