Друк
Розділ: Українські молодіжні організації Росії
Голова молодіжного руху НКА українців міста Казані Клавдія Татар-Левицька
Голова молодіжного руху НКА українців міста Казані Клавдія Татар-Левицька

Напередодні казанського тижня, присвяченого ролі і місцю молоді в розвитку співтовариств Росії, представляємо деяких членів нашої молодіжної громади

В зв’язку з міжнародною освітньою молодіжною акцією ЮНЕСКО, що відбудеться з широким представництвом України в столиці Республіки Татарстан з 15 по 20 листопада цього року, мої молоді колеги, які входять до міської національно-культурної автономії українців Казані, вирішили представити себе шановним гостям нашого міста на сайті «Кобза-Українців Росії». Щоб краще і простіше було тут зустрічати делегації російських регіонів і з України. Перш за все українські молодіжні команди - студентів, магістрантів і аспірантів - учасників міжнародної науково-практичної конференції і волонтерської акції для старшого покоління жителів нашого міста.

Подаю приклад і представляюсь шановному товариству я сама – Клавдія Сергіївна Татар (Левицька). Народилась я 19 квітня 1986 року в місті Києві, мої батько та мати українці. Моя мама має коріння в Запорізькій області, її батько, мій дідусь Ященко Сергій Петрович був відомим українським вченим-біологом, професором та членом-кореспондентом Академії наук України, селекціонером квітів. Бабуся по маминій лінії все життя працювала економістом на різних виробництвах. Дідусь по батьківській лінії - Гавриш Петро Гаврилович з Чернігівщини. Моя інша бабуся, до речі прізвище якої я носила до заміжжя, Левицька Розалія Леонтіївна, родом із Західної України, з міста Збаражу, але все своє життя прожила в Києві. Батьки зараз живуть у Києві.

Маю сестру, молодшу за мене на 10 років Оленку Левицьку. Вона навчається в місті Києві у 100-му ліцеї, що на Подолі, займається плаванням.

У 2003 році я закінчила ліцей №157, що також на Оболоні. Цей учбовий заклад був повністю українським по духу, його директор Костенко Віктор Іванович привив до нас, малюків, любов до Батьківщини. Саме в моїй школі уроки українознавства велись з перших класів. Також наш учбовий захід був новатором у сфері педагогіки, одним з найперших започаткував модульну систему в школі, сам частково видавав учбовий матеріал для занять тощо.

Після закінчення школи  я поступила  в Національний технічний університет України (НТУ «Київська політехніка») на факультеті електроніки, але відверто кажучи електроніка видалась зовсім не моєю наукою. Тому  після другого семестру за власним бажанням покинула його та перевелась на заочне відділення до Національного транспортного університету, до речі,  який в свій час закінчили мої батьки. В цьому році, 2010, я успішно його закінчила та отримала диплом магістра - фахівця з транспортних технологій, спеціаліста з Організації міжнародних перевезень. Цей фах люблю, хоч це і "чоловіча професія" але дуже цікава та потрібна.

З 2006 року по сімейним обставинам я переїхала до Республіки Татарстан у її столицю місто Казань. Навчаюсь у Казанському університеті ім. Ульянова-Леніна на денному стаціонарі, який у 2010 отримав статус Федерального університету. Вивчаю міжнародні відносини на однойменній кафедрі в Інституті Сходознавства. Всі ці 5 років навчалась у двох вищих навчальних закладах паралельно - і в Києві і в Казані. Займаюсь науковою роботою, з минулого року - вивченням української діаспори Канади, її минулим та теперішнім, на цю тему має бути мій випускний диплом. Вже є публікація в університетському виданні на тему українців Канади. Із мов володію англійською, турецькою та французькою. За час перебування в Казані також вивчила й татарську мову.

У вересні 2009 року під час відкриття меморіальної дошки в Казані всесвітньо відомому поету і художнику українцю Давиду Давидовичу Бурлюку, випадково познайомилась з українцями Казані та моїм теперішнім керівником, головою місцевої Національно-культурної автономії українців Казані Володимиром Миколайовичем Любченком. З того часу я стала працювати в цій українській громаді, мене було обрано заступником голови і доручено займатись українською молоддю. Але фактично я також веду всю офіційну переписку нашої діаспорянської організації, частково займаюсь організацією свят та урочистих подій, роблю публікації та таке інше.

У 2009 році я  їздила до Белграду, столиці Сербії на 25-ту Міжнародну універсіаду, де мала нагоду познайомитись з української  студентською збірною, але не як спортсменка, бо спортом професійно не займаюсь. Цього року (2010) по запрошенню друзів була на Перших юнацьких олімпійських іграх в Сінгапурі, працювала із метрами українського спорту, найкращими молодими спортсменами України. Ці події зробили мене справжньою спортивною фанаткою, принесли в моє життя друзів  із сфери професійного спорту.

Мої хобі - це сучасна література (українська та світова), громадська робота в українській діаспорі, спорт, вивчання іноземних мов, кулінарія, музика (особливо українська), етнографія.

Сімейний статус - одружена. Мій чолові архітектор за фахом, працював над багатьма відомими в Казані спорудами.

Клавдія ТАТАР (ЛЕВИЦЬКА),

голова молодіжного руху, заступник голови місцевої НКА українців міста Казані.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Я, В'ячеслав із Харкова та Юлія Якубинець зі Львова
Я, В'ячеслав із Харкова та Юлія Якубинець зі Львова
Дмитро Ткачук
Дмитро Ткачук
Сестри Таня і Яна Мозгові та Володимир Любченко
Сестри Таня і Яна Мозгові та Володимир Любченко
Галина Жолдаш із Херсону та Яна Мозгова
Галина Жолдаш із Херсону та Яна Мозгова
Євген Рак
Євген Рак
Я і моя подруга Іра Мерлені
Я і моя подруга Іра Мерлені
Казанська українка з Коростеню Євгенія Кривоконь
Казанська українка з Коростеню Євгенія Кривоконь
З українською молодіжною збірною в Сингапурі
З українською молодіжною збірною в Сингапурі

На світлинах: Голова молодіжного руху НКА українців міста Казані Клавдія Татар (Левицька). Я, В’ячеслав із Харкова та Юлія Якубинець зі Львова. Дмитро Ткачук, що більш 5 років живе в Казані. Сестри Тетяна і Яна Мозгові та Володимир Любченко із Конотопа. Галина Жолдаш з Херсону та Яна Мозгова. Євген Рак. Я і моя подруга Іра Мерлені. Казанська українка з Коростеню Євгенія Кривоконь. З українською молодіжною збірною в Сингапурі.