Шановний професоре, Ігоре Володимировичу, ви - наша національна гордість.
Здоров'я Вам, натхнення, любові, удачі, здійснення ще не здІйснених мрій!
На благо всього людства!
Адже Ви, Ігоре Володимировичу, воістину - ЛЮДИНА СВІТУ!
До слова. Український композитор та вчений-етномузикознавець Ігор Володимирович Мацієвський народився 1941 року в Харкові. Навчався у Львівській консерваторії по класу композиції (учень Адама Солтиса). Успішно закінчив асистентуру-стажування на кафедрі композиції Ленінградської консерваторії, аспірантуру сектора інструментознавства Інституту театру, музики і кінематографії.
У 1970-х роках - викладач композиції в Івано-Франківському музичному училищі; в 80-х роках - працює в Ленінградському музичному училищі ім. Мусоргського; на початку 90-х - викладач композиції та інструментування Львівської консерваторії (наразі - Музичній Академії).
Паралельно і не менш успішно займається науковою діяльністю. З 1972 року - науковий працівник, а з 1991 - завідуючий сектором інструментознавства Російського інституту історії мистецтв;
з 1993 року - одночасно - професор по класу композиції та курсу органології і музичної антропології Петрозаводської державної консерваторії.
Ігор Мацієвський - член Спілок композиторів Росії та України. Доктор мистецтвознавства, професор. Академік Російської Академії природничих наук та Міжнародної Академії інформатизації ООН. Він - голова Програмової Ради Інституту народної та духовної музики Центрально-Східної Європи (Люблін); заслужений діяч мистецтв України (1999 р.) та Польщі (2000 р.).
У 90-х роках минулого століття пан Мацієвський стає головою «Товариства шанувальників української культури ім.Т.Г. Шевченка».
Що ж до творчої спадщини композитора Мацієвського, товарто зазачити, що він - автор великих симфонічних та хорових творів. Зокрема: ораторії «Пам'ять про Лесю Українку»; «Симфонії-концерту для скрипки з оркестром»; «Концерту для оркестру народних інструментів»; вокально-симфонічного циклу «Діти Гуцульщини»; «П'яти літургічних співів для хору а-капела»; «Білоруської Меси»; музичної поеми «Черемош», «Концерту для трьох фортепіано».
Ігор Володимирович - неперевершений майстер камерних інструментальних та вокальних циклів і пісень на вірші Т.Шевченка, І. Драча, О. Олеся, Б. Антонича, М. Волошина, М. Богдановича, М. Вінграновського, Н. Артимовича, О. Гаруна тощо. Ряд творів були надруковані саме в Україні, серед яких: «Недавнє й далеке: тіні петербурзькі», «Пісеньки для Каті», «Сюїта для фортепіано» тощо.
Варто згадати, про пана І.В. Мацієвський і як про композитора кіно. У «кіношному» доробку маестро - музика до дванадцяти художніх та художньо-публіцистичних кінофільмів режисерів С.Овчарова, А.Каневського, С.Гайдука, а у двох кінороботах Мацієвський виступив і як автор-сценарист. Радянський глядач добре знає кінострічки «Небувальщина», «Древо вічності», «Данчик», «Лівша», «Фараон», «Про Федота-стрільця», що отримали низку Гран-прі на найпрестижніших світових кінофестивалях, а ось музику до них написав саме композитор Мацієвський.
Серед наукових праць Ігоря Володимировича варто зазначити монографії «Народна інструментальна музика як феномен культури», «Жанрові угрупування української традиційної інструментальної музики», «Ігри і співголосся». Усього ж побачили світ більш як 250 наукових робіт). Наразі готуються до друку двотомна монографія «Музичні інструменти гуцулів» (в Україні) та також двотомний авторський збірник «Музика в міжкультурному просторі» (в Росії).
