lessphp error: variable @inputHeight is undefined: failed at ` margin-bottom: 10px;` /home/kobzaua/kobza.com.ua/www/templates/kobza/less/template.less on line 132 Птахи однієї зграї…
Друк
Розділ: Українські новини (Санкт-Петербург)
Світлана Шарова-Тіркконен - староста українського хору Санкт-Петербургу
Світлана Шарова-Тіркконен - староста українського хору Санкт-Петербургу

Український хор Санкт-Петербургу - когорта патріотів та ентузіастів

Задумуючи серію спогадів про однодумців, або, як сказала моя добра приятелька із України пані Тетяна Тарасюк, «птахів однієї зграї», не можу не згадати визначного українця - пана Миколу Веніаміновича Романовського, керівника українського хору, професора Санкт-Петербурзької консерваторії. Втім, перш ніж подати власні ремарки щодо постаті цієї визначної людини в історії світової хорової культури, спробую, за допомогою старости українського хору пані Світлани Андріївни Шарової (у дівоцтві Тіркконен), її думками і спогадами полинути у ті щасливі часи становлення й розквіту нашого хору, згадати людей, котрі стояли у його витоків. Тож пропоную до уваги спогади пані Шарової, написані з нагоди п'ятиріччя хору та - дев'яностоліття нашого шановного професора Романовського.

Валентин ІВАЩЕНКО, голова ОУНР м. Санкт-Петербург

…Шановні мої українці! Звертається до Вас жінка, закохана в Україну, її культуру, співучу мову. За походженням ми - фіни. Мій батько-священнослужитель якось на хвилях радіоприймача ловив службу Божу з Фінляндії. І от одного разу абсолютно випадково натрапив на частоту українського радіо. Нашою кімнатою розливалась мелодія пісні «Ніч яка місячна» у виконанні славетного Анатолія Солов'яненка. Яке то було диво! З того часу я постійно, затамувавши подих, налаштовувалась на київську хвилю - і, як зачарована, слухала і слухала український мелос. А потім доля звела з дівчатами із Львова, з ними я співала українських пісень, вони ж дали мені українську книжку, яку я «читала» самостійно, без словника. Через чотири місяці я вже розмовляла. І українська мова мені - Світлані Тіркконен - дуже швидко стала рідною. Взявши шлюб із українцем, сім років прожила в Україні. Втім родинне життя не склалось, і довелось повертатись до Карелії, та забути Україну і до сьогодні не можу. Поки була така можливість - передплачувала українські часописи. З 1990 року живу в Санкт-Петербурзі. Мій чоловік - росіянин, а я, фінка, підтримую тісний зв'язок із українською діаспорою, співаю в українському хорі, ба, навіть вибрана його старостою…

Співайте, люди! Пісня ще жива...

Хай пісня глушить ядернії громи,
Співайте, люди! Хто ж, коли не ми?..

Хай спів стрясає груди,

Співайте хором люди... (Із пісні )

Третього лютого 2001-го року вкраїнський хор Санкт-Петербургу відзначатиме свою першу ювілейну дату: 5 років від часу створення! Із них, більш ніж чотири роки, хором беззмінно керує професор Микола Веніамінович Романовський. Не будучи етнічним українцем, пан Романовський всією душею любить українські пісні.

У березні в нашого професора поважний ювілей - 90 років! Та не зважаючи на «кругленьку дату», він, як і в молодості, повен життєвих і творчих планів та енергії.

У репертуарі хору: вкраїнські та російські народні пісні, твори українського композитора, петербуржця Валеріана Стратуци на вірші Тараса Шевченка, Миколи Жигла. Заснувала наш хор заслужена артистка Росії пані Валентина Блажчук. Спочатку це був невеликий гурт однодумців-ентузіастів, репетиції з якими проводила артистка Лєнконцерту, в минулому солістка українських театрів Ґандзя Красиліч-Кролевець.

Ось вони - перші ентузіасти української хорової культури Санкт-Петербургу, наші сучасники: Олена Вакулюк, Тетяна Сахарова, Валентина Зайченко, Галина Попова, Тетяна Пасинкова, Марія Моїсєєнко, Михайло Щепановський і я - Світлана Шарова - перша староста хору, вихована у фінно-угорській родині, але ж із самої юності закохана в українську пісню.

