lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Із чорноморського міста-героя до заполярного
Друк
Розділ: Українське слово (Мурманськ)

Мэр Мурманска Михаил Савченко встретился с одесситамиСпогади про зустріч з земляками-одеситами в Мурманську

Наприкінці травня українська громада Мурманська була причетна до зустрічі делегації представників з сонячної Одеси. Ця далека поїздка стала можливою в рамках проекту, що обіймав метою відвідати усі міста-герої. Загальновідомо, що і Мурманськ є містом-героєм, відтак і така нагода. Усіх делегатів було 15 осіб. Всі ці люди були різні за віком, за партійною приналежністю, а відтак, і ментальністю. Бачення України, її майбутнього, а також її місця в новітній історії, також, у всіх було своє і не завжди свідоме, щодо української вдачі. І це не дивно, бо у складі делегації були навіть представники партії Наталії Вітренко та деякі інші «товаріщі» За цих наших земляків було соромно і на прийомі у мера міста Михайла Юрійовича Савченка, і на прийомі у головного редактора обласної газети «Мурманский вестник» Василевського Валерія Вікторовича.

Та все ж людей цікавих, захоплених своїм журналістським натхненням, було значно більше і нам було приємно спілкуватись з цими людьми, було цікаво послухати про події в Україні та їх точку зору щодо спірних питань, які точаться навколо питання про НАТО та на інші болючі теми.

Очолював делегацію український інтелігент, голова регіонального відділення Національної спілки журналістів України Юрій Работін. Він не тільки свідомий свого журналістського призначення, але й багатолітній просвітянин. Так, це саме Юрій Анатолійович став одним з засновників широкомасштабного конкурсу «Українська мова – мова єднання». Конкурс набув широкого розголосу і крокує по Україні і поза її межами, заохочуючи до рідної мови єднання усіх українців Світу. Для тих, хто хоче в майбутньому залучитися до конкурсу «Українська мова – мова єднання» подаю електронну адресу Юрія Работіна. E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., моб. телефон в Одесі: 743-92-29.

Дуже приємне враження справив на нас справжній патріот України, головний редактор Татарбунарської районної газети «Лиман» Петро Анатолійович Рибін. Ні, він не виголошував якихось пишномовних гасел, але в спілкуванні, будь з ким, тримався гідно, толерантно доводив свою позицію свідомого українця, чим викликав увагу і повагу!

Наша громада «Лелеки» мала приємну нагоду одержати від гостей запрошення до участі в фестивалі  української народної, козацької та естрадної пісні «Куяльник–2008» Ми скористалися з такої можливості та побували в Одесі, а відтак були учасниками дуже гарного фестивалю, який з часом буде поширюватися і набувати подальшої популярності.

У складі делегації були й творчі люди. Один з них – це науковець, історик та ще й поет Анатолій Яні. Щоправда, вірші його здебільшого, російськомовні, але від цього не втрачають свого читача навіть серед українців. Ціла низка віршів була написана саме в нас, в Мурманську. Нижче наводжу тільки дещо з його творчого доробку. Щоправда, пану Анатолію не пощастило разом з колегами продовжити подорож, бо наша полярна погода далася йому взнаки і на деякий час Анатолій Яні був змушений затриматись в мурманській лікарні. Завдяки клопотанню мера Мурманська, Михайла Юрійовича Савченка, лікування пройшло успішно і пан Анатолій був радий зустрічі з нами в сонячній Одесі під час проведення фестивалю.

Наталя ЛИТВИНЕНКО-ОРЛОВА.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Додатково:

Роздуми над книжкою А ОСЬ І ВІН, «ПОЕТ У ЗАКОНІ»!..

Анатолий Яни. Карманы в черепе. Литературные пародии и эпиграмы. Одесса, 2006

Мистецтво пародії та епіграми ніколи не шанувалося у ролі провідного, не за майстерністю епіграми визначають у нас класиків, не пародистів вивчають по шкільних програмах, не їхні портрети прикрашають стіни кафедр філологічних факультетів провідних університетів світу. І все ж таки вміння скласти промовисту епіграму, експромтом видати пародію на вірші колеги, які щойно пролунали, – завжди вважалося одним із проявів щирого літературного дарування і цінувалося в будь-якому літературному салоні Парижа, Лондона чи Санкт-Петербурга, як цінується воно й у будь-якій сучасній літстудії.

Ще в середині століття поети змагалися в дотепності, пригощаючи один одного і своїх шанувальників епіграмами зразка цієї стародавньої англійської зубоскалини (у перекладі Самуила Маршака):

Поэзия глупа! В суждении таком

Есть свой резон. Но не забудь при этом,

Что не всегда дурак рожден поэтом,

Он может быть и просто дураком.

