Друк
Розділ: Українські молодіжні організації Росії
Олександр Двоєконко
Олександр Двоєконко

Українці з Саратова помандрували ріками Підляшшя

Україна продовжується там, де живуть українці, де чути українську мову і де живуть справжні дієві люди, які не забувають про своє коріння, спадщину і працюють заради збереження своєї національної ідентичності. В цьому переконались члени Саратовського українського молодіжного клубу культурно-просвітницького центру «Родина», які влітку відвідали гостинні землі польського і водночас українського Підляшшя.

Наша організація — Саратовський український культурно-просвітницький центр «Родина» і  Саратовський український молодіжний клуб, що працює як складова частина цієї організації — досить молода, восени їй виповнився лише рік. Але за цей час підібралася група ентузіастів різного віку, які знайшли себе і свою справу в цьому об’єднані. Ще до початку свого офіційного оформлення центр «Родина» вже мав деякі стосунки і приймав участь у проектах різних українських організацій, але чи не найтепліші відносини саратовців склались з Союзом українців Підляшшя, особливо з її молодими представниками. І, врешті, влітку 2010 року, члени обох організацій прийняли участь у молодіжних заходах: літній школі україністики «Крок до України», що відбулася у Львові, організаторами якої стали Саратовський український молодіжний клуб культурно-просвітницького центру «Родина» та Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, куди були запрошені представники від Союзу українців Підляшшя, а також байдаркового етнографічного «Підляського рейду», що проходив по етнічній український території на Підляшші і у святі «На Івана на Купала».

Дуже важко підібрати слова і передати всі враження від обох заходів, адже вони всі пройшли в надзвичайно дружній та теплій атмосфері. Українцям Саратовщини було дуже приємно познайомитись з їх закордонними товаришами з Польщі, разом вчитися у Львові та пізнавати неповторимий чарівний дух древнього міста. Після двох тижнів життя у Львові четверо представників Саратовського українського молодіжного клубу, зокрема, Олександр Двоєконко, Євгенія Лаврієнко, Олена Журавльова та Іван Маляр відправились в нову для себе подорож на Підляшшя. Там нас дуже тепло зустріли представники української громади, з якими ми провели незабутні дні.

Ми поїхали в Польщу на запрошення Луки Чижевського, який очолює молодіжний рух Союзу українців Підляшшя. Там нас з перших днів чекали незабутні зустрічі і дружнє спілкування.

В перший же день ми потрапили на дуже велике свято, що запроваджує Союз українців Підляшшя, - фестиваль «На Івана, на Купала». Всі були в захваті від масштабів та автентичності заходу, від щирості виконавців і національної атмосфери. Цілий день до самої ночі було весело та приємно бачити, що українська культура не тільки живе і добре підтримується у Польщі, але вона є цікавою для самих поляків, адже зібралося дуже багато відвідувачів (кілька тисяч!), яким було цікаво прийняти участь у такому дійстві.

Після такого чудового початку подорожі ми з нетерпінням чекали рейду. І ось нарешті вирушили в нову для нас пригоду. Було дуже приємно побачити стільки свідомої української молоді, яка приймала участь у рейді, з цими українцями було дуже приємно спілкуватися, знайомитися. Тим більше, сама концепція проведення рейду сприяла новим знайомствам, оскільки було потрібно через певний час міняти собі партнера по байдарці, тим чином нові знайомства та вдосконалення української мови були забезпечені. Протягом двох спекотних днів ми веслували по Нарві поміж етнічно українських сіл та теренів, спілкувалися, допомагали один одному перетинати різні перепони, що виявлялися на шляху – чи то втома від постійного веслування та спеки, чи то низенькі місточки, на яких часом перевертало байдарки разом з людьми та речами. Перший день спливу виявився найбільш важким, позаду було багато кілометрів звивистої річки та день веслування на пекучому сонці. Ми поставили намети та полягали спати, бо наступного дня нас знову чекали численні кілометри Нарви. Другий день дався легше, тим більше, що всіх вже зігрівала думка про близький фініш у селі Козлики та відпочинок на справжньому українському хуторі, який був збудований силами українців Підляшшя.

Взагалі, історія будування цього хутору особисто в мене викликала приємне здивування та відчуття поваги до українців у Польщі. Той факт, що хутір був збудований не за державні кошти і не за вказівкою якого-небудь партійного керівництва, а по добрій волі простих українців, що мешкають на Підляшші просто вражає. Ще більше вражає те, що доступ до хутору вільний і немає ніяких фінансових зборів чи перешкод від тих людей, що той хутір будували. На жаль, для Росії, країни в якій я живу, такий етнографічний проект вважався б просто фантастичним виявленням безкорисності та любові до людей. Тим більше було приємно відчути, що в Польщі українці цінують та плекають свою любов та пошану один до одного. І, як це не дивно для мене, громадянина Росії, після всіх моїх подорожей до Польщі відчулось те, що держава не перешкоджає розвитку українського руху та, навіть, його підтримує.