З появою в нашому колективі професора М.В. Романовського, хор значно збільшився. І тепер нас сімдесят п'ятеро. Вік хористів - від 40 до 75 років. Наші солісти - Тамара Лепейко та Валентин Іващенко, Лариса Прилюк та Володимир Мірошніченко - співають майже від першого дня заснування хору.

Великим успіхом у глядачів користуються дуети «Леся і Тамара» (Лариса Прилюк і Тамара Лепейко) та «Мрія» (Віолета Гріневіч і Валентин Іващенко). Пишається хор і своїми солістами Миколою Штанько, Олександром Гріном, Євгенією Єременко. Не так давно завершила свою концертну хорову діяльність заслужений працівник культури Росії, заслужена артистка Мордовії пані Олександра Земляченко. Зауважу, її виступи завжди відбувались із незмінним успіхом.

Берегинею українського слова називають одну із старійшин хору пані Олену Вакулюк, яка із величезним натхненням, лірично й задушевно декламує вірші українських поетів, зокрема Тараса Шевченка. Талановитими майстрами слова зарекомендували себе і ведучі наших концертів Анатолій Яровий та Олександра Земляченко. Два з половиною роки тому до хору прийшло подружжя Шевченків - Віра та Анатолій. І професор Романовський одразу звернув увагу на їхній творчий потенціал. Та, на жаль, наш Анатолій у розквіті творчих сил пішов із життя - не витримало серце. Втім світлу пам'ять про нього ми збережемо у наших серцях.

Два роки тому до Пітера із Калінінграду перебралось подружжя Задорожних, і з того часу їх виступи лунають на всіх наших концертах, користуючись величезним успіхом у глядачів. А ще Аню Задорожну та Валентину Павловську у нашому дружньому колективі одноголосного визнано найкращими кулінарами. На всіх вечорницях дівчата пригощають нас своїми «поварськими шедеврами», а ми із задоволенням смакуємо і вареники, і пиріжки. Зовсім недавно до хору прийшла нова людина - Людмила Гогуа (Кондратенко), але вже нині знаємо її як активного члена ради автономії.

Із творчого потенціалу пітерського вкраїнського хору виріс народний театр «Друзі». Нині керує ним Галина Красиліч-Кролевець. Активну участь в житті хору беруть Ганна Капустянська, Тетяна Піскарьова, Катерина Бондаренко, Світлана Одинець, Костянтин Зайковський тощо. А як не згадати Вероніку Мамаєву, яка усі ці роки, немов ангел-охоронець, незмінно супроводжувала нашого професора Романовського, на репетицію - і додому.

А наш Валентин Іващенко? Це дійсно душа хору! Його «Вечорниці у Валентина» знає і любить увесь Петербург.

Особливо хочу відзначити нашого концертмейстера, композитора Віолету Грінєвіч, яка представляла Петербург і нашу українську пісню в Москві та Воркуті. Трохи детальніше про ці поїздки... У травні 2000 року хор було запрошено до участі у Фестивалі української пісні «Червона рута», що організовувала українська громада Воркути. Але коштів власних, або ж спонсорських на оїздку, достатньої суми у нас, артистів, тоді не було. Аж як надійшла пропозиція від поета і члена ради автономії пана Олександра Дорошенка. А пропозиція була такою: якщо ми, хористи, згодні гуртом підготувати солістів для виконання його авторських пісень та заспівати їх на фестивалі, - тоді він оплатить проїзд. Звісно, ми пристали на ту пропозицію, а ось основна робота лягла на плечі Віолети Гріневіч, вона не тільки вивчила пісні із солістами, а й зробила до того музичного матеріалу своє аранжування. У результаті дві пісні стали лауреатами фестивалю: композиція «Канали Ладоги» у виконанні дуету «Мрія» (Віолета Гріневіч, Валентин Іващенко) та пісня «Чекання» у виконанні Світлани Шарової. Цілком заслужено грамоти за свій пісенний авторський талант отримав і наш спонсор, поет та композитор Олександр Дорошенко. У жовтні - і на тих же умовах - відбулася наша поїздка до Москви, на «Фестиваль українських хорових колективів і ансамблів ім. Олександра Кошиця». До первинного складу виконавців тоді долучилась пані Галина Красиліч-Кролевець. Наші колеги успішно виступили на фестивалі - і вибороли «бронзу» серед ансамблів. До диплому додались пам'ятна медаль та відзнака (у вигляді герба України) за кращу патріотичну пісню («Співай, Кобзарю, свою пісню...»).