Або викривальної строфи типу:

Хвалю я пьесу вашу, сэр,

Особенно вторую часть.

Но почему бы, например,

Вам и начало не украсть?!

Отож, одеський поет Анатолій Яні належить до тих літераторів, для яких епіграма й пародія стали їх професійними жанрами. І мав рацію журналіст Павло Шевцов, коли у своїй «Післямові» до збірника А. Яні «Карманы в черепе» писав, що «найулюбленіше його /А. Яні/ заняття – строчити пародії на віршовані тексти, чи то на нетлінний гекзаметр древніх греків, чи на смітниковий ширвжиток маститих графоманів. На його рахунку сотні, якщо не тисячі, зразків зубоскальства, і йому вже настав час подумати про реєстрацію в «Книзі Гіннесса», тим паче що цю книгу він ще не висміяв».

На моє глибоке переконання, епіграма може і повинна бути гострою, але вона не повинна бути мстивою й злісною (я вже писав про це у своїй книзі «Беседы у литературного камина: как стать писателем...»). У більшості випадків вона повинна виникати як реакція на деякі невдалі «знахідки» того чи іншого поета; служити певним критичним відгуком на його доробок. Не зайве згадати при цьому, що прабатьківщиною епіграми була Давня Греція, у мові якої слово «епіграма» означає всього лише «напис», оскільки зароджувався цей жанр із коротких і промовистих написів на храмах чи статуях (тобто, з того, з чим ми й дотепер безнадійно намагаємося боротись!). А от «пародія» з грецької означає «антипісня», і це вже спроба висміяти твір, створюючи певну пародію на нього. Скажімо, багато літературознавців вважають роман Мигеля Сервантеса «Дон Кіхот» не самодостатнім первинним твором, а всього лиш пародією на середньовічні лицарські романи. Хоча, зазначу, як пародія він постав досить самодостатнім.

До честі А. Яні, він завжди дотримується канонів жанру. Більшість його епіграм і пародій по-справжньому дотепні, і хоча й хльосткі, але не образливі. У творах будь-якого автора він намагається віднайти те, що неминуче кидається у вічі, що є наслідком поверхового поетичного мислення, і з'являється чи то як спроба невдалого душевного самокопання поета, чи як ще більш невдала претензія на афористичність та образність мислення. Саме в цьому ключі написана пародія Анатолія Яні на вірш Олега Дмитрієва «Чому всі люблять Війона», у якому ми знаходимо рядки О. Дмитрієва:

Что слышал ты о Франсуа Вийоне?..

Он – сутенер, обманщик, вор в законе...

Еще не все! Он заколол монаха

И виселицы ждал, дрожа от страха...

Природно, що не написати на такі вірші пародію міг тільки ну дуже лінивий пародист, до яких А. Яні ніколи не належав. Тому в його пародії ми читаємо:

Я – Дмитриев Олег, поэт в законе.

Я – член СП. Я МГУ закончил.

Бывать не приходилось мне на зоне.

Вийону Франсуа я не чета.

И все же о французе, о Вийоне,

Толкует мир – не о моей персоне.

В чем дело? Не пойму я ни черта.

Чимало подібних пародій Анатолій Яні присвятив віршам Андрія Вознесенського («Вальс опилок», «Виртуальная вертикаль», «Песенка о придурковатом солнце»...); Лілії Букреєвої («Приправа к солнцу», «Фламенко о фламинго»); – Володимира Домріна, Інни Богачинської, Станіслава Конака, Юрія Михайлика. Не зміг пародист пройти і повз трагічну глибокодумність Тараса Федюка, що проявилася в його (Т. Федюка) поетичних рядках:

А умру я, хлопці, на базарі,

Упаду в грузинські апельсини...

Та й за що у цій країні пити,

Якщо я не вмер би на базарі?

У пародії Анатолія Яні «Базарные новости» це «передбачення» Т. Федюка екстраполювалися у строфи:

Знаю, за контейнером железным,

Где грузин разложит апельсины,

Я умру под куполом небесным.

Отлетит душа к межзвездной выси.

Я умру на рынке, знаю точно,

Упаду в гранат азербайджанский,

И сверкнет в руке моей отечной

Изумруд бутылки от «Фетяски».