Повертаючись до нашого байдаркового рейду можу відмітити тільки те, що останні пів-дня я веслував мов скажений, оскільки був же сильно втомлений і ми з моїм партнером вирвалися вперед настільки, що навіть самі не помітили, як на півтори години раніше всіх опинилися в Козликах, на тому самому хуторі. Ми навіть переплили сам фініш, що відбувся трохи раніше і куди прихали представники преси: газети, радіо та телебачення. До речі, роблячи ще один відступ від розповіді про сам рейд, хочу зауважити, що всі ці представники преси були українськими, тобто офіційні державні канали у Польщі та Європі без перешкод надають ефіру по радіо та телебаченню, а також сприяють випуску газет та журналів національних меншин за їхнім бажанням. Для Росії, на жаль, такий стан речей був би скоріше виключенням із правил.

Після групових зйомок, фотографування та інтерв’ю про свої враження від рейду ми все ж таки подолали відстань до самого хутору, де на нас чекав повноцінний відпочинок у компанії, що встигла добре здружитися. Ми розпалили вогнище, співали українські пісні, смажили на вогнищі смачну вечерю. А потім почався сильний дощ та гроза, але ніщо не перешкодило нам продовжити свій відпочинок. Трохи пізніше Дмитро Місіюк затопив справжню українську баню, в якій всі ми змогли відпарити м’язи після напружених випробувань двох попередніх днів.

Вранці на жаль прийшов час розлучатися і було дуже шкода і боляче. Наші нові друзі роз’їхалися по своїм оселям, а ми поїхали в гостинний дім організатора рейду – Луки Чижевського. Втім наша подорож Польщею та знайомство з новою країною та польськими українцями не скінчилось. Ми відвідали також Варшаву та Люблін, погостили ще в одного організатора рейду – Ігоря Вереміюка та його дівчини Анни. Вони прийняли нас дуже тепло і гостинно показали нам столицю.

Коли прийшов час від’їжджати залишилися приємні відчуття: з одного боку це радість за всіх українців в Польщі, які мають можливість без перешкод гуртуватися, підтримувати українську культуру та освіту, почувати себе дійсно на рідній землі, а також було дуже приємно знайти стільки нових добрих друзів. Ми повернулись в Україну, а потім вже й в Росію, але зв’язок зі своїми новими товаришами підтримуємо.

До речі, на наше запрошення вже четверо українців з Польщі приїздили до Саратова восени. Сподіваємося, що і цього літа саратовці знову відвідають гостинні землі Підляшшя і зустрінуть своїх добрих друзів.

Олександр ДВОЄКОНКО

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Вступна лекція для слухачів літньої школи Крок до України
Вступна лекція для слухачів літньої школи Крок до України
Варшава. Зліва направо - Іван Маляр, Олена Журавльова, Олександр Двоєконко, Ігор Вереміюк, Євгенія Лаврієнко, Лука Чижевський
Варшава. Зліва направо - Іван Маляр, Олена Журавльова, Олександр Двоєконко, Ігор Вереміюк, Євгенія Лаврієнко, Лука Чижевський
Групове фото на фініші рейду в селі Козлики
Групове фото на фініші рейду в селі Козлики
Частина хутору. На світлині головний дім для гостей, а також млин
Частина хутору. На світлині головний дім для гостей, а також млин
Перші хвилини після завершення рейду, відпочинок біля вогнища
Перші хвилини після завершення рейду, відпочинок біля вогнища
Вимушена зупинка після перевороту двох байдарок коло мосту, сушимо мокрі речі
Вимушена зупинка після перевороту двох байдарок коло мосту, сушимо мокрі речі
Байдарка з саратовським екіпажем. Олександр Двоєконко, Євгенія Лаврієнко
Байдарка з саратовським екіпажем. Олександр Двоєконко, Євгенія Лаврієнко

На світлинах: Олександр Двоєконко.

Вступна лекція для слухачів літньої школи "Крок до України".

Варшава. Гуляємо з друзями. Зліва направо: Іван Маляр (Саратов), Олена Журавльова (Саратов), Олександр Двоєконко (Саратов), Ігор Вереміюк (Більськ-Підляський), Євгенія Лаврієнко (Саратов), Лука Чижевсьий (Більськ-Підляський).

Групове фото на фініші рейду в селі Козлики.

Частина хутору. На світлині головний дім для гостей, а також млин (перша будівля на хуторі).

Перші хвилини після завершення рейду, відпочинок біля вогнища.

Вимушена зупинка після перевороту двох байдарок коло мосту, сушимо мокрі речі, шукаємо що пропало, дивимося чи цілі байдарки.

Байдарка з саратовським екіпажем: Олександр Двоєконко, Євгенія Лаврієнко.