Окрилені успіхами та заохочені московськими українцями (головним натхненником проекту тоді став голова ОУН Руху Москви Віктор Гуменюк), ми вирішили підготувати у білокамінній окремий концерт, що став би авторським вечором пана Олександра Дорошенка. Сказано - зроблено.

Москва, грудень. Вечір удався на славу, хоча й відбувався у понеділок. Ще довго глядачі не відпускали артистів, спілкувалися, фотографувалися на пам'ять. У тому пам'ятному концертному вечорі брали участь: автор - Олександр Дорошенко, солісти - Тамара Лепейко, Лариса Прилюк, Світлана Шарова, Валентин Іващенко, Едуард Гладкий, Віолета Гріневіч (режисер і акомпаніатор). Ведучими вечора стали Лариса Прилюк та Валентин Іващенко.

У повному складі хор брав участь у творчому вечорі народного композитора української діаспори - принаймні, так його називають українці Петербургу - пана Валеріана Стратуци. Подія відбулася у жовтні 1999 року. І на той час хор уже мав певні заслуги: 12 червня 1999 року ми стали дипломантами Міжнародного фестивалю «Сестрорецьке подвір'я».

Наш український хор провадить значну благодійну роботу. Організовуємо концерти в міських районах Санкт-Петербургу, у Будинку ветеранів у сусідньому містечку Павловську. Дуже тепло глядачі сприймають виступи фольклорного гурту нашого хору (художній керівник Марія Шорбан) у Будинках для стареньких, у госпіталі ветеранів війни, у Будинку ветеранів сцени.

Тридцятого січня учасники хору, разом із нашою гостею, головою Союзу українок міста Донецька пані Людмилою Огневою, організували вечір пам'яті Алли Горської, української патріотки, дисидентки, художниці, дитинство якої пройшло у Ленінграді. Вели вечір Анатолій Яровий і Людмила Огнева. Того разу хор виконав українські народні пісні, які так любила Алла і які світлим віночком вплелися в канву сценарію. Дякуємо пані Людмилі за прекрасний вечір...

Наприкінці, вітаю мій любий і такий рідний хор, вітаю нашого шановного професора, із нашим першим п'ятиліттям. Бажаю усім міцного здоров'я, нових хороших пісень, глядацьких симпатій!

А ще сподіваюсь, що керівництво української національно-культурної автономії Санкт-Петербургу, а можливо, й спонсори, нарешті, звернуть увагу на хор, і не лише, як глядачі, а як господарники, і врешті здогадаються одягнути наших артистів в гарні українські строї. Бо ми того варті! Та і ювілей, все ж таки!!!

Світлана ШАРОВА (ТІРККОНЕН)

староста українського хору

м. Санкт-Петербург, РФ

Валентин ІВАЩЕНКО

голова ОУНР м. Санкт-Петербург

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Валентин Іващенко - голова ОУНР м. Санкт-Петербург
Валентин Іващенко - голова ОУНР м. Санкт-Петербург
Перший виступ українського хору Санкт-Петербургу в скверi 'Олiмпiя', 12 червня 1996 року.
Перший виступ українського хору Санкт-Петербургу в скверi 'Олiмпiя', 12 червня 1996 року.
Український хор на святкуванні 100-річчя Товариства ім. Т.Шевченка, 1998 рік, Санкт-Петербург, крайній праворуч - керівник хору професор М.В.Романовський
Український хор на святкуванні 100-річчя Товариства ім. Т.Шевченка, 1998 рік, Санкт-Петербург, крайній праворуч - керівник хору професор М.В.Романовський

На світлинах: Світлана Шарова (Тіркконен) - староста українського хору Санкт-Петербургу. Перший виступ українського хору Санки-Петербургу в скверi 'Олiмпiя', 12 червня 1996 року. Український хор на святкуванні 100-річчя Товариства ім. Т.Шевченка, 1998 рік, Будинок дружби, м. Санкт-Петербург (крайній праворуч: керівник хору професор М.В.Романовський).