Справжньою епідемією постає в наш час літературне крадійство, відвертий плагіат, коли літератори крадуть один в одного окремі образи, рядки й строфи, а часом і цілі вірші чи оповідання, і навіть книги. При цьому далеко не завжди вдається так вже й одразу з'ясувати: хто в кого вкрав. І чи справді вкрав, або ж ми маємо справу з прикрою літературною випадковістю? Знаючи про цю проблему, А. Яні цитує строфу з відомої пісні на слова Миколи Рубцова (музика О. Барикіна):

Я буду долго гнать велосипед,

В густых лесах его остановлю,

Нарву цветов. И подарю букет

Той девушке, которую люблю.

І підкреслює, що опубліковано було цього вірша ще в 1962 році, коли іншому автору, Іллі Славицькому – ОLDВОУ (1954 р. народження), було всього вісім років. А тому його вірш:

Я буду долго гнать велосипед,

В чужом краю его остановлю,

Зайду в буфет и закажу обед

Голодным я кататься не люблю

вражає не тільки безпорадністю і банальністю двох останніх рядків, але й наводить на прикрі міркування з приводу: «То хто ж у кого?!.» Хоча відповідь на поверхні: в той час, коли вірш відомого, талановитого поета М. Рубцова, який занадто рано пішов з життя, вже було опубліковано, автор іншого вірша як поет ще тільки дозрівав. Тому А. Яні просто змушений був вдатися до гострої сатири, написавши пародію «Похитители велосипедов», де є і такі рядки:

Кто прав из нас, Славицкий или я?

И есть ли у Славицкого грехи?

Стихи Рубцова выдает Илья

За собственные, за свои стихи.

Кто со стихами с теми не знаком?

Услышать эту песню каждый рад.

И разве он, Илья, виновен в том,

Что просто совершает плагиат?

Літературний процес в усі століття поставав складним і суперечливим, і палітра його творців завжди вбирала в себе все суцвіття творців поетичних та інших текстів – від істинних геніїв до штучних класиків; від «вічно невизнаних» талантів – до геніїв від графоманії й людей одверто безталанних. А ще в цьому процесі завжди знаходилося місце не тільки чистим, академічним, так би мовити, літераторам, але й критикам, літературознавцям і, звичайно ж, пародистам. Тому я впевнений, що мудро і захоплююче написана Анатолієм Яні книга поетичних пародій теж посяде своє гідне місце в літературному процесі, що твориться хранителями поетичної строфи вже в наші часи.

Богдан СУШИНСЬКИЙ,

спецкор «Одеських вістей»

21.06.2007

http://izvestiya.odessa.gov.ua/Main.aspx?sect=Page&PageID=7879

Михаил Савченко: Мэр Мурманска встретился с одесситами

Сегодня глава администрации города Мурманска Михаил Савченко принял делегацию Одесского городского Центра военно-патриотического воспитания молодежи "Пост No 1". 49 ребят и их педагоги прибыли в Мурманск, чтобы участвовать в "Вахте Памяти", вместе с мурманчанами почтить память погибших в Великой Отечественной войне.

Как передает пресс-центр администрации города Мурманска, мэр областного центра рассказал ребятам о Мурманске, о войне в Заполярье, одесситы - о том, как их принимают в Заполярье.

Глава города и несколько сотрудников администрации получили благодарственные письма за помощь в организации визита, а так же по веточке одесской сирени, которую ребята привезли с собой. Кроме того, мэру Мурманска были преподнесены каравай и большой кусок украинского сала с чесноком. В ответ одесская делегация получила фотоальбом о Мурманске, а каждый ее участник - буклет о нашем городе. В завершении встречи ребята исполнили для главы Мурманска две песни: об Одессе, и о своей любви к Украине, а Михаил Юрьевич Савченко лично пообещал сделать им столь же запоминающийся подарок.

http://www.b-port.com/news/archive/2007-05-07-32

07/05/2007

Одесские школьники посетили город-герой Мурманск

Сегодня, 18 мая в Одесском городском Центре военно-патриотического воспитания учащейся молодежи «Пост №1» прошла пресс-конференция о поездке одесских школьников в город-герой Мурманск.

В ходе пресс-конференции школьники поделились своими впечатлениями о поездке в город-герой Мурманск, в рамках военно-патриотической Акции «Вахта Памяти», разработанной сотрудниками ОГЦ ВПВУМ «Пост №1» и посвященной 40-летию создания связей между Россией, Белоруссией и Украиной.

http://www.misto.odessa.ua/index.php?u=novosti/odessa/nom,6484

18.05.07

У мэрии Мурманска

Пост №1 в Одессе

На прийомі  у мера Мурманська

Зустріч  з земляками

На світлинах: Мэр Мурманска Михаил Савченко встретился с одеситами. У мэрии Мурманска. Пост №1 в Одессе. На прийомі у мера Мурманська. Зустріч з земляками.