Друк
Розділ: Українські молодіжні організації Росії
Із золотою колискою в руках режисер нашого Українського молодіжного театру Катерина Марійчук
Із золотою колискою в руках режисер нашого Українського молодіжного театру Катерина Марійчук

Про вечір однієї пісні Українського молодіжного театру нашого Українського молодіжного клубу, Молодіжного вокального гурту «Купава» та Української народної хорової капели міста Москви

«Водяне хрещення» Українського молодіжного театру

Розцвіте серед зими різдвяна квітка,

Як молитва розцвітає у душі.

Знов покличе золота прекрасна зірка

До Святої Вифлеємської землі.

Надія Кметюк.

Вважається, що якось не дуже добре, не дуже гарно говорити про те, що зробив ти сам, або в гурті з кимось. Особливо, коли це вийшло добре. Нескромно це якось…

Та інколи говориш про зроблену працю не вихваляючись та не нахвалюючи, і зовсім не для того, аби показати себе та товаришів з гарної сторони, а просто заради того, щоби розповісти. Розповісти про то, що було і як воно було. Бо добром треба ділитись. А радість – то і є добро. А коли ця радість торкається тебе особисто, то і ділитися цим, як мовиться, сам Бог велів.

Отже, «Тиха ніч»… Багато ночей є  в житті кожної людини, багато ночей відклалося в пам’яті людства. Але лише одна «Тиха ніч» відома всім та кожному. І лише одну «Тиху ніч» згадують люди в певні дні чи не на всіх мовах світу.

Бо колись давно, в церкві Святителя Миколи в австрійському містечку Оберндорф за два дні до Різдва вийшла халепа – виявилось, що миші погризли орган! Що робити, завтра  ж свято!

І тоді, помічника вікарія Йозефа Мора осяла думка про те, що ситуацію можна спасти, якщо написати пісню. І він написав кілька рядків, а його приятель - органіст та вчитель Франц Грубер написав музику. І мабуть, таки на них зійшла тоді Благодать Божа, бо ця пісня пережила віки, і немає іншої такої пісні, яка була би переведена на таку кількість мов! Бо ця музика, лунаючи зазирне в саму  душу, і ось вже бачиш на небі ту саму зірку, яка зійшла в таку тиху і таку далеку Першу Різдвяну ніч.

Тому і вистава названа на честь цієї пісні: літературно-музична композиція «Тиха ніч».

Але якщо ви вважаєте, що тільки одна пісня, хай і така велична і пронизуюча, стала абсолютним сенсом нашого дійства, то ви трохи помиляєтеся.

Бо далеко звідси, в милій та любій нашому серцю Україні живе справжня українка Надія Кметюк – змучена долею та щедро обдарована талантом чути, відчувати, володіти словом. Ця тяжкохвора жінка мешкає зі старенькою матусею у невеличкому місті Коломия на Івано-Франківщині. Вже багато років пані Надія не виходить із дому, проте у світ, ніби птахи Божі, полетіли її вірші. Вона авторка цілого циклу віршів, який так і називається – «Тиха ніч». І така давня колядка «Тиха ніч», і такі «свіжі» вірші дуже гарно доповнили одне одного:

В короні неба — золота колиска.

Блакитноперий Ангел нахиливсь.

Вселенна... І зоря пречиста зблизька:

Ісус Христос від Діви народивсь.

Божественно. Пресвітло. І казково.

У діадемі Вічної Краси

Дитятком Споконвічне стало Слово,

І світ Його Молитвою зросив...

І в нас була золота колиска! Вона спускалася з неба, після того, як покривала завіси розійшлися в різні боки, аби відновити давню історію на новий, український лад. Сучасні Марія та Йосип, в родині яких на самісіньке Різдво сталася гарна новина – народилося дитятко! «А Бог, коли, сходив на Голгофу, по поряд із ним були розбійники! Ісус сказав їм, що не залишить їх своєї Милості. То тим більше він не залишить Своєї Милості дитя, народжене в Різдво».

І як відповідь на ці слова Йосипа приходить Українська народна хорова капела під керівництвом Вікторії Іванівні Скопенко в образі справжнісіньких колядників з духовним пісно співом «Єдинородний сине слове Божий». А за ними вже якось зовсім знаково та навіть містично приходять новітні волхви, аби обдарувати  новонароджену дитину  найціннішими  дарами:

Хлібом святим, що продовжує життя.

Словом Божим, що подає надію, вказує дорогу.

