Друк
Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)

Про 10-річчя зустрічей в нашому місті у українського подвижника Валентина Іващенка та сумні думки не з приводу цього заходу...

Наближається черговий день українських вечорниць. Це слово стало звичним і в Петербурзі. Починаючи з 1996 року вечори, задумані Валентином Іващенком, успішно проходять в нашому місті. Ціль їх ясна "як божий день" - це дати можливість українцям поспілкуватись, послухати чарівні українські пісні, почути українську мову, самому порозмовляти, доторкнутись до звичаїв, традицій свого краю, показати свої здібності як в народно-прикладному мистецтві (на вечорах організовуються виставки), так і в співах та читаннях віршів.

Ну, а де ще потанцюєш гопака, польку? За 10 років гості вечорниць побували на українському весіллі, на "святі врожаю", Різдва, Паски, "святі жайворонків", "святі Матері", дні святого Миколая, св. Валентина і т.д. Вечорниці відвідували представники азербайджанської, грузинської, польської, німецької, татарської, білоруської башкирської і т.д. діаспор Санкт-Петербургу. Так що "Вечорниці у Валентина" стали інтернаціональними в кращому розумінні цього слова, за що відміченні "Лігою націй" міста. А перелік артистів, які відвідали вечорниці, займе мабуть не менше сторінки.

Але на цьому фоні головною фігурою все-таки виступає заслужений артист України Георгій Кузовков. Його яскраві виступи назавжди запам'ятались усім гостям, особливо коли Георгій Васильович співав "Реве та стогне Дніпр широкий" разом з залом, або Різв'яний Тропар. Мабуть яскравими вечорницями були вечори, в яких співала народна артистка України і Росії, солістка Большого театру (м. Москва) Галина Чорноба, коли елементи виставки "Свят-вечір в українській хаті" показувала самодіяльна трупа народного театру під керівництвом Галини Красиліч-Кролевець, і, певно, різдв'яна програма школи знаменитого Кубанського козачого хору (м. Краснодар). Не можливо не відмітити і заслуги в організації цих вечорів постійної господині Марії Іващенко, організатора виставок виробів народно-прикладного мистецтва та подарунків-сувенірів для гостей, художника Оксани Іващенко, керівника музичних програм, композитора Віолети Гріневич, відеооператора Володимира Федорощака.

На жаль, не зважаючи на успіх "Вечорниць у Валентина", за всі роки їх існування не знайшлось жодного заможного українця, який виступив би в ролі мецената-спонсора цього, безперечно, необхідного для української діаспори Санкт-Петербургу заходу.

Адже за відсутністю в місті державної підтримки національних меншин, всі діаспори Санкт-Петербургу виживають по одинці, за рахунок своїх держав, або спонсорів. Але в найбільшій діаспорі міста поки що не має свого Пророка.

Залишається лише надія, що позитивні політичні переміни в Україні позитивно вплинуть і на зовнішню політику відносно зарубіжних українців, і появиться давно уже вимріяний Український культурний центр в Санкт-Петербурзі.

"Дурень думкою багатіє" вчить українська мудрість. Невже всі інтузіасти українського відродження так і залишаться в ролі тих самих дурнів?

P. S. Лише за 2000-2004 роки

1) Відійшли від активної громадянської роботи в українській діаспорі:

- Олександр Стащак, редактор українського дайджесту "Забута країна",

- Тетяна Лебединська, письменник, кандидат філософських наук,

- Олександр Дорошенко, поет,

- Олена Захарченко, журналіст, поет,

- Микола Коваленко, художник,

- Галина Красиліч-Кролевець, поет, співачка, режисер,

- Валентина Коваленко, юрист

- Ігор Мацієвський, композитор, і т.д.

2) Розпались, саморозпустились:

- Товариство ім. Т. Г. Шевченка;

- Фонд української культури Санкт-Петербургу і Ленінградської області;

- Організація українського національного руху,

- український клас школи № 595

     - український хор м. Санкт-Петербургу...

http://www.ukraintsy.spb.ru/cgi-bin/news.pl?show=news&action=view&num=57