Ігор Мацієвський - професор композиції та органології - дає майстер-класи у музичних та гуманітарних вишах Києва, Харкова, Львова, Рівного, Луцька, Санкт-Петербурга, Петрозаводська, Новосибірська, Саратова, Астрахані, Алмати, Тбілісі, Ташкента, Варшави, Риги, Таллінна, Клайпеди, Любліна, Білостока, Хельсінки, Копенгагена тощо. А серед його учнів - заслужені артисти та діячі мистецтв, п'ять докторів та двадцять шість кандидатів наук в Росії, Україні, Білорусі, Литві, Казахстані, Узбекистані, Киргизстані, Молдові, Фінляндії, Польщі, Німеччині, США, Палестині.
Енергії маестро Мацієвського вистачає і на роботу в журі (як голова чи член журі) низки міжнародних творчих конкурсів в Україні, Росії, Литві, Казахстані, Болгарії, Польщі. Він - член редакційних рад трьох ВАКівських часописів та трьох дисертаційних рад у Росії та Казахстані.
Про творчість І. Мацієвського надруковано майже півсотні досліджень та статей, зокрема у провідній світовій музичній енциклопедії «Grоvе's Dictionary of Music and Musicians» та в національних енциклопедіях України, Білорусі, Литви, Росії, Польщі, Казахстану, Англії, США тощо.
Минулий рік був ювілейним для метра. Так склалося, що життя української діаспори Росії потрапило в чорну полосу недовіри російської влади. Заходи проводились, пісні співались, втім якось у пів-голосу, а деякі майстри і взагалі почали «співати» проти своїх. Словом, над українськими організаціями повстав «домоклів меч» закриття. І після московських подій - погрому БУЛ (Бібліотеки української літератури), закриття федеральних українських організацій - чекали, що черга обов'язково прийде і до Санкт-Петербургу.
На сайті українців Росії «Кобза» тоді зявилось звернення авторитетного україніста світу, співголови національно-культурного центру українців Башкортостану «Кобзар» до українців Росії: «Закликаю усі українські громади Росії виважено, з відчуттям власної відповідальності, поставитися до сьогоднішнього моменту, а свою енергію та потенціал спрямувати на збір і висвітлення в ЗМІ достовірної об'єктивної інформації щодо діяльності національно-культурних товариств, котра буде найкращим доказом того, що діяльність ФНКА УР та ОУР сприяла і сприяє відродженню й збереженню національних традицій українського народу, розвиткові української мови, культури, мистецтва, українських національних шкіл, наукових досліджень у галузі україністики на теренах Росії, а не сіє розбрат між народами України та Росії... 21 січня 2011 року».
Словом, як то кажуть в народі, було не до ювілеїв. Втім усе минає - і нині чорну смугу, нарешті, заступила біла. Ізнов маємо пожвавлення життя українських діаспор Росії.
Відтак, хай із запізненням, а все ж вітаємо пана Ігоря Володимировича Мацієвського із серйозною віхою життя - 70 - річчям!
І запевняємо: 70 - це гросмейстерський вік!
З роси і води Вам!
Валентин ІВАЩЕНКО
голова ОУНР Санкт-Петербургу, РФ
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
На світлинах: Ігор Володимирович Мацієвский - професор, доктор наук, свідомий українець. Зліва направо: професор І. Мацієвський та автор статті В. Іващенко вдома у ювіляра, на фоні колекції старожитностей - зібраних з усіх регіонів України народних духових інструментів. Санкт-Петербург, 14 жовтня 2001 року, мітинг біля пам'ятника Т.Г.Шевченку, крайній праворуч професор Мацієвський. 25 лютого 2012 року, професор І. Мацієвський (ліворуч) у складі журі ІІ-ого Міжнародного конкурсу сучасної пісні 'Українська ліра Санкт-Петербургу ім. Георгія Кузовкова'. Фото на згадку: лауреати конкурсу та члени журі Міжнародного конкурсу 'Українська ліра Санкт-Петербургу - 2012'. Кадр із радянської кінокомедії 'Про Федота-стрільця'. Кадр із радянської кінокомедії 'Лівша'. Кадр із радянської кінокомедії 'Небувальщина'.