І вогнем, що зігріває і освітлює шлях…

Бо кожне щире серце, в якому вогнем палає Надія, завжди знайде дорогу до Любові до якої тягнеться кожна душа. Любові, втілення якої – вертеп, ми і показали  на сцені. А серцям і душам не потрібні слова, аби зрозуміти одне одного. І в доказ цього лунає «Тиха ніч» на німецькій, англійській, російській, та, звісно, українській мовах. Бо є  в житті моменти, коли неважливо хто ти, та якими словами наповнена твоя голова. Головне – про що зараз говорить твоє серце.

А якщо твоє серце горить та палає на Різдво, то ти – теж частинка вертепу. Ти теж один з них – Марії та Йосипа, волхвів, та інших, що тоді, понад дві тисячі років тому розділили першу Радість Різдва.

І як тоді, так і зараз наші серця в цей день наповнюються Надією, і твердим знанням того, що саме в цю ніч сходить Різдвяна зірка, і на землю приходить тиха ніч…

Та не обов’язково «Тиха» означає повну тишу, це може бути і веселий сміх, і розважливі ігрища, які нам приготувала  «Купава» під керівництвом Олени Валентинівни Карасьової, яка на свій власний манер внесла на сцену нотку веселої безтурботності.

Але… ми цього року святкували Різдво в 2011 раз, бо час іде вперед. Так і це, наше, маленьке Різдво мусить підійти до свого завершення.

Минули ті дні, любі сестри і браття,

З Христовим Різдвом! Не соромтесь сльози.

Сьогодні немає ні зла, ні прокляття.

Є люди і Бог, Бог Добра і Краси!

Ми сподіваємось, що зможемо цю традицію втілювати на сцені від свята до свята, тому, що…

…знов вертається все на круги своя,

Бо Бог — Любов, яка не перестане,

Бо сяє в небесах Нова Зоря!

Святкові слова, святкові вірші завершували наш такий тихий та такий ясний «вечір однієї пісні».

А потім наш режисер і моя мама Катерина Іванівна Марійчук розповіла про Надію Кметюк, про те, яка вона людина – чиста та осяйна. Про те, що всі вірші, що лунали -  то все належить пані Надії. Розповіла про те, що Надія Кметюк - авторка двох поетичних збірок “Божі очі” (1996) та “Ave Маріє” (1998), лауреатка премії ім. М. Підгірянки в галузі літератури та мистецтва Івано-Франківського обласного товариства “Просвіта”. А також і про те, що цей наш виступ був знятий на відео, і ми відішлемо його пані Надії Кметюк в Коломию. Як наш подарунок до її золотого ювілею.

А потім представила кожного із нас. Кожного із тих, хто біг після роботи на крилах сподівань на репетиції. І вчив слова та мелодії, музику, яка споріднює душі, і слова – які споріднюють людські серця.

І в цьому є якась містична значимість, що наша «Тиха ніч» відбулася на самісіньке свято Водохрещі. Бо те, що ми зробили, що ми (та і не тільки ми), сподіваюсь, розпочали, було для нашого Українського молодіжного театру в якійсь мірі «Водяним хрещенням».

Ми ініціювали виставу, а режисер нашого театру Катерина Іванівна Марійчук написала сценарій і втілила його на сцені. На якій ми не весь час були одні, бо з нами разом були і ті, кого ми запросили – Українська народна хорова капела та Український молодіжний гурт «Купава». І різдвяні колядки щедро лунали по залу.

Ми таки гарно зібрали мозаїку дійства. Дехто навіть сказав, що такого ще не бачив, і якщо ми продовжимо в тому ж самому напрямку, то в нас таки щось гарне вийде. Катя Черкасова сказала, що «Когда вы пели, то у меня прямо мурашки по спине пробежали». А пані Анастасія Агунькина – голова організації  «Голос Эрзі» сказала, мабуть, всі хвалебні слова, які ми знаємо. Багато нам добрих слів сказали. А коли тобі кажуть добрі слова, то, значить, ти зробив якесь добре діло і воно до тебе вертається.

Ось так і відбулася наша «Тиха ніч». Яку ми самі зробили. Самі. Дуже велика радість наповнює серце, коли ти робиш щось сам, а потім люди кажуть – добре! А коли закінчується ніч, приходить світанок, який приносить людям сонце, що дарує  тепло. Тепло, якого вистачить на всіх.

Ярослав КОПЕЛЬЧУК,

керівник Українського молодіжного клубу.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Оля Черненко, Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юра Мірошниченко, Олена Гринько, Юра Спехов
Оля Черненко, Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юра Мірошниченко, Олена Гринько, Юра Спехов
Співає Українська хорова капела міста Москви, диригує пані Вікторія Скопенко
Співає Українська хорова капела міста Москви, диригує пані Вікторія Скопенко
Виступає Молодіжний вокальний гурт Купава Олени Карасьової
Виступає Молодіжний вокальний гурт Купава Олени Карасьової
У фойе після вистави сидять Неллі Матлахова, режисер Катерина Марійчук, Юра Мірошниченко та Юра Спехов, позаду пані із шарфом Софія Буняк
У фойе після вистави сидять Неллі Матлахова, режисер Катерина Марійчук, Юра Мірошниченко та Юра Спехов, позаду пані із шарфом Софія Буняк
Попереду Настя та Аня Карасьови, Олена Гринько, Оля Черненко, позаду наші хлопці Сашко Дмитрів та Сашко Ступар
Попереду Настя та Аня Карасьови, Олена Гринько, Оля Черненко, позаду наші хлопці Сашко Дмитрів та Сашко Ступар
Два Юрка, два волхва - Спехов та Мірошниченко
Два Юрка, два волхва - Спехов та Мірошниченко
Волхви та дівчата у фойє після вистави, зліва наша Валя Мякотіна
Волхви та дівчата у фойє після вистави, зліва наша Валя Мякотіна
Театрали Неллі Матлахова та Ярослав Копельчук, позаду Георгій Мірошниченко,Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юрій Спехов, Оля Черненко
Театрали Неллі Матлахова та Ярослав Копельчук, позаду Георгій Мірошниченко,Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юрій Спехов, Оля Черненко
За кобзаря розповів про це чудове дійство я, Ярослав Копельчук
За кобзаря розповів про це чудове дійство я, Ярослав Копельчук

На світлинах: Із золотою колискою в руках режисер нашого Українського молодіжного театру Катерина Марійчук. Оля Черненко, Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юра Мірошниченко, Олена Гринько, Юра Спехов. Співає Українська хорова капела міста Москви, диригує пані Вікторія  Скопенко. Виступає Молодіжний вокальний гурт "Купава" Олени Карасьової. У фойе після вистави сидять Неллі Матлахова (Марія), наш режисер Катерина Марійчук, Юра Мірошниченко та Юра Спехов, позаду пані із шарфом поетка Софія Буняк та поетка, перекладач з української Світлана Солодженкіна (в чорному). Попереду Настя та Аня Карасьови, Олена Гринько, Оля Черненко, позаду наші хлопці Сашко Дмитрів та Сашко Ступар. Два Юрка, два волхва - Спехов та Мірошниченко. Волхви та дівчата у фойє після вистави, зліва наша Валя Мякотіна. Театрали Неллі Матлахова та Ярослав Копельчук, позаду Георгій Мірошниченко,Едуард Баронецький, Андрій Патлатюк, Юрій Спехов, Оля Черненко. За кобзаря розповів про це добре, гарне, чудове дійство Ярослав Копельчук.

Фото автора.

Слово про виставу «Тиха ніч»

«Тиха ніч» - один із найвідоміших і найпоширеніших у світі різдвяних співів, якому вже понад 190 років. На Водохреще в Національному культурному центрі України на Арбаті відбувся вечір однієї пісні.

Літературно-музична композиція «Тиха ніч» розповіла глядачам давню історію любові до людей, землі, до нашого Творця. Любові, що подарував і запалив у наших серцях Син Божий, Різдво якого ми святкуємо в ці дні. В теплій відвертій атмосфері перед глядачами постала українська хата, українська родина, колиска і Йосип з Марією. Мистецьку композицію обрамили поетичні та пісенні твори Надії Кметюк, важкохворої жінки з Коломиї, яка вже багато років не виходить з дому, проте пише теплі й світлі колядки, різдвяні колискові.

У ході театралізованого дійства також прозвучали обрядові пісні різдвяного циклу, зокрема «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Ой, зайшли, зайшли з неба ангели», «Щедрик», «Нова радість стала» тощо. А «Тиху ніч» можна було почути аж чотирма мовами: українською, російською, німецькою, англійською!

Ініціювали вечір учасники Українського молодіжного клубу в Москві – студенти, випускники українських і російських вузів, які цікавляться історією та багатогранною культурою України, її традиціями, обрядами. Активну участь у підготовці композиції взяли керівник клубу Ярослав Копельчук та його мати Катерина Марійчук.

Різдвяний вертеп на сцені вони презентували разом з Українською народною хоровою капелою Москви, якою керує заслужений працівник Росії та України Вікторія Скопенко, і Молодіжним вокальним гуртом «Купава» (керівник – Олена Карасьова).

Враженнями від побаченого поділилася одна із гостей вечора – голова правління регіональної громадської організації «Голос Ерзі» Анастасія Агунькіна: «Я у захваті від заходу! Душа злітає від такого чудового співу! Вражає спадкоємність поколінь. Переконана, що таких заходів має бути якнайбільше і світ змінюватиметься на краще!»

Олена МАРЧЕНКО.

головний спеціаліст відділу інформації та діаспори Національного культурного центру України в Москві

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.