«Чиститель людських душ». Огляд заходів в північній столиці до 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя

Гоголівський дух витав над Санкт-Петербургом безперечно завжди, з дня появи в Північній Пальмірі «чистителя людських душ».

Задумайдесь - гостріше Миколи Васильовича ніхто не писав про систему (державну певно) але йому було дозволено, як священику, проповідувати добре і вічне.

За радянських часів дозволялось «делать жизнь с товарища Дзержинского». За всіх часів, з дня появи Гоголя літературного, люди все-таки будували своє життя по моральним принципам великого мислителя. Були борці, а були й творці. В усіх одна мета - зробити це життя кращим. Тільки методи різні. Час показує, що майбутнє за Миколою Васильовичем, адже впродовж двох століть ця не дуже весела в житті людина зуміла залишитися для нас близькою і зрозумілою! В тих чи інших життєвих ситуаціях ми, дійсно, себе «чистимо по Гоголю». І тому в ювілейний рік Генія кожному захотілось віддати йому належне. Такої маси заходів я не пам'ятаю навіть на ювілеї Олександра Пушкіна.

Ось тільки деякий їх перелік (я не предентую на абсолют):

Маріїнський театр - проект «Гоголіада» (Музичний фестиваль до 200-річчя Гоголя). Представлені три одноактові опери: «Тяжба» Світлани Нестерової, «Шпонька и его тетушка» Настасії Безпалової, «Коляска» Вячеслава Круглика;

Олександріївський театр - постановка «Ревізора» (постановка Валерія Фокіна);

Мюзік-хол - вистава «Брак» - на тему М.В.Гоголя «Женитьба»;

ПК Лєнсовєта - «Записки сумасшедшего»; Виставка зали «Манежа» - «Музей Гоголя»;

Всеросійський музей А.С.Пушкіна на Мойці, 12 - виставка графіки Віктора Вільнера «Імпровізації на теми Петербургу Гоголя».

А основне вуличне дійство відбулося біля Кімнати-музею Миколи Гоголя, де на міському подвр'ї члени ТВЖ (товариства власників житла) створили гоголівський «хутір» з настінними малюнками героїв творів письменника, українських мотивів (все-таки кажи - не кажи, а Гоголь - українець), театрального антуражу, як то підводи з дарунками полів і садів.

То там, то сям бродили люди в українських строях, вусаті запоророжці з шаблюками, з підсилювачів звуку лунала українська музика. І взагалі - пахло Україною! Тут нічого не вдієш: Гоголь - це перш за все Українське. «Дворцева площа дуже до душі, але Хрещатик - у самому серці», як співається в відомій пісні української громади Петербургу (композитор Віолета Гріневіч).

Біля Неви я мрію про Дніпро,

Про степ вкраїнський думки не кидаю,

Хоч Петербург я поважаю за добро,

Про Україну я завжди співаю.

Двірцева площа дуже до душі-

Але Хрещатик у самому серці.

О, Петербург! - Це каменя вірші,

Ти мій останній, але Київ перший.

У Балтики суворая краса:

Широкії північнії простори...

А Крим - це казка й справжні чудеса,

Це мое рідне, синє Чорне море!

Я в Петербурзі вже давно живу,

Його величність я збагнути мушу.

Його давно люблю я наяву -

Та українську маю серце й душу!

Видно ця українська душа й дала можливість створити Миколі Васильовичу незабутні характерні образи запоріжських козаків («Тарас Бульба») мешканців «Вечорів на хуторі ...» - зробити те російською мовою, що не змогли рідною, українською безліч інших митців - пробудити на віки вічні повагу та любов до України, українського народу інших народів. Гоголівський дух (читай український) витає над Петербургом.

І робить те, що не під силу жодним політикам - сіє зерна любові поміж народами, націями -і не терпить фальші! Це що до нового творіння геніального, але, на жаль «заказного» кінорежисера Володимира Бортка (фільм «Тарас Бульба»).

Взявшись аналізувати Гоголівський ювілей, я довго думав, що ж головне в цій масовій тусовні. Бажання показати себе, виділитись на фоні Генія? Мабуть є й такі спроби. Але все таки головне в цьому масовому майже ідолопоклонству - повернення до Людини з великої букви. В якому-то розумінні Гоголь об'єднав людей, просвітлив їхні обличчя, вселив у думи і вчинки Любов.

Українські організації міста - чи то Національно-культурна автономія, чи Фонд культури і т.д. певно не були в стороні. Новий 2009 рік ознаменувався виставою «Вечорів на хуторі...» у корчмі «Сало». Режисер постановщик цього дійства - талановита, молода студентка з міста Житомира Ірина Роткевич. Треба було бачити з яким задоволенням разом з акторами (студенти Академії культури і музиканти ансамблю «Співаночки» - керівник якого я, Валентин Іващенко) приймали участь в «житті Діканьки» петербуржці, які вирішили в корчмі зустріти це свято.

А вертаючись до ювілейного квітня (1 квітня - день народження М.В.Гоголя), можна згадати низку заходів організованих українцями Санкт-Петербургу:

- 28 березня 2009 року - участь у святі до 200 річниці М.В.Гоголя в бібліотеці ім. Миколи.Рубцова, де був представлений новий часопис українців Петербургу (щоправда російською мовою) - «Нова основа», редактор Борис Бойченко. Журнал оновлюється з претензією на наукове осмислення українського життя та розвитку україністики взагалі в Петербурзі (оновлюеться, тому, що «Основа» в українців уже була в 1861 році. Проіснувавши трохи більше року була «успішно» закрита царським урядом.) В часописі цікаві паралелі проведені між Тарасом Шевченком і Миколою Гоголем, які в житті так і не зустрілись. Щира подяка за цікаве дослідження Олександру Стащаку!

- 2 квітня 2009 року - вечір організований міською українською національно-культурною автономією (голова автомії Василь Тегза) разом з викладачами Державного університету Санкт-Петербургу (на жаль, забули про оголошення та про студентів, на яких була розрахована программа, і вечір вийшов для артистів та їх знайомих); а програма була гідна показу по ТВ;

1 квітня 2009 року - вшанування М.В.Гоголя біля музею було б прісним, як говорять в Україні, без участі в ньому ансамблю Фонду української культури «Сузір'я» (керівник - Заслужена артистка Росії Валентина Блажчук). Ось як про це написали в газеті «Петербугский дневник» від 6-го квітня 2009 року: «Удалые запорожцы с саблями, красные шаровары, вышитые украинские сорочки - такое не часто можно увидеть в обычном петербургском дворе. Настоящие «Вечера на хуторе»... только далеко от Диканьки».

Так, дійсно далеко. І велика подяка Миколі Васильовичу Гоголю, що, дякуючи його творчості, мила ненька Україна до нас в гості прилетіла!

Валентин ІВАЩЕНКО.

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Представники української діаспори Санкт-Петербургу 1 квітня 2009 року перед покладанням квітів М.В.Гоголю.

На світлинах: «Чиститель людських душ». Представники української діаспори Санкт-Петербургу 1 квітня 2009 року перед покладанням квітів М.В.Гоголю. Виступає директор музею Миколи Гоголя Володимир Єгіазаров. Під час мітингу на сцені: виступає директор Ермітажу - Михайло Піотровський. Заслужена артистка Росії Валентина Блажчук (ліворуч), Генеральний консул України в Санкт-Петербурзі Наталія Прокопович (в першому ряду - третя), директор музею Миколи Гоголя Володимир Єгіазаров. Ансамбль "Сузір'я" в "Малих сорочинцях" - так називають подвір'я біля музею Гоголя. Співає ансамбль "Сузір'я". Валентин Іващенко після концерту, червень 2009 р.

P.S. Ще раз згадуючи Валентину Блажчук.

Товариство власників житла на Малій Конюшенній своїми силами організувало просвітньо-культурний центр Миколи Гоголя - покищо єдиний музей Миколи Гоголя в Санкт-Петербурзі.Валентина Блажчук відразу ж ввійшла в контакт з керівництвом ТВЖ, підключила до співпраці Санкт-Петербурську Консерваторію (тепер відкриті семінари пов'язані з українською тематикою студенти флдьклорісти,музикознавці проводять в Гоголівському центрі разом із ансамблем Валентини Блажчук "Сузір'я"). Останній такий семінар за життя Валентини Блажчук пройшов у вересні 2009 року під назвою "Микола Гоголь і Тарас Шевченко в музиці».

На прощальній трапезі, яка щойно (29 жовтня) пройшла в Cанкт-Петербурзі колектив "Сузір'я" вирішив продовжувати справу Валентини Блажчук по співпраці з Консерваторією та музеем Гоголя.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Вхід

Останні коментарі

Обличчя української родини Росії

Обличчя української родини Росії

{nomultithumb}

Українські молодіжні організації Росії

Українські молодіжні організації Росії

Наша